Постанова 4873 № 910/21778/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" січня 2023 р. Справа№ 910/21778/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Шаптали Є.Ю. Тищенко А.І. за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С. за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 18.01.2023 у справі №910/21778/22(в матеріалах справи) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 у справі №910/21778/21 (суддя Плотницька Н.Б.) за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення 53 170,54 грн. та зобов`язання вчинити дії ВСТАНОВИВ: 27.12.2021 Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення пені в сумі 53 170,54 грн. та зобов`язання відповідача виконати умови договору про надання послуг № ОД/П-20/355НЮ від 03.07.2020, а саме: надати послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки Черкаської області, розроблення документації із землеустрою, необхідної для формування земельних ділянок та державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками Акціонерного товариства «Українська залізниця» в установленому порядку в повному обсязі та передати їх позивачу відповідно до умов договору. У обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем не виконані прийняті на себе за договором про надання послуг № ОД/П-20/355НЮ від 03.07.2020 зобов`язання, з огляду на що позивач має право вимагати як виконання умов вказаного договору, так і стягнути з відповідача передбачену таким договором пеню . Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що порушення ним строків надання спірних послуг було наслідком прострочення виконання позивачем своїх обов`язків щодо передачі документів необхідних для надання послуг, а також несвоєчасне надання позивачем відповідей на запити відповідача. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 у справі №910/21778/21 позов задоволений повністю. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов`язання в частині дотримання встановленого спірним договором строку надання послуг. Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що затримка у надані послуг сталась з вини позивача, зазначивши, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів (опису вкладення у цінний лист, фіскальний чек, поштова накладна, тощо) звернення до відповідача з листами про надання необхідних для надання послуг документів, про ускладнення, які виникають у ході надання послуг або про наявність обставин, що впливають на якість послуг, строки надання послуг чи ведуть до відхилення від умов, а наявні в матеріалах справи копії листів №02-4/482 від 21.08.2020, № 02-4/479 від 21.08.2020, № 02-4/547 від 17.09.2020, № 02-4/548 від 17.09.2020, № 02-4/611 від 08.10.2020, № 02-4/612 від 08.10.2020, № 02-4/599 від 07.10.2020, № 02-4/600 від 07.10.2020 та № 02-1/865 від 24.12.2020 не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів звернення відповідача до позивача з вимогами про надання таких документів, оскільки у матеріалах справі відсутні докази їх направлення/отримання. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 у справі №910/21778/21 та залишити позовну заяву без розгляду. Крім того, скаржник заявив клопотання, в якому просить поновити пропущений строк для подання апеляційної скарги. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції при розгляді матеріалів справи неповно з`ясував всі фактичні обставини на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, не об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляд справи і вирішення спору по суті. У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суті, додатково зауваживши на тому, що на даний час послуги за спірним договором були позивачем прийняті у повному обсязі та без зауважень, на доказ чого відповідачем до апеляційної скарги додано копію акту про здачу-приймання наданих послуг № 8 від 30.12.2021. Крім того до апеляційної скарги відповідачем також додано копію листа позивача вих. № НКМ-08/842 від 30.12.2020. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2022, справу №910/21778/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.. З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 витребувано у Господарського суду міста Київ матеріали справи №910/21778/21, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/21778/21. 06.07.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 у справі №910/21778/21 залишено без руху, апелянту надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 6 810,00 грн. 19.07.2022 від Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання, до якого додані докази сплати судового збору в розмірі 6 810,00 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2022 задоволено клопотання Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 у справі №910/21778/21, апелянту поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 у справі №910/21778/21, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 у справі №910/21778/21 до перегляду його у апеляційному порядку, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.09.2022 о 11:00 год. 11.08.2022 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечив проти прийняття судом, як додаткового доказу, акту про здачу-приймання наданих послуг № 8 від 30.12.2021 та не погодився з доводами апеляційної скарги з тих підстав, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів у її обґрунтування, а також просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 19.08.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу. 31.08.2022 до суду від позивача надійшло клопотання в якому позивач просив провести судове засідання 06.09.2022 в режимі відеоконференції в Господарському суді Одеської області або Південно-західному апеляційному господарському суді. Вказане клопотання задоволено ухвалою від 01.09.2022. 06.09.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання в якому відповідач просить долучити додані до вказаного клопотання додаткові докази, а саме копії витягів із Державного земельного кадастру, якими підтверджується факт надання ним послуг за спірним договором. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.09.2022 о 10:00, позивача та відповідача зобов`язано надати суду письмові пояснення щодо всієї хронології листування сторін з приводу виконання договору про надання послуг № ОД/П-20-355НЮ від 03.07.2020 із посиланням на відповідні докази про направлення листів та їх отримання. На виконання вказаних вимог позивачем та відповідачем 15.09.2022, 12.10.2022 та 05.12.2022 суду надані відповідні письмові пояснення та докази. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2778/22 від 20.09.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2022 справу № 910/21778/21 передано на розгляд колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя, судді - Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 у справі №910/21778/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі:. головуючий суддя - Яковлєв М.Л, судді - Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І., розгляд апеляційної скарги призначено на 19.10.2022 о 14:30. 19.10.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку з оголошеною в місті Києві повітряною тривогою, яка тривала з 12:49 год. по 16:20 год., з огляду на що ухвалою від 20.10.2022 розгляд апеляційної скарги призначено на 30.11.2022 о 10:00 год. В судове засідання 30.11.2022 позивач представників не направив, проте до початку судового засідання представник позивача зателефонував до суду та повідомив про те, що з 10:00 у приміщенні Господарського суду Одеської області відсутнє електропостачання, що унеможливлює проведення відеоконференції, з огляду на що ухвалою суду від 30.11.2022 розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.12.2022 о 10:20 год. 05.12.2022 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.01.2023 об 11:00 год. З матеріалів справи слідує, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем та відповідачем до суду були додані додаткові докази, а саме копії: - акту про здачу-приймання наданих послуг № 8 від 30.12.2021; - листів позивача № НКМ-08/842 від 30.12.2020, № НКМ-08/94 від 25.03.2021, № НКМ-08/148 від 1305.2021, № ПЧЛ-07/945 від 06.12.2021 з доказами його направлення. - витягів з Державного земельного кадастру про спірні земельні ділянки; - листів відповідача № 5/4195 від 15.12.2020, № 02-4/229 від 08.04.2021. Щодо вказаних доказів колегія суддів зазначає про таке. Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України). У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства. У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року) Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992). У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96). Враховуючи те, що введення в Україні воєнного стану відбулось у період розгляду цієї справи в суді першої інстанції, те, що як позивач, так і відповідач фактично не подали до суду всі наявні у них докази та те, що частину з наданих доказів учасники судового процесу подали саме на виконання вимог ухвал суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням всіх доданих учасниками судового процесу в суді апеляційної інстанції доказів. Станом на 18.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило. Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав. 03.07.2020 позивач (замовник) та відповідач (виконавець) уклали договір про надання послуг № ОД/П-20-355НЮ (далі Договір) в п. 1.12 якого погодили, що виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки Черкаської області ( м. Золотоноша, Золотоніський район с. Благодатне), розроблення документації із землеустрою, необхідної для формування земельних ділянок та державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками AT «Укрзалізниця» в установленому законом порядку далі - послуги, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги відповідно до цього договору. Згідно з п. 1.5 Договору з метою розроблення документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельних ділянок, виконавець має виконати обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні проектні та проектно-вишукувальні роботи (роботи із землеустрою). У відповідності до п. 1.6 Договору після закінчення надання послуг виконавець передає замовнику документи та матеріали визначені у пунктом 8 додатку № 1 до цього договору (технічні вимоги). Сторони домовились, що до положень Договору щодо виконання робіт із землеустрою застосовуються норми статей 887-891 ЦК України, а до положень Договору щодо послуг - норми глави 68 ЦК України. У пунктах 3.1 та 3.2 Договору сторони погодили, що ціна договору дорівнює загальної вартості послуг за цим договором та становить 360 000,00 грн. з ПДВ. Загальна вартість послуг за цим договором визначена і складена на підставі кошторисів вартості послуг по кожної ділянці (додатки №№ 3, 4 до Договору) та загального розрахунку (додаток № 5 до Договору) згідно з переліком земельних ділянок (додаток № 2 до Договору). Згідно з п. 4.2 Договору днем закінчення надання послуг вважається день підписання обома сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Відповідно до п. 5.1 Договору строк надання послуг за Договором до 28.12.2020. Згідно з п. 5.2 Договору за результатами наданих послуг, разом з документами, передбаченими пунктом 8 Технічні вимоги (додаток № 1 до договору), виконавець надає замовнику два примірники акту про здачу-приймання наданих послуг, які підписані зі своєї сторони, для підписання замовником. Надання акту про здачу-приймання наданих послуг без документів, вказаних в цьому пункті не є підставою для його підписання та оплати наданих послуг замовником. Замовник протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання акту про здачу-приймання наданих послуг і документів, складених згідно з Технічними вимогами (додаток №1 договору), зобов`язаний підписати акт та повернути один екземпляр виконавцю. З боку замовника акт про здачу-приймання наданих послуг повинен бути підписаний щонайменше двома уповноваженими особами виробничих підрозділів служби колії, що отримають послуги згідно відповідних довіреностей (пункт 5.3 Договору). За положеннями пункту 6.1 Договору замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунок за належним чином надані послуги; приймати виконані послуги згідно з актом про здачу-приймання наданих послуг у порядку та на умовах, визначених цим договором; надати виконавцю за актом приймання-передачі документів усі необхідні вихідні матеріали. Перелік вихідних матеріалів виконавець визначає самостійно та повідомляє замовника письмово; забезпечити доступ до об`єкту землеустрою, згідно додатку № 2 договору; видати уповноваженому представнику виконавця довіреність на представлення інтересів Замовника в органах державної виконавчої влади та органах місцевого самоврядування (підприємствах, установах, організаціях) з питань реєстрації земельних ділянок, що визначені у відповідних технічних вимогах (додаток № 1 до договору), та оформленні правовстановлюючих документів на них. Пунктом 6.3.1 договору сторонами погоджено, що виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором. З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що послуги за Договором відповідачем були надані з порушенням визначеного Договору строку про що свідчить підписаний сторонами акт про здачу-приймання наданих послуг № 8 від 30.12.2021, який відповідачем було надано лише до суду апеляційної інстанції. Звертаючись до суду з цим позовом позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 53 170,54 грн. та зобов`язати відповідача виконати умови Договору, а саме: надати послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки Черкаської області, розроблення документації із землеустрою, необхідної для формування земельних ділянок та державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками Акціонерного товариства «Українська залізниця» в установленому порядку в повному обсязі та передати їх позивачу відповідно до умов Договору. Щодо вимог про стягнення пені, колегія суддів зазначає про таке. Як встановлено вище, послуги за Договором станом на дату винесення судом першої інстанції рішення у цій справі вже були фактично надані, про що свідчить підписаний сторонами акт про здачу-приймання наданих послуг № 8 від 30.12.2021, хоча про вказане сторони суд першої інстанції не повідомили. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України). Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом. Відповідно до пункту 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором. При цьому, виконавець несе відповідальність за порушення договору в частині надання послуг відповідно до ст. 906 ЦК України, а в частині виконання робіт - відповідно до ст. 891 ЦК України. Згідно з пунктом 7.4 Договору за порушення виконавцем строків надання послуг, передбачених пунктом 5.1 Договору, останній сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно наданих або не наданих послуг за кожний день затримки. Щодо посилань відповідача на те, що порушення ним строків надання спірних послуг було наслідком прострочення виконання позивачем своїх обов`язків щодо передачі документів необхідних для надання послуг, а також несвоєчасне надання позивачем відповідей на запити відповідача колегія суддів зазначає про таке. На підтвердження вказаних обставин відповідачем до матеріалів справи в суді першої інстанції долучені копії листів: - відповідача №02-4/484 від 21.08.2020, в якому відповідач, з посиланням на п. 1.2 Договору, просить позивача надати лист-заявку (докази направлення вказаного листа у матеріалах справи відсутні); - відповідача № 02-4/479 від 21.08.2020 та № 02-4/600 від 07.10.2020, в яких відповідач просить направити йому оригінали розпоряджень відповідного державного органу виконавчої влади щодо відновлення (встановлення) меж, в том числі і спірних земельних ділянок, а також належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно (докази направлення вказаних листів у матеріалах справи відсутні); - відповідача № 02-4/554 від 17.09.2020, в якому відповідач просить голову Черкаської обласної державної адміністрації надати йому оригінал розпорядження про надання позивачу згоди на відновлення меж спірних земельних ділянок (докази направлення вказаного листа у матеріалах справи відсутні); - відповідача № 02-1/814 від 11.12.2020, в якому відповідач просить Черкаську обласну державну адміністрацію Черкаської області внести зміни у проекти розпоряджень, в тому числі і щодо спірної земельної ділянки. На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи залучено копію фіскального чеку від 11.12.2020; - відповідача № 02-1/859 від 23.12.2020, в якому відповідач просить позивача надати нотаріальну довіреність на представника відповідача для внесення відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та оригінали державних актів, в тому числі і щодо спірних земельних ділянок. На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи залучено копію фіскального чеку від 23.12.2020 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ; - відповідача № 02-1/865 від 24.12.2020, в якому відповідач просить позивача погодити технічні документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості). На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи залучено копію експрес-накладної № 5900062713221 Нової пошти; Крім того відповідачем надані копії довіреностей № 206 від 08.07.2020, № 116 від 02.04.2021 та № 30 від 14.01.2021 якими він уповноважував осіб представляти свої інтереси з питань виконання умов Договору. До суду апеляційної інстанції учасниками судового процесу були надані: - лист відповідача № 5/4195 від 15.12.2020, в якому відповідач просить продовжити йому строки надання послуг, в тому числі і за Договором, шляхом підписання відповідних додаткових угод. На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи залучено копії опису вкладення та фіскального чеку від 15.12.2020 (відповідачем також надані копії опису вкладення та накладної, проте, враховуючи, те що вказані копії низької технічної якості, а також те, що вказані копії не дають можливість встановити, які саме документи та кому саме були направлені, опис вкладення та накладна не можуть бути визнані належним та допустимими доказами по справі - примітка суду); - лист позивача № НКМ-08/842 від 30.12.2020, в якому позивач повідомляє відповідача про те, що надані відповідно до листа № 02-1/865 від 24.12.2020 на розгляд та погодження технічні документації зі землеустрою на сьогоднішній день опрацьовуються (проводиться порівняльний аналіз стану землекористування земель філії наведений в документаціях та згідно державних актів), але у зв`язку з скороченням робочого часу (чотириденний робочий тиждень) та великою кількістю поточних завдань, пов`язаних з підготовкою узагальнених звітних даних на кінець року, направити погоджені матеріали або зауваження до них у поточному році не є можливим. В решті вказаний лист не стосується виконання Договору, так як містить посилання на інші земельні ділянки; - лист позивача №НКМ-08/94 від 25.03.2021, в якому позивач надав зауваження, в тому числі на лист № 02-1/865 від 24.12.2020; - лист відповідача № 02-4/229 від 08.04.2021 з яким відповідач, з посиланням на лист позивача №НКМ-08/94 від 25.03.2021, надав позивачу виправлені технічні документації; - лист позивача № НКМ-08/148 від 13.05.2021 (відповідь на лист № 02-4/229 від 08.04.2021) з яким позивач направив відповідачу погоджені технічні документації з землеустрою, серед іншого, і щодо спірної земельної ділянки; - лист позивача № ПЧЛ-07/945 від 06.12.2021, в якому позивач зауважує на недоліках у виконаних відповідачем за Договором роботах та направляє документи на доопрацювання. На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи залучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданими документами не підтверджується те, що затримка у надані послуг сталась саме з вини позивача та вважає за необхідне з вказаного приводу зазначити про таке. За умовами Договору роботи та послуги відповідач мав надати позивачу у строк до 28.12.2020. В свою чергу доказів направлення відповідачем позивачу листів №02-4/484 від 21.08.2020 № 02-4/479 від 21.08.2020 та № 02-4/600 від 07.10.2020, в яких відповідач просить позивача направити йому документи, матеріали справи не містять, а листи № 02-1/859 від 23.12.2020 та № 02-1/865 від 24.12.2020, докази направлення яких надані відповідачем, хоча і свідчать про направлення вимог про надання документів, необхідних для виконання прийнятих на себе за Договором обов`язків, проте вказані дії вчинені відповідачем за тиждень до закінчення строку дії Договору і жодних доказів того, що відповідач просив надати такі документи у попередні періоди матеріали справи не містять. Решта наданого листування свідчить лише про те, що у погодженій у Договорі строк роботи та послуги виконані/надані не були, так як вказане листування відбувалось у строк після якого роботи та послуги мали бути виконані/надані. Слід зазначити і про те, що згідно з п. 6.3.5 Договору виконавець зобов`язаний негайно письмово інформувати замовника про ускладнення, які виникають у ході надання послуг або про наявність обставин, що впливають на якість послуг, строки надання послуг чи ведуть до відхилення від умов, визначених в цьому договорі, протягом одного дня з моменту виникнення таких обставин. Матеріали справи не містять належних доказів звернення відповідача до позивача з відповідними письмовими повідомленнями про ускладнення. Також колегія суддів зауважує на тому, що до обов`язків відповідача за Договором віднесений і обов`язок надання позивачу у строк до 20 числа кожного місяця щомісячного звіту про стан надання послуг за Договором (п. 6.3.6), проте доказів надання таких звітів матеріали справи також не містять. Той факт, що у акті про здачу-приймання наданих послуг № 8 від 30.12.2021 сторони зафіксували відсутність претензій не може свідчити про те, що сторонами були погоджені інші строки надання послуг, ніж визначені у Договорі, так як зміна таких строків має відбуватися шляхом підписання відповідної додаткової угоди. Водночас за змістом ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 ГПК України). За змістом положень ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів». Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, з огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що наданими документами не підтверджується те, що затримка у надані послуг сталась саме з вини позивача, та, відповідно те, що мало місце прострочення кредитора, що в сою чергу може слугувати підставою для звільнення відповідача від передбаченої Договором відповідальності. Враховуючи те, що факт несвоєчасного виконання відповідачем робіт та надання послуг за Договором підтверджений наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, і підписаним сторонами актом про здачу-приймання наданих послуг № 8 від 30.12.2021, позивач, відповідно до приписів Договору має право нарахувати на суму несвоєчасно виконаного зобов`язання пеню та звернутися за їх стягненням до суду. При перевірці виконаного позивачем розрахунку пені колегією суддів встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, а відтак суд першої інстанції цілком вірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за розрахунком позивача в сумі 53 170,54 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін. Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача виконати умови Договору, колегія суддів зазначає про таке. Як встановлено вище 30.12.2021 сторонами підписано акт про здачу-приймання наданих послуг № 8 від 30.12.2021 з якого слідує, що послуги відповідачем надані у повному обсязі, усі документи позивачем отримані, сторони претензій одна до одної не мають. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Вказана правова позиція є сталою та викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1584/15. Водночас у спірних правовідносинах предмет спору станом на дату порушення провадження у справі, а саме 04.01.2022 вже був відсутній. З огляду на вказані обставини, правові підстави для закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з яким суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, відсутні, а у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача виконати умови Договору, а саме: надати послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки Черкаської області, розроблення документації із землеустрою, необхідної для формування земельних ділянок та державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками позивача в установленому порядку в повному обсязі та передати їх позивачу відповідно до умов Договору, слід відмовити. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні. Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 у справі №910/21778/21 підлягає зміні, позов задовольняється частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджується пеня в сумі 53 170,54 грн., в решті позовних вимог відмовляється. Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» задовольняється частково. Щодо витрат позивача по сплаті судового збору за подачу позову та витрат відповідача за подачу апеляційної скарги колегія суддів зазначає про таке. За змістом п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову та витрати відповідача за подачу апеляційної скарги в частині позовних вимог про стягнення пені покладаються на відповідача. Щодо судового збору, сплаченого за позовну вимогу про зобов`язання відповідача виконати умови Договору, колегія суддів зазначає про таке. Частина 9 ст. 129 ГПК України встановлює, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи те, що станом на дату направлення позивачем позову до суду 27.12.2021 було наявне невиконання відповідачем умов Договору, те, що спір у цій частині виник внаслідок, дій саме відповідача та те, що відповідачем суду першої інстанції не було повідомлено про виконання ним умов Договору, витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову та витрати відповідача за подачу апеляційної скарги в частині вказаних позовних вимог також покладаються на відповідача. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 у справі №910/21778/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 у справі №910/21778/21 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 у справі №910/21778/21 у такій редакції: «

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (вулиця Народного ополчення, будинок 3, місто Київ, 03151, код ЄДРПОУ 21616582) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вулиця Єжи Ґедройця будинок 5, місто Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (вулиця Пантелеймонівська, будинок 19, місто Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200) пеню в розмірі 53 170 (п`ятдесят три тисячі сто сімдесят) грн. 54 коп. та судовий збір у розмірі 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.»

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 у справі №910/21778/21 в частині, яка не була змінена цією постановою.

5. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/21778/21. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 18.01.2023. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді Є.Ю. Шаптала А.І. Тищенко