Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/14128/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/14128/22 Провадження № 22-ц/4820/126/23 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Магера О.В. за участю позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представників АТ КБ «ПриватБанк» Мужевської Є.Л., Мельник В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 686/14128/22 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2022 року (суддя Заворотна О.Л., повний текст судового рішення складено 31 жовтня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини грошових коштів, три відсотка річних та інфляційних втрат. Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційних скарг і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: У липні 2022 року ОСОБА_1 посилаючись на те, що з 16.11.2009 по 30.07.2021 перебував у трудових відносинах із АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк), оскільки останнім не виконано обов`язку передбаченого ст. 116 КЗпП України, позивач у серпні 2021 року звернувся до суду із позовом про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по заробітній платі. Рішення Хмельницького міськрайонного суду у справі № 686/20701/21 від 10 грудня 2021 року, яке змінено постановою Хмельницького апеляційного суду від 02.06.2022, стягнуто з роботодавця заборгованість по заробітній платі в сумі 14106,48 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.08.2021 по 10.12.2021 виходячи із розміру середньоденної заробітної плати в розмірі 3476,71 грн. 27.06.2022 Банком перераховано на картковий рахунок позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 11355,71 грн, що свідчить про часткове виконання рішення суду. Так як, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні виплачується по день фактичного розрахунку, то відповідач зобов?язаний виплатити середній заробіток за період з 11.12.2021 по 27.06.2022 (від дати винесення судового рішення до дати фактичного розрахунку) за 141 робочий день. ОСОБА_1 вказує, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 10 грудня 2021 у справі № 686/20701/21, зміненим постановою Хмельницького апеляційного суду від 02.06.2022, встановлено невиплату йому заробітної плати за роботу у вихідні дні протягом 2016-2020, що була виплачена відповідачем лише 27.06.2022, тому за вказаний період з Банку на його користь підлягає стягненню компенсація втрати частини грошових доходів, у зв?язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 5118,58 грн. Позивач посилаючись на ст. 625 ЦК України та на обставину, що Банком лише 06.07.2022 виконано вищевказане судове рішення вказує, що з відповідача підлягає стягненню за вказаний період 3% річних в сумі 5824,87 грн та інфляційні втрати в сумі 59284,86 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10.12.2021 по 27.06.2022 в сумі 490216,11 грн; компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 5118,58 грн; 3% річних в сумі 5824,87 грн; інфляційні втрати в сумі 59284,86 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 14500 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 5118 грн 58 коп компенсації втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати, 10565 грн 24 коп інфляційних втрат та 952 грн три відсотки річних. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись із цим рішенням суду в частині відмови у позові, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оспорюваного рішення про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні не врахував причини, якими зумовлено затримку такої виплати, а також поведінку сторін у спірних правовідносинах. Судом першої інстанції не враховано, що затримка виплати розрахунку при звільненні виникла з вини відповідача, адже позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості через місяць після звільнення, а Банк виплатив заборгованість лише 27.06.2022, тобто через рік після звільнення незважаючи на неодноразові звернення позивача про їх виплату. Посилання суду на неспівмірність та непропорційність заявленої до стягнення суми середнього заробітку не є достатньою підставою для її зменшення, окрім того ст. 117 КЗпП Украни не містить вказівок на можливість зменшення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. На думку ОСОБА_1 , виплата 06.07.2022 Банком 340717,58 грн заборгованості свідчить про те, що періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України є з 10.12.2021 по 06.07.2022, тобто 208 днів. Тому, ОСОБА_1 просив судове рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове в цій частині про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Не погоджуючись із рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, АТ КБ «ПриватБанк» також оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку Банку, суд першої інстанції неправильно застосував ст. 625 ЦК України, так як ця норма не регулює трудові правовідносини, що виникли у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні працівника та несвоєчасною виплатою заробітної плати з огляду на те, що такі відносини врегульовані нормами трудового права. Також судом не враховано, що до вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітку слід застосовувати тримісячний строк, який розпочався 31.07.2021 і сплинув 30.10.2021, який позивач пропустив без поважних причин і ним не обґрунтовано поважність причин його пропуску. Банк вказує, що судове рішення не відповідає вимогам закону, оскільки в мотивувальній частині не наведено розрахунки сум задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації втрати частини заробітку, інфляційних втрат, 3% річних; рішення не містить інформації про індекси споживчих цін, які було взято для розрахунку коефіцієнта приросту споживчих цін, не містить розрахунку коефіцієнту приросту споживчих цін, не містить методики розрахунку, якою користувався суд при ухваленні рішення та не містить сум заробітної плати ОСОБА_1 після утримання податків та обов`язкових платежів. Тому АТ КБ «ПриватБанк» просило рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» Чубенко Ю.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення і зазначав, що посилання Банку на висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 20.01.2016 справа № 6-2759цс15 є необґрунтованим, оскільки статтею 117 КЗпП України встановлено обов`язок АТ КБ «ПриватБанк» виплатити йому середній заробіток, розмір якого визначено рішенням Хмельницького міськрайонного суду у справі № 686/20701/21, що станом на 10.12.2021 становив 340717,58 грн. Щодо строку виконання зобов`язання зі сплати Банком в сумі 340717,58 ОСОБА_1 звертає увагу, що статтею 117 КЗпП України визначено обов`язок сплати середнього заробітку за час прострочення розрахунку, але не визначено строку його виконання. І в серпні 2021 року він звернувся до Хмельницького міськрайонного суду з позовом про стягнення в тому числі і середнього заробітку з Банку і рішенням суду від 10.12.2021 було встановлено наявність заборгованості із виплати йому середнього заробітку в розмірі 340717,58 грн. Стверджує, що після ухвалення рішення від 10.12.2021 неодноразово звертався до Банку з вимогою про виплату йому середнього заробітку, зокрема 12.01.2022, 20.06.2022, 05.07.2022. А посилання АТ КБ «ПриватБанк» на застосування до позовних вимог тримісячного строку не заслуговують на увагу та суперечить рішенню Конституційного Суду України № 9-рп/2013 від 15.10.2013. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просили скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Представниці АТ КБ «Приватбанку» Мужевська Є.Л. та ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу Банку задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, а апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанку» підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що 27.06.2022 позивачу було виплачено заборгованість по заробітній платі, тому наявні підстави для стягнення виплати останньому суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 5118,58 грн; щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то наявні підстави для зменшення його розміру до 14500 грн, враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця і період затримки виплати такої заборгованості; також оскільки рішення суду від 02.06.2022 яким стягнуто на користь ОСОБА_1 340717,58 грн виконано 06.07.2022, тому відповідно до ст. 625 ЦК України підлягають до нарахування за період з 02.06.2022 по 06.07.2022 та стягнення трьох відсотків річних в розмірі 952 грн та 10562,24 грн інфляційних втрат. Однак, апеляційний суд не погоджується із висновком суду в частині стягнення 10565,24 грн інфляційних втрат та 952 грн трьох відсотків річних, виходячи з наступного. Так, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 82533,33 грн заборгованості по оплаті праці та 523738,20 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку, в іншій частині в позові відмовлено (а.с. 5-10). Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2021 року в частині задоволення позовних вимог скасовано, ухвалено нове рішення, яким стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 14106,48 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 340717,58 грн, в решті позову в цій частині відмовлено. В решті рішення залишено без змін (а.с. 11-23). Судом першої інстанції вірно встановлено, що 27.06.2022 на карту № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» виплачено 11355,71 грн заборгованість по заробітній платі згідно постанови Хмельницького апеляційного суду (а.с. 30). 06.02.2022 на карту, яка належить ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 274277,66 грн (а.с. 31). Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про безпідставне зменшення суми середнього заробітку, яка підлягає відшкодуванню позивачу апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. У статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Тлумачення вказаних норм права свідчить, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц зроблено висновок, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку.З іншого боку, істотним є період такого прострочення. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. З огляду на викладене, суд першої інстанції, встановивши факт несвоєчасної виплати роботодавцем позивачу всіх належних йому при звільненні сум, прийшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 11.12.2021 по 27.06.2022 за 141 робочий день, виходячи із 3476,71 грн встановленого судом розміру середньоденної заробітної плати). Однак, при визначенні суми такого заробітку, що підлягає до стягнення з відповідача, суд першої інстанції вірно врахувавши наявність підстав для зменшення його розміру (встановлений судом розмір простроченої заборгованості та період затримки у виплаті такої заборгованості) із застосуванням принципу співмірності, прийшов до правильного висновку про стягнення із Банку на користь позивача 14500 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. А тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. 117 КЗпП України є необґрунтованими. Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність оскаржуваного рішення в частині відмови у стягненні 48719,62 грн інфляційних втрат та 4872,87 грн трьох відсотків річних з тих підстав, що судове рішення про стягнення 340717,58 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні було постановлено 10.12.2021 та виконано 06.07.2022, а тому, врахувавши стягнуту суму судом першої інстанції, підлягає до стягнення відповідно до ст. 625 ЦК України решта нестягнутої суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, судова колегія вважає їх безпідставними. А доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» щодо помилкового задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних є обґрунтованими, виходячи з наступного. Судова колегія вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення в частині стягнення 10565,24 грн інфляційних втрат та 952 грн трьох відсотків річних судом першої інстанції не враховано правового висновку, який наведено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 757/14073/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц, відповідно до яких тлумачення статті 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що вона не застосовується до трудових правовідносин, які регулюються спеціальними нормами права. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов?язання (стаття 625 ЦК України). Таким чином, Хмельницький міськрайонний суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 10565,24 грн інфляційних втрат та 952 грн трьох відсотків річних, тому підлягає до скасування оскаржуване судове рішення в зазначеній частині з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. Також, оцінюючи доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» щодо невмотивованості оскаржуваного рішення через відсутність розрахунку компенсації у судовому рішенні заслуговують на увагу, проте не є підставою для скасування рішення в цій частині. Згідно з Положенням «Про порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 № 159 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з 01 січня 2001 року. Обчислення суми компенсації вираховується, шляхом множення місячних індексів споживчих цін (які публікуються Державною службою статистики України) за період невиплати грошового доходу. Поділити індекс споживчих цін (інфляції) у відсотках на

100. Помножити результат на суму невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів). З вищенаведеного слідує наступний розрахунок суми компенсації ОСОБА_1 втрати частини доходів за період: -з жовтня 2016 року по червень 2022 року - 1277,14 грн (сума заробітної плати з вирахуванням податків) * 69,5 (169,5-100 зведений індекс інфляції) / 100 = 888,05 грн; -з вересня 2017 року по червень 2022 року - 1622,56 грн (сума заробітної плати з вирахуванням податків) * 59,8 (159,8-100 зведений індекс інфляції) / 100 = 970,29 грн; -з жовтня 2018 року по червень 2022 року - 1873,23 грн (сума заробітної плати з вирахуванням податків) * 46,7 (146,7-100 зведений індекс інфляції) / 100 = 874,79 грн; -з березня 2019 року по червень 2022 року 2061,60 грн (сума заробітної плати з вирахуванням податків) * 37,6 (137,6-100 зведений індекс інфляції) / 100 = 775,16 грн; -з липня 2019 року по червень 2022 року 896,35 грн (сума заробітної плати з вирахуванням податків) * 36,9 (136,9-100 зведений індекс інфляції) / 100 = 330,75 грн; - з листопада 2019 року по червень 2022 року 2416,51 грн (сума заробітної плати з вирахуванням податків) * 35,3 (135,3-100 зведений індекс інфляції) / 100 = 853,03 грн; -з січня 2020 року по червень 2022 року 1208,27 грн (сума заробітної плати з вирахуванням податків) * 35,3 (135,3-100 зведений індекс інфляції) / 100 = 426,51 грн. А тому, сума компенсації втрати позивачем частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат складає 5118,58 грн (888,05 грн + 970,29 грн + 874,79 грн + 775,16 грн + 330,75 грн + 853,03 грн + 426,51 грн). І зазначений розрахунок відповідає вимогам Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для відмови у стягненні 5118,58 грн компенсації втрати позивачем частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат. Щодо посилання АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі на незаконність судового рішення в частині стягнення компенсації втрати позивачем частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат на пропуск ОСОБА_1 тримісячного строку позовної давності для звернення до суду з такими вимогами, апеляційний суд звертає увагу на наступне. Відповідно до положень ст. 117 КЗпП України закон покладає на роботодавця обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Конституційний Суд України у справі № 9-рп/2013 у своєму рішенні від 15 жовтня 2013 року вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Суд першої інстанції дослідив доводи відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог щодо стягнення компенсації втрати позивачем частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплат, однак, враховуючи що строк такої позовної давності ОСОБА_1 не пропущений, тому посилання суду на продовження таких строків відповідно до пункту 1 Глави ХІХ Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого КМУ, не може бути підставою для скасування рішення. На думку судової колегії безпідставними є посилання Банку у апеляційній скарзі на висновки щодо наявності підстав для застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2022 року в справі № 756/9827/20, адже у зазначеній постанові встановлені судами фактичні обставини є різними у порівнянні зі справою, що є предметом судового розгляду. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. А тому, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» підлягає до компенсації АТ КБ «ПриватБанк» в порядку визначеному КМУ пропорційно до розміру задоволеної апеляційної скарги 550,80 грн за подачу апеляційної скарги (1488,60 грн (судовий збір, що підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги) * 37 (% задоволених вимог апеляційної скарги в частині оскаржуваної суми) /

100. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2022 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення 10565,24 грн інфляційних втрат та 952 грн трьох відсотків річних скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 . В решті рішення залишити без змін. Компенсувати в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського 1д, м. Київ, 01001) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 550 грн 80 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 18 січня 2023 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай