Постанова 4852 № 160/18922/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 січня 2023 року м. Дніпросправа № 160/18922/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., секретар судового засідання Рівна В.В. за участі представника відповідача Бартош-Стрельнікової Т.М., відповідача Мерзлої О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року (головуючий суддя Єфанова О.В.) в адміністративній справі №160/18922/21 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: Позивач, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, звернувся 12.10.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 603 173,56 грн. Позов обґрунтовано тим, що заборгованість виникла внаслідок несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань по орендній платі та податку на землю з фізичних осіб у сумі 603 173,56 грн. В інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг на суму 603 173,56 грн. При цьому, заборгованість по орендній платі з фізичних осіб становить 536 422,20 грн., ця заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень: - №0014371301 від 04.09.2017, з терміном сплати 15.11.2017 в сумі 11 422,20грн., - №20451-5353-0408 від 12.12.2018 з терміном сплати 21.04.2019 у сумі 133 126,56грн., - №20451-5353-0408 від 12.12.2018 з терміном сплати 21.04.2019 у сумі 125 620,32грн., - №20451-5353-0408 від 12.12.2018 з терміном сплати 21.04.2019 у сумі 1330126,56грн., №68664-5353-0408 від 17.08.2019 з терміном сплати 16.10.2019 у сумі 133 126,56грн. Також в позові зазначено, що заборгованість по земельному податку з фізичних осіб через несплату відповідачкою у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 66751,36грн., згідно таких податкових повідомлень-рішень: - №4509131-13 від 30.06.2017 з терміном сплати 29.08.2017 у сумі 16 687,84грн., - №598562-1315-0417 від 30.06.2018 з терміном сплати 29.08.2018 в сумі 16687,84грн., - №48708-5352-0417 від 30.06.2019 з терміном сплати 29.08.2019 у сумі 16 687,84грн., - №32648-5340-0417 від 01.04.2020 з терміном сплатим 29.08.2020 у сумі 16687,84грн. Позивач вказує, що зазначені податкові повідомлення рішення не оскаржені, тому суми є узгодженими. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року позов задоволено частково: - стягнуто з ОСОБА_1 суму податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 536 422,20 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог мотивоване тим, що податковий борг по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 536 422,20 грн. виник внаслідок несплати зобов`язань, визначених податковим органом платнику податків ОСОБА_1 , які набули статусу узгоджених, оскільки податкові повідомлення рішення не оскаржені. Зазначив, що при вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі якого виник податковий борг, оскільки це не є предметом такого правового спору, як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 536 422,20 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення податкового боргу за 2016 та 2017 роки, а в іншій частині залишити без змін. Вказує, що позовна давність щодо податкового зобов`язання нарахованого за 2016 та 2017 роки на момент звернення позивача із позовом до суду сплила. Крім того, вказані податкові повідомлення-рішення відповідач не отримувала, про що свідчить напис на конверті, відповідно у відповідача була відсутня можливість його оскарження. Матеріали справи містять відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що строки, визначені ст.102 ПКУ податковим органом не пропущені оскільки в силу запровадження на території України карантину, строк перебігу позовної давності зупиняється, посилається на постанову великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 904/3405/19. В судовому засіданні відповідач та представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримали, представник відповідача пояснив, що податкові повідомлення рішення від 01.07.2017, від 01.07.2018, від 01.07.2019 року складені з порушенням строку, встановленого ст. 286.5 ПКУ, а саме їх слід було скласти до 01 липня відповідного року. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Вислухавши відповідача, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Дніпропетровській області та в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму 603 173,56 грн. Заборгованість по орендній платі з фізичних осіб виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 536 422,20 грн., згідно податкових повідомлень-рішень: - №0014371301 від 04.09.2017 р., з терміном сплати 15.11.2017 р. у сумі 11422,20 грн.; - №20451-5353-0408 від 12.12.2018 р., з терміном сплати 21.04.2019 р. у сумі 133126,56 грн.; - №20451-5353-0408 від 12.12.2018 р., з терміном сплати 21.04.2019 р. у сумі 125620,32 грн.; - №20451-5353-0408 від 12.12.2018 р., з терміном сплати 21.04.2019 р. у сумі 133126,56 грн.; - №68664-5353-0408 від 17.08.2019 р., з терміном сплати 16.10.2019 р. у сумі 133126,56 грн. Заборгованість по земельному податку з фізичних осіб виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 66751,36 грн., згідно податкових повідомлень-рішень: - №4509131-13 від 30.06.2017 р., з терміном сплати 29.08.2017 р. у сумі 16 687,84 грн.; - №598562-1315-0417 від 30.06.2018 р., з терміном сплати 29.08.2018 р. у сумі 16 687,84 грн.; - №48708-5352-0417 від 30.06.2019 р., з терміном сплати 29.08.2019 р. у сумі 16 687,84 грн.; - №32648-5340-0417 від 01.04.2020 р., з терміном сплати 29.08.2020 р. у сумі 16 687,84 грн. Інформація щодо оскарження вищенаведених податкових повідомлень-рішень у контролюючого органу відсутня. Податкове повідомлення-рішення від 04.09.2017 року №0014371301 щодо штрафу за порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання (а саме на 33 дні) за адресою ж\м Тополя б.8 кв.72 отримано 13.09.17 року, інші повідомлення-рішення повернуті поштовою службою на адресу податкової служби з приміткою «за спливом терміну зберігання». У зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, сформовано податкову вимогу форми «Ф» №890-23 від 14.12.2015р. на суму 57 112,07 грн (розмір боргу на дату вимоги), направлено поштовим відправленням за адресою платника та, як вбачається з факту оплати та прострочення внесення суми в розмірі 57 111 грн. на 33 дні, отримано відповідачем. Позивач вважає, що є підстави для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та податку на землю з фізичних осіб у сумі 603 173,56 грн. Суд першої інстанції позов задовольнив частково у розмірі 536 422,20 грн. (заборгованість по орендній платі з фізичних осіб). В частині відмови в задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду першої інстанції не переглядається. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п.41.4 ст.41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу. За приписами п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом (пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПКУ). Згідно із пп. 54.3.1 ч.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо, зокрема, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством. В силу п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Матеріалами справи підтверджується, що податкові повідомлення-рішення направлені податковим органом поштою із повідомленням про вручення на адресу відповідача (ж/м Тополя 8/72, м. Дніпро та повернуте до податкового органу, як невручене з відміткою "за спливом терміну зберігання" (а.с. 10). Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідач не заперечує дійсність своєї адреси: ж/м Тополя 8/72, м. Дніпро, тому є підстави для висновку, що зазначені податкові повідомлення-рішення належним чином направлені податковим органом за адресою відповідача, при цьому відповідач вважається таким, що отримав зазначені податкові повідомлення-рішення. Відповідно до п. 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. ...У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 04.09.2017р, 21.04.2019р, 16.10.2019р, 30.06.2017р, 30.06.2018р, 30.06.2019р., 01.04.2020р. вважаються врученими відповідачу. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції розглядаючий даний спір про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі вищезазначених податкових повідомлень-рішень, бере до уваги, що матеріали справи не містять доказів, що вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені відповідачем. Також в ході пояснень, що надавалися відповідачем та представником відповідача в судовому засіданні, не вказано, що відповідачем подано позов або здійснені інші дії щодо оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень. Оскільки вищезазначені податкові повідомлення-рішення не оскаржені відповідачем, то суми, визначені в них, набули статусу узгоджених. Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу ОСОБА_1 направлена податкова вимога №890-23 від 14.12.2015 на суму 57 112,07 грн. (а.с. 12). Із дня направлення податкової вимоги до дня звернення із позовом до суду, відповідач є постійним боржником, що підтверджується копією зворотного боку облікової картки платника. Зазначена обставина звільняє податковий орган від необхідності повторного направлення податкової вимоги. Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений ПК України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Оскільки податкові повідомлення-рішення відповідачем у судовому порядку не оскаржені, то зобов`язання є узгодженими. Статтею 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Зважаючи на те, що відповідач не виконав обов`язку платника податку, передбаченого податковим законодавством, не сплатив у добровільному порядку податковий борг, у позивача виникло право на стягнення боргу в судовому порядку. З позовної заяви вбачається, що відповідач мав 2 (дві) земельні ділянки: - одну у власності, - другу на праві користування (оренда). Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що судом першої інстанції враховано відчуження земельної ділянки, що перебувала у власності відповідача до 2009 року земельну ділянку за кадастровим номером 122488400:01:003:0089 у розмірі 2,00 га, та за договором купівлі-продажу від 18.12.2009 року право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ТОВ «ВЕЛЛСВ» (договір купівлі-продажу зареєстрований в реєстрі за №5528 від 18.12.2009 р., про що на державному акті є відповідна відмітка). Отже, в частині вимоги про заборгованість по земельному податку з фізичних осіб суд першої інстанції відмовив. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий борг з орендованої земельної ділянки виник внаслідок несплати зобов`язань, визначених податковим органом платнику податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), які набули статусу узгоджених. Зокрема, при вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі якого виник податковий борг, оскільки це не є предметом такого правового спору. Проте, таку оцінку суд може надати під час розгляду справи про правомірність податкового повідомлення-рішення. Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 25.01.2019р. у справі №810/1760/17. Оскільки, матеріали справи не містять даних про оскарження відповідачем вищезазначених податкових повідомлень-рішень, то суми, вказані в них, набули статусу узгоджених. З огляду на те, що предметом спору в даній справі не є правомірність податкових повідомлень-рішень, суд позбавлений можливості надавати правову оцінку правомірності податковим повідомленням-рішенням. Так, в межах даного спору перевірці підлягають обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Під час з`ясування обставин щодо наявності податкового боргу судом з`ясовані підстави його виникнення, а саме податковий борг відповідача виник у результаті несплачених грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом відповідно до податкових повідомлень-рішень. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись 241-245, 311, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття 11.01.2023 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду згідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів відповідно до ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 11.01.2023. В повному обсязі постанова виготовлена 18.01.2023. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова