Постанова 4855 № 755/10612/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 755/10612/22 Суддя (судді) першої інстанції: Савлук Т.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., за участю секретаря Бринюк Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 28 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання, ВСТАНОВИВ: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до громадянина російської федерації ОСОБА_1 (далі - відповідач) про продовження строку затримання строком на 6 (шість) місяців. Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 28 жовтня 2022 року позов було задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 29 квітня 2022 року співробітниками ДСР НП України виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: проживав без документів, які б надавали йому право на проживання в Україні. В подальшому, його було доставлено до службового приміщення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області. У ході перевірки було встановлено, що відповідач прибув на територію України у 2016 році з приватною метою, перетнувши державний кордон поза пунктами пропуску. На момент затримання ОСОБА_1 не надав оригіналу паспортного документа, оскільки він у нього відсутній. Із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні до міграційної служби іноземець не звертався. На території України відповідач знаходиться без законних підстав. 02 травня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення, яким позовну заяву Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, задоволено. Затримано громадянина російської федерації ОСОБА_1 , з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців. 19 липня 2022 року Шостим апеляційним адміністративним судом винесено постанову, якою апеляційну скаргу громадянина російської федерації ОСОБА_1 , залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2022 року, залишено без змін. Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області, у співпраці з департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України та департаментом консульства служби МЗС України, в межах своєї компетенції, було вжито вичерпних заходів щодо здійснення виконання рішення суду в частині ідентифікації та забезпечення передачі відповідача відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, але фактично завершити цю процедуру наразі неможливо, що обумовлено обставинами які виникли унаслідок розпочатої росією війни проти України. Враховуючи відсутність співпраці з боку іноземця під час процедури його ідентифікації та неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів необхідних для ідентифікації особи, позивач звернувся до суду з позовом про продовження строку затримання громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 6 місяців. З огляду на неможливість ідентифікувати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , забезпечити примусове видворення чи реадмісію відповідача у строк до 29 жовтня 2022 року, та є обґрунтовані підстави вважати, що громадянин рф ОСОБА_1 , ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, що підтверджується його ухилення від добровільного виїзду, відсутність родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження, а також документів на повернення, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про продовження строку затримання терміном на 6 (шість) місяців. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон). Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянств в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорам України. Частиною першою статті 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, не передбачених частинами другою - чотирнадцятою цієї статті, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України (частина п`ятнадцята статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»). Згідно визначення пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України. Відповідно до частини першої статті 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (частина п`ята статті 26 Закону). Як вбачається з матеріалів справи, 29 квітня 2022 року працівниками ДСР НП України було виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме знаходився на території України без наявності документів, що б надавали йому право законного перебування в Україні. Відповідно до рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України громадянина російської федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , поміщено у Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства ДМС України, які незаконно перебувають на території України, за адресою: АДРЕСА_1 , для підготовки адміністративного позову про затримання, з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконного перебувають на території України ДМС України та подальшому виконанню рішення суду про реадмісію. 02 травня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022, яким позовну заяву Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, задоволено. Затримано громадянина російської федерації ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців. При цьому, строк затримання відповідача спливає 29 жовтня 2022 року. Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент розгляду справи у відповідача відсутні документи, які б давали йому право законно перебувати на території України. Відповідач не звертався до компетентних органів України із заявою про визнання його біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту. Відсутність документів, що посвідчують особу відповідача, унеможливлюють застосування до нього інших, крім затримання заходів, передбачених частиною 1 статті 289 КАС України. Статтею 30 Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою. Згідно із частиною першою статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. Отже, норми чинного законодавства та, зокрема, конструкція частини першої статті 289 КАС свідчать, про виокремлення двох категорій іноземців або особі без громадянства, до яких можуть бути застосовані заходи примусового затримання: 1) іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, та стосовного якої існують обґрунтовані підстави вважати, що вона ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі; 2) іноземець або особа без громадянства, яка не має документа, що дає право на виїзд з України, та яка порушила законодавство України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців. Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців (частина одинадцята статті 289 КАС). Згідно з частиною 13 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Порядок дій з ідентифікації та документування іноземців встановлено розділом VI Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства» (затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150), пунктом 1 якого передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування. З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство. У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29 квітня 2022 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області направило запит на адресу Департаменту консульської служби МЗС України, відповідно до якого просило повідомити засобами дипломатичних каналів, а саме: Посольство російської федерації, щодо затриманих іноземців, які поміщенні до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які не законно перебувають в Україні, з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію. 10 травня 2022 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області з метою виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києві від 02 травня 2022 року, в частині забезпечення передачі громадянина російської федерації відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом російської федерації про реадмісію направило копію матеріалів на адресу Державної міграційної служби України, для подальшого використання в роботі. 26 травня 2022 року Державною міграційною службою України Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства розглянуто лист Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області від 17 травня 2022 року №6538-22, 6541-22, щодо вирішення питання про забезпечення передачі відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом російської федерації про реадмісію громадянина російської федерації ОСОБА_1 , відповідно за результатами розгляду та з урахуванням введення правового режиму воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу президента України «Про введення воєнного стану в Україні», повідомляє, що листом ДМС від 23 травня 2022 року 3 8.3-55856/1-22 інформація стосовно вказаних осіб надіслана до Національного інформаційного бюро, яке діє на базі державного підприємства «Український національний центр розбудови миру», з метою розгляду питання щодо їх включення до списку обмінного фонду полоненими для подальшого обміну на громадян України. 03 жовтня 2022 року Державна міграційна служба України Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України повідомило Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області, що 29 жовтня 2022 року завершується визначений судом термін тримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 , який утримується у Волинському ПТПІ. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відомостей від Посольства російської федерації в Україні щодо ідентифікації та підтвердження особи відповідача не надходила. Відповідно до п.п.11, 12, 18 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для продовження строку затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 , про продовження строку затримання терміном на 6 (шість) місяців. При цьому, виходячи із доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Так, апелянт посилається на неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, зокрема, виходячи із його висновку про те, що є обґрунтовані підстави вважати, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у даній справі питання повернення (видворення) відповідача не розглядається. При цьому, виходячи з того, що рішення про примусове видворення відповідача не приймалося, твердження про ухиляння відповідачем від виконання рішення про його примусове видворення як і сумніви з цього приводу є передчасними. Також, апелянт акцентує увагу на неповному та всебічному дослідженню матеріалів справи, зокрема, щодо відсутності родичів на території України. В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, де вказана інформація про наявність у відповідача сім`ї, дружини та рідного малолітнього сина, з доданими документами - посвідками на тимчасове проживання ОСОБА_3 № НОМЕР_1 та посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_4 № НОМЕР_2 та фотокопія акту опитування іноземця або особи без громадянства, якого розміщено в ПТПІ. З приводу зазначеного колегія суддів вказує на наступне. Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Аналізуючи вимоги Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України поняттями "родичі", "родинні стосунки" охоплюється коло осіб, які пов`язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. При цьому, стосунки між подружжям не є родинними. Вiднocини, якi виникaють мiж члeнaми ciм`п є сімейними відносинами, які регулюються зокрема Сімейним кодексом України. Стосовно документів, які підтверджують родинні стосунки, то такі визначаються в кожному випадку окремо, в залежності від ступеня споріднення. В даному випадку такими документами можуть бути: паспорт, свідоцтво про шлюб, про народження, про встановлення батьківства. Разом з тим, додані до відзиву посвідки на тимчасове проживання в Україні осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 жодним чином не підтверджують фактів на які посилається представник відповідача щодо наявності у відповідача сім`ї. Крім того, на підтвердження слів ОСОБА_1 про наявність у нього матері Українки з Сумщини (а.с.83) взагалі не надано жодних доказів. За вказаних обставин, доводи апелянта щодо неповного та всебічного дослідження матеріалів справи не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції. Щодо доводів апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача і його представника права заявляти клопотання про застосування до ОСОБА_1 взяття на поруки або зобов`язання вносити заставу, колегія суддів зауважує наступне. Як встановлено з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду з підстав визначених ст. 289 КАС України, визначив захід застосування судом до іноземця або особи без громадянства: затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, та продовження строку такого затримання (що є предметом розгляду даної справи). Вказане беззаперечно є правом позивача за наявності відповідних на те підстав. При цьому, в межах даної справи, суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що вибір заходу визначених в частині першій статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється на розсуд центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Службою безпеки України про що й подається відповідна позовна заява до суду. В даному випадку судом встановлено підстави для застосування саме такого заходу впливу який був визначений позивачем у позовній заяві, з огляду на що, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні зміни заходу застосованого судом. При цьому, колегія суддів зауважує, що відсутність документів, що посвідчують особу відповідача, унеможливлюють застосування до нього інших, крім затримання заходів, передбачених частиною 1 статті 289 КАС України. Стосовно доводів апелянта про розгляд справи №755/10612/22 під час оголошеної повітряної тривоги, колегія суддів зазначає наступне. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України прийнято Указ Президента Украі?ни від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Украі?ні», що затверджений Законом Украі?ни від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента Украі?ни «Про введення воєнного стану в Украі?ні». Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Слід зазначити, що пріоритет права особи на життя, здоров`я та безпеку визнається усіма цивілізованими народами і націями та є загальним спадком європейської правової традиції. Обов`язок щодо забезпечення цього права на території України покладено на Державу Україна. Кожного дня відбуваються ракетні обстріли з боку ворога по території України, які створюють ризики для життя та здоров`я громадян. Відповідно до алгоритму дій, передбаченого чинним законодавством України у сфері цивільного захисту, у разі отримання сигналу «Повітряна тривога» необхідно негайно прямувати до найближчої захисної споруди (сховища, підвального приміщення, паркінгу, тощо). Рада суддів України, своїм рішенням від 05 серпня 2022 року № 23, звернула увагу керівників органів та установ системи правосуддя, суддів на недопустимість ігнорування сигналів повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту. Однак, як зазначає представник відповідача, суд першої інстанції розпочав проводити розгляд справи 27.10.2022 під час повітряної тривоги. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2022 судове засідання у вказаній справі було знято з розгляду у зв`язку з нестабільністю, пошкодженнями та ремонтними роботами в енергосистемі НАК Укренерго. Дніпровський районний суд м.Києва був відключений від електроенергії для стабілізації енергомережі з 16 години до 22 години. Судове засідання відкладено на 28.10.2022, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою. З наведеного вище та виходячи із протоколу судового засідання від 27.10.2022 вбачається, що розгляд справи 27.10.2022 так і не відбувся. При цьому, посилання апелянта на те, що крім самого складу суду у судовій залі перебував і представник позивача, який також був позбавлений можливості переміститися до захисної споруди, колегія суддів приймає до уваги, однак зазначає, що останній, оцінюючи загрозу для себе, як реальну, мав право безперешкодно залишити зал судового засідання для переміщення в безпечне для себе місце. В контексті наведеного колегія суддів зауважує, що сам факт початку розгляду справи під час оголошеної повітряної тривоги, з урахуванням того, що засідання було перенесено на іншу дату та у ньому приймали участь усі сторони, не може бути самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції. При цьому, доводи апелянта про відхилення судом клопотань відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з обґрунтованою неможливістю адвоката прийняти участь у розгляді справи та захищати його інтереси, колегія суддів вважає такими, що не впливають на правильність винесеного судом рішення, та не є підставами для його скасування. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час початку розгляду справи 27.10.2022 був присутній сам відповідач, під час розгляду справи по суті 28.10.2022 з постановленням рішення були присутні усі сторони, включно з представником відповідача. Усі сторони були заслухані судом під час судового засідання, права учасників сторін визначені КАС України були дотримані. З огляду на наведене, право відповідача на отримання правової допомоги та права на захист були забезпечені судом, що спростовує доводи апелянта у вказаній частині. Підсумовуючи наведене, оскільки у ході судового розгляду було встановлено факт порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців з огляду на його незаконне перебування на території України, а також встановлено факт відсутності у відповідача документа, що дає право на виїзд з України, чого ним спростовано не було, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б могли ідентифікувати відповідача, як громадянина конкретної держави і самим відповідачем такі не надавались, а його ідентифікація судом першої інстанції, як громадянина конкретної держави, не знайшла свого документального підтвердження. Разом з тим, вказаний недолік рішення суду, на переконання апеляційного суду, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, яке прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції, станом на момент апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, не спростовують. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 34, 243, 310, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 28 жовтня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова Є.О. Сорочко