Постанова 4824 № 372/4408/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №372/4408/2021 Головуючий у І інстанції - Висоцька Г.В. апеляційне провадження №22-ц/824/11725/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Немудрої Ю.П., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, установив: У листопаді 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Обухівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що між сторонами було укладено кредитний договір №KIQ0G00000063. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору, у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, зараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав Відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним Договором не виконав. У зв`язку з чим станом на 05 жовтня 2021 року відповідач має заборгованість у розмірі 454449.91 доларів США. Просив стягнути з відповідача на користь позивача вищезазначену заборгованість. Рішенням Обухівського районного суду Київської області, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розплід судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні відсотків за період з 09 листопада 2018 року по 05 жовтня 2021 року в сумі 4549,87 доларів США, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність рішення в цій частині, його необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалось на те, що із позовом до суду позивач звернувся 09 листопада 2021 року. Саме ця дата має значення, а не дата надходження позовної заяви до суду, оскільки строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Враховуючи зазначене, в частині заборгованості, що складається із заборгованості за процентами за користування кредитом в межах строків позовної давності в сумі 4549,87 доларів США (94688,92 доларів США заборгованості за відсотками станом на 05 жовтня 2021 року - 90139,05 доларів США заборгованості за відсотками станом на 09 листопада 2018 року) вимоги банку є правомірними. Просило скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року в частині відмови у стягненні відсотків за період з 09 листопада 2018 року по 05 жовтня 2021 року в сумі 4549,87 доларів США та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив, обґрунтовуючи його тим, що враховуючи наявність рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 квітня 2014 року (яке набрало законної сили 27 червня 2014 року), зобов`язання за кредитним договором припинилося з моменту набрання рішенням суду законної сили, тобто з 27 червня 2014 року. Просив апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 24 липня 2007 року уклали кредитний договір №KIQ0G00000063. Згідно договору АТ КБ «Приватбанк» зобов`язався надати Відповідачу кредит у розмірі 66340 Доларів США на термін до 24 липня 2017 року, а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Згідно договору іпотеки, укладеного в забезпечення зобов`язань за вищезазначеним договором кредиту, ОСОБА_1 передав в іпотеку АТ КБ «Приватбанк» належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 квітня 2014 року у цивільній справі №372/6286/13-ц позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та виселення - задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KIQ0GA00000063 від 24 липня 2007 року, в розмірі 161860,92 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до НБУ від 04 грудня 2013 року складає 1293268,77 грн., звернуто стягнення на квартиру загальною площею 52,50 кв.м., житловою площею 29,20 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №KIQ0GA00000063 від 24 липня 2007 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 червня 2014 року у цивільній справі №372/6286/13-ц, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 квітня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення визнано неподаною та повернуто апелянту. Таким чином, 27 червня 2014 року набрало законної сили рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 квітня 2014 року у цивільній справі №372/6286/13-ц. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач заявив неправомірну вимогу до позивача в частині стягнення відсотків за кредитним договором в розмірі 94688,86 доларів США, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, тобто звернення до суду із відповідним позовом. Крім цього, зі змісту позову та долучених до нього документів, як доказів, неможливо визначити розмір дійсної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором із врахуванням звернення стягнення на предмет іпотеки, яке мало місце 16 серпня 2016 року за ПАТ КБ «Приватбанк». Суду також не надано достатньо інформації задля висновку про реалізацію позивачем предмету іпотеки в позасудовому порядку. Окрім всього, суд прийшов до висновку, що є підстави для відмови у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності, на підставі ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, оскільки АТ КБ «Приватбанк» у позовній заяві не зазначило поважних причин пропущення позовної давності та до позовної заяви не додано доказів таких поважних причин. З висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Так, Верховний Суд в своїй постановах неодноразово зазначав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, тобто звернення до суду із відповідним позовом. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 квітня 2014 року у цивільній справі №372/6286/13-ц позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та виселення - задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KIQ0GA00000063 від 24 липня 2007 року, в розмірі 161860,92 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до НБУ від 04 грудня 2013 року складає 1293268,77 грн., звернуто стягнення на квартиру загальною площею 52,50 кв.м., житловою площею 29,20 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №KIQ0GA00000063 від 24 липня 2007 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили 27 червня 2014 року. Відтак, зобов`язання за кредитним договором №KIQ0GA00000063 від 24 липня 2007 року припинилося з моменту набрання рішенням суду законної сили, тобто з 27 червня 2014 року. Після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Статтею ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до п.2. ч.1 ст.43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст.44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п.2 та 4 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Законодавцем визначено, а саме ч.1 ст.79 ЦПК України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві. Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається в межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів. Зазначення доказів - це інформація, повідомлення про конкретні засоби доказування, на підставі яких підтверджується наявність чи відсутність викладених обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, що було виконано стороною позивача. Якість доказування забезпечується визначеним ЦПК процесуальним порядком і способом їх дослідження. Особливість по доказуванню полягає в тому, що воно виступає як право і обов`язок осіб, які беруть участь у справі. Вони мають право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні і письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, тобто мають право на доказування. Сторони, подаючи докази, реалізують своє право по доказуванню і одночасно виконують обов`язок по доказуванню. Обов`язок по доказуванню покладається на того, хто звернувся за допомогою до суду. Право доказування виступає як можливість подання доказів, участь в їх дослідженні, попередній оцінці та гарантується сукупністю процесуальних засобів і реалізується по волі заінтересованих осіб особисто або за допомогою суду у відповідності з своїми інтересами та вибором способу поведінки. Обов`язок по доказуванню полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, який гарантується настанням несприятливих правових наслідків у випадку їх невиконання, зокрема, відмовою суду визнати наявність юридичного факту у разі невиконання стороною обов`язку по його доказуванню; якщо позивач не доведе підставу вимоги, то в позові належить відмовити. Невиконання обов`язку по доказуванню для сторін й інших суб`єктів правового спору матиме матеріально-правові і процесуально-правові наслідки. Всупереч вищезазначених норм процесуального законодавства, зі змісту долучених до позову документів, як доказів, неможливо визначити розмір дійсної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором із врахуванням звернення стягнення на предмет іпотеки, яке мало місце 16 серпня 2016 року за ПАТ КБ «Приватбанк». Суд першої інстанції, встановивши, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припинилося після звернення АТ КБ «Приватбанк» до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, та виселення, а також ненаданням банком суду розміру дійсної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором із врахуванням звернення стягнення на предмет іпотеки, дійшов правильного висновку, що у позові слід відмовити. Разом з тим, дійшовши висновку про недоведеність позовних вимог, суд першої інстанції помилково послався у своєму рішенні на пропуск позивачем строку позовної давності з огляду на наступне. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, заявлених позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц). Колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на пропуск строку позовної давності не впливає на правильність вирішення справи, однак рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів для відмови у задоволенні позову, виключивши посилання на позовну давність. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384, ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року змінити в частині мотивів для відмови у задоволення позову. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 19 січня 2023 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба