Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/15612/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15612/22 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Черпіцької Л.Т., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, В С Т А Н О В И В: У вересні 2022 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з позовом, у якому просила: - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 15.05.2019 №Ф-245427-17. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року позовну заяву повернуто. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції та для відкриття провадження у справі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач просив про поновлення строку виходячи не просто з того, що в Україні введений воєнний стан, а з причин того, що воєнний стан фактично забрав частину процесуального строку на звернення до суду, який гарантований КАС України. Апелянт вказує, що оскаржувану вимогу було отримано 02.12.2021 року, останнім днем строку для звернення з позовом було 02.06.2022 року, однак у зв`язку з воєнним станом адвокат позивача лише у червні 2022 року мала можливість здійснювати свою діяльність.Протягом наступних місяців адвокатом було завершено підготовку, складання та подання позову, тому адвокат вважає що нею без зловдживання в розумні строку після пропуску строку подано цей позов. У тексті апеляційної скарги позивач просить здійснювати розгляд справи за його участі. Щодо заявленого позивачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу та призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 15.05.2019 №Ф-245427-17, що підтверджується датою на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та вказано, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку. 17 жовтня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва позивачем було подано заяву про усунення недолків позовної заяви, в якій, крім іншого, викладено клопотання про поновлення строку на звернення до суду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року позовну заяву повернуто. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що саме факт ведення воєнного стану не є безумовною поважною причиною для поновлення будь якого процесуального строку. Дана обставина не звільняє заявника від наведення обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на подання позовної заяви. Отже, з огляду на те, що представником позивача не надано доказів на підтвердження обставин, які вплинули на несвоєчасність звернення до суду, відсутності інших доводів та доказів щодо поважності пропущення позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов висновку про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду без поважних причин Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Так, як вбачається з матеріалів справи, 16 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 15.05.2019 №Ф-245427-17, що підтверджується датою на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява (а.с. 61). Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та вказано, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку. Згідно з частиною третьою статті 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Так, згідно з приписами частин першої, другої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Згідно з приписами частин п`ятої, шостої статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року позовну заяву повернуто. Підставами для повернення судом першої інстанції позовної заяви ОСОБА_1 стало визнання неповажними причин пропуску звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі. Таким чином, спірним питанням в межах даної справи є дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом та/або наявність причин для визнання поважними причин його пропуску та наявність підстав для поновлення останнього. Як вбачається з матеріалів справи, до суду першої інстанції з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 15.05.2019 №Ф-245427-17 ОСОБА_1 звернулась 16 вересня 2022 року. Відповідно до частини першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, приписи адміністративного процесуального законодавства встановлюють шестимісячний строк звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскаржувана у цій справі вимога про сплату боргу №Ф-245427-17 датована 15.05.2019. Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 у листопаді 2021 через застосунок «Приват24» дізналась, щ на її картковий рахунок накладено арешт, тому 16 листопада 2021 року були направлені адвокатські запити, зокрема, до податкового органу та виконавчої служби. 02 грудня 2021 року від Головного управління ДПС у місті Києві надійшов лист від 25 листопада 2021 року разом з копією вимоги від 15.05.2019 №Ф-245427-17 на суму 21 030,90 грн. (а.с. 14-21). Враховуючи, що оскаржувана вимога була отримана представником позивача у відповідь на адвокатський запит 02 грудня 2021 року, відомості щодо отримання останньої позивачем раніше, ніж вказана дата, відсутні, то днем, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, було 02 грудня 2021 року - дата отримання від податкового органу копії оскаржуваної вимоги про сплату боргу. В клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду, поданому до суду першої інстанції, а також апеляційній скарзі, позивач вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин. Так, апелянт вказує, що останнім днем строку для звернення з позовом було 02.06.2022 року, однак у зв`язку з воєнним станом адвокат позивача лише у червні 2022 року мала можливість здійснювати свою діяльність. Протягом наступних місяців адвокатом було завершено підготовку, складання та подання позову, тому адвокат вважає що нею без зловдживання в розумні строку після пропуску строку подано цей позов. Суд апеляційної інстанції зауважує, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Сторона, яка зацікавлена в ході судового розгляду справи, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Щодо посилання апелянта на воєнний стан, колегія суддів зазначає, що дійсно, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05.30 год. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому був продовжений Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, та який триває і наразі Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами. При цьому, колегія суддів наголошує, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках. Посилання апелянта на те, що введення воєнного стану в Україні є поважною причиною для поновлення процесуальних строків судом у розрізі спірних правовідносин є необгрунтованим, оскільки активні бойові дії у Київській області припинилися на початку квітня 2022 року, що є загальновідомим фактом, а саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не може бути самостійною і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Колегія суддів звертає увагу, що оскаржувану вимогу від 15.05.2019 №Ф-245427-17 було отримано ще 02 грудня 2021 року, тобто, до початку воєнних дій та введення в Україні воєнного стану позивач та її представник мали фактично два з половиною місяці для звернення до суду із відповідним позовом, при цьому, враховуючи те, що згідно з зазначеним у позовній заяві, ще в грудні 2021 року адвокатом отримано відповіді від податкового та виконавчого орагнів та від Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, а також відомості про суми виплачених доходів та утриманих податків. Таким чином, на думку суду, від дати отримання оскаржуваної вимоги 02 грудня 2021 року до дату початку війни 24 лютого 2022 року позивач об`єктивно мала достатній строк для звернення до суду, враховуючи те, що була дійсно зацікавленою в судовому розгляді, з огляду на блокування рахунків через накладення арешту. Представник позивача вказує, що лише у червні 2022 року мала можливість здійснювати свою діяльність, з приводу чого апеляційний суд звертає увагу, що як було вказано вище, активні бойові дії у Київській області припинилися на початку квітня 2022 року, що є загальновідомим фактом. Однак, навіть враховуючи всі вказані обставини та приймаючи до уваги той факт, що адвокат позивача дійсно відновила свою діяльність лише на початку червня 2022 року, як зазначає остання в апеляційній скарзі, апеляційний суд звертає увагу, що позов був направлений до суду лише 16 вересня 2022 року, тобто, через три місяці після закінчення встановленого КАС строку звернення до суду та через три місяці від дати відновлення адвокатом її діяльності. Колегія суддів наголошує, що, відновивши свою діяльність у червні 2022 року та будучи обізнаною, що строк на звернення до суду із позовом про оскарження вимоги від 15.05.2019 №Ф-245427-17 вже пропущений, представник позивача мала вжити всіх можливих заходів для звернення до суду у найкоротший строк. Однак, з даним позовом адвокат Носенко Т.С. звернулась лише через три місяці, а саме 16 вересня 2022 року, що, на думку колегії суддів, очевидно та об`єктивно не є зверненнм до суду у розумний строк, як вказує апелянт. При цьому, суд також враховує, що обсяг позовної заяви складає сім сторінок, з яких без врахування викладу факичних обставин справи та клопотання про поновлення строку, обгрунтування позову викладено на трьох аркушах, а більшість додатків була наявна у позивача ще станом на початок січень 2022 року. До того ж, колегія суддів наголошує, що позивач не була позбавлена можливості звернутись із позовом у розумний строк принаймні в червні 2022 року після відновлення діяльності адвокатом, а в подальшому, за необхідності, подати до суду необхідні додатки, додаткові пояснення та обгрунтування. Апелянтом не зазначено жодних обставин, які є об`єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду у розумний строк, починаючи з червня 2022 року, з позовом позивач звернулась лише в середині вересня 2022 року, будучи обізнаною про пропук строку звернення до суду, однак, не вживаючи жодних активних дій протягом трьох місяців. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України, оскільки позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску не повідомив. Не наведено таких підстав і в апеляційній скарзі. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»). Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. З викладеного вбачається, що об`єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, а тому підстав до поновлення пропущеного позивачем строку суд не вбачає. Відтак, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Л.Т. Черпіцька