Постанова 4803 № 201/8860/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1891/23 Справа № 201/8860/22 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Биліна Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Биліни Т.І., суддів: Зайцевої С.А., Максюти Ж.І., за участю секретаря Заворотного К.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Покотило Дар`ї Юріївни, на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2022 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Дніпро) про зняття арешту з майна, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Дніпро), на предмет зняття арештів з її майна, накладених постановами вказаного відділу в межах виконавчих проваджень №№13034115, 1941702, 15409349, 15745926, 27276193, 33995783, які є завершеними або закритими та за закінченням термінів зберігання знищеними. Позов обґрунтувала неможливістю здійснення свого права власності на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки вона вже не є боржником у цих провадженнях жодне з яких не знаходиться на виконанні /а.с.3-16/. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2022 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі з підстав того що справа не підлягає розглядові у порядку цивільного судочинства /а.с.17/. Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 через свого представника адвоката Покотило Д.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права. Скарга мотивована тим, що при ухваленні судового рішення судом першої інстанції не було враховано, що позивач не є боржником, виконавчі провадження знищені, а метою звернення є захист свого права власності. Висновки суду про розгляд справи в порядку відмінних від цивільного судочинства не відповідають дійсності /а.с.21-34/. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2022 року скасуванню з направлення до суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні в Соборному ВДВС у м. Дніпрі ПСМУМЮ (м. Дніпро) перебували виконавчі провадження № 13034115, 1941702, 15409349, 15745926, 27276193, 33995783, де боржником була ОСОБА_1 . В рамках даних виконавчих проваджень були винесені постанови про накладення арешту на все належне їй майно. Листом від 18 квітня 2022 року № 13034115/16 та ВП-спецпідрозділами Соборний ВДВС у місті Дніпрі ПСМУ МЮ (м. Дніпро) повідомив, що виконавчі провадження: - № 13034115 з примусового виконання рішення АНД районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі № 2-407/2009р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованості завершено у зв`язку з направленням за належністю виконавчого документу до Бабушкінського ВДВС ДМУЮ; - № 1941702 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 32/507 від 31 січня 2006 року про стягнення з ПП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сандора» заборгованості завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції Закону на 12 грудня 2007 р.); - № 15409349 з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі № 2-524/2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованості завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону на 28 квітня 2012 р.); - № 15745926 було відкрито на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2009 року про забезпечення позову по цивільній справі № 2-8138/09 за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; - № 27276193 з примусового виконання судового наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 5005/3581/11 від 31 травня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «Дніпропетровський річковий порт» заборгованості завершене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження ( в редакції Закону на 28 квітня 2012 року); - № 33995783 з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі № 2-524/2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості завершене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції Закону на 17 листопада 2014 року). Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 є боржником у всіх перелічених виконавчих провадженнях і спір про зняття арешту не пов`язаний з належністю їй майна, на яке накладено арешт, з чим погоджується і колегія суддів. Крім того, погоджується, що заборона відчуження та арешт віднесені до самостійних видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, які згідно пункту 4 частини першої статті 4Закону України № 1952-IV від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягають державній реєстрації, так само як арешт рухомого майна віднесений до видів публічних обтяжень відповідно до ст.ст. 4, 37 Закону України № 1255-IV від 18.11.2003 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Під обтяженням пункт 5 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV визнає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені, актами уповноважених на це органів державної влади чи їх посадових осіб, що для нерухомого майна складає зміст публічного обтяження. При цьому, за визначенням ст.ст. 3, 38 ч. 2 Закону № 1255-IV відповідно до публічного обтяження у встановлених законом випадках пов`язані з обтяженням права і обов`язки виникають у боржника і в уповноваженого органу (особи), як обтяжувача, та в особи, на користь якої встановлено публічне обтяження, зокрема, стягувача, який користується правом обтяжувача за приватним забезпечувальним обтяженням на нерухоме майно боржника згідно статті 23 цього Закону одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно встановленому пріоритету. Тому предмет спору у цій справі складатиме за викладеними Верховним Судом висновками у постанові Великої Палати № 12-67гс19 від 26 червня 2019 року публічне обтяження майна боржника ОСОБА_1 , яка є позивачем у справі, у вигляді арешту, законно встановленого державним виконавцем. Однак колегія суддів не погоджується із висновком суду щодо невідповідності цивільному судочинству звернення позивача з позовними вимогами щодо зняття арешту з майна, який вжито в рамках виконавчих проваджень, відкритих на підставі виконавчих листів, виданих Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська та АНД районним судом м. Дніпропетровська, оскільки саме поданням негаторного позову позивач у належний спосіб може захистити порушене права на майно, яке їй належить на праві власності. Крім того колегія суддів повністю не погоджується, з обґрунтуванням суду першої інстанції, що позивач повинна була звернутися зі скаргою на дії державного виконавця, як передбачено ст. 447 ЦПК України. Виконання судового рішення у цивільних справах визнається завершальною стадією їх судового розгляду з проведенням виконавчих дій під судовим контролем за виконавчим провадженням, що полягає у наданні судом дозволів на певні заходи примусового виконання та в можливості розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця. Отже, коли підстава для забезпечення державою примусового виконання відпала, зобов`язання боржника ОСОБА_1 набуло характеру натурального, з огляду на що захист цивільного інтересу позивача в усуненні обмежень майнових прав боржника, спрямований проти забезпечення можливості стягувачу державним примусом одержати задоволення вимоги з натурального зобов`язання, через що і відповідати за пред`явленим у цій справі позовом повинен саме стягувач. Однак позивач у своєму негаторному позові не заявляє про порушення процедури накладення арештів на її майно до кожного стягувача, окремо, що могло ефективно захистити майнові права (майновий інтерес) ОСОБА_1 та що б відповідало способам, визначеним ч.2 ст. 16 ЦК України. В той же час зняття арешту з майна допускається в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні згідно статті 19 ЦПК України, з урахуванням положень ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження». Вирішуючи спір про право цивільне з приводу належності обтяженого арештом майна за позовом особи, яка вважає, що їй, а не боржникові, належить це майно, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені 28 жовтня 2020 року у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду№ 61-12505св20, в якій зазначено, що в судовій практиці належним є подання боржником за ч.ч. 3-4 ст. 59 цього Закону скарги до суду в порядку судового контролю (справа № 204/2494/20), оскільки в останньому випадку належність майна боржнику безсумнівна і ніхто не оспорює його право за рахунок вартості цього майна покрити присуджені стягувачу борги, внаслідок чого позов був би безпредметним. Проте, вказаний висновок стосується правовідносин, які виникли під час виконання судового рішення, а в даному випадку виконавчі провадження були завершені. За рішенням суду може бути знятий арешт згідно частині п`ятій статті 59 зазначеного Закону також у всіх інших випадках захисту права власності за неґаторним позовом, що не пов`язані, таким чином, ані з підставами для судового контролю чи адміністративного оскарження, ані зі спором про належність майна третіх осіб з боржником і стягувачем. Тобто, визначення підстав для закриття позовного провадження або для розгляду справи по суті з ухваленням рішення Об`єднана палата Касаційного цивільного суду поставила в залежність від остаточної втрати стягувачем процесуальної можливості примусового виконання рішення суду на свою користь, як це має місце у цій справі, а також від покладених в основу підстав позову, непов`язаних з порушенням порядку застосування у виконавчому провадженні арешту майна. Разом з цим колегія суддів погоджується із встановленими судом першої інстанції обставинами, що разом із вищевказаними виконавчими провадженнями, відкритими за виконавчими листами, виданими районними судами, позивач звертається з вимогами зняття арештів, вжитих в рамках виконавчих проваджень, відкритих на підставі судових наказів Господарського суду Дніпропетровської області. Дійсно позивачеві належить звертатись до Господарського суду з вирішенням цього питання шляхом подання негаторного позову до стягувачів у цих виконавчих провадженнях, оскільки вона є боржником як приватний підприємець, а не в порядку ст.339 ГПК України, як зазначено в ухвалі. Також колегія суддів погоджується повністю із вірним визначенням судом першої інстанції щодо звернення позивача із заявою про скасування арешту в порядку ст. 158 ЦПК України, вжитого ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі №2-8138/09 в забезпечення позову. Відповідно до п.2 ч.4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу). Відповідно до ч.1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, які не пов`язані ані правовими підставами їх виникнення, ні доказами, ні предметом доказування, оскільки для вирішення питання зняття кожного з арешту належить звертатись у різний процесуальний спосіб, а так само заявлені позивачем вимоги не є похідними одна від одної, згідно ч.1 ст. 188 ЦПК України, у зв`язку з чим таку позовну заяву на підставі п. 2 ч.4 ст.185 ЦПК України належить повернути позивачеві, що, не перешкоджає їй звернутись до суду у разі, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою повернення, що судом першої інстанції не було враховано та призвело до порушення норм процесуального права. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відмову у відкритті провадження у зазначеній справі. Доводи апелянта щодо порушення державною виконавчою службою свого обов`язку у знятті арештів, у відповідності ст.ст.50,59,60 Закону України Про виконавче провадження, є неспроможними з наведених вище колегією суддів підстав, що до уваги не може бути прийнято. За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням справи для розгляду питання щодо можливості відкриття провадження у справі до того ж суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Покотило Дар`ї Юріївни задовольнити частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.І. Биліна Судді: С.А.Зайцева Ж.І.Максюта