Постанова 4824 № 755/5428/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи: 755/5428/21 номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4796/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 грудня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Білич І.М., суддів: Коцюрби О.П., Слюсар Т.А. при секретарі: Рагушіна І.В. за участю: представник відповідача Гладкий Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Воронцової Марії Олександрівни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Дніпровського районного суду м. Києва Чех Н.А., у цивільній справі №755/5428/21 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сорока Валерій Миколайович про скасування рішення державного реєстратора, припинення та визнання права власності, - встановила: У березні 2021 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення та визнання права власності, за результатами розгляду якого просило суд: - скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47417811 від 19 червня 2019 року; - припинити за АТ «Укрсоцбанк» право власності на об'єкт житлової нерухомості - квартиру загальною площею 51,5 кв.м., житловою площею 28,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту 1855113180000); - визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру загальною площею 51,5 кв.м., житловою площею 28,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту 1855113180000); Обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що02 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та АКБ СР «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту № 033/740018-KR, за умовами якого позичальник отримав кошти в сумі 87 000,00 доларів США (з наступними змінами та доповненнями). Того ж дня, між АКБСР Укрсоцбанк та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 033/740022-Ю, зареєстрований в реєстрі за № 5523, згідно якого на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Предмет іпотеки належав іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 07 листопада 2002 року. Через систематичне невиконання боржником умов кредитного договору банк був змушений розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» . 13 червня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора КП Реєстраційне бюро м. Києва Сорока В.М. був внесений запис про реєстрацію права власності на іпотечне майно за АТ «Укрсоцбанк». 03 грудня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» припинило свою діяльність, правонаступником всіх прав та обов`язків став АТ «Альфа-Банк». В 2019 році ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про визнання дій незаконними, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року, позов задоволено частково, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Сороки В.М. про проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ «Укрсоцбанк». Однак, рішення суду не може бути виконане, оскільки згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права», обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. Судові рішення про скасування рішення державного реєстратора, що на момент набрання чинності цим Законом та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом. Оскільки, рішення було прийнято 16 січня 2020 року, коли набрала чинності нова редакція, рішення суду не може бути в повній мірі виконане, так як воно набрало законної сили 12 серпня 2020 року. Таким чином на даний час існує дисбаланс в частині визнаних рішенням суду та наявних (зареєстрованих) речових прав позивача та відповідача на нерухоме майно. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2021 року позовну заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сорока Валерій Миколайович про скасування рішення державного реєстратора, припинення та визнання права власності залишено без задоволення. Стягнуто з Акціонерного товариства Альфа-Банк на користь ОСОБА_1 судові витрати - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 200,00 грн. Не погодившись з рішенням суду, представник АТ «Альфа-Банк» - Воронцова М.О. подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просиларішення суду скасувати, та постановити нове судове рішення, за яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.. При цьому, в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що оскільки рішення у справі прийнято після 16 січня 2020 року, тобто після набуття чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», воно не може бути в повній мірі виконано. Також на час ухвалення оскаржуваних рішень такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, а тому доводи позивача про необхідність застосування такого способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати ефективне відновлення її порушеного права є помилковим. За змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення:1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до 16 січня 2020 року, що узгоджується із правовими висновком, викладеним у постанові ВС від 28 жовтня 2020 року у справі №910/10963/19. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки позивачем не надано жодного доказу звернення з вказаним рішенням для його виконання та відмови державним реєстратором у його виконанні. Учасники справи про день і час її розгляду повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку. Представник АТ «Альфа-Банк» в судове засідання не з'явився, до початку його розгляду подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника банку. Представник ОСОБА_1 - адвокат Гладкий Р.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи поважність причин своєї неявки суду не повідомили. Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту права, а вимога АТ «Альфа-Банк» щодо визнання за відповідачем право власності на спірну квартиру суперечить нормам ст.ст. 4, 5, 13 ЦПК України. Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює. Так як встановлено, за змістом п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ст.11 зазначеного Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. 05 грудня 2019 року ВРУ прийнято Закон України ««Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (набув чинності 16 січня 2020 року), яким ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» викладено в новій редакції. Відповідно до п.1, 2, 3 ч.3 ст.26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" п.2 ч.6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскарженої постанови у справі), на відміну від положень ч.2 ст. 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як: скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваного рішення, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав. В пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом. Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952. Зважаючи на те, що з 16 січня 2020 року і на час ухвалення оскаржуваного рішення суду про відмову у позові матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, на що звернув уваги суд першої інстанції, колегія суддів суду зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, визначений ним, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно ( правові позиції Верховного Суду в постанові від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19). За змістом ст.ст.3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 у справі № 925/1265/16). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи позивача, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст.ст.12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст.ст. 368, 372 ,374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Воронцової Марії Олександрівни залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена к у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 10 січня 2023 року. Суддя-доповідач: Судді: