Постанова 4824 № 752/19861/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 січня 2023 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 752/19861/21 Номер провадження 22-ц/824/170/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Невідомої Т.О., Нежури В.А., розглянувши в порядку письмового провадженняв місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Ольшевської І.О., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У серпні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 31 січня 2019 року, яка станом на 15 липня 2021 року становить 45 003 грн. 09 коп., з яких: 31 188 грн. 96 коп. - заборгованість за кредитом; 13 814 грн. 13 коп. - заборгованість по відсоткам. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до ПАТ «А-Банк» та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк на підставі якої, останній отримав кредитну картку із встановленим кредитним лімітом зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачпідтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором, натомість ОСОБА_1 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 15 липня 2021 року становить 45 003 грн. 09 коп., з яких: 31 188 грн. 96 коп. - заборгованість за кредитом; 13 814 грн. 13 коп. - заборгованість по відсоткам. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 08/ серпня 2022 року (а.с. 31-37) позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк», задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 31 січня 2019 року за тілом кредиту у розмірі 31 188 грн. 96 коп. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 1 573 грн. 11 коп. У решті позовних вимог, відмовлено. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків, 30 серпня 2022 року АТ «А-Банк» направило апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просило рішення Голосіївського районного міста Києва в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача відсотки за користування кредитом. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив факт приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку та зобов`язався регулярно ознайомлюватися зі змінами до них, викладених на сайті банку. Відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості, а відтак, ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними. На думку скаржника, посилання суду на постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів, є необґрунтованим, оскільки у зазначеній справі розглядався випадок, коли Тарифи банку не було підписано боржником. В даному ж випадку, до матеріалів справи додано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», у якому чітко визначено всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та інше. Паспорт продукту підписаний скаржником. Таким чином, у даному випадку, до уваги необхідно взяти постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20. Крім того, скаржник вважає сумніви суду першої інстанції щодо розрахунку заборгованості, необґрунтованими та на підтвердження їх правильності надає банківську виписку. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року в частині стягнення з відповідача на користь банку тіла кредиту сторонами не оскаржується, а відтак, виходячи з приписів ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не підлягає апеляційному перегляду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві позичальника від 31 січня 2019 року процентна ставка не зазначена. Позивачем до матеріалів справи не надано підтверджень, того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Акцент-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту Акцент-Банк не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й постановою Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі 6-16цс15. З урахуванням вказаних обставин, та у зв`язку з відсутністю підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Колегія суддів в повній мірі погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що 31 січня 2019 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с. 06). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України визначені умови за яких договір вважається укладеним, а саме договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи, 31 січня 2019 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг, звернувся до ПАТ «А-Банк» та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк. Зазначена Анкета-заява містить анкетні дані відповідача, його контактну інформацію та волевиявлення на отримання банківських послуг. При цьому, інформація щодо встановлення відсотків за користування кредитом, вказана Анкета-заява не містить. В матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредитування за програмою «Кредитна картка» (а.с. 07), який містить інформацію про умови кредитування за типом кредитних карток «Універсальна» та «Універсальна GOLD», які містять різні умови кредитування, проте, з його змісту не вбачається умови якої саме кредитної картки погоджувалися між сторонами. Крім того, слід зазначити, що згідно частини першої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), відступивши від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19). Таким чином, посилання скаржника на те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, є безпідставним, оскільки дана судова практика не є актуальною. Крім того, безпідставним є також посилання скаржника на підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», як на підставу для наявності підстав для стягнення відсотків за користування кредитом, виходячи з вищенаведеного. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», наявний в матеріалах справи (а.с. 08-13), не містить підпису позичальника, а відтак, не може розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви. Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк». Таким чином, колегія суддів оцінює критично посилання скаржника на те, що відповідач ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними. Долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № б/н від 31 січня 2019 року, не є документом, який підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за процентами за користування кредитом, оскільки зазначений доказ повністю залежить від волевиявлення банку. Даний розрахунок не є випискою по особовому ранку, він не містить записи про операції, здійснені протягом операційного дня, не є регістром аналітичного обліку та не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій. З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на вищевказаний розрахунок заборгованості, як на підставу для задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, розглянувши справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками. До апеляційної скарги скаржником додано виписку по рахунку ОСОБА_1 , разом з тим, вказаний доказ було подано з порушенням приписів процесуального законодавства, без підтвердження неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача, а тому, керуючись ч. 3 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів не враховує його під час перегляду оскаржуваного рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Т.О. Невідома В.А. Нежура