Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/2876/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" грудня 2022 р. Справа№ 910/2876/17 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Козир Т.П. Тищенко А.І. секретар судового засідання - Огірко А.О. за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 27.12.2022 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" та Одеської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 у справі №910/2876/17 (суддя Спичак О.М.) за позовом Заступника генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до 1) Одеської обласної державної адміністрації 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" 2) Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди ВСТАНОВИВ: Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом Одеської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" про визнання незаконним та скасування розпорядження №21/А-2016 від 16.01.2016р. Одеської обласної державної адміністрації "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" в оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)"; визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки від 17.02.2016р., укладеного між Одеською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД", про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером №5122755400:01:002:0129, площею 4,46 га, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.02.2016р. за №13344819. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 у справі 910/2876/17 позов задоволено. Визнано незаконним та скасувано розпорядження №21/А-2016 від 16.01.2016р. Одеської обласної державної адміністрації "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" в оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту). Визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 17.02.2016р., укладений між Одеською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД". Стягнуто з Одеської обласної державної адміністрації на користь Генеральної прокуратури України судовий збір в сумі 2400 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" на користь Генеральної прокуратури України судовий збір в сумі 800 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка з кадастровим номером №5122755400:01:002:0129, що розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту) та надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД", на підставі спірного розпорядження належить до меж акваторії морського порту, на підставі чого розпорядження акваторіями морських портів, у даному випадку земельною ділянкою, що належить до акваторії морського порту, може здійснюватись Кабінетом Міністрів України, а отже, розпорядження №21/А-2016 від 16.01.2016р. Одеської обласної державної адміністрації "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" є таким, що не відповідає визначеній законом компетенції Одеської обласної державної адміністрації, внаслідок чого підлягає визнанню незаконним та скасуванню. З приводу договору оренди земельної ділянки суд зазначив, що при наявності підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження №21/А-2016 від 16.01.2016р. Одеської обласної державної адміністрації "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД", договір, який було укладено на підставі вказаного розпорядження, також підлягає визнанню недійсним. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" звернулися з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2019 у справі №910/2876/17 та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову у повному обсязі . Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заступник Генерального прокурора України не є уповноваженою особою на представництво інтересів Кабінету міністрів України та відповідно не має повноважень на подання позову до господарського суду. Апелянт не погоджується з твердженням суду, що спірна земельна ділянка відноситься до акваторії ДП «Морський торгівельний порт «Южний» та зазначає, що судом безпідставно взято до уваги висновок судової експертизи, отриманий у кримінальному провадженні, натомість висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз не оцінено судом належним чином. Апелянт додатково просив врахувати обставини, встановлені судовими рішення у справах № 826/1106/19, № 910/10646/16 та № 815/13/16. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2019 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Коробенко Г.П. (головуючий суддя), судді Кравчук Г.П., Козир Т.П. 02.04.2019р від Одеської обласної державної адміністрації надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" , в якій Одеська обласна державна адміністрація просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2019 у справі №910/2876/17 та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову у повному обсязі . Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2876/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" та заявою Одеської обласної державної адміністрації про приєднання до апеляційної скарги, поновлено строк на апеляційне оскарження та призначено розгляд справи на 14.09.2019р. 09.04.2022 на адресу суду надійшли пояснення щодо апеляційної скарги від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, в яких представник просив суд апеляційну скаргу та заяву про приєднання залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Також на адресу суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" та заяву Одеської обласної державної адміністрації про приєднання, в якому не він погоджується з доводами апеляційної скарги, зазначає про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін. Прокурор у своєму відзиві зазначає, що судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення з огляду на те, що повноваження прокурора у справі у даній справі визначені законом та підтверджуються матеріалами справи. Також прокурор зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що передана в оренду апелянту земельна ділянка площею 4, 46 га є частиною дна водної акваторії Аджалицького лиману, та входить до акваторії порту Южний. Кабінет міністрів України виклав свою позицію щодо обставин справи у відзиві на апеляційну скаргу, де просив суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також не погодившись з доводами апеляційної скарги, ДП «Адміністрація морських портів України» подало до суду відзив на апеляційну скаргу з проханням відмовити у задоволенні апеляційної скарги. 14.05.2019 представник відповідача-2 подав суду клопотання про призначення у справі судової експертизи для вирішення питання про те, чи дійсно спірна земельна ділянка є акваторією морського порту. Представник відповідача-2 вважає, що з`ясування даного питання неможливе за наявними у справі матеріалами, оскільки воно носить технічний характер, а його розв`язання потребує спеціальних знань. Ухвалою Північного апеляційного господарського від 19.06.2019 призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуж. проф. М.С. Бокаріуса, та зупинено провадження у справі. 19.07.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від організації Національний науковий центр "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшов висновок експерта №15795 від 12.07.22 та акти здачі-приймання №15795. Ухвалою Північного апеляційного господарського від 29.07.2022 було поновлено провадження у справі розгляд якої призначено на 27.09.2022р., який в подальшому неодноразово відкладався з різних причин. У судовому засіданні 22.12.2022, в якому оголошувалась перева до 27.12.2022р., представники сторін надали пояснення щодо апеляційної скарги та заяви про приєднання, а також судом були розглянуті клопотання сторін, зокрема: - клопотання ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" від 09.11.2022р., яке судом задоволено та приєднано до матеріалів справи докази ( адвокатський запит, відповідь офісу Генерального прокурора, відповідь ДБР, інформація з ЄДРСР, ухвала суду) згідно додатку до клопотання ; - клопотання Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, яке судом задоволено та приєднано до матеріалів справи докази (постанова КМУ від 02.12.2022р та виписка ЄДРПОУ) на підтвердження перейменування Міністерства інфраструктури України на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України; - клопотання ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" від 03.11.2022р. про виклик експерта та призначення повторної судової експертизи, в задоволенні яких судом відмовлено з огляду на їх недоцільність, оскільки матеріали справи містять достатній об`єм доказів, оцінку яким суд надає відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідком їх дослідження . При цьому суд відмічає, що подання таких клопотань для вирішення питання, яке вже вирішено судом (проведені три експертизи у справі) , за відсутності інших підстав або нових обствин сприяє безпідставному затягуванню розгляду справи та свідчить про зловживання учасниками процесу своїми процесуальними правами. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що воно не підлягає зміні чи скасуванню з огляду на наступне. 13.11.2015р. Одеською обласною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №773/А-2015 "Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)", відповідно до якого було надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 4, 46 га із земель водного фонду для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту). Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №818/А-2015 від 01.12.2015р. було внесено зміни до розпорядження № 773/А-2015 від 13.11.2015 р. голови Одеської обласної державної адміністрації, відповідно до якого у назві та тексті означеного розпорядження слова "для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту" замінено словами "для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту". 16.01.2016р. Одеською обласною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №21/А-2016 "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" в оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)", відповідно до п. 1 якого було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" в довгострокову оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту). 17.02.2016р. між Одеською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №21/А-2016 від 16.01.2016 р. надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 4, 4600 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту). Земельна ділянка надається в оренду для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту. Спір виник з тих причин, що , як вважає прокурор та позивач, земельна ділянка (кадастровий номер 5122755400:01:002:0129) знаходиться в акваторії Аджалицького лиману, яка Постановою №1073 від 30.08.2007р. Кабінету Міністрів України, з урахуванням змін внесених Постановою №406 від 03.06.2013р. Кабінету Міністрів України, надана в користування Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" як акваторія морського порту Южний, а отже належить до водних об`єктів загальнодержавного значення. Таким чином, на думку прокурора, розпорядження вказаною земельною ділянкою здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України, а отже, остання не могла бути передана у користування відповідача 2 на підставі розпорядження відповідача

1. Крім того, за твердженнями прокурора, відповідачем 1 було порушено порядок зміни цільового призначення земельної ділянки із земель водного фонду на землі транспорту. Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки від 17.02.2016р., укладеного Одеською обласною державною адміністрацією з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД", про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером №5122755400:01:002:0129, прокурор посилався на те, що у відповідності до норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" акваторії морських портів не можуть бути об`єктами оренди, відповідачами порушено порядок надання у користування відповідної земельної ділянки без зміни її цільового призначення. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Частинами 1.2 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Частиною 2 ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України - обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Частиною 1 ст.41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Частиною 3 ст.43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" унормовано, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку. Згідно ч. 1 ст.21 Цивільного кодексу України, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України). За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Як зазначено вище, в обґрунтовання позову прокурор стверджує, що земельна ділянка (кадастровий номер 5122755400:01:002:0129) належить до водних об`єктів загальнодержавного значення, розпорядження якою здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України, і яка не могла бути передана у користування відповідача 2 на підставі розпорядження відповідача 1, оскільки у відповідності до норм ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" акваторії морських портів не можуть бути об`єктами оренди, отже відповідачами порушено порядок надання у користування відповідної земельної ділянки без зміни її цільового призначення із земель водного фонду на землі транспорту. З матеріалів справи слідує, що Постановою №1073 від 30.07.2007р. Кабінету Міністрів України "Про межі акваторії морського порту Южний", з урахуванням змін, внесених Постановою №406 від 03.06.2013р., надано у користування Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" акваторію в межах згідно з додатком за умови недопущення в подальшому передачі зазначеної акваторії або її частини іншим суб`єктам господарювання, зокрема, акваторію морського порту Южний. У вказаній Постанові визначено межі акваторії морського порту Южний, яка (в системі координат WGS-84) включає: акваторію Аджалицького лиману; водний простір, обмежений дугою кола радіусом 2 милі від будинку берегової радіолокаційної станції з координатами 46° 36' 03,3" північної широти, 31° 01' 19,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки N 356, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46° 31' 47,3" північної широти, 30° 57' 12,4" східної довготи; 46° 32' 47,3" північної широти, 31° 59' 55,4" східної довготи; 46° 31' 59,3" північної широти, 31° 00' 24,4" східної довготи; 46° 30' 53,3" північної широти, 31° 59' 55,4" східної довготи; 46° 30' 13,3" північної широти, 30° 58' 06,4" східної довготи; 46° 28' 55,3" північної широти, 30° 58' 42,4" східної довготи; 46° 28' 35,3" північної широти, 30° 57' 48,4" східної довготи; 46° 29' 52,3" північної широти, 30° 57' 12,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки N 357, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46° 34' 29,3" північної широти, 31° 00' 42,4" східної довготи; 46° 35' 41,3" північної широти, 31° 05' 42,4" східної довготи; 46° 35' 04,3" північної широти, 31° 05' 54,4" східної довготи; 46° 33' 53,3" північної широти, 31° 01 00,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки N 358, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46° 33' 47,3" північної широти, 31° 03' 54,4" східної довготи; 46° 34' 52,3" північної широти, 31° 07' 28,4" східної довготи; 46° 34' 33,3" північної широти, 31° 09' 06,4" східної довготи; 46° 34' 14,3" північної широти, 31° 09' 06,4" східної довготи; 46° 32' 53,3" північної широти, 31° 06' 18,4" східної довготи. Прокурор та позивач стверджують, що земельна ділянка площею 4,4600 га, (кадастровий номер №5122755400:01:002:0129), розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), належить до меж акваторії морського порту Южний, тоді як відповідачами вказані обставини не визнаються. Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Матеріали справи містять два експерті висновки, які суперечать один одному, а саме: - висновок судової комісійної комплексної земельно-технічної експертизи з питань землеустрою Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №17-1909 від 22.12.2017, згідно з яким в результаті досліджень по взаємному місцю розташування меж акваторії порту, координати якої визначено постановою Кабінету Міністрів України №1073 від 30.08.2007 "Про межі акваторії морського порту "Южний", та земельної ділянки площею 4,4600 га (кадастровий номер №5122755400:01:002:0129), розташованої за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), що була надана в оренду відповідачу-2 згідно з розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №21/А-2016 від 16.01.2016, встановлено, що земельна ділянка площею 4,4600 га (кадастровий номер №5122755400:01:002:0129), не входить до меж акваторії морського порту "Южний", координати якої визначено вищевказаною постановою №1073 від 30.08.2007,та - висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення земельно-технічної експертизи №1890/17-41 від 07.06.2017, складений на підставі постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 27.01.2017, згідно з яким земельна ділянка кадастровий номер №5122755400:01:002:0129 площею 4,4600 га розташована в межах земельної ділянки площею 563,6509 га, які визначені при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в постійне користування для забудови з метою забезпечення безпеки мореплавства в межах акваторії Алжалицького лиману на території Комінтернівського району Одеської області. Зважаючи на значні розходження у названих висновках експертів щодо приналежності чи не приналежності спірної земельної ділянки до акваторії морського порту "Южний", місцевим господарським судом викликались судові експерти для дачі пояснень по суті проведеного експертного дослідження, але внаслідок вчинення відповідних дій судом вказані суперечності усунуто не було, тоді як з`ясування даного питання має фундаментальне значення для правильного вирішення споруі, з огляду на що в ході апеляційного перегляду справи, судом була призначено судова земельно-технічна експертиза, на вирішення якої поставлено наступні питання: - чи входить земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер №5122755400:01:002:0129, розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), що була надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" згідно з розпорядженням №21/А-2016 від 16.01.2016 Одеської обласної державної адміністрації, до акваторії Аджалицького лиману? - чи накладається земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер №5122755400:01:002:0129, розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), що була надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" згідно з розпорядженням №21/А-2016 від 16.01.2016 Одеської обласної державної адміністрації, у межах акваторії Аджалицького лиману, на земельну ділянку, передану у постійне користування Державному підприємству "Адміністрація морських портів України"? - чи належить земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер №5122755400:01:002:0129, розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), до меж акваторії морського порту Южний, координати якого визначені постановою Кабінету Міністрів України №1073 від 30.08.2007 "Про межі акваторії морського порту Южний" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №406? За результатами проведення вказаної експертизи № 15795 від 12.07.2022 експерт Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуж. проф. М.С. Бокаріуса дійшов наступних висновків, що : -земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0129, розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), що була надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Енеого Продукт ЛТД" згідно з розпорядженням №21/А-2016 від 16.01.2016 Одеської обласної державної адміністрації, входить до акваторії Аджалицького лиману; - земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер №5122755400:01:002:0129, розташована за адресою:Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), що була надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" згідно з розпорядженням №21/А-2016 від 16.01.2016 Одеської обласної державної адміністрації, у межах акваторії Аджалицького лиману накладається на земельну ділянку, передану у постійне користування Державному підприємству «Адміністрація морських портів України»; - земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер №5122755400:01:002:0129, розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), належить до акваторії морського порту Южний, межі якої визначені постановою Кабінету Міністрів України №1073 від 30.08.2007 "Про межі акваторії морського порту Южний" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №406. Відповідно до ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду. За приписами ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Оцінюючи вказаний висновок №15795 від 12.07.2022 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуж. проф. М.С. Бокаріуса, суд вважає доведеним експертним шляхом, що спірна земельна ділянка площею 4,4600 га, (кадастровий номер 5122755400:01:002:0129) входить до акваторії Аджалицького лиману, належить до акваторії морського порту Южний, межі якої визначені постановою Кабінету Міністрів України №1073 від 30.08.2007 "Про межі акваторії морського порту Южний" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №406, та накладається на земельну ділянку, передану у постійне користування Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» . Дана обставина підтверджується також наявним в матеріалах справи листом №349-зд від 18.03.2013р. Головного управління Держземагенства в Одеській області, згідно якого станом на 2013р. земельні ділянки, що відводяться Державному підприємству "Морський торговельний порт "Южний" в постійне користування без зміни цільового призначення та забудови з метою забезпечення безпеки Мореплавства в межах акваторії Аджалицького лиману, обліковуються в рядку 94 "Землі запасу" загальною площею 711,6337 га, що розташовані на території Комінтернівського району Одеської області за межами населених пунктів сільських (селищних) рад, а саме Новобілярської селищної ради площею 707,1973 га, в тому числі, відкритих земель без рослинного покрову або з невизначеним рослинним покровом, в тому числі, піски (включаючи пляжі) - 1,8688 га, інші (графа 71) - 29, 9950 га та води під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами (графа 75) - 675,3335 га, тощо. Наведене спростовує твердження апеллянта про помилковість висновку суду першої інстанції щодо приналежності спірної земельної ділянки до акваторії морського порту Южний, як такі, що не відповідає обставинам справи та відхиляється судом апеляційної інстанції, як і посилання апелянта на те, що судом першої інстанції у рішенні не взято уваги висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №17-1909 від 22.12.2017р., натомість покладено в основу рішення висновок №1890/17-41 від 07.06.2017р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, який було отримано у кримінальному провадженні № 42016000000000764, оскільки правильність висновків суду 1-ї інстанції в цій частині підтверджується висновком проведеної за клопотанням апелянта вже у межах апеляційного провадження судової земельно-технічної експертизи, яка, в свою чергу оцінюється судом як належний та допустимий доказ, оскільки експертиза проведена кваліфікованим експертом методом вивчення та аналізу технічних і правовстановлюючих документів, результатів проведення топографо-геодезичних робіт по зйомці земельних ділянок, землевпорядних робіт , зіставлення результатфів цих робіт та з тотриманням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. З наведених причин судом відхиляються критичні зауваження апелянта щодо експертного висновку №15795 від 12.07.2022, зазначені в клопотанні про виклик експерта та призначенні повторної судової експертизи, а також з причин, наведених в установочній частині постанови в обґрунтування відхилення таких клопотань. Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден. Аналогічне визначення міститься у ст.1 Закону України "Про морські порти України". Згідно п.1 ч.1 ст.5 Водного кодексу України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів. Пунктами 2, 14-1 ч.1 ст.14 Водного кодексу України унормовано, що до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів; відведення акваторій морських портів. За приписами ч.ч.1-3 Закону України "Про морські порти України" межами морського порту є межі його території та акваторії. Межі території морського порту визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень Земельного кодексу України. Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону. Отже, з наведеного слідує, що розпорядження акваторіями морських портів, у даному випадку земельною ділянкою, що належить до акваторії морського порту Южний, може здійснюватись Кабінетом Міністрів України, а отже, розпорядження №21/А-2016 від 16.01.2016р. Одеської обласної державної адміністрації "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" є таким, що не відповідає визначеній законом компетенції Одеської обласної державної адміністрації, внаслідок чого підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Аналогічна правова позиція наведена в Постанові ВС від 17.05.2018 у справі № 915/1134/16 Одночасно, твердження апелянта стосовно того, що правомірність оспорюваного розпорядження була встановлена в судових рішеннях Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/1106/16 та Господарського суду міста Києва по справі №910/10646/16, а отже є встановленою обставиною, суд оцінює критично з урахуванням наступного. У ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вказано, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009р., "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008р.). Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. З наведеного вбачається, що встановленими та такими, що не підлягають повторному доказуванню, є саме обставини, а не правова оцінка певних фактів та подій, чи більш того обґрунтованість позовних вимог в межах іншої справи. Так, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/10646/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" до Одеської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" про: визнання незаконним та скасування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 13.11.2015 р. № 773/А-2015 "Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)" зі змінами, внесеними розпорядженням № 818/А-2015 від 01.12.2015 р.;визнання незаконним та скасування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 16.01.2016 р. № 21/А-2016 "Про надання земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" в оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)"; визнання недійсним на майбутнє Договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5122755400:01:002:019), розташованої на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту), загальною площею 4, 4600 га, у тому числі 4, 4600 га під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами, який 17.02.2016 р. було укладено між Одеською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "ЕНЕРГОПРОДУКТ ЛТД". Рішенням від 17.08.2016р. Господарського суду міста Києва, залишеним без змін Постановою від 26.10.2016р. Київського апеляційного господарського суду та постановою від 03.03.2017р. Вищого господарського суду України, в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Зі змісту судового рішення вбачається, що підставою для відмови в задоволенні позову зазначено відсутність доказів, які б свідчили про те, що позивач є заінтересованою особою, права та законні інтереси якої були порушені оспорюваним договором оренди земельної ділянки та розпорядженням. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що відповідності оспорюваного розпорядження та договору вимогам чинного законодавства оцінка не надавалась. Судом також враховано, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходилась справа №826/1106/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсідз Блек Сі" до Одеської обласної державної адміністрації про: визнання протиправною бездіяльності Одеської ОДА щодо порушення процедури розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсідз Блек Сі" від 20 липня 2015 року №06/469 про прийняття відповідного розпорядження на надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Олсідз Блек Сі" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років, орієнтовною площею 9,8572 га, із земель водного фонду, які не надані у власність або користування, для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Визирської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів) зі зміною цільового призначення із земель водного фонду на землі транспорту; обов`язання Одеської ОДА розглянути клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсідз Блек Сі" у порядку, передбаченому чинним законодавством України; скасування розпорядження виконуючого обов`язки голови Одеської ОДА від 13 листопада 2015 року №773/А-2015 "Про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)" (зі змінами, внесеними розпорядженням від 01 грудня 2015 року №818/А-2015). У подальшому від представника позивача надійшла письмова заява про зміну позовних вимог, а саме, окрім первісних позовних вимог позивач просив про скасування розпорядження виконуючого обов`язки голови Одеської ОДА №21/А-2016 від 16 січня 2016 року "Про надання земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт Лтд" в оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)". Вказану заяву судом прийнято до розгляду та вирішення при прийнятті у справі судового рішення по суті. Постановою від 23.06.2016р. Окружного адміністративного суду міста Києва, яка залишена без змін ухвалою від 27.09.2016р. Київського апеляційного адміністративного суду, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсідз Блек Сі" було відмовлено. Зі змісту вказаних судових рішень також полягає, що предметом оцінки суду були саме публічно-правові відносини Одеської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсідз Блек Сі" щодо розгляду клопотань та заяв останнього стосовно надання у користування земельної ділянки, проте ніяким чином не відповідність оспорюваного розпорядження та договору вимогам чинного законодавства. Стосовно справи № 815/13/16. У січні 2016 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів» України звернулося в суд з позовом до Одеської обласної державної адміністрації, треті особи: ТОВ «Промкосклад», ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ», ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» за участю Генеральної Прокуратури України, в якому просило скасувати розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 13.11.2015 року № 773/А-2015 «Про надання дозволу ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)»; скасувати розпорядження Одеської обласної Державної адміністрації від 16.01.2016 року № 21/А-2016 «Про надання земельної ділянки ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)». Проте Ухвалою Вищого адміністративного суду України закрито провадження у даній справі з підстави, що указаний позов не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Дана ухвала переглядалась Верховних судом України та залишена без змін. Таким чином, з огляду на наведене, суд не приймає до уваги посилання апелянта на судові рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/1106/16, Господарського суду міста Києва по справі №910/10646/16 та Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/13/16 які набрали законної сили, в якості належного доказового спростовування обставин, які покладено прокурором в якості обґрунтування позову. Стосовно доводів апелянта з приводу відсутності у прокорора повноважень на звернення з даним позовом та процесуальні порушення з його боку суд апеляційної істанції зазначає наступне. У ч.ч.1, 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Частинами 2, 3 ст.53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Частиною 1 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Згідно рішення №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою. Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам. Статтею 1, ч.2 ст.5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. При цьому, слід зазначити, що Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи. З огляду на викладене можна дійти висновку, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08.02.2019р. по справі № 915/20/18. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018р. зі справи N 806/1000/17). Суд зазначає, що фактично звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України обумовлено необхідністю захисту інтересів держави в сфері розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення. Судом також вказувалось, що згідно п.1 ч.1 ст.5 Водного кодексу України, до водних об`єктів загальнодержавного значення належать внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів. У п.п.2, 14-1 ч.1 ст.14 Водного кодексу України унормовано, що до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів; відведення акваторій морських портів. За приписами ч.ч.1-3 Закону України "Про морські порти України" межами морського порту є межі його території та акваторії. Межі території морського порту визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень Земельного кодексу України. Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону. За таких обставин, оцінюючи предмет та підстави позовних вимог, виходячи з характеру спірних правовідносин, суд у даному випадку дійшов висновку, що звернення з розглядуваним позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України направлено безпосередньо на захист інтересів держави, а отже є правомірним. Крім того, судом було встановлено обставини порушення порядку розпорядження (передачі у користування) земельної ділянки, що належить до акваторії морського порту, а отже, залишення без розгляду позову з підстав необґрунтованості звернення прокурора могла б призвести до формалізації судового захисту та недотримання загальних засад здійснення господарського судочинства. Наведеним вище спростовуються твердження апелянта стосовно відсутності підстав для звернення до суду з розглядуваним позовом прокурором в інтересах держави. Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.02.2016р., укладеного Одеською обласною державною адміністрацією з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД", про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером №5122755400:01:002:0129, площею 4,46 га, суд зазначає наступне. Судом зазначалось, що за приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Як було встановлено вище, 17.02.2016р. між Одеською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №21/А-2016 від 16.01.2016 р. надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 4, 4600 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту). Земельна ділянка надається в оренду для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту. Згідно з п. 2.1. договору в оренду надається земельна ділянка загальною площею 4,4600 га, у тому числі 4,4600 га під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами, кадастровий номер 5122755400:01:002:0129. Відповідно до п.3.1 договору, останній укладено строком на 49 років, який обчислюється з моменту державної реєстрації права оренди. На виконання умов договору від 17.02.2016р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 було складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 17.02.2016 р. Як свідчить наявна в матеріалах справи інформаційна довідка №80324135 від 14.02.2017р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 19.02.2016р. було зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:002:0129 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД". З огляду на висновки суду стосовно наявності підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження №21/А-2016 від 16.01.2016р. Одеської обласної державної адміністрації "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД", договір, який було укладено на підставі вказаного розпорядження, також підлягає визнанню недійсним. Крім того, як було встановлено вище, земельна ділянка з кадастровим номером №5122755400:01:002:0129, що розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту) та надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" належить до меж акваторії морського порту Южний. Одночасно, у ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вказано, що не можуть бути об`єктами оренди, в тому числі, акваторії портів, гідрографічні споруди, захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи) та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури і споруди зв`язку, енерговодопостачання та водовідведення, залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флоти. Щодо інших доводів , наведених у апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД", про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне. Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні. Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Стосовно заяви Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 09.04.2019р., в якій третя особа 2 просила суд розподілити витрати Міністерства в сумі 127 грн., які було понесено на надсилання копій пояснень до апеляційної скарги, колегія вказане клопотання залишає без задоволення, оскільки подання відповідних пояснень третьою особою є правом третьої особи, що вказує на те, що витрати, на їх надсилання до суду чи на адреси учасників справи не є неминучими у розумінні рішення Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, а отже, враховуючи приписи ст. 123 ГПК України? не підлягають покладенню на сторін за наслідками вирішення спору у порядку ч.13 ст.129 ГПК України. Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянтів. Керуючись ст. 129, 267- 270, 273,275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" та Одеської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 у справі №910/2876/17 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" та Одеську обласну державну адміністрацію .

4. Матеріали справи № 910/2876/17 повернути Господарському суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 16.01.2023р. після виходу з відпустки судді Тищенко А.І. та з відрядження судді Козир Т.П. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Т.П. Козир А.І. Тищенко