Постанова 4852 № 340/1868/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 340/1868/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 р. (суддя Петренко О.С.) в справі № 340/1868/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі Міноборони) про визнання протиправною бездіяльності щодо не донарахування та невиплати одноразової грошової допомоги в повному обсязі в розмірі 525 500 грн. за встановлення інвалідності 3 групи, зобов`язання донарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі 78 867,50 грн. за встановлення інвалідності 3 групи в 2020 році. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 р. позов задоволено частково, визнано дії Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, з визначенням розміру прожиткового мінімуму, в якому вперше встановлено ступінь працездатності (2019 рік) неправомірними; зобов`язано Міністерство оборони України донарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2020 року, з урахуванням проведених виплат та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вважає, що датою виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення ступеня втрати працездатності у 2019 році, за якою йому була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 33 617,50 грн. Оскільки позивачу 3 групу інвалідності встановлено з 10.04.2020 згідно з довідкою МСЕК № 570569205375, тому позивачу виплачена різниця між одноразовою грошової допомогою, яка вже була виплачена та повинна бути виплачена за 3 групу, станом на 2019 рік, тому датою виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є 2019 рік. Ця допомога є разовою та передбачає тільки доплату до неї у разі зміни групи інвалідності, її причини чи ступеня втрати працездатності лише в дворічний термін від первинного встановлення інвалідності. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 21.08.2019 року. Згідно з довідкою Кіровоградського обласного МСЕК серії 12 ААБ №570569 від 01.06.2020 р. позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності з 10.04.2020 р., яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. У зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серії 12ААА№07891 від 08.07.2019 року та довідки МСЕК серії 12 ААБ №570569 від 01.06.2020 позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності (2019) в сумі 446 632,50 грн., що підтверджено витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 30.07.2020 №108. Оскільки правові норми, які регулюють питання призначення одноразової грошової допомоги, пов`язують право на отримання одноразової грошової допомоги з днем встановлення інвалідності, у разі зміни групи інвалідності при повторному огляді днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше, а розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності II групи визначається з прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше, а також встановивши, що позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності з 10.04.2020, яка настала внаслідок захворювання, так, пов`язаного із захистом Батьківщини, суд першої інстанції вважав, що одноразова грошова допомога позивачу у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи повинна бути визначена (обрахована), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше, а саме 2020 року. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що Міністерство оборони України неправомірно нарахувало та здійснило виплату одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, а тому рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині визначення розміру призначеної позивачу одноразової грошової допомоги є таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, з визначенням розміру прожиткового мінімуму, в якому вперше встановлено ступінь працездатності (2019 рік), неправомірними та, відповідно, зобов`язання провести відповідні нарахування. Приведені обставини стали підставою для часткового задоволення позову. Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що позивач проходив військову службу, з якої звільнений 21.08.2019 р. На підставі протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 131 від 04.10.2019 р. позивачу, звільненому 21.08.2019 р. з військової служби, у зв`язку із встановленням 25% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серії 12ААА № 007891 від 08.07.2019 р. призначено одноразову грошову допомогу в сумі 33 617,50 грн. Згідно з довідкою Кіровоградської обласної МСЕК серії 12 ААБ №570569 від 01.06.2020 р. позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності з 10.04.2020 р., яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. У зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серії 12ААА№07891 від 08.07.2019 р. та довідки МСЕК серії 12 ААБ №570569 від 01.06.2020 р. позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності (2019), в розмірі 446 632,50 грн., що підтверджено витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 30.07.2020 р. №108. Спірним в цій справі є питання правомірності застосування Міністерством оборони України при визначенні позивачу розміру одноразової грошової допомоги, призначеної у зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності, прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2019 року. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII). За змістом частини першої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. Відповідно до пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ в редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону). На виконання частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, якою передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975). Пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи. Відтак, аналіз приведених правових норм дає підстави для висновку, розмір отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язаний з днем встановлення інвалідності. При цьому Порядком № 975 чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності при повторному огляді, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності II групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше. Оскільки позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності з 10.04.2020 р., яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, є правильним висновок суду першої інстанції, що одноразова грошова допомога позивачу у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи повинна бути визначена (обрахована), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше, а саме на 1 січня 2020 року. Відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції про протиправність обчислення та виплати відповідачем позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, а також обґрунтованим обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму з визначенням розміру прожиткового мінімуму, в якому вперше встановлено ступінь працездатності, - 2020 рік та, відповідно, зобов`язання провести відповідні нарахування. Доводи апелянта, що датою виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення ступеня втрати працездатності у 2019 році, тому після встановлення позивачу 3 групи інвалідності йому виплачена різниця між одноразовою грошової допомогою, яка вже була виплачена та повинна бути виплачена за 3 групу, станом на 2019 рік, тому датою виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є 2019 рік, суд визнає необґрунтованими, адже у будь-якому випадку позивачу вперше інвалідність встановлена саме у 2020 році, а не у 2019 році, коли була визначена ступень втрати працездатності. Посилання апелянта на правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 20.02.2020 р. в справі № 806/714/18, суд також визнає безпідставними, оскільки в справі № 806/714/18 спірним було питання застосування дворічного строку призначення одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності, тоді як в цій справі спірним є питання визначення дати встановлення інвалідності вперше та, відповідно, застосування прожиткового мінімуму на відповідний рік для обчислення одноразової грошової допомоги. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини 6 статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 р. в справі № 340/1868/21 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 р. в справі № 340/1868/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 13.10.2021 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 13.10.2021 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко