Постанова 4809 № 384/329/21

ПОСТАНОВА Іменем України 12 січня 2023 року м. Кропивницький справа № 384/329/21 провадження № 22-ц/4809/235/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорова С.М., Чельник О. І., за участі секретаря Гончар В.В., учасники справи: позивач Керівник Голованівської окружної прокуратури в інтересах Вільшанської селищної ради, відповідач ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Мелєзгінова Юрія Валерійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2022 року у складі судді Галицького В.В. і В С Т А Н О В И В : В жовтні 2021 року керівник Голованівської окружної прокуратури в інтересах Вільшанської селищної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив: - розірвати договір орегди землі від 01.04.2019 б/н, укладений з ОСОБА_1 , щодо оренди земельної ділянки площею 5,9877 га з кадастровим номером 3524380800:02:000:9057; - зобов`язати ОСОБА_1 повернути Вільшанській селищній раді Голованівського району Кіровоградської області земельну ділянку площею 5,9877 га (кадастровий номер 3524380800:02:000:9057), яка знаходиться за межами населеного пункту с. Добрянка Голованівського району Кіровоградської області, в межах Вільшанської територіальної громади та стягнути содовий збір в розмірі 4540 грн. Позовна заява мотивована тим, що 01.04.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Кірвоградській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі. За умовами якого ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку загальною площею 5,9877 га (кадастровий номер 3524380800:02:000:9057), в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Добрянської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту. Право оренди на підставі вищевказаного договору оренди землі, зареєстровано за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.04.2019. Пунктом 5.6. договору оренди землі передбачено, що використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням, а також зміна її цільового призначення на весь строк оренди забороняється. ОСОБА_1 із заявою про зміну виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення до уповноваженого органу не звертався. Однак, порушив умови договору оренди землі та використовує надану в оренду земельну ділянку кадастровий №3524380800:02:000:9057 не як пасовище, а як ріллю, чим порущив умови вищевказаного договору. Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2022 року позов керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Вільшанської селищної ради Голованіського району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки задоволено. Розірвано договір оренди землі від 01.04.2019 року б/н, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 , щодо оренди земельної ділянки площею 5,9877 га з кадастровим номером 3524380800:02:000:9057. Зобов`язано ОСОБА_1 , повернути Вільшанській селищній раді Голованівського району Кіровоградської області земельну ділянку площею 5,9877 га (кадастровий номер 3524380800:02:000:9057), яка знаходиться за межами населеного пункту с. Добрянка Голованівського району Кіровоградської області, в межах Вільшанської територіальної громади. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кіровоградської обласної прокуратури 4540 грн. судового збору. Рішення суду мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконував обов`язки, встановлені договором оренди землі від 01.04.2019 року і порушив вимоги чинного законодавства, що регулють дані правовідносини, а саме використання орендованої земельної ділянки з відхиленням від затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою та умов договору. В апеляційній скарзі адвокат Мелєзгінов Ю.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначав, що судом першої інстанції, не досліджувалось та не надано жодної оцінки тому, що цільове призначення земельної ділянки є використанням земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23 липня 2010 року № 548, розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року №

224. Вона застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів та визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів. На рівні підрозділу, землі для ведення товарного сільгосптоваровиробництва і для пасовища - це землі різного цільового призначення. А на рівні розділу - це землі одного цільового призначення - землі сільгоспризначення. Вказує, що водночас, відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ) затвердженого листом Держкомзему від 24.09.1998 року №14-1-7/1205 зазначено класифікатор:

2. «Землі сільськогосподарського призначення», 2.1 «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва». Зазначав, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються у власність або передаються у користування, за конкретними цілями використання поділяються на види. Віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до того чи іншого виду позначається на їх правовому режимі (порядку використання), який відповідає їх цільовому призначенню. Отже, земельне законодавство розрізняє поняття «категорія земельної ділянки за цільовим призначенням» та «вид використання земельної ділянки в межах певної категорії». Посилаючись на правову позицію викладену в постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 357/4277/77, від 31.07.2019 у справі № 806/5308/15, від 14.11.2019 у справі № 344/10412/16-а, від 24,03.2020 у справі № 640/13670/19, вказував, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). Поряд з цим, згідно частини 2 ст.22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. Під поняттям «сільськогосподарська продукція», вжитим у ч. 1 ст. 22 ЗКУ, слід розуміти продукцію, віднесену до сільськогосподарської розділами 01 - 23 ДК 016-97 "Державного класифікатора продукції та послуг», затв. і введеного в дію наказом Держстандарту України від 30.12.1997 №

822. А тому наявність на земельній ділянці пагонів соняшника, який просіяний не розорюючи грунту не може вважайся не цільове використання ділянки, так як це відповідає вище зазначеному класифікатору. Звертає увагу суду, не те що ні матеріали цивільної справи, ні матеріалами перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянок площею 5,98 га від 17.08.2021 проведеного Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель не встановлено факту розорювання земельної ділянки, а лише встановлено фак наявності на земельній ділянці паростків соняшника, не доведено також, що паростки соняшника є товарним продуктом, а не зелена маса яка по своїй природі та якостям не приносе прибутку, та не використувується відповідачем як олійна культура з метою збуту та переробки для отримання прибутку, а призначенна лише для знищення бурянів та сорняків по міжряддях та поліпшення якостей та властивостей грунту. Від керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу адвоката Мелєзгінова Юрія Валерійовича без задоволення, а рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2022 року без змін. В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, адвокат Мелєзгінов Ю.В., підтримав доводи апеляційної скарги, представник прокуратури Радкевич С.В.заперечувала проти доводів апеляційної скарги. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглянути справу без участі осіб які не з`явилися, що відповідає положенням статті 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору оренди землі від 01.04.2019 б/н (далі за текстом договір), між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, згідно якого, Орендодавець на підставі наказу Головного Управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.02.2019 року № 240 та протоколу електронних земельних торгів від 01.04.2019 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 5,9877 га (пасовища) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01), яка знаходиться на території Добрянської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення (державної власності, резерву). Кадастровий номер земельної ділянки: 3524380800:02:000:9057. Договір укладено на строк 7 років. Згідно пунктів 5.1., 5.2., 5.3., 5.6., 7.1. договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Код цільового призначення земельної ділянки, згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням, а також зміна її цільового призначення на весь строк оренди забороняється. На орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження: зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору; заборона зміни виду угідь (розорювання); інші обмеження, що передбачені проектно-технічною документацією, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №274525457 від 13.09.2021 року, право оренди земельної ділянки державної власності, кадастровий номер 3524380800:02:000:9057, на підставі вказаного договору зареєстровано за відповідачем 05.04.2019 (номер запису: 31124410). Земельну ділянку з кадастровим номером 3524380800:02:000:9057 передано Вільшанській селищній раді у комунальну власність, на підставі наказу №27-ОТГ від 08.12.2020 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», рішення Вільшанської селищної ради №53 від 22.12.2020 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність», згідно з Актом приймання-передачі від 09.12.2020. Згідно п. 11.6 договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендодавця, та юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Головним Управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області 17.08.2021 проведено обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3524380800:02:000:9057 площею 5,9877 га, комунальної форми власності та встановлено факт використання ОСОБА_1 земельної ділянки з відхиленням від затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, чим порушено вимоги ст. 96, ст. 211 Земельного кодексу України. На момент обстеження на земельній ділянці знаходяться посіви соняшника, про що складено акт обстеження земельної ділянки №497-ДК/752/АО/10/01/-21 від 17.08.2021. Також, вказані порушення зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту-земельної ділянки №497-ДК/400/АП/09/01/-21 від 17.08.2021. 17.08.2021 складено протокол про адміністративне правопорушення №497-ДК/0150/П/07/01/-21, постанову про накладення адміністративного стягнення №497-ДК/0149/По/08/01/-21, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 55 КУпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340 грн., та припис, згідно якого приписано в 30-ти денний термін усунути порушення земельного законодавства шляхом використання земельної ділянки відповідно до затвердженого проекту землеустрою. Копію протоколу, постанови та припису отримав відповідач особисто. Згідно із статтею 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 ЗК України). Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (далі - Класифікація), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів. Частиною п?ятою статті 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про землеустрій» заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями. Відповідно до частин першої-четвертої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури. Як визначено статтею 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища. Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації. За приписами частини п?ятої статті 20, статті 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах вказаного виду використання, тобто відповідач була зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно як пасовище, тобто в межах виду користування, передбаченого умовами договору. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Згідно із частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України). Згідно із статтею 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору оренди. Як встановлено, згідно умов пунктів 2.1., 5.2. договору оренди землі від 01 квітня 2019 року, земельна ділянка передана відповідачу в оренду загальною площею 17,9687 га, в тому числі пасовищ 17,9687 га. Код цільового призначення земельної ділянки, згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до змісту договору оренди та даних ГУ Держгеокадастру земельна ділянка відноситься до категорії земель землі сільськогосподарського призначення. Умовами договору передбачено, що на орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження: зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору; заборона зміни виду угідь (розорювання); інші обмеження, що передбачені проектно-технічною документацією, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (п.7.1. договору). Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (стаття 141 ЗК України). Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовувалася відповідачем як рілля (була засіяна соняшником), тобто без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, однак, з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Матеріалами справи підтверджується, відповідно до договору оренди землі від 01.04.2019 року б/н (далі за текстом договір), між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, згідно якого, Орендодавець на підставі наказу Головного Управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.02.2019 року № 240 та протоколу електронних земельних торгів від 01.04.2019 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 5,9877 га (пасовища) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01), яка знаходиться на території Добрянської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення (державної власності, резерву). Кадастровий номер земельної ділянки: 3524380800:02:000:9057. Договір укладено на строк 7 років (а.с. 58-61). Згідно пунктів 5.1., 5.2., 5.3., 5.6., 7.1. договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Код цільового призначення земельної ділянки, згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням, а також зміна її цільового призначення на весь строк оренди забороняється. На орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження: зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору; заборона зміни виду угідь (розорювання); інші обмеження, що передбачені проектно-технічною документацією, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. У відповідності до п. 8.1.1. зазначеного договору оренди землі, орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки у відповідності із цільовим призначенням згідно з цим договором. У свою чергу відповідно до п. 8.4.2. договору, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил. Згідно до п. 11.3. договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Окрім того, у відповідності до п. 12.1. договору, за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього договору. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №274525457 від 13.09.2021 року, право оренди земельної ділянки державної власності, кадастровий номер 3524380800:02:000:9057, на підставі вказаного договору зареєстровано за відповідачем 05.04.2019 (номер запису: 31124410). Земельну ділянку з кадастровим номером 3524380800:02:000:9057 передано Вільшанській селищній раді у комунальну власність, на підставі наказу №27-ОТГ від 08.12.2020 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», рішення Вільшанської селищної ради №53 від 22.12.2020 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність», згідно з Актом приймання-передачі від 09.12.2020 (а.с.31-35, 36-51, 52, 53-54). Згідно п. 11.6 договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендодавця, та юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Головним Управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області 17.08.2021 проведено обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3524380800:02:000:9057 площею 5,9877 га, комунальної форми власності та встановлено факт використання ОСОБА_1 земельної ділянки з відхиленням від затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, чим порушено вимоги ст. 96, ст. 211 Земельного кодексу України. На момент обстеження на земельній ділянці знаходяться посіви соняшника, про що складено акт обстеження земельної ділянки №497-ДК/752/АО/10/01/-21 від 17.08.2021. Також, вказані порушення зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту-земельної ділянки №497-ДК/400/АП/09/01/-21 від 17.08.2021 (а.с. 87-88, 89-90). 17.08.2021 складено протокол про адміністративне правопорушення №497-ДК/0150/П/07/01/-21, постанову про накладення адміністративного стягнення №497-ДК/0149/По/08/01/-21, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 55 КУпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340 грн., та припис, згідно якого приписано в 30-ти денний термін усунути порушення земельного законодавства шляхом використання земельної ділянки відповідно до затвердженого проекту землеустрою. Копію протоколу, постанови та припису отримав відповідач особисто (а.с.91, 92-93, 94). Враховуючи викладене, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог оскільки відповідач використовував орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням, тобто замість сінокосіння та випасання худоби використовував земельну ділянку для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва у вигляді засівання та вирощування зернових культур на спірній земельній ділянці, чим істотно порушив умови договору оренди, укладеного 01 квітня 2019 року. Вказаний висновок узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 473/4413/17 (провадження 61-40320св18), від 22 січня 2020 року у справі № 468/1498/17-ц (провадження № 61-36544св18), від 06 квітня 2020 року у справі № 707/658/17 (провадження № 61-17009св18), від 30 квітня 2020 року у справі № 467/1504/17 (провадження № 61-40762св18). Доводи апеляційної скарги проте, що спірна земельна ділянка оброблялася та засівалася виключно для знищення бурянів та сорняків по міжряддях та поліпшення якостей та властивостей грунту не є обгрунтованими, оскільки такий вид обробки земельної ділянки суперечить умовам договору оренди. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 357/4277/77, від 31.07.2019 у справі № 806/5308/15, від 14.11.2019 у справі № 344/10412/16-а, від 24,03.2020 у справі № 640/13670/19 не заслуговують на увагу, оскільки були зроблені у справах де виникли інші правовідносини, не аналогічні даному спору. Крім того, саме по собі обмеження щодо розорювання певних категорій земель вже є умовою збереження її родючості. Посилання в апеляційній скарзі на те, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення та не потребує розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та його затвердження є помилковими та необґрунтованими, оскільки відповідач мав можливість звернутись до позивача з метою зміни умов договору стосовно цільового призначення землі та отримати дозвіл на вирощування рослинних культур. Однак він цього не зробив та доказів таких дій не надав. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Мелєзгінова Юрія Валерійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 ,залишити без задоволення, а рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2022 рокубез змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 20.01.2023. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді С.М.Єгорова О. І. Чельник