Постанова 4824 № 361/957/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 361/957/22 Головуючий в суді І інстанції Петришин Н.М. Провадження № 22-ц/824/4207/2023 Головуючий в суді ІІ інстанції Сушко Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Сліпченка О.І., Суханової Є.М., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2022 року у справі за позовом суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за надану правову допомогу, ВСТАНОВИВ: У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з із вказаним позовом до ОСОБА_2 , обгрунтовуючи його тим, що 18 червня 2015 року між відповідачем (Замовник) та позивачем (Виконавець) укладений договір про надання правової допомоги №18/06. Згідно з цим договором позивач надавав відповідачу правову допомогу в Броварському міськрайонному суді Київської області у справі №361/5185/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Т-Фактор» про стягнення процентів за користування коштами та інфляційних і 3% річних за прострочення грошового зобов`язання. Надання правової допомоги в судах підтверджується рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2015 року. Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 договору та пункту 6.1 договору (зміненого угодою №1 від 12.03.2015 про доповнення договору) одночасно із закінченням розгляду справи судом першої інстанції закінчився строк договору в частині надання правової допомоги та припинилися повноваження виконавця. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_2 повністю задоволені - присуджено стягнути на користь ОСОБА_2 з ТОВ «Т-Фактор» грошову суму в загальному розмірі 229 481, 39 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили 26 грудня 2015 року, тому зобов`язання позивача щодо надання правової допомоги припинилось виконанням, проведеним належним чином. За умовами пунктів 1.1. та 3.1 договору замовник зобов`язується оплатити надання правової допомоги. Згідно п. 4.1 Договору, сума винагороди обчислюється виходячи з розміру винагороди 1 годину роботи позивача, кількості годин роботи, та позитивного результату. Відповідач своє зобов`язання виконав частково, сплативши за надання правової допомоги 7 500 грн в тому числі: - 7 000 грн згідно підпункту 4.2.1. пункту 4.2 договору, за вчинення дій необхідних для подання позовної заяви та забезпечення реалізації прав і обов`язків Замовника в суді першої інстанції; - 500 грн, згідно підпункту 4.2.3. пункту 4.2. договору (внесеного угодою №1 від 16.10.2015 про доповнення договору), за складення заяви про збільшення розміру позовних вимог. Неоплаченою залишилась встановлена підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 договору винагорода за досягнення позитивного результату - задоволення позову судом. Протоколом погодження договірної винагороди позивача за досягнення позитивного результату визначено, що сторони дійшли до взаємної згоди щодо винагороди позивача за досягнення позитивного результату і прийняли її в розмірі - 35% від суми інфляційних, 3% річних та процентів за користування коштами, що буде визнана ТОВ «Т-Фактор» за результатом розгляду вимоги відповідача, або підлягатиме стягненню з ТОВ «Т-Фактор» на користь відповідача за рішенням суду. Відповідач не подає виконавчий документ у виконавчу службу тому, що прийняла в рахунок виконання зобов`язання ТОВ «Т-Фактор» квартиру АДРЕСА_1 , на яку 11 жовтня 2021 року зареєстрував право власності на підставі попереднього договору №64 від 13 грудня 2010 року, що був укладений між нею та ТОВ «Т-Фактор». Винагорода позивача за досягнення позитивного результату складає 80 318, 49 грн, які відповідач не сплатив, тому позивач просив стягнути цю суму із відповідача. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Доводи апеляційної скарги обгрунтовував тим, що судом першої інстанції порушено правила тлумачення умов договору про надання правової допомоги, оскільки вважає, що винагорода підлягала сплаті позивача за досягнення позитивного результату - визнання ТОВ "Т-Фактор" в досудовому порядку вимог замовника або задоволення позову судом. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скаргу зазначив, що вимога про сплату грошових коштів (а.с 60-61) підтверджує встановлення відповідачу конкретного строку виконання зобов`язання, оскільки відповідач не подав виконавчий документ на примусове виконання після його повернення у 2020 році, а також оскільки причина, для якої надавалось відстрочення виконання грошового зобов`язання відпала з отриманням відповідачем квартири. Вважає, що підстав для невиконання відповідачем свого обов`язку нема, оскільки договір не розірвано, недійсним не визнано, підстав для відмови від нього немає, грошове зобов`язання по ньому не припинено. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не поданий. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи спір і відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив того, що оскільки ОСОБА_2 не одержувала належних їй від ТОВ "Т-Фактор" сум інфляційних, 3% річних, процентів за користування коштів (п.4.2.2) і саме у справі за позовом до ТОВ "Т-Фактор" з вимогою про стягнення процентів за користування коштами та інфляційних і 3 % річних за порушення грошового зобов`язання (п.1.2.1), та на даний час рішення суду у справі № 361/5185/15-ц так і не виконано. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. У ч. 1 статті 903 ЦК України визначено що, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорар), порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за надані послуги, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором. Встановлено, що 18 червні 2015 року між відповідачем (Замовник) та позивачем (Виконавець) укладений договір про надання правової допомоги №18/06. Відповідно до п 1.2. Договору правовою допомогою, що надається за Договором є: вчинення дій необхідних для подання в Броварський міськрайонний суд Київської області позовної заяви до ТОВ «Т-Фактор» з вимогою про стягнення процентів за користування коштами та інфляційних і 3% річних за порушення грошового зобов`язання та вчинення дій необхідних для залучення ОП «Броварипромжитлобуд» як співвідповідача; забезпечення реалізації прав і обов`язків Замовника у цивільному судочинстві при розгляді справи судом першої інстанції. За умовами пунктів 1.1. та 3.1 договору замовник зобов`язується оплатити надання правової допомоги. Згідно п. 4.1 Договору, сума винагороди обчислюється виходячи з розміру винагороди 1 годину роботи позивача, кількості годин роботи, та позитивного результату. Відповідач сплатив за надання правової допомоги 7 500,00 грн в тому числі: - 7 000,00 грн, згідно підпункту 4.2.1. пункту 4.2 договору, за вчинення дій необхідних для подання позовної заяви та забезпечення реалізації прав і обов`язків Замовника в суді першої інстанції; - 500, 00 грн, згідно підпункту 4.2.3. пункту 4.2. договору (внесеного угодою №1 від 16.10.2015 про доповнення договору), за складення заяви про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до підпункту 4.2.2 Договору винагорода встановлюється за досягнення позитивного результату - визнання ТОВ «Т-Фактор» в досудовому порядку вимоги Замовника або задоволення позову судом, згідно з протоколом погодження договірної винагороди, який додається до Договору і є його невід`ємною частиною. Замовник зобов`язаний сплатити винагороду, визначену цим підпунктом Договору у дводенний строк з моменту одержання належних йому від ТОВ «Т-Фактор» сум інфляційних, 3% річних, процентів за користування коштами. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2015 року у справі № 361/5185/15-ц позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково - стягнуто на користь ОСОБА_2 з ТОВ «Т-Фактор» грошову суму в загальному розмірі 229 481, 39 грн. Вказане судове рішення, набрало законної сили 26 грудня 2015 року. Справа № 361/5185/15-ц, в якій позивач надавав відповідачу правову допомогу, була пов`язана зі справою №1007/12126/2012 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Т-Фактор» про застосування наслідків недійсного попереднього договору №64 від 13 грудня 2010 року, по якому відповідач вніс на рахунок ТОВ «Т-Фактор» грошові кошти в сумі 328375,00 грн для укладення в майбутньому (до кінця III кварталу 2011 року) основного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2013 року підтверджено виникнення грошового зобов`язання ТОВ «Т-Фактор» повернути на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 328 375,00 грн внаслідок укладення недійсного попереднього договору №64 від 13 грудня 2010 року та присуджено стягнути ці кошти та моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. Звертаючись з позовом до суду першої інстанції позивач вказував, що станом на 15 жовтня 2019 року були відкриті виконавчі провадження по виконанню всіх судових рішень, підтвердженням чому є інформація з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 15.10.2019 року. Усі виконавчі провадження відповідача були приєднані до зведеного виконавчого провадження №40281390 відносно боржника ТОВ «Т-Фактор» до складу якого, станом на 28.09.2016 року входило 33 виконавчі провадження на загальну суму 10 811 905,12 гривень. На підтвердження доводів позовних вимог позивачем також надані такі докази. Акт опису й арешту майна складений державним виконавцем 21 жовтня 2013 року у зведеному виконавчому провадженні, згідно якого описано й арештовано майно ТОВ «Т-Фактор» - незавершене будівництво житлового 16-поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , який складається з трьох секцій (під`їздів), два з яких збудовані, третій будується. Будівля з білої цегли. Вікна, двері відсутні. Вказаним Актом на описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним: відчужувати у будь-який спосіб; змінювати технічний стан у будь-який спосіб. Описане майно прийняв на відповідальне зберігання представник ТОВ «Т-Фактор» Панченко А.М. (а.с. 44-45). Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року у справі №200/11097/16-ц за позовом ТОВ «Т-Фактор» до ОСОБА_3 про застосування наслідків нікчемного договору, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Т-Фактор» про визнання договорів недійсними, визнання права власності, яким рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Т-Фактор» - залишено без змін, в іншій частині рішення скасоване. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ «Т-Фактор» - про визнання договорів дійсними, визнання права власності - відмовлено. Постанова начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління територіального юстиції у Київській області від 10.08.2016, якою скасовано постанову державного виконавця від 03.08.2016 про звільнення об`єкта незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , з під арешту. Рішення Броварської міської ради Київської області від 01.10.2020 №1994-83-07 «Про затвердження переліку інвесторів (фізичних осіб), які підтвердили оплатою та мають право на отримання у власність квартир (приміщень) після введення житлового будинку по АДРЕСА_3 в експлуатацію)», яким ОСОБА_2 включена у перелік інвесторів (фізичних осіб), які підтвердили оплатою та мають право на отримання у власність квартир (приміщень) після введення житлового будинку по АДРЕСА_3 в експлуатацію. (а.с. 53-59) З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що ТОВ «Т-Фактор» змінив назву на «Сейленс», змінив місцезнаходження на: АДРЕСА_4 , в процесі припинення не перебуває, в процесі провадження у справі про банкрутство не перебуває; має статутний капітал в розмірі 5500000,00 грн (а.с. 32). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 29.01.2022 , встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , 11 жовтня 2021 року зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 на підставі попереднього договору №64 від 13 грудня 2010 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Т-Фактор». 18 грудня 2021 року позивач направив відповідачу вимогу про сплату грошових коштів у розмірі 80 318, 49 гривень протягом тридцяти днів від дня пред`явлення вимоги. Вимога була вручена відповідачу 22 грудня 2021 року(а.с. 60-63). В матеріалах справи міститься протокол погодження договірної винагороди Виконавця за досягнення позитивного результату від 18.06.2015 року сторонами визначено, що вони дійшли взаємної згоди щодо винагороди Виконавця за досягнення позитивного результату і приймають її в розмірі 35 % від суми інфляційних, 3% річних, процентів за користування коштами, що буде визнана ТОВ «Т-Фактор» за результатом розгляду вимоги Замовника, або підлягатиме стягненню з ТОВ «Т-Фактор» (або солідарно з ОП "Броварипромжитлобуд") на користь Замовника за рішенням суду. Доводи апеляційної скарги про те, що винагорода підлягала сплаті позивача за досягнення позитивного результату - визнання ТОВ "Т-Фактор" в досудовому порядку вимог замовника або задоволення позову судом, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до п. 4.2.2 договору про надання правової допомоги № 18/06 від 18.06.2015 року зокрема вбачається, що замовник зобов`язаний сплатити винагороду, визначену цим підпунктом Договору, у дводенний строк з моменту одержання належним йому від ТОВ "Т-Фактор" сум інфляційних, 3% річних, процентів за користування коштами. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Т-Фактор», Орендного підприємства «Броварипромжитлобуд» про стягнення процентів за користування коштами, інфляційних та трьох відсотків річних за прострочення грошового зобов`язання -задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Т-Фактор» на користь ОСОБА_2 проценти за користування безпідставно отриманими коштами за період з 11 грудня 2014 року по 20 жовтня 2015 року в сумі 71 459 грн 80 коп.; інфляційне збільшення суми боргу за грудень 2014 року - вересень 2015 року у розмірі 149 755 грн 08 коп. та три проценти річних за період з 18 грудня 2014 року по 20 жовтня 2015 року в сумі 8 266 грн 51 коп.. Стягнуто з ТОВ «Т-Фактор» на користь ОСОБА_2 , суму сплаченого судового збору у розмірі 2 311 грн 75 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 7 500 грн 00 коп.. В іншій частині позовних вимог відмовлено. На виконанні у зведеному виконавчому провадженні № 40281390 станом на 21 жовтня 2013 року, згідно акту опису та арешту майна від 21 жовтня 2013 року, не перебував виконавчий лист виданий Броварським міськрайонним судом Київської області у справі № 361/5185/15-ц, за рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2015 року. Враховуючи те, що сторони в протоколі погодження договірної винагороди Виконавця за досягнення позитивного результату від 18.06.2015 року погодили винагороду Виконавця за досягнення позитивного результату і приймають її в розмірі 35 % від суми інфляційних, 3% річних, процентів за користування коштами, що буде визнана ТОВ «Т-Фактор» за результатом розгляду вимоги Замовника, або підлягатиме стягненню з ТОВ «Т-Фактор» (або солідарно з ОП "Броварипромжитлобуд") на користь Замовника за рішенням суду, тому колегія суддів приходить до висновку, що оскільки рішення суду першої інстанції від 15 грудня 2015 року у справі № 361/5185/15-ц не виконано, суму заборгованості яка підлягала стягненню за рішенням суду ОСОБА_2 безпосередньо не отримала грошових коштів, а тому відсутні підстави для стягнення 35 % від суми інфляційних, 3% річних, процентів за користування коштами. Таким чином, кошти відповідачем отримані не були, а тому додаткова винагорода у розмірі 35 % від суми інфляційних, 3% річних, процентів за користування коштами не підлягає сплаті. Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції висновків викладені у постанові Верховного Суду від 28 липня 2022 року по справі № 903/781/21, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не є релевантними з правовідносинами встановленими у справі що розглядається. Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позов заявлено передчасно, оскільки право вимоги отримання грошових коштів - винагороди адвоката не настало, оскільки відповідач повинен протягом 2 днів оплатити винагороду після отримання коштів. Суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судом першої інстанції оскаржуваного рішення. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено «19» січня 2023 року. Головуючий суддя Л. П. Сушко Судді О. І. Сліпченко Є.М. Суханова