Постанова Одеський апеляційний суд № 522/15868/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.01.2023 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи № 522/15868/21 Апеляційне провадження № 22-ц/813/2736/23 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого-Колеснікова Г.Я. (суддя-доповідач), суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2021 року, постановлене під головуванням судді Косіциної В.В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позов 26.08.2021 року акціонерне товариство «Універсал Банк» в особі представника (далі-Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 144 076,90 гривень. Позов обґрунтовано наступним. В жовтні 2017 року Банк запустив проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток. Видача платіжної картки, після верифікації фізичної особи, здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, який виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. На виконання ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування" та ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", першим кроком при реєстрації у мобільному додатку monobank є ознайомлення споживача з Умовами і правилами надання банківських послуг (далі-Умови і правила), у тому числі і щодо продуктів monobank, які за змістом, окрім умов договору, містять: паспорт споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту і тарифи. Умови і правила також опубліковані й на офіційному сайті Банку. 28.01.2018 року відповідач звернувся до Банка з метою отримання банківських послуг, які надає Банк за договором про надання банківських послуг monobank і підписав Анкету-заяву до договору. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг. Відповідач також підтвердив, що ознайомився та отримав примірники документів у мобільному додатку, що складають договір між сторонами та зобов`язався виконувати його умови. Зокрема, в Анкеті-заяві зазначено: "...6. Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний /електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за еста рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом НОМЕР_4 НОМЕР_5, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з Договором. Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі /підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису…11. Усе листування щодо цього Договору прошу здійснювати через мобільний додаток І або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору". На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 30 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Станом на 30.05.2019 року відповідач прострочив виконання зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення зобов`язань і вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 26.09.2019 року Банк надіслав відповідачу вимогу погасити заборгованість, однак він не винив жодної дії з її погашення, тому Банк звернувся із позовом про стягнення з відповідача заборгованості станом на 15.03.2021 року у розмірі 144 076,90 грн., з яких: заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) - 75 321,77 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 68 755,13 грн. Посилаючись на зазначені обставини Банк просив про задоволення позову. У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив наступне. Відповідач позов не визнає у повному обсязі і вважає, що Банк безпідставно посилається на нібито узгоджені між відповідачем та позивачем Умови та правила банківських послуг, наголошує на відсутність доказів досягнення домовленості сторін про отримання відповідачем певних кредитних коштів, сплату відсотків за користування ними, а також пені та штрафів, комісії за несвоєчасне погашення кредиту. Жодного підтвердження наявності узгодження цих істотних умов договору банківського кредиту позивачем не надано. Надані до позову витяги з Умов обслуговування рахунків фізичної особи та з тарифів за карткою monobank не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до нібито укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів), комісії за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, тобто дійшли згоди із усіх істотних умов договору. Не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін. Зазначення в Анкеті-заяві про ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає позивач. Відповідач впевнений, що такі умови повинні містити підпис позичальника (відповідача), та саме з цього моменту стають складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11.03.2015 року (№6- 16цс15) та від 22.03.2017 року (6-2320цс16). Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позивачем відповідач дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими позивач. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності, та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача, відповідача в цій справі, невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Саме до такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, і вказані висновки є обов`язковими для судів першої, апеляційної інстанції. Анкета-заява не містить встановленого графіку погашення кредиту та не зазначено, які саме умови кредитування погоджено сторонами. Наданий до позову розрахунок заборгованості за договором б/н від 28.01.18 р. відповідач відхиляє, так як 28.01.2018 року він не укладав із позивачем договору. Відповідач вважає цей розрахунок недостовірним, оскільки він складений без зазначення правомірних підстав виникнення складових заборгованості, має явну суперечність розмірів застосованих процентних ставок заявленим в позові. В справі немає жодного належного доказу існування заборгованості відповідача, а достовірність наданих розрахунків неможливо перевірити. Розрахунок оформлений неналежним чином, в ньому не зазначено прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок та відсутній підпис цієї особи, що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів, закріплених в ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів» (затверджених наказом Держспоживстандарту України №55 від 17.04.2003 року, який був чинним по 01.09.2021 р.). Банк надав відповідь на відзив представника відповідача, в якій зокрема зазначив, що у Банку використовується електронний договір із застосуванням електронного підпису, а попередня ідентифікація споживача відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП споживача у мобільний додаток. Можливість укладення договору вказаним способом підтверджується правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 404/502/18 провадження № 61-8449св19 від 23.03. 2020 року, в якій Верховний Суд фактично застосував умови договору з використанням електронного цифрового підпису щодо кредитування, які розміщені на веб-сайті кредитодавця, при цьому, паперовий екземпляр не підписувався, а був лише електронний договір. У постанові Касаційного цивільного Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.12.2021 року позов Банка задоволений частково. Суд стягнув з відповідача на користь Банка заборгованість в сумі 46 288,29 гривень і судовий збір у розмірі 729,29 гривень. Судове рішення мотивовано тим, що: матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідача було ознайомлено з витягом з Тарифів та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та що він погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву від 28.01.2018 року, тобто відсутні докази того, що з відповідачем угоджені відсотки за користування кредитом та їх розмір, так само, що відповідач погодився на нарахування пені та комісії. Крім того, роздруківка умов та Правил надання банківських послуг із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено також у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15). Відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами. Також не має доказів того, що з відповідачем узгоджена щомісячна комісія за обслуговування картки, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17. З відповідача на користь позивача суд стягнув заборгованість за тілом кредиту без урахування включених у нього відсотків, оскільки відсотки за користування кредитом позивачем нараховані безпідставно. Доводи апеляційної скарги та відзив на скаргу Суд зазначив в рішенні, що підставою часткового задоволенні позову є відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору в частині процентної ставки, пені та комісії, які між тим чітко записані у пункті 8.1. Тарифів та відсутність доказів. Також суд зауважив, що з розрахунку заборгованості та руху коштів на рахунку відповідача вбачається, що у період з 01.05.2018 року по 01.05.2019 року Банком були нараховані відсотки на залишок поточної заборгованості за кредитом у розмірі 29033,48 грн. Між сторонами були погоджені у визначеній законом формі істотні умови договору в частині процентної ставки, пені та комісії, адже боржник, підписуючи додану до позову Анкету-заяву до Договору надання банківських послуг розумів, погодився й був ознайомлений з Умовами та Тарифами (зокрема з пунктом 8.1. Тарифів, котрий містить умови про процентну ставку, пеня, комісію). Під час реєстрації після введення номера телефона відповідач має ознайомитися з Умовами і натиснути «Продовжити» де визначено, що натискаючи * «Продовжити», ви погоджуєтесь з умовами та тарифами. Це свідчить про те, що Умови були погоджені і відповідач був ознайомлений з ними ще до активації картки у мобільному додатку. Якщо б відповідачу не підходили Умови, він би не отримував картку. Тобто, умови нарахування процентів та пені були узгоджені з відповідачем. Тіло кредиту включає в себе щомісячні платежі за послугою розстрочка, адже відповідач самостійно, через мобільний додаток, оформив 6 розстрочок та 9 транзакцій в розстрочку на загальну суму 55 341,88 грн. Тобто, окрім коштів з кредитного ліміту, відповідачем були використані кошти з ліміту розстрочки та покупки частинами. Всі поповнення до 11.09.2018 року використовувалися відповідачем на власні потреби і на рахунку не залишалися, саме тому повернутими їх вважати не можна, що відображено у виписці. Також, після 11.09.2018 року було списання щомісячних платежів, а поповнення в цей період були не регулярними та не в достатньому розмірі. Тобто, станом на 11.09.2018 року було використано 29 912,27 грн. з кредитного ліміту та 55 341,88 грн. з ліміту розстрочки. Під час дослідження виписки суд першої інстанції не врахував щомісячні списання за послугою розстрочка. З метою підтвердження згоди споживача із умовами надання банківських послуг у момент реєстрації Банк генерує і відправляє на вказаний особою мобільний номер ОТР-пароль. Фактом підтвердження згоди є введення споживачем у мобільному додатку monobank ОТР-паролю. 28.01.2018 року відповідач повідомив про свою згоду з умовами надання банківських послуг, які надає Банк за Договором про надання банківських послуг monobank, на підтвердження чого у мобільному додатку відповідач ввів ОТР-пароль, який попередньо був надісланий на зазначений ним мобільний номер НОМЕР_2 . Успішно пройшовши процедуру ідентифікації, відповідач 28.01.2018 року пройшов процедуру верифікації та підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Підписуючи Анкету-заяву відповідач приєднався та був ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в Банку, Тарифами за карткою monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту «Карта monobank», адже підписав Анкету-заяву у якій записані положення про ознайомлення останнього з вищевказаними документами. Відповідач своїм підписом на Анкеті-заяві підтвердив укладення договору та зобов`язався його виконувати. Відповідно до пункту 3 Анкети-заяви підписанням договору Боржник підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг та отримав їх примірники у мобільному додатку. Згідно з позицією Верховного Суду від 08.07.2020 року по справі №754/17518/15-ц, провадження, №61- 17132св18, - у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі №355/385/17. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Укладення між Банком та відповідачем договору про надання кредиту в електронній формі, відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується Анкетою-заявою. Банк ідентифікував боржника отримавши (П.І.Б, РНОКПП, місце проживання, місце роботи, телефон, дані паспорту та інше), просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому у банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися ним для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором; визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Умови і правила обслуговування фізичних осіб у Банку перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та, у розумінні статей 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики з визначенням порядку і умов кредитування, прав і обов`язків сторін, іншої інформації, необхідної для укладення договору. Відповідач отримав у мобільному додатку Умови і правила надання банківських послуг і це підтверджено його підписом у Анкеті-заяві, що разом із Тарифами, Паспортом споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту складають дійсний правочин між сторонами. Крім того, з Тарифів та Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що надані Банком, убачається підписання їх сторонами договору шляхом накладення електронного цифрового підпису, що законом не забороняється. Така форма укладення договору добровільно обрана її сторонами та свідчить про акцепт відповідачем запропонованих йому умов кредитування. Відсутність підпису відповідача на паперовому екземплярі Умов та правил, Тарифів за договором про надання банківських послуг monobank, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорті споживчого кредиту "Карта monobank" не свідчить про не укладення договору про споживчій кредит. Відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку monobank шляхом застосування клієнтом та Банком електронного цифрового підпису. Проект monobank - це Банк у смартфоні і цим він відрізняється від інших класичних банків України, а висновки Великої Палати Верховного Суду, які суд цитує в рішенні стосуються класичних банків. Банківське обслуговування за проектом monobank здійснюється дистанційно без відділень, через що Банк використовує саме електронні договори, а у висновку Великої Палати Верховного Суду не йде мова про електронні договір. Порівняння судової практики класичних банків до проекту "monobank" є недоречним, оскільки відповідачка, укладаючи договір знала, що проект "monobank" - це банк у смартфоні і без відділень. Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду, який у постанові по справі № 404/502/18 провадження № 61-8449ев19 від 23.03.2020 року, згідно якої Верховний Суд фактично застосував умови договору щодо кредитування, розміщені на вебсайті кредитодавця. Відповідно до підпункту 5.23. пункту 2 розділу другого Умов і правил у разі, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для внесення щомісячного мінімального платежу, Банк має право самостійно збільшувати кредитний ліміт на суму заборгованості клієнта за Договором та направити відповідні грошові кошти на здійснення щомісячного мінімального платежу, погашення відсотків за користування кредитним лімітом та неустойки за прострочені платежі згідно Тарифів. Відповідачці був доступний ліміт розстрочки за яким є можливість придбати товар розбивши оплату за нього на відповідну кількість платежів. Послуга Розстрочка - послуга, за якою Банк надає Клієнту кредит з метою придбання товару на строк, визначений у Заяві, а Клієнт зобов`язується повернути суму кредиту та сплатити комісію за надання фінансового інструменту і відсотки у складі щомісячних платежів. За користування послугою розстрочка передбачена комісія від загальної суми покупки. Договір розстрочки оформляється у мобільному додатку "monobank" і затверджується електронним цифровим підписом. Відповідно до умов користування розстрочкою та для списання щомісячного платежу, клієнт має поповнити карту на суму регулярного платежу, і, якщо на рахунку недостатньо коштів, то сума регулярного платежу по розстрочці списується в овердрафт. Відповідач оформив 6 розстрочок та 9 транзакцій в розстрочку на загальну суму 55 341,88 грн. (вартість покупки без врахування комісії за користування послугою розстрочка). Отже, відповідно до цієї обставини заборгованість за тілом кредиту змінювалась. У зв`язку з тим, що кошти на погашення розстрочки відповідач не вносив, заборгованість за тілом кредиту зростала, адже сума регулярного платежу по розстрочці відноситься до тіла кредиту, тому що банк надав кошти у користування, а вже клієнт їх виплачує відповідно до договору розстрочки. На етапі реєстрації після введення номера телефона відповідач має ознайомитися з Умовами і натиснути «Продовжити», і, натискаючи «Продовжити», ви погоджуєтесь з Умовами та тарифами. Тобто, вже на етапі реєстрації Банк знайомить клієнтів з актуальними Умовами та тарифами для кращого розуміння інформації щодо роботи банківських продуктів, що підтверджується роздруківкою з мобільного додатку. Всі поповнення до 11.09.2018 року використовувалися відповідачем на власні потреби і на рахунку не залишалися, саме тому повернутими їх вважати не можна, що відображено у виписці. Після 11.09.2018 року було списання щомісячних платежів, а поповнення в цей період були не регулярними та не в достатньому розмірі. Поповнення, які проводив відповідач також свідчать про те, що він усвідомлював, шо винен Банку кошти, які використав з кредитного ліміту та ліміту розстрочки, а отже повною мірою розумів наслідки та був ознайомлений з умовами використання наданих йому коштів. Виконаний Банком Розрахунок заборгованості є належним доказом, що підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 14.07.2020 року по справі № 367/4970/13-ц, провадження №61-19992св18, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт- надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника. Згідно із позицією Верховного Суду у постанові від 08.07.2020 року по справі № 464/4985/15-ц, провадження № 61-43538св "...твердження заявника про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердженні розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріал справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано." У постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року по справі №753/16745/15-ц, провадження №61-40036св18, Верховним Судом було підтримано позицію суду апеляційної інстанції, про те що розрахунок заборгованості погоджується зі змістом договору та є належним доказом. Посилаючись на зазначені обставини, Банк просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.02.2022 року задоволено клопотання представника Банку про поновлення строку на подачу апеляційної скарги від 02.02.2022 року на рішення суду від 28.12.2021 року (а.с.113). Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку ; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (ч.8 ст. 128 ЦПК України). Виходячи з вимог ч.8 ст. 128 ЦПК України, відповідач ОСОБА_1 з 09.03.2022 року (а.с.120), а його представник адвокат Лисевич С.В. з 16.08.2022 року обізнані про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Банка на рішення суду від 28.12.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про відсутність відповідача ОСОБА_1 за місцем реєстрації (а.с.38,119,120 зворот), а також довідкою про доставку електронного листа адвокату Лисевичу С.В. (а.с.123-129). Відповідач ОСОБА_1 і його адвокат не скористались правом надати відзив, заперечення або пояснення на апеляційну скаргу. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Частково задовольняючи позов і стягуючи 46 288,29 гривень заборгованості, зважаючи на те, що вимоги Банка про стягнення заборгованості становили 144 076,90 грн., з яких: заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) - 75 321,77 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 68 755,13 грн., суд першої інстанції виходив з того, що розрахунки Банка щодо суми загальної заборгованості з врахуванням комісії, пені і процентів є неправильними. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду зважаючи на наступне. Фактичні обставини справи встановлені апеляційним судом Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до Банка, з метою отримання банківських послуг. На підтвердження згоди споживача з Умовами і правилами Банка, у момент реєстрації Банк генерує і відправляє на вказаний споживачем мобільний номер ОТР-пароль. Фактом підтвердження згоди є введення споживачем у мобільному додатку monobank ОТР-паролю, який попередньо надсилався Банком (а.с.26-28,76-78,104-108). 28.01.2018 року відповідач повідомив про свою згоду з Умовами і правилами, які надає Банк за договором про надання банківських послуг monobank, на підтвердження чого у мобільному додатку відповідача вводився ОТР-пароль, який був надісланий на зазначений відповідачем мобільний номер (а.с.77,104-108). Підписавши 28.01.2018 року Анкету-заяву відповідач підтвердив, що він ознайомився та отримав примірники документів у мобільному додатку, які складають договір між сторонами та зобов`язався виконувати його умови. Зокрема, в Анкеті-заяві зазначено: "...6. Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний /електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 02F503ЕВ4ЕF6655АССАЕ2В52В76482 DDС07ВFА8С982В465 ВF859F3786F7АА5 СЗВD, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з Договором...Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису...

11. Усе листування щодо цього Договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору " (а.с.10,19). Відповідач також ознайомився і з Додатком до умов кредитування Банком, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank, а саме про: тип картки, її вартість і валюту картрахунку monobank; пільговий період і пільгову процентну ставку; розмір щомісячного платежу за карткою monobank; відсоткові ставки і порядок нарахування відсотків; санкції; комісії. Додаток також містить паспорт споживчого кредиту "Картка monobank", основні умови кредитування; інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; додаткову інформацію про пеню і штрафи; таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача. Вказаний Додаток відповідачка підписала шляхом накладення електронного цифрового підпису (а.с.23-25,25 зворот). Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Станом на 30.05.2019 року відповідач прострочив виконання зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення зобов`язань і вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 26.09.2019 року Банк надіслав відповідачу вимогу погасити заборгованість, однак він не винив жодної дії з її погашення, тому Банк 26.08.2021 року звернувся із позовом про стягнення з відповідача заборгованості станом на 15.03.2021 року у розмірі 144 076,90 грн., з яких: заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) - 75 321,77 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 68 755,13 грн (а.с.7-9). Згідно руху коштів по картці на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 28.01.2018 року по 15.03.2021 року, кредитний ліміт становить 30 000 грн., заборгованість становить 144 076,90 грн. (а.с.63-75). Отримавши кредитну картку, відповідач протягом 2018-2021 років користувався нею, отримуючи від Банка кредитні кошти, частково здійснював погашення заборгованості, що вбачається з виписки Банка, яка містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача (баланс станом на дату укладання кредитного договору, надану суму кредиту, операції за кредитною карткою із визначенням дати проведення операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції, а.с.63-75). Станом на 15.03.2021 року, за розрахунками Банка, відповідач допустив заборгованість у розмірі 144 076,90 грн., з яких: заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) - 75 321,77 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 68 755,13 грн (а.с.7-9,63-75). 26.08.2021року Банк звернувся із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 144 076,90 грн. (а.с.1-4). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Між сторонами виникли правовідносини з кредитних зобов`язань, які регулюються нормами ЦК України, Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" і «Про електронну комерцію»). Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. ст. 526 ч.1, 527 ч.1, 610 ч.1, 611 ч.1 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ч.ч.1,3 ЦК України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч.1 ЦК України). З матеріалів справи вбачається і не спростовано ОСОБА_1 , що він, з метою отримання банківських послуг, 28.012018 року звернувся до Банка і повідомив Банк про свою згоду з Умовами та правилами, які надає Банк за договором про надання банківських послуг за допомогою спеціального платіжного засобу платіжної картки monobank. На підтвердження вказаних обставин у мобільному додатку відповідача вводився ОТР-пароль, який був надісланий на зазначений відповідачем мобільний номер. 28.01.2018 року відповідач електронним цифровим підписом підписав Анкету-заяву, чим підтвердив, що він ознайомився та отримав примірники документів у мобільному додатку, які складають електронний договір між сторонами і зобов`язався виконувати його умови. Так, в Анкеті-заяві від 28.01.2018 року, підписаної відповідачем, зокрема зазначено: "...6. Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний /електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 02F503ЕВ4ЕF6655АССАЕ2В52В76482 DDС07ВFА8С982В465 ВF859F3786F7АА5 СЗВD, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з Договором...Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису...

11. Усе листування щодо цього Договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору ". Відповідач ознайомився і з Додатком до умов кредитування Банком, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank, а саме про: тип картки, її вартість і валюту картрахунку monobank; пільговий період і пільгову процентну ставку; розмір щомісячного платежу за карткою monobank; відсоткові ставки і порядок нарахування відсотків; санкції; комісії. Додаток також містить паспорт споживчого кредиту "Картка monobank", основні умови кредитування; інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; додаткову інформацію про пеню і штрафи; таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача. З огляду на викладене, сторони уклали електронний правочин із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем. Укладений між Банком та ОСОБА_1 договір про надання кредиту в електронній формі спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка monobank, відповідає положенням Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" і Закону України «Про електронну комерцію». Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. ст. 5, 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"). Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем. Реалізація товару дистанційним способом - укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному цим Законом, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-комунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв`язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору (ст. 3 п.п.5-7,14 Закону України "Про електронну комерцію"). Договір про надання кредиту в електронній формі, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка monobank, укладений від 28.01.2018 року між ОСОБА_1 і Банком, у встановленому законом порядку недійсним не визнаний. Станом на 15.03.2021 року, за розрахунками Банка, відповідач допустив заборгованість у розмірі 144 076,90 грн., з яких: заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) - 75 321,77 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 68 755,13 грн. Зважаючи на те, що матеріали справи містять належні докази того, що 28.01.2018 року відповідач ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування Банком за договором про надання банківських послуг monobank, що вбачається з Анкети-заяви, Додатку і копії паспорту споживчого кредиту (а.с.10,23-25), в яких міститься необхідна інформація (про умови кредитування; щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; про порядок повернення кредиту; тарифи і додаткова інформація тощо), суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову Банку у позові про стягнення заборгованості по тілу кредиту у повному обсязі (75 321,77 грн.), а також у стягненні заборгованості за пенею та комісією у розмірі 68 755,13 грн. Розмір заборгованості, визначений Банком, а також про обізнаність щодо умов кредитування, що вбачається із паспорту споживчого кредиту від 28.01.2018 року (процентні ставки, санкції за порушення зобов`язань, комісії, тарифи, основні умови кредитування, тощо а.с.21-25), підписаного ОСОБА_1 шляхом накладення у вигляді електронного цифрового підпису (а.с.25 зворот), відповідач ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку, не спростував. Підписавши анкету-заяву та довідку (міститься два підписи позичальника), які є складовими частинами кредитного договору, ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодила такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов`язання, а тому її твердження про те, що жодних документів, які б підтверджували погодження із нею сплату процентів чи інших сум, вона не підписувала, не відповідає фактичним обставинам справи (постанова Верховного Суду від 23.09.2020 року по справі № 149/1546/18-ц). З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову Банка підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову. Доводи представника Банка у скарзі щодо необґрунтованості відмови у позові про стягнення повної заборгованості за кредитом (за тілом кредиту, пенею і комісією), що між Банком та ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку, 28.01.2018 року в електронній формі укладений договір про надання кредиту спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка monobank, а також, що відповідач, у встановленому законом порядку не спростував розрахунки Банка щодо розміру заборгованості із посиланням на судову практику Верховного Суду - прийняті до уваги судом апеляційної інстанції і є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нового рішення про задоволення позову Банка. Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у позові, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права і неправильно застосував ст. ст. 526 ч.1, 527 ч.1, 610 ч.1, 611 ч.1, 1054 ч.1 ЦК України, а також не застосував ст. ст. 5, 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", - заочне рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення. Судові витрати Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України). Колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу і скасовує заочне рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову, тому Банк має право на відшкодування судових витрат у вигляді судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції в розмірі 2 270 гривень (а.с.34) і у суді апеляційної інстанцій в розмірі 3 405 гривень (а.с.109), які документально підтверджені. Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства "Універсал Банк" - задовольнити. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2021 року - скасувати. Позов акціонерного товариства "Універсал Банк" - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість станом на 15.03.2021 року у розмірі 144 076,90 гривень, з яких: заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) - 75 321,77 гривень; заборгованість за пенею та комісією - 68 755,13 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції в розмірі 2 270 гривень і у суді апеляційної інстанцій в розмірі 3 405 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: