Постанова 4855 № 320/7035/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7035/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лиска І.Г., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року в справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Автомагістраль» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: Приватне підприємство «Автомагістраль» (далі по тексту - позивач, ПП «Автомагістраль») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі по тексту - відповідач) в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 165412 від 25 листопада 2019 року винесену заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінським С.А. про стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8 500 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року значений позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.11.2019 року заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі акта № 174038 від 08.10.2019 року, прийнято постанову № 165412 про стягнення з ПП «Автомагістраль» адміністративно-господарського штрафу у сумі 8 500 грн. (далі по тексту - оскаржувана постанова). Підставою прийняття оскаржуваної постанови стало допущення перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10%, за що передбачена відповідальність абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як вбачається, з матеріалів справи, під час перевірки виявлено порушення водієм ПП «Автомагістраль», на транспортному засобі DAF XF 105.410 T, реєстраційний номер НОМЕР_1 , разом з напівпричепомGOTHA SKI-24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм без відповідного дозволу з перевищенням встановлених п. 22.5. ПДР України вагових осьових навантажень на 8,64%, загальна маса на строєну вісь становить 23,9 т. при дозволених 22 т. Підставою здійснення габаритно-вагового контролю 08.10.2019 року працівниками Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області у Акті № 174038 зазначається направлення на перевірку № 004721 від 07.10.2019 року. З отриманих документів також вбачається, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області було проведено точний габаритно-ваговий контроль, проте дані документи не містять назви, марки чи моделі вагів, їх технічні характеристики (вагового комплексу), якими було здійснено зважування та відповідно не вбачається жодних належних і допустимих доказів їх сертифікації, калібрування чи повірки. Позивач вважаючи, оскаржувану постанову протиправною, звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова є незаконною, не містить зазначення про порядок і строк її можливого оскарження, що не відповідає приписам адміністративного судочинства. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків. Спірні правовідносини регулюються Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативи, затвердженого Постановою КМУ № 879 від 27.06.2007 року (далі за текстом - Порядок). Відповідно п. п. 2 п. 2 Порядку, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. У свою чергу, п.п. 6. п. 2 Порядку визначено поняття вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики. Пункти 12 та 13 Порядку передбачають, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, та під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року № 255, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22.08.2016 року за № 1171/29301, затверджені вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування (далі за текстом - Вимоги). Так, п. п. 8 та 9 Вимог передбачено, що вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань, та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології, а вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. Під час розгляду справи, судом першої інстанції не було взято до уваги, що переміщення вантажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху. Чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді адміністративно - господарських санкцій. Крім того, наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.2014 року «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі по тексту - Правила) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу. Відповідно до п. 8.14-8.15 гл. 8 зазначених Правил, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладними, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньо для здійснення його безпечного перевезення. Згідно з п. 12.1 гл. 12 зазначених Правил, при транспортуванні вантажів слід дотримуватися вимог Правил дорожнього руку України. Пунктом 12.5 гл. 12 Правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. У відповідності до п. 8.21 гл. 8 Правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України. Таким чином, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема, подільного вантажу великогабаритним автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами. Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2019 року інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області, відповідно до направлення на перевірку № 004721 від 07.10.2019 року, щотижневого графіку проведення рейдових перевірок та графіку рейдових перевірок мобільними групами на ІV-й квартал 2019 року, було здійснено на 158 км автомобільної дороги М-21 «Виступовичі-Житомир-Могилів- Подільський» перевірку ТЗ марки DAF номерний знак НОМЕР_1 , який належить ГІП «Автомагістраль». За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу, посадовими особами було встановлено, що навантаження на строєну вісь склало 23,9 т при нормативно допустимому навантаженні - 22 т. Дані показники також підтверджуються чеком зважування, в якому також зазначено час зважування - 11:03, номер ТЗ- НОМЕР_1 , номер вагового комплексу - №

380. Точний показник навантаження на вісь було встановлено зважувальним обладнанням, які призначені саме для поосьового зважування, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02/5326, зав. № 17-380. Точний показник навантаження на вісь було встановлено зважувальним обладнанням, які призначені саме для поосьового зважування, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 908/М, зав. № 0001. Усі вищезазначені докази містяться в матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції. Правовими положеннями пунктів 25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі по тексту - Порядок № 1567) (в редакції від 03.05.2018 року, тобто чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) встановлено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Як зазначає апелянт та вбачається з матеріалів справи, повідомленням від 13.11.2019 року (0308300520299) позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 19.11.2019 року. Надсилання повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов`язків відповідачем щодо інформування. У свою чергу, позивачем не було вчинено всіх можливих дій для надання відповідних заперечень, пояснень та доказів на спростування порушення вимог чинного законодавства щодо габаритно-вагових норм, до моменту винесення відповідачем оскаржуваної постанови, починаючи з моменту скоєння правопорушення, а саме: 08.10.2019 року. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) правомірно винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 165412 від 25 листопада 2019 року та стягнуто з позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8 500 грн., з огляду вищевикладені правові висновки суду апеляційної інстанції. При прийнятті рішення колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача задовольнити в повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) - задовольнити повністю. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Автомагістраль» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Л.О. Костюк А.Г. Степанюк Повний текст виготовлено 17.01.2023 року