Постанова 4803 № 219/2132/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1795/23 Справа № 219/2132/19 Суддя у 1-й інстанції - Погрібна Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2023 року м.Кривий Ріг Справа № 219/2132/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Хейло Я.В., суддів - Мірути О.А., Тимченко О.О., секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач - Комунальне підприємство «Бахмут-Вода», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Бахмут-Вода» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бахмут-Вода» про захист прав споживачів, яке ухвалене суддею Погрібною Н.М. у місті Бахмуту Донецької області, повне судове рішення складено 29 жовтня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог В лютому 2019 року КП «Бахмут-Вода» звернулося до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в обґрунтування якого посилалося на те, що 01.01.2016 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір № 1378 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення. Виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення подає по своїх водогінних мережах питну воду споживачеві в межах погоджених обсягів та залежно від технічних можливостей виробника на об`єкти водопостачання споживача, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач приймає погоджений обсяг питної води, використовує її та робить оплату послуг згідно тарифів та умов договору. Також, виробник приймає господарсько-побутові та близькі до них по складу стічні води споживача, що надходять до комунальної каналізаційної мережі в межах погоджених обсягів і погодженого помісячного графіка, в межах граничнодопустимих концентрацій забруднюючих речовин, з урахуванням додаткових обсягів стічних вод, що неорганізовано потрапляє у періоди дощів та сніготанення до мережі водовідведення з об`єктів водовідведення споживача, розташовані за вищевказаною адресою, а споживач скидає стічні води та оплачує послуги з централізованого водовідведення виробника згідно діючих тарифів та умов договору. Об`єктом водопостачання (водовідведення) споживача є нежитлове приміщення торгово-обслуговуючий комплекс, який належить ОСОБА_2 , на праві приватної власності згідно біржового контракту (договору купівлі-продажу) № 389-Н від 25.12.2001 року ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_1 . Відповідач з посиланням на Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 характеризує свій об`єкт водопостачання - «Відповідно до Розділу 2 Класифікація будівель та споруд, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до Розділу 1 - будівлі; підрозділу 12 - будівлі нежитлові, групи 127 - будівлі нежитлові інші, клас 1274 - будівлі інші, не класифіковані раніше, підклас 1274.4 - будівлі лазень та пралень» («пряма мова» - лист від 26.12.2018 р.). Рішенням виконкому Артемівської міської ради депутатів трудящих від 02.01.1974 року № 4-а, затверджено акт Державної прийомки лазні на 110 місць по АДРЕСА_2 , корисною площею 748 кв.м та дозволено ввести в експлуатацію. Позивач належним чином виконував обов`язки щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення ОСОБА_1 , проте остання порушила п. 2.1 та п. 3.1 договору № 1378 та перевищила встановлені обсяги водопостачання та водовідведення, а також в порушення вимог п.п. 5.8-5.10, 5.12, 6.3.8 Договору своєчасно не здійснила оплату за отримані послуги. Заявою від 21.09.2017 року вх. № 2002 від 22.09.2017 року відповідач у відповідності до п. 8.1 Договору № 1378 надав розрахунок водопостачання та водовідведення на 2018 року. у загальному річному об`ємі 84 куб.м./рік. Ліміти споживання на 2018 р. затверджені наказом КП «Бахмут-Вода» від 09.01.2018 року № 20 «Про затвердження лімітів споживання питної води підприємствами, організаціями, установами, незалежно від форм власності у м. Бахмут на 2018 р.» та погоджені Сіверсько-Донецьким басейновим управлінням водних ресурсів». Актом № 1378-РПО від 26.11.2018 р. проведено обстеження приладу обліку ЛК-15 заводський № 1092090 встановленого в приміщенні нежитлової будівлі АДРЕСА_2 , зняті контрольні покази приладу обліку та здійснено розпломбування вузла обліку для можливості здійснення державної повірки засобу вимірювальної техніки у відповідність до вимог чинного законодавства. Різниця показників приладу обліку скала 149 м. куб. (початкові покази приладу обліку згідно до актів реалізації від 18.12.2017 р., 16.03.2018 р., 12.06.2018 р., 18.09.2018 р., 26.11.2018 р. становлять 211 м. куб., кінцеві покази приладу обліку згідно до акту реалізації від 26.11.2018 р. становлять 360 м. куб.). Відповідно до п.п. 2.6, 2.7, 3.5, 5.1, 5.2, 5.3 Договору № 1378 відповідачу здійснено нарахування за водопостачання та водовідведення за фактичною кількістю води, використаної відповідачем, яка визначена за показниками приладу обліку. За наявності заяви відповідача та свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 21/1/м/11/412 від 27.11.2018 року, позивач провів обстеження вузлу обліку відповідача, здійснив його опломбування та прийняв до експлуатації прилад обліку ЛК-15 заводський № 1092090, встановлений в приміщені нежитлової будівлі АДРЕСА_2 , що зафіксовано актами № 1378 ПУВ-ОВ та № 1378 ОДП від 29.11.2018 року. Одночасно, у відповідність до вимог п. 5.24 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7.10.2008 року за № 936/15627 (надалі «Правила користування») за період здійснення державної повірки засобу і вимірювальної техніки за 27, 28, 29 листопада 2018 року позивачем здійснено нарахування за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці (якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку виробником): 360 м. куб - 211 м. куб. = 149 м.куб. 149 м. куб/60 дняів х 3 дні = 7,499 м.куб. 7,449 м.куб. х 23,724 грн. (діючий тариф) = 176,72 грн. Договором № 1378 встановлений ліміт водоспоживання питної води з комунального водопроводу у розмірі 84 куб.м./рік. Співставленням встановленого договором ліміту водоспоживання з обсягами фактично спожитої ОСОБА_1 питної води встановлено, що у 2018 році спожито всього 156,449 (149+7,449=156,449) м.куб., що перевищує затверджений річний ліміт на 72,449 м.куб. Пунктом 2.1 Договору № 1378 передбачено, що споживач не має права без письмового узгодження з виробником, оформленого відповідно до п. 2.4 даного договору, збільшувати витрати води понад установлені норми та узгоджені розрахункові обсяги. За використану питну воду з перевищенням погоджених та затверджених розрахункових обсягів питної води оплачується споживачем у п`ятикратному розмірі діючих тарифів на питну воду (за винятком споживання по групі споживачів - населення). Пунктом 3.1 Договору № 1378 передбачено, що виробник приймає господарсько-побутові й близькі до них по складу стічні води споживача, що надходять до каналізаційної мережі протягом усього періоду дії договору в межах обсягу, передбаченого п.1.2., 3.2. цього договору. Споживач сплачує виробнику за скид стічних вод, які перевищують погоджені розрахункові об`єми за цим договором, у п`ятикратному розмірі встановленого тарифу у відповідність до умов договору та Правил приймання. Понадлімітні обсяги стічних вод Підприємств (не враховані договором), що надходять до міської каналізації, потребують додаткових витрат матеріальних та енергетичних ресурсів на їх транспортування та очищення. За перевищення ліміту водоспоживання, позивач на підставі п. 2.1, 3.1 договору нарахував відповідачу плату за понадлімітний обсяг водоспоживання у п`ятикратному розмірі на загальну суму 8593,90 грн., яка складається з суми 1718,78 грн. - однократного нарахування фактичними показами приладу обліку та передбачених діючим законодавством розрахунків за період тимчасової відсутності приладу обліку та суми 6875,12 грн. - оперативно-господарської санкції в розмірі чотирикратного понадлімітного споживання, що разом становить п`ятикратний розмір понадлімітного споживання. Розрахунок плати за понадлімітне водоспоживання складений з урахуванням тарифу на централізоване водопостачання для КП «Бахмут-Вода», затвердженого постановою Національної комісії регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.12.2017 р. № 1575 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 16.06.2016 р. № 1141». Заборгованість згідно особового рахунку за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року становить 10107,86 грн. Заходи досудового врегулювання спору проводилися, проте не принесли позитивного результату. Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за період з 19.09.2018 року по 26.11.2018 року в сумі 3 732,74 грн; за понадлімітне споживання питної води та скид стічних вод за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року в сумі 6 375,11 грн, а також судовий збір в сумі 1 921,00 грн. ОСОБА_1 в квітні 2019 року звернулась до суду з зустрічним позовом до КП «Бахмут-Вода», який мотивувала тим, що умови Договору № 1378 від 01.01.2016 року не відповідають положенням законодавства у частині включення в зміст Договору № 1378 умов, які суперечать вимогам цивільного законодавства. ОСОБА_1 не є платником збору за спеціальне використання води, оскільки не входить до вичерпного переліку платників збору та не є фізичною особою-підприємцем, припинила свою підприємницьку діяльність у 2015 року, про що належним чином повідомила КП «Бахмут-Вода». Відповідач, посилаючись на ЗУ «Про захист прав споживачів» та інші норми законодавства України, зазначила, що положення п. 2.1 та п. 3.1 Договору № 1378 містять непропорційно великі суми компенсацій за порушення умов цього договору, а саме обов`язок споживача сплатити у п`ятикратному розмірі діючих тарифів на питну воду за перевищення обсягу спожитої води та за скид стічних вод, які перевищують погоджені розрахункові об`єми за цим договором, у п`ятикратному розмірі встановленого тарифу. При цьому, позивач у дужках окремо зазначив, що такий обов`язок не стосується такої групи споживачів, як населення. ОСОБА_1 вважає, що оскільки вона припинила підприємницьку діяльність у 2015 році, тому користується послугами з централізованого водопостачання та водовідведення для особистих потреб, тобто використовує питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб. Вважає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, тому ОСОБА_1 змушена звернутись до суду з зустрічним позовом щодо визнання окремих положень Договору № 1378 недійсними. З аналізу положень п. 2.1 та п. 3.1 Договору № 1378 вбачається, що КП «Бахмут-Вода» включила в зміст (умови) цього договору несправедливі умови щодо обов`язку споживача ОСОБА_1 за отримання однієї і тієї ж послуги централізованого водопостачання та водовідведення але у зв`язку із споживанням більшого обсягу води та відповідним збільшеним обсягом відведення стічних вод - сплатити в п`ятикратному розмірі діючих тарифів за спожиту воду, що свідчить про введення додаткових видів оплати послуг всупереч прямій забороні введення додаткових видів оплати послуг всупереч прямій забороні введення додаткових видів оплати послуг до умов договорів про надання комунальних послуг відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», а також про введення в зміст (умови) цього договору непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором, які полягають як у перевищені узгоджених обсягів споживання питної води, передбачених п.2.2 цього договору у розмірі 7 м-2 кожного місяця протягом року, так і у перевищені погодженого обсягу стічних вод, передбачених п. 3.2 цього договору та свідчить про порушення КП «Бахмут-Вода» принципу добросовісності та справедливості при підготовці змісту (умов) Договору № 1378 - порушення п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України щодо добросовісності, що приводить до дисбалансу прав та обов`язків споживача відносно КП «Бахмут-Вода» та завдають значної матеріальної шкоди споживачу ОСОБА_1 . При цьому, самі умови Договору № 1378, підготовленого КП «Бахмут-Вода», не відповідають змісту «Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». Крім того, зазначила, що сплив строку дії Договору № 1378 не є перешкодою для звернення до суду з позовом про визнання окремих положень цього договору недійсними. Просила визнати недійсними пункту 2.1, 3.1 Договору № 1378 від 01.01.2016 року про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, укладеного між КП «Бахмут-Вода» та ОСОБА_1 , судові витрати за позовом просить залишити за КП «Бахмут-Вода». Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2021 року позов КП «Бахмут-Вода» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Бахмут-Вода» заборгованість за понадлімітне споживання питної води та скид стічних вод, за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року в сумі 6 375,11 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Бахмут-Вода» судовий збір в сумі 605,79 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до КП «Бахмут-Вода» про захист прав споживачів відмовлено. Судове рішення в частині задоволених вимог за первісним позовом мотивоване тим, що сторони в договорі погодили, що виробник подає питну воду споживачеві протягом усього періоду дії договору в межах обсягу, передбаченого в пункті 2.2 даного договору (у межах обсягу фінансування для споживачів бюджетних організацій), споживач не має права без письмового узгодження з виробником, оформленого відповідно до пункту 2.4 даного договору, збільшувати витрати води понад встановлені норми та узгоджені розрахункові обсяги, за використану питну воду з перевищенням погоджених та затверджених розрахункових обсягів питної води сплачується споживачем у п`ятикратному розмірі діючих тарифів на питну воду, тому заборгованість за понадлімітне споживання питної води та скид стічних вод, за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, в сумі 6 375,11 грн підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні оспорюваного договору не встановлено порушень вимог статей 203, 204 ЦК України. Спірний договір укладено в письмовій формі, засвідчено підписами сторін, тобто укладено у встановленій законом формі. Договір спрямований на реальне настання правових наслідків, передбачених цим договором. Зміст спірного договору відповідає вимогам Конституції України, ЦК України. Короткий зміст вимог апеляційних скарг В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 , посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом та відмовити в задоволенні позову КП «Бахмут-Вода». В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 та відмовити в задоволенні позову КП «Бахмут-Вода» в повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Узагальнення доводів осіб, які подали апеляційні скарги Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що умови, які вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України, тобто відповідальність за дотримання виконання умов договорів про надання житлово-комунальних послуг повинна визначатись згідно з типовим договором. Споживач за невиконання умов договору може сплачувати лише пеню, сплату штрафу за невиконання вимог договорів про надання житлово-комунальних послуг профільним законодавством не передбачено. Також посилається на те, що «Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення», затверджених наказом № 316 від 01 грудня 2017 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення», поширюються саме на суб`єктів господарювання та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та зареєстровані як самозайняті особи у контролюючих органах. В свою чергу, ОСОБА_1 не здійснює незалежної професійної діяльності, господарської діяльності, припинила підприємницьку діяльність у 2015 році, тобто зазначені правила не підлягають застосуванню до правовідносин між виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за договором № 1378, укладеним між фізичною особою ОСОБА_1 та КП «Бахмут-Вода». Крім того, оскаржувані пункти 2.1 та 3.1 договору № 1378 містять непропорційно велику суму компенсації за невиконання умов договору ОСОБА_1 , яка перевищує вимоги законодавства в 10 разів. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 та відмовити в задоволенні позову КП «Бахмут-Вода» в повному обсязі, посилаючись на умисне грубе порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що умови, які вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України. На думку ОСОБА_2 , суд першої інстанції умисно ігнорує вимоги ст. 263 ЦПК України, та не враховує правові висновки щодо нікчемності договорів, викладені Верховним Судом у складі суддів Касаційного адміністративного суду. Наполягає на тому,що договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг. Відповідальність за дотримання виконання умов договорів про надання житлово-комунальних послуг повинна визначатись згідно з типовим договором. Споживач за невиконання умов договору може сплачувати лише пеню, сплату штрафу за невиконання вимог договорів про надання житлово-комунальних послуг профільним законодавством не передбачено. Вказує, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Вважає, що, ОСОБА_1 , як сторона за Договором № 1378 не скидає стічні води до систем централізованого водовідведення, а отримує відповідно до цього Договору послуги з централізованого водовідведення. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не здійснюють жодної незалежної діяльності, не здійснюють жодної господарської діяльності, ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність у 2015 році, жодних інших доходів, окрім пенсії не мала, жодної господарської діяльності у нежитловій будівлі по АДРЕСА_2 не здійснюється. Отже, на думку ОСОБА_2 , Правила не підлягають застосуванню до правовідносин між виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за Договором № 1378, укладеним між фізичною особою ОСОБА_1 та КП «Бахмут-вода». Крім того, оскаржувані пункти 2.1 та 3.1 договору № 1378 містять непропорційно велику суму компенсації за невиконання умов договору ОСОБА_1 , яка перевищує вимоги законодавства в 10 разів. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з ОСОБА_2 судовий збір, оскільки він є особою з інвалідністю другої групи. Вказує, що суд першої інстанції належним чином не повідомив його про розгляд справи та не надсилав на його адресу ні копії процесуальних документів, ні копії рішення. Просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн. - гонорар адвокату, та 30 000,00 грн. - вчинення ОСОБА_2 процесуальних дій необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду. Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи Від КП «Бахмут-Вода» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. В обґрунтування відзиву зазначено, що редакція типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року стосується надання житлово-комунальної послуги із використанням внутрішньо будинкових систем холодного водопостачання та водовідведення. І тому ці положення Типового договору не можуть бути застосовані у правовідносинах між ОСОБА_1 та підприємством питного водопостачання, оскільки забезпечення водою лазні для її функціонування не є наданням житлово-комунальної послуги. КП «Бахмут-Вода» про час та місце розгляду справи повідомлено належним, представник позивача в судове засідання не з`явився. Позивач просив розглянути справу за відсутності їх представника. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. ОСОБА_1 надіслала до суду клопотання про відкладення розгляду справи на два місяці, посилаючись на те, що на теперішній час вона знаходиться в Угорщині, у зв`язку з бойовими діями на території України, зокрема у місті Бахмуті. Вказує, що ОСОБА_2 також разом з нею перетнув кордон. У зв`язку з обмеженим технічним доступом до багатьох державних сайтів з території Угорщини, ні вона, ні ОСОБА_2 не має можливості скористатись сервісами для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню та можливо розглянути справу, оскільки, відповідно до ст. 372, 371 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, крім того, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Фактичні обставини справи, встановлені судом ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією біржового контракту (договір купівлі-продажу) № 398-Н від 25.12.2001р., копією інвентаризаційної справи. Рішенням виконкому Артемівської міської ради депутатів трудящихся № 4-а від 02.01.1974 р. затверджено акт державної прийомки лазні на 110 місць по АДРЕСА_3 , корисною площею 745 м-2 та дозволено ввести в експлуатацію. Рішенням виконкому Артемівської міської ради № 335 від 23.04.2003 р. дозволено ОСОБА_2 виконання проектних робіт на реконструкцію нежилого приміщення по АДРЕСА_4 під торгово-обслуговуючий комплекс з включенням до проекту виконання благоустрою і освітлення земельної ділянки, призначеної для обслуговування об`єкту. Згідно копії довідки Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради № 301 від 28.02.2007 р. будівля лазні на 110 місць прийнята в експлуатацію актом Державної комісії, який затверджений рішенням виконкому Артемівської міської ради народних депутатів № 4-а від 02.01.1974 р., в АДРЕСА_4 . Згідно паспорту водного хазяйства № 1378 по АДРЕСА_3 , розробленого - ОСОБА_1 та погодженого директором КП «Бахму-Вода», питне водопостачання з мережі КП «Бахмут-Вода» 7 м-3/міс., 84 м-3/рік. КП «Бахмут-Вода» видані технічні умови № 25 від 21.01.2013 р. на підключення до систем водопостачання та водовідведення об`єкта, який підлягає реконструкції, нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 . 01.01.2016 р. між КП «Бахмут-Вода» та ОСОБА_1 укладено договір № 1378 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення по АДРЕСА_3 . Строк дії договору до 31.12.2018 р. Споживач приймає погоджений обсяг питної води, використовує її та робить оплату послуг відповідно до діючих тарифів і умов даного договору. Згідно з пунктом 2.1 вказаного вище договору виробник подає питну воду споживачеві протягом усього періоду дії договору в межах обсягу, передбаченого в п. 2.2 даного договору (у межах обсягу фінансування для споживачів бюджетних організацій). Споживач не має права без письмового узгодження з виробником, оформленого відповідно до п. 2.4 даного договору, збільшувати витрати води понад встановлені норми та узгоджені розрахункові обсяги. За використану питну воду з перевищенням погоджених та затверджених розрахункових обсягів питної води сплачується споживачем у п`ятикратному розмірі діючих тарифів на питну воду (за винятком споживання по групі споживачів - населення). Відповідно до пункту 3.1 вказаного вище договору виробник приймає господарсько-побутові й близькі до них по складу стічні води споживача, що надходять з каналізаційної мережі протягом усього періоду дії договору в межах обсягу, передбаченого п. 1.2, 3.2 цього договору. Споживач сплачує виробнику за скид стічних вод, які перевищують погоджені розрахункові об`єми за цим договором. У п`ятикратному розмірі встановленого тарифу у відповідність до умов договору та Правил приймання. 21.09.2017 року ОСОБА_1 склала заяву на ім`я директора КП «Бахмут-Вода» щодо направлення розрахунку-заяви на споживання води та скидання стоків на 2018 року. Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 1378 за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість з 19.09.2018 р. по 26.11.2018 р. становить 3732,74 грн., понадлімітне водопостачання з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. становить 6375,11 грн. Згідно розрахунку нарахувань понадлімітних об`ємів спожитої води за 2018 р. за Договором № 1378 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , споживч послуг Коряк Л.О., річний ліміт по договору м.куб. (погоджений сторонами та затверджений розрахунковий об`єм) - 84, фактично спожито м.куб. - 156,449, понадлемінті об`єми м.куб. - 72,449, 5-кратні м.куб. (72,449 х4) вода - 289,796, 5-кратні м.куб. (72,449 х4) стоки - 289,796, сума - 6875,11 грн. Згідно ліміту використання питної води на 2018 р. КП «Бахмут-Вода» та заяви на споживання води з розбивкою по місяцях і по всіх підключеннях з ФС на 2018 р. (тис.м-3), розроблено розрахунок ліміту використання питної води згідно ДБН В.2.5-64:2012 внутрішній водопровід та каналізація. З листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 5515/16/10-11-МП від 15.03.2011 р. про надання роз`яснення вбачається, що вторинні використувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними. Для вторинних водокористувачів дозволом на спеціальне водокористування є встановлений у дозволі первинного водокористувача ліміт використання води та відведення стічних вод абонентами і договір між ними. Отже, збір за спеціальне використання води вторинним водокористувачем обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води, встановлених у дозволі первинного водокористувача лімітів, ставок збору та коефіцієнтів. Наказом КП «Бахмут-Вода» № 20 від 09.01.2018 р. «Про затвердження лімітів споживання питної води підприємствами, організаціями, установами, незалежно від форм власності у м. Бахмут на 2018 р.», затверджено ліміти споживання питної води (згідно додатків) підприємствами, організаціями, установами, незалежно від форм власності у м. Бахмут на 2018 р., з центральних джерел Часівоярського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» і водозаборів КП «Бахмут-Вода». Згідно інформації КП «Бахмут-Вода» за лімітами на 2018 р. в графі «найменування юр. особи» значиться ОСОБА_1 ОСОБА_1 надсилався припис щодо здійснення в термін до 23.12.2018 р. заходів проведення державної повірки приладу обліку води тип ЛК-15, заводський № 1092090, встановлений на об`єкті водопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , або заміни його на інший прилад обліку, який відповідає типорозміру передбаченому технічними умовами приєднання до комунальних мереж водопостачання та паспорту водного господарства та відповідає вимогам Держспоживстандарту, що підтверджується копією припису КП «Бахмут-Вода» № 2506 від 13.11.2018 р. 26.11.2018 року ОСОБА_1 зверталась до КП «Бахмут-Вода» з заявою про направлення контролера водопровідного хазяйства служби реалізації по роботі з юр. особами для розпломбування приладу обліку у зв`язку з проведенням держповірки, що підтверджується копією заяви від 26.11.2018 р. Згідно копії акту № 1378-РПО від 26.11.2018 р. у зв`язку з державною повіркою (ремонтом) розпломбовано лічильник води за адресою: АДРЕСА_2 , розташованого у приміщенні, лічильник діаметром 15 мм, тип ЛК-15, заводський № 1092090, показними лічильника 00360 (т.1 а.с.51 зворотна сторона). 29.11.2018 року ОСОБА_1 зверталась до КП «Бахмут-Вода» з заявою про направлення контролера водопровідного хазяйства служби реалізації по роботі з юр. особами для опломбування приладу обліку після держ. повірки за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією заяви від 29.11.2018 року Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 21/1/м/11/412 щодо лічильника води тип ЛК-15, № 1092090, чинний до 27.11.2022 р. 29.11.2018 року КП «Бахмут-Вода» за адресою: АДРЕСА_1 , щодо лічильника води тип ЛК-15, № 1092090, склали акти: № 1378-ПУВ-ОВ від 29.11.2018 р. щодо перевірки умов водопостачання (водовідведення), обстеження вводу (водомірного вузлу) та № 1378-ОДП від 29.11.2018 р. про обстеження вводу (вузла обліку) централізованого водопостачання, з яких вбачається показники лічильника 00360 м.куб. За адресою: АДРЕСА_1 , складено акти реалізації КП «Бахмут-Вода» № 1378 від 17.07.2015 р., 21.06.2016р., 28.09.2016р., 23.12.2016 р., 02.03.2017 р., 20.06.2017 р., 20.09.2017 р., 18.12.2017 р., 16.03.2018 р., 12.06.2018 р., 18.09.2018 р., 26.11.2018 р., 19.02.2019р., які підписані, у тому числі ОСОБА_3 , з яких вбачається покази приладу обліку та зазначено найменування наданих послуг, обсяг, тариф, вартість. З копій рахунків № 1378 за листопад 2018 р. та за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р., які надіслані ОСОБА_1 встановлено розмір понадлімітного водопостачання та водовідведенням, а саме 12 810,96 грн та 6 875,11 грн відповідно. При цьому, ОСОБА_1 запропоновано у п`ятиденний термін здійснити оплату та попереджено, що в іншому випадку КП «Бахмут-Вода» залишає за собою право стягнути суму боргу в судовому порядку, а також відключення від мережі водопостачання без попереднього попередження згідно п. 6.4.7.3 договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2016 р. 06.12.2018 р. ОСОБА_1 зверталась до КП «Бахмут-Вода» з заявою щодо реструктуризації боргу після перерахунку заборгованості за 149 м.куб., що підтверджується копією заяви від 06.12.2018 р. ОСОБА_1 надсилала КП «Бахмут-Вода» повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 16.03.2015 р. та заяву про виключення переліміту. КП «Бахмут-Вода» повідомило ОСОБА_1 про те, що незалежно від того кому належить об`єкт водопостачання фізичній особі або фізичній особі-підприємцю, нарахування за отримані послуги з водопостачання та водовідведення здійснюються на підставі договору, яким і визначені основні умови отримання послуг. При цьому, ОСОБА_1 запропоновано негайно прийняти заходи щодо добровільної сплати заборгованості, що підтверджується копією листа КП «Бахмут-Вода» № 2826 від 11.12.2018 року. ОСОБА_1 на лист КП «Бахмут-Вода» № 2826 від 11.12.2018 року надала КП «Бахмут-Вода» свої заперечення посилаючись на те, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , не відноситься до будівель промислових, стороною по Договору № 1378 є фізична особа ОСОБА_1 , яка не здійснює жодної господарської діяльності і припинила свою підприємницьку діяльність у 2015 р., про що повідомила КП «Бахмут-Вода». 17.01.2019 року КП «Бахмут-Вода» надсилало ОСОБА_1 лист, в якому пропонувало останній негайно письмово повідомити підприємство питного водопостачання про її волевиявлення щодо питання продовження дії договору № 1378 від 01.01.2016 р., підписавши Додаткову угоду про продовження дії договору на наступний календарний рік або надати заяву про розірвання договору, що підтверджується копією листа КП «Бахмут-Вода» № 110 від 17.01.2019 року. Позиція апеляційного суду Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення. Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2021 року слід частково скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Суд першої інстанції ухвалюючи рішення названих вимог закону дотримався не в повній мірі. Судове рішення в частині задоволених вимог за первісним позовом мотивоване тим, що сторони в договорі погодили, що виробник подає питну воду споживачеві протягом усього періоду дії договору в межах обсягу, передбаченого в пункті 2.2 даного договору (у межах обсягу фінансування для споживачів бюджетних організацій), споживач не має права без письмового узгодження з виробником, оформленого відповідно до пункту 2.4 даного договору, збільшувати витрати води понад встановлені норми та узгоджені розрахункові обсяги, за використану питну воду з перевищенням погоджених та затверджених розрахункових обсягів питної води сплачується споживачем у п`ятикратному розмірі діючих тарифів на питну воду, тому заборгованість за понадлімітне споживання питної води та скид стічних вод, за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, в сумі 6 375,11 грн підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні оспорюваного договору не встановлено порушень вимог статей 203, 204 ЦК України. Спірний договір укладено в письмовій формі, засвідчено підписами сторін, тобто укладено у встановленій законом формі. Договір спрямований на реальне настання правових наслідків, передбачених цим договором. Зміст спірного договору відповідає вимогам Конституції України, ЦК України. За змістом статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року, який діяв на час укладення договору, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг (стаття 4 цього Закону). За статтею 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів. Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством. Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і реєструються в установленому законодавством порядку. Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. За частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (стаття 627 ЦК України). Отже, одним з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин є принцип свободи договору. Згідно з частиною 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Встановлено, що позивач надавав відповідачам послуги водопостачання та водовідведення відповідно до договору № 1378 від 01.01.2016 року про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення. Відповідно до пункту 2.1 та 3.1 спірного договору виробник подає питну воду Споживачеві протягом усього періоду дії договору в межах обсягу, передбаченого п.п. 1.1., 2.2. даного договору (у межах обсягу фінансування для Споживачів бюджетних організацій). Споживач не має права без письмового узгодження з Виробником, оформленого відповідно до п.2.4. даного договору, збільшувати витрати води понад установлені норми та узгоджені розрахункові обсяги. За використану питну воду з перевищенням погоджених та затверджених розрахункових обсягів питної води сплачується Споживачем у п`ятикратному розмірі діючих тарифів на питну воду (за винятком по групі споживачів - населення). Виробник приймає господарсько-побутові й близькі до них по складу стічні води Споживача, що надходять до каналізаційної мережі протягом усього періоду дії договору в межах обсягу, передбаченого п. 1.2., 3.2. цього договору. Споживач сплачує Виробнику за скид стічних вод, які перевищують погоджені розрахункові об`єми за цим договором, у п`ятикратному розмірі встановленого тарифу у відповідність до умов договору та Правил приймання. Питання щодо надання/отримання послуг з водопостачання за адресою АДРЕСА_1 , не оспорюється. Також відповідачем в апеляційній скарзі не заперечується, що в 2018 році за вказаною адресою спожито 156,449 куб.м, що перевищує затверджений річний ліміт на 72,449 куб.м. Колегія суддів виходить з того, що включення до договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення інших, не передбачених типовим договором згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, умов або внесення до нього змін є необмеженим правом його сторін, зокрема й позивача за зустрічним позовом, як споживача послуг водопостачання та водовідведення, що також підтверджується статтею 20 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», за якою за згодою сторін договору про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення у ньому можуть бути зазначені інші умови. Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Тобто, не в чіткій дотриманості з врахуванням всіх граф, розділів, а на його основі. Крім того, статтею 31 вищезазначених Правил передбачено, що виконавець має право у разі несвоєчасного внесення споживачем платежів за надані послуги нараховувати пеню у розмірі, встановленому законом та договором; вносити за погодженням із споживачем у договір зміни, що впливають на розмір плати за послуги; вимагати від споживача дотримання нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг. Виконавець має також інші права відповідно до законодавства. Типовий договір, який є додатком до Правил передбачає можливість внесення до нього інших умов. Також, колегія суддів враховує той факт, що даний типовий договір розроблено не тільки для правовідносин з надання послуг з водопостачання і водовідведення, а й з централізованого опалення, і відповідно не може бути ідентичним за змістом, формою та умовам. Таким чином, договір від 01.01.2016 року № 1378 є укладеним, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов та згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами. Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що положення пунктів 2.1 та 3.1 договору № 1378 містять непропорційно великі суми компенсацій за порушення умов цього договору, оскільки такий розмір погоджений сторонами у договорі, яким визначено умови отримання послуг. Проте, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості за договором виходячи із наступного. Як вже зазначалося , відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері. Відповідно до вимог Закону споживач це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. В силу ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договору. Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, враховуючи , що за договором № 1378 від 01.01.2016 р. між КП «Бахмут-Вода» та ОСОБА_1 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення саме остання, як споживач, прийняла та погодила умови та обсяг питної води, порядок її використання та взяла на себе зобов`язання по належній оплаті послуг відповідно до діючих тарифів і умов даного договору, сума заборгованості , яка виникла у зв`язку із його неналежним виконанням має бути стягнута саме з ОСОБА_1 . Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині визнання недійсним п.2.1. договору № 1378 від 01.01.2016 р. між КП «Бахмут-Вода» та ОСОБА_1 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, оскільки ОСОБА_2 не є стороною цього договору та не має повноважень на представництво у суді інтересів ОСОБА_1 . Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Щодо вимоги ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн. - гонорар адвокату, та 30 000,00 грн. - вчинення ОСОБА_2 процесуальних дій необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду, колегія зазначає наступне. Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції. Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц. Матеріали справи не містять письмових доказів на підтвердження понесених ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення слід скасувати, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково. Розподіл судових витрат Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю ІІ групи, а тому ОСОБА_2 звільняється від сплати судового збору. Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи висновки апеляційного суду про часткове задоволення позову за результатами розгляду справи, з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Бахмут-Вода» підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1921,00 гривень. Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2021 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за послуги водопостачання у сумі 6375,11 грн. скасувати. Позовні вимоги Комунального підприємства «Бахмут-Вода», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Бахмут-Вода» заборгованість за понадлімітне споживання питної води та скид стічних вод, за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, в сумі 6375 грн. 11 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Бахмут-Вода» судовий збір в сумі 1921,00 грн. У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Бахмут-Вода» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 18.01.2023 року. Головуючий Судді: