Постанова 4824 № 760/7146/22

Головуючий у суді першої інстанції: Педенко А.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И справа №760/7146/22 провадження №33/824/2725/2022 12 грудня 2022 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Шкоріна О.І., за участю ОСОБА_1 - особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника - адвоката Лютої Ярини Ярославівни та за участю представника потерпілої особи ОСОБА_3, розглянувши адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду м.Києва від 19 серпня 2022 року,- В С Т А Н О В И В: Постановою судді Солом`янського районного суду м.Києва ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 100 (ста) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на користь держави, що становить 1700 (тисячу сімсот) грн. з конфіскацією собаки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн. Згідно із постановою судді, ОСОБА_1 05 червня 2022 року близько 20 години 30 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вигулював собаку та під час вигулу не вслідкував за останнім, внаслідок чого собака вкусила малолітнього ОСОБА_2 та заподіяла йому тілесні ушкодження, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, просив її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №891220 від 17 червня 2022 року не розкрито суті правопорушення, не вказане жодне з діянь, яке становить об`єктивну сторону правопорушення відповідно до диспозиції ч.3 ст. 154 КУпАП, не вказано, які конкретно порушення допущені ОСОБА_1 , не зазначено які вимоги і якого підзаконного нормативного акту були порушені та у який спосіб, яку саме шкоду здоров`ю заподіяно потерпілому. Судом було залишено поза увагою пояснення ОСОБА_1 , про те, що собаку вигулював в наморднику і на повідку, про що зазначено у протоколі. Після того, як дитина злякала собаку, вона вхопила його за руку, внаслідок чого на руці залишилась лише подряпина, а не рана від укусу, так як собака була в той час у наморднику. ОСОБА_1 забрав дитину додому та обробив подряпину антисептиком та зеленкою. Не взято до уваги і той факт, який підтвердив законний представрник потерпілого, що малолітній ОСОБА_2 гуляв без супроводу батьків та систематично дражнив собак у дворі, тим самим наражаючи на безпеку себе та інших дітей. В протоколі також не зазначено відомостей про потерпілого чи законного представника потерпілого, протокол огляду місця події теж складений з порушенням та у ньому відсутні відомості про завдану шкоду здоров`ю. Довідка № 5119, яка долучена до матеріалів справи та на яку послався суд першої інстанції, оформлена з порушеннями та не може бути належним доказом у зв`язку з тим, що не підтверджує завданої шкоди здоров`ю. Також в протоколі про адміністративне правопорушення та в матеріалах справи відсутні дані про собаку, яку необхідно конфіскувати. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника та законного представника потерпілого ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанову слід скасувати з наступних підстав. Визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад цього правопорушення, а саме ОСОБА_1 вигулював собаку без повідка та намордника в не відведеному для цього місці, що спричинило заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну, вина ОСОБА_1 доведена. Проте,апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних міркувань. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП). Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.2 ст.7 КУпАП). Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`ктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки суд не врахував зміст протоколу про адміністративне правопорушення, не дав належної оцінки наявним у справі доказам, не оцінив їх відповідність вимогам законодавства та всупереч наведеним вимогам КУпАП прийняв необгрунтоване рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення з конфіскацією собаки. Так, виходячи з диспозиції ч. 3 ст. 154 КУпАП об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у триманні собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених ч. 1 цієї статті. Отже ч. 3 ст. 154 КУпАП є бланкетною нормою, яка відсилає до відповідних нормативно-правових актів, що стосуються правил утримання собак та котів, які затверджуються відповідним рішенням органу місцевого самоврядування. Проте в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які посилання на такі правила, а саме який пункт (розділ) цих правил був порушений і в чому це порушення проявилось, тобто в протоколі не розкрито об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП. Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення серед інших обставин в тому числі зазначаються місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Розглядаючи справу, суддя не звернув увагу на зміст протоколу про адміністративне правопорушення та відповідність суті адміністративного правопорушення, вказаного у протоколі, положенням диспозиції ч. 3 ст. 154 КУпАП. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №891220 від 17 червня 2022 року, складеному у відношенні ОСОБА_1 , зазначено, що останній 05 червня 2022 року близько 20 години 30 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вигулювала собаку та під час вигулу не вслідкував за останнім, внаслідок чого собака вкусила малолітнього ОСОБА_2 та заподіяла йому тілесні ушкодження. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вигулі собаки без повідка та намордника в не відведених для цього місцях, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини, суд очевидно та поза всяким розумним сумнівом вийшов за межі змісту та суті адміністративного правопорушення, вказаного у протоколі. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinу. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися виключно від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично самим судом. Окрім того, висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, грунтуються на припущеннях, оскільки погодившись із доводами ОСОБА_1 і наданими ним доказами, в тому числі, що собака в той момент була у наморднику та на повідку та з ОСОБА_1 йшла додому з прогулянки, а не вигулювалась в неустановленому місці, суд все ж таки визнав винним ОСОБА_1 у адміністративному правопорушенні ст.154 КУпАП, а саме вигулювання собак без повідку та намордника в невідведених для цього місцях, що спричинило заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну. Наведене є порушенням положень ст.280 КупАП щодо законності і обгрунтованості постанови у справі про адміністративне правопорушення. Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Таким чином, під час перегляду справи апеляційним судом встановлено, що суть адміністративного правопорушення, вказана у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає положенням диспозиції ст.154 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП не доводиться сукупністю наявних у справі доказів, які не є переконливими, достатньо вагомими і узгодженими між собою, а відтак викликають у суду обґрунтовані сумніви. При вирішенні апеляційної скарги відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людинияк джерела права. Так згідно ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Згідно з ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин апеляційний суд прийшов до висновку, що суддя першої інстанції не звернув увагу на зміст протоколу про адміністративне правопорушення та відповідність суті адміністративного правопорушення, вказаного у протоколі, положенням диспозиції ст. 154 КУпАП , дав неналежну оцінку наявним у справі доказам, не звернув увагу на наявні порушення, що призвело до помилкового висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 154 КУпАП. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова судді Солом`янського районного суду м.Києва від 19 серпня 2022 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 154 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Постанову судді Солом`янського районного суду м.Києва від 19 серпня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 154 КУпАП. та накладено стягнення скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 154 КУпАП. . Постанова набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя: О.І. Шкоріна