Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/4546/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4546/22 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування наказів та поновлення на посаді, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області, в якому просив: - скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.06.2022 року № 489 в частині накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ на капітана поліції ОСОБА_1 (0097736), інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління ГУНП в Чернігівській області; - скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 28.06.2022 року № 306 о/с «по особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію"; - поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління ГУНП в Чернігівській області з 29.06.2022; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівської області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.06.2022 року до дня поновлення на посаді; В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що його було неправомірно звільнено зі служби в поліції, оскільки в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, а службове розслідування проведено поверхнево, без врахування всіх обставин. Зазначено, що відповідачем не було встановлено факт неможливості приїзду позивача до місця несення служби - м. Чернігова. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору та порушення судом права позивача на справедливий суд у частині ненадання можливості надати стороні позивача відповідь на відзив. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 16.01.2023. 05.01.2023, під № 614 до суду від сторони позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні. Розглянувши дане клопотання, з урахуванням наведених у ньому доводів, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, при цьому, дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). 13.01.2023, під № 2045 від відповідача надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, з урахуванням того, що Головне управління Національної поліції в Чернігівській області не отримувало ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу, проте, колегія суддів зазначає, що згідно наявної в матеріалах справи довідки, документ в електронному вигляді "ст. 307 Ухвала про призначення справи до розгляду у порядку письмового провадження" від 21.11.22 по справі № 620/4546/22 (суддя Ганечко Олена Миколаївна) було надіслано одержувачу Головне управління Національної поліції в Чернігівській області в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 23.11.22 15:34. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області. Наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 № 595, на підставі доповідної записки начальника відділу правового забезпечення ГУНП в Чернігівській області капітана поліції О. Роєнко, призначено проведення службового розслідування за фактами відсутності на службі та невиконання службових обов`язків окремими поліцейськими структурних та територіальних підрозділів ГУНП в Чернігівській області, зокрема, щодо інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, капітана поліції ОСОБА_1 . За наслідками службового розслідування та зібраних матеріалів, складено висновок службового розслідування, який затверджений 11.06.2022 начальником ГУНП в Чернігівській області В.Нідзельським. Так, проведеним службовим розслідуванням встановлено факт грубого порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов`язків, в частині самоусунення з 24.02.2022 від виконання службових обов`язків, як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема на території Чернігівської області, не виконання наказів керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільного залишення, без будь-якого погодження з керівництвом, території дислокації підрозділу (м. Чернігів) капітаном поліції ОСОБА_1 та Дисциплінарна комісія ГУНП в Чернігівській області рекомендувала за недотримання вимог статей 1, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом начальника ГУНП в Чернігівській області В. Нідзельським від 13.06.2022 № 489, капітана поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог статей 1, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції у частині самоусунення з 24.02.2022 від виконання службових обов`язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема на території Чернігівської області, не виконання наказів керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільного залишення, без будь-якого погодження з керівництвом, території дислокації підрозділу (м. Чернігів) (а.с. 17). Даний вид стягнення реалізований наказом начальника ГУНП в Чернігівській області В.Нідзельським від 28.06.2022 № 306 о/с, яким позивача з 29.06.2022 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 16). Вважаючи вищевказані накази відповідача протиправними, а звільнення - незаконним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що під час прийняття оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до норм ст. 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. За змістом ст. 18 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Відповідно до приписів пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. При цьому, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини перша та друга статті 19 Закону № 580-VIII). Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Відповідно до положень частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно норм частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Відповідно до положень частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень. Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. Колегія суддів наголошує на тому, що суд першої інстанції в своєму рішенні, цілком чітко та правильно окреслив, що проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки, на відміну від іншої служби/професії/особи, служба в поліції вимагає від поліцейського особливої обачності та неухильного виконання вимог Конституції України та Законів, що тісно пов`язується із захистом Держави, її громадян. Так, за вимогами ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту, встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Під час розгляду данного спору в суді першої інстанції було досліджено, що наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 № 595, на підставі доповідної записки начальника відділу правового забезпечення ГУНП в Чернігівській області капітана поліції О. Роєнко, призначено проведення службового розслідування за фактами відсутності на службі та невиконання службових обов`язків окремими поліцейськими структурних та територіальних підрозділів ГУНП в Чернігівській області, зокрема, щодо інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, капітана поліції ОСОБА_1 . За наслідками службового розслідування та зібраних матеріалів, було складено висновок службового розслідування, який затверджений 11.06.2022 начальником ГУНП в Чернігівській області В. Нідзельським. Проведеним службовим розслідуванням встановлено факт грубого порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов`язків, в частині самоусунення з 24.02.2022 від виконання службових обов`язків, як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема на території Чернігівської області, не виконання наказів керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільного залишення, без будь-якого погодження з керівництвом, території дислокації підрозділу (м. Чернігів) капітаном поліції ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що належних та допустимих доказів неперебування його на робочому місці, відповідачем не встановлено під час службового розслідування, а позивач наголосив на тому, що з 23.02.2022 по 24.02.2022, він знаходився на добовому чергуванні. 24.02.2022 близько 09.30 год. повернулися на місце дислокації, де відбулася перезміна та керівник Грушун І.О. повідомив, що можемо йти додому відпочивати, але повинні знаходитися на телефонному зв`язку. 24.02.2022 ввечері отримав на телефон розстановку сил та засобів на наступну добу та побачив, що 25.02.2022 в жодному із видів наряду він не задіяний, тому і вирішив разом з сім`єю їхати до свого батька в село Мньов Чернігівського району. 25.02.2022 зранку на мобільний телефон від заступника начальника ГУНП в Чернігівській області, зокрема, Комлика надійшло повідомлення про евакуацію у безпечні місця, куди саме та яким чином евакуюватися вказано не було, у зв`язку з чим, вирішив залишитися у свого батька на території АДРЕСА_1 . Стверджував про те, що в період часу, з 27.02.2022 по 25.03.2022, постійно, спільно з місцевими мешканцями заступав на блок-пост, що знаходився на під`їзді до с. Мньов та патрулював вулиці населеного пункту. Повернувся до міста Чернігова лише 11.04.2022. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан. Відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», особовий склад Головного управління Національної поліції в Чернігівській області переведено на посилений варіант службової діяльності. Статтею 24 Закону № 580, установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві. Беручи до уваги наведені приписи законодавства, а також те, що поліцейські у разі оголошення воєєного стану та збройної агресії протии України, мають стати на її захист, при цьому, всі поліцейські з 24.02.2022, зобов`язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу та виконувати свої безпосередні функціональні обов`язки, в тому числі і завдань щодо захисту, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України. Проте, як встановлено судом під час розгляду данного спору, капітан поліції ОСОБА_1 з 24.02.2022 був відсутній на робочому місці за адресою місця дислокації підрозділу, де служив або інших визначених місць для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам в період, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем як в позові так і письмових поясненнях, наданих ним під час службового розслідування. Отже, встановлено факт відсутності позивача на робочому місці (службі) в робочий час, у період воєнного стану в Державі, а відтак, висновок відповідача про відсутність ОСОБА_1 на службі без поважних причин, у період з 24.02.2022, є обґрунтованим, а оскаржувані накази правомірними. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що позивач сам повідомив про те, що з 24.02.2022 по 11.04.2022 перебував безпосередньо на території села Мньов, при цьому, його доводи, що він в період часу, з 27.02.2022 по 25.03.2022, постійно, спільно з місцевими мешканцями заступав на блок-пост, що знаходився на під`їзді до села Мньов та патрулював вулиці населеного пункту не є визначальними для вирішення данного спору, позаяк, є непідтвердженими, а також, не містять наявності у встановленому порядку наданого дозволу керівництва ГУНП в Чернігівській області покинути ОСОБА_1 територію дислокації підрозділу (м. Чернігів). До того ж, станом на 25.02.2022 та з 01.04.2022, місто Чернігів та с. Мньов Чернігівського району не перебували під тимчасовою окупацією, в облозі чи під оперативною облогою, тому, суд першої інстанції правильно наголосив на тому, що після евакуації сім`ї до села Мньов Чернігівського району, у позивача була можливість та обов`язок повернутися до міста Чернігів, однак, позивач нею не бажав скористатися, залишився в селі та повернувся до міста Чернігів лише 11.04.2022, незважаючи на наявність у нього статусу поліцейського. Відтак, невихід позивача на службу з 24.02.2022, неприбуття позивача у подальшому, після евакуації сім`ї, до місця дислокації підрозділу, в якому служив (місто Чернігів), тобто до місця несення служби, на переконання колегії суддів, дійсно, свідчить про безвідповідальне ставлення останнього до долі тих осіб, які залишались на території міста Чернігова та які опинились у безпорадному стані, потребуючи надання допомоги після обстрілів, переміщення в укриття до та під час бомбардувань території Чернігова, супроводу поранених, надання гуманітарної допомоги тощо. Отже, хоча рішення позивача про виїзд було прийняте ним саме у зв`язку з військовою збройною агресією РФ проти України, зазначене, на переконання колегії суддів, не є для поліцейського поважною причиною для самовільного залишення місця служби та дислокації підрозділу, де служив позивач, при цьому, що поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника. Пунктом 7 статті 19 Дисциплінарного статуту, передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Відповідно до частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень як звільнення зі служби в поліції. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580, встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Матеріалами справи підтверджується факт грубого порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов`язків, в частині самоусунення з 24.02.2022 від виконання службових обов`язків, як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема, на території Чернігівської області, не виконання наказів керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільного залишення, без будь-якого погодження з керівництвом, території дислокації підрозділу (м. Чернігів) капітаном поліції ОСОБА_1 . Тож, колегія суддів вважає правильним висновок службового розслідування, який був сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, є співмірним до вчиненого проступку. За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування наказів ГУНП в Чернігівській області, а тому, позов задоволенню не підлягає. Водночас, матеріали справи свідчать, що позивач до начальника ГУНП в Чернігівській області з рапортом на надання дозволу про звільнення від виконання службових обов`язків поліцейського та надання дозволу на виїзд з м. Чернігів не звертався, а посилання позивача на надання розпорядження від керівництва про виїзд у безпечне місце, по перше, не є підтвердженням отримання у встановленому для поліцейського порядку дозволу, по друге, не спростовує визначених законодавством про воєнний стан в України обов`язків для поліцейського по несенню служби. Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права в частині ненадання можливості позивачу надати відповідь на відзив, на переконання колегії суддів, не є обґрунтованими, позаяк, згідно норм ч. 2 ст. 262 КАС України, суд першої інстанції мав підстави розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі, крім того, ненадання відповіді на відзив, з урахуванням довдів апеляційної скарги, не змінює суті спірних правовідносин та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Також, посилання позивача на подвійне його притягнення до відповідальності за одне й те ж порушення не знайшло свого підтвердження під час апеляційного розгляду, позаяк, попередній наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності був скасований самим відповідачем, а отже, не є реалізованим. У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 р. - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко