Постанова Львівський апеляційний суд № 439/1407/21

Справа № 439/1407/21 Головуючий у 1 інстанції: Бунда А.О. Провадження № 22-ц/811/3795/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2023 року м. Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кульчицького Олександра Сергійовича на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 11 жовтня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» про стягнення частки невиплаченого страхового відшкодування, В С Т А Н О В И В: в серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просив стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на його користь 37 940 грн 87 коп. невиплаченого страхового відшкодування. Позов мотивовано тим, що 09 червня 2017 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ-21703», р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та велосипедиста ОСОБА_3 , в результаті якої, останній від отриманих травм помер на місці пригоди. 21 серпня 2017 року представником товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Відшкодування» подано в інтересах сина загиблого ОСОБА_1 заяву про виплату страхового відшкодування до публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта». Зміст заяви включав вимогу виплатити відшкодування моральної шкоди у розмірі 48 000,00 грн, відшкодування витрат на поховання у розмірі 38 400,00 грн, відшкодування на утримання у розмірі 115 200,00 грн. 22 липня 2021 року відповідач надіслав лист-розрахунок виплати страхового відшкодування, у сумі 48000,00 грн (моральна шкода), 38 400,00 грн (витрати на поховання) та про прийняте рішення про виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 115 200,00 грн, що буде сплачуватись щомісячно у період з червня 2021 року по березень 2023 року. Станом на 12 серпня 2021 року виплачено 77 259 грн 13 коп. відшкодування витрат на утримання. Залишок суми страхового відшкодування, який має сплатити відповідач становить - 37 940 грн 87 коп. Вважає, що рішення відповідача частково виплачувати страхове відшкодування на утримання є необґрунтованим, безпідставним та таким, що грубо порушує права позивача на відшкодування шкоди, передбаченої Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування вільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV). Відповідно до розрахунку, страхове відшкодування, належне позивачу, буде виплачене не раніше 2023 року (тобто через 3 роки). При цьому, розрахунок, виконаний відповідачем, не враховує інфляційних втрат, що суттєво занижує фактичний розмір відшкодування. Зважаючи на економічну ситуацію, а також тривалий час впродовж якого страхове відшкодування повинне виплачуватись, потерпілий не отримає реального відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 . Внаслідок стійкої тенденції до підвищення середнього рівня цін, розмір страхових виплат позивачу буде мізерним в порівнянні із загальним рівнем цін і не зможе забезпечити утримання ОСОБА_1 . Внаслідок надмірного і необґрунтованого затягування виплати та зменшення суми страхового відшкодування позивачу не буде досягнуто мети обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, порушено права осіб, які мають право на отримання компенсації шкоди, завданої смертю у ДТП. Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 11 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмолено. Не погоджуючись з даним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Кульчицький О.С оскаржив таке в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевим судом не враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 747/522/19, внаслідок чого суд дійшов невірного висновку про те, що розтермінування виплати страхового відшкодування не порушує прав позивача на отримання відшкодування одним платежем, та не відповідає меті обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, адже позивач не отримає реального відшкодування шкоди. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Обставини настання страхового випадку, а також виплати страхового відшкодування щодо моральної шкоди та витрат на поховання учасниками справи визнаються, в апеляційній інстанції не оспорюються. Предметом позову є стягнення з відповідача недовиплаченої суми страхового відшкодування, заподіяної смертю потерпілого його утриманцям (позивачу у справі), яке за рішенням відповідача (страховика) виплачувалося позивачу рівними частинами, а не одноразовою виплатою. При цьому, як загальний розмір такого відшкодування ( 115 200,00 грн), так і розмір здійсненого відшкодування, станом на момент звернення з позовом (77 259 грн 13 коп.) позивачем визнається, а до стягнення заявлена сума в розмір 37 940 грн 87 коп., яка складає різницю між вказаними сумами (115 200,00 77 259,13). З матеріалів справи убачається, що позивачем є син загиблого 09 червня 2017 року в ДТП велосипедиста ОСОБА_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на момент настання страхового випадку виповнилося повних 22 роки, а на момент звернення до суду з вказаним позовом, йому виповнилось повних 26 років. Також з матеріалів справи убачається, що відповідачем визнано сина померлого ОСОБА_3 ОСОБА_1 потерпілим та утриманцем такого, що надає йому право на отримання у зв`язку із цим страхового відшкодування. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20) до вирішення якої провадження у справі, що переглядається зупинялося, викладено такий висновок про застосування норм права: «Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки. Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1202 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, у свою чергу, - надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення». Також у цій постанові зазначено, що Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах: від 25 листопада 2020 року у справі № 747/522/19 ((провадження № 61-3640св20) на неврахування якого міститься посилання в апеляційній скарзі у справі, що переглядається); від 09 червня 2021 року у справі № 440/510/19 (провадження № 61-17890св20), ухвалених Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України). Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, адже з огляду на вік позивача (як на момент настання страхового випадку, так і на момент звернення до суду з вказаним позовом), а також те, що протягом двох років, з моменту прийняття рішення про виплату йому страхового відшкодування рівними частинами, таке ним отримувалось, ним не надано, як відповідачу, так і суду, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що таке відшкодування повинно бути виплачено позивачу одноразовим платежем. Оскільки фактичні обставини справи № 304/936/19, та справи, що переглядається в частині позивачів, а саме їх віку, є різними, правовий висновок, зокрема, щодо результатів розгляду вказаної справи, не може бути повністю релевантним до справи, що переглядається. При цьому, колегія суддів враховує, що закінчення виплати страхового відшкодування позивачу має повністю відбутись в березні 2023 року. В контексті зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кульчицького Олександра Сергійовича залишити без задоволення. Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 11 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 19 січня 2023 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич