Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/4545/21

17.01.23 33/812/17/23 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 489/4545/21 Головуючий у місцевому судді Кокорєв В.В. Провадження № 33/812/17/23 Головуючий у апеляційному суді Темнікова В.І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2023 року Миколаївський апеляційний суд у складі : головуючого судді - Темнікової В.І., з секретарем судового засідання Калашник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2022 року встановлено, що 30 червня 2021 о 03:00 год. в м. Миколаєві, Інгульський р-н, вул. 5 Лінія, 46, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MERSEDES-BENZ VITO», з державним номерним знаком НОМЕР_2 , став учасником ДТП та мав ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, незрозуміле мовлення, водію було запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу алкотестер «Драгер», на що водій відмовився. В медичний заклад проїхати для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 496 грн 20 коп. Не погоджуючись з зазначеною постановою, особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, а також із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови, оскільки вважає, що пропустив його з поважних причин. В заяві про поновлення строку та в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що повісток до суду він не отримував, про день та час розгляду справи не був сповіщений у встановлений законом спосіб, про день винесення постанови не знав, а з оскаржуваною постановою ознайомився у жовтні 2022 року. Також зазначає, що 24 лютого 2022 року почалась війна, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» був введений воєнний стан. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 21, 62 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, просив поновити строк на апеляційне оскарження оскільки він пропущений з поважної причини. До судового засідання ОСОБА_1 не з`явився, в апеляційній скарзі зазначив, що просить розглянути справу у його відсутність. Перевіривши доводи, викладені у клопотанні, вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного. Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови судді місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, законну мету і не порушують саму сутність цього права. Гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників справ про адміністративні правопорушення виступає передбачений у частині 2 статті 294 КУпАП порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення. Згідно положень частини 2 статті 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу. Правило дотримання десятиденного строку на оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення з дня її винесення, передбачене частиною 2 статті 294 КУпАП, надає потенційному апелянту достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції. Це правило чітко визначає як для осіб, так і для органів влади, період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. За приписами КУпАП, процесуальні дії під час провадження у справі про адміністративне правопорушення мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. За положеннями ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Вирішуючи питання про поновлення строку необхідно виходити з того, що поняття поважності причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Так, причина пропуску строку звернення до апеляційного суду із апеляційною скаргою на постанову місцевого суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась зі скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Як на поважність пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що в судовому засіданні присутнім не був та не міг своєчасно отримати оскаржувану постанову. Проте, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, який підписаний ОСОБА_1 , в ньому зазначено, що справа буде розглядатися за викликом суду. Отже, ОСОБА_1 достеменно було відомо про те, що справи про притягнення його до адміністративної відповідальності буде перебувати на розгляді в суді. З огляду на матеріали справи про адміністративне правопорушення, справа була призначена до розгляду вперше на 16 серпня 2021 року. 14 липня 2021 року на адресу ОСОБА_1 була направлена повістка про виклик до суду. Проте, поштове відправлення повернулось до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» . 20 серпня 2021 року на адресу ОСОБА_1 направлена повістка про виклик до суду на 07 жовтня 2021 року. Даних про вручення матеріали справи не містять. 11 листопада 2021 року на адресу ОСОБА_1 направлена повістка про виклик до суду на 19 січня 2022 року. Поштове відправлення повернулось до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Зазначені обставини свідчать про те, що судом вживалися необхідні дії для сповіщення ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи та про не бажання ОСОБА_1 особисто дізнатися про рух справи в суді, про яку йому було відомо. в розумні інтервали часу мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження». Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови суду від 19 січня 2022 року та апеляційної скарги, ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні 19 січня 2022 року під час розгляду справи та проголошення постанови суду. Відповідно до супровідного листа Ленінського районного суду м. Миколаєва копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 направлено 27 січня 2022 року. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови від 19 січня 2022 року надіслано судом того ж дня, зареєстровано 22 січня 2020 року та оприлюднено 24 січня 2022 року. Тобто за бажанням була реальна можливість у будь-кого вчасно ознайомитися з даною постановою в Єдиному державному реєстру судових рішень. Як зазначено в апеляційній скарзі з постановою суду ОСОБА_1 ознайомився в жовтні 2022 року, склав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду 24 жовтня 2022р., проте з апеляційною скаргою звернувся до суду тільки 20 грудня 2022 року, тобто більше ніж через 10 днів навіть з моменту ознайомлення з постановою суду та складання апеляційної скарги на неї та через 10 місяців після винесення постанови суду. Як на поважність пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається також на те, що 24 лютого 2022 року почалась війна і Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» був введений воєнний стан. Проте апеляційна скарга та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду не містить обґрунтування як ці обставини унеможливили вчасне оскарження постанови суду, строк на оскарження якої закінчився 29 січня 2022р., тобто до введення воєнного стану в Україні. Інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт не наводить та не вказує об`єктивних причин, які перешкодили вчасно отримати постанову суду та подати апеляційну скаргу навіть після ознайомлення з постановою суду. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справах «Александр Шевченко проти України» п. 27, та «Трух проти України»). В рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року також зазначено, що «від судів вимагається вказувати підстави для поновлення права на оскарження судового рішення, однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі, проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки вказується на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження». Отже, враховуючи, що матеріали справи містять достатні дані про обізнаність ОСОБА_1 про те, що справа буде розглядатися в суді, про ухвалення постанови 19 січня 2022 року, зміст прийнятого відносно нього рішення, а також зважаючи на принцип диспозитивності, який передбачає, що кожна особа користується своїми правами на свій власний розсуд і використовує той обсяг прав, передбачений КУпАП, який вважає за потрібне та враховуючи викладені вище обставини, слід дійти висновку, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КУпАП 10-денного строку як з дати винесення постанови суду, так і з дати ознайомлення з постановою суду. Обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів. З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду пропущений без поважних причин, а тому поновленню не підлягає. Отже з урахуванням викладеного, розглядаючи справу в межах доводів, викладених в клопотанні про поновлення строку та в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2022 року. Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП, у випадку відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, апеляційна скарга повертається апеляційним судом особі, яка її подала. Керуючись ст. ст. 288, 294 КУпАП, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Апеляційну скаргу разом з додатками повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду В.І. Темнікова