Постанова 4816 № 592/3353/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2023 року м.Суми Справа №592/3353/22 Номер провадження 22-ц/816/124/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 вересня 2022 року, у складі судді Ніколаєнко О.О., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 30 вересня 2022 року, в с т а н о в и в : 03 червня 2022 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Брухно В.С., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Свої вимоги мотивувала тим, що з 05 лютого 2016 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , з яким мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з нею проживає та перебуває на її утриманні. Відповідач проживає окремо, матеріальну допомогу дитині не надає, хоча має таку можливість, отримує постійний дохід. Просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3030 грн щомісячно, починаючи з 03 червня 2022 року і до повноліття дитини. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 3030 грн, щомісячно, починаючи стягнення аліментів з 03 червня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 1000 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду змінити в частині розміру стягнутих аліментів, визначивши до стягнення аліменти на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн, щомісячно, починаючи стягнення аліментів з 06 червня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказує, що при визначенні аліментів на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 3030 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, судом не враховано наявність на його утриманні сина він першого шлюбу та розмір його доходу, вважає таку суму аліментів завищеною і погоджується сплачувати аліменти у розмірі 1500 грн. Зазначає про відсутність доказів щомісячних витрат на сина у розмірі 6060 грн та наявності у позивача доходу, що надає їй можливість також забезпечувати сина на суму 3030 грн. Заява про визнання позовних вимог у сумі 3030 грн ним подана 15 вересня 2022 року, однак на дату розгляду справи 30 вересня 2022 року він з таким розміром аліментів не погоджувався, однак через неповідомлення про дату і час розгляду справи не зміг надати суду свої заперечення та пояснення. Розглядати справу без його участі не просив. Також просить відмовити у стягнення з нього на корись позивача витрат на правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Брухно В.С. заперечує проти доводів апеляційної скраги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін та вирішити питання про стягнення 3000 грн витрат, понесених ОСОБА_1 на правову допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 05 лютого 2016 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4, 5, 6). Згідно з довідкою Відділу реєстрації місця проживання управління «ЦНАП у м. Суми» Сумської МР від 08 червня 2022 року ОСОБА_2 значиться зареєстрованим в АДРЕСА_2 (а.с. 23). Рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що малолітній син сторін проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні, потребує матеріальної допомоги на своє утримання з боку батька, який в силу ст. 180 СК України зобов`язаний та, являючись працездатним, маючи задовільний стан здоров`я, може його утримувати шляхом сплати аліментів щомісячно. Врахувавши визнання відповідачем позову, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, визначив до стягнення аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 3030 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. Згідно з ст. 7 Зaкoну України «Про Державний бюджет України нa 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей вікoм до 6 років з 1 січня 2022 року 2100 гривень. Колегія суддів вважає необґрунтованим доводи апеляційної скарги про безпідставне врахування судом першої інстанції заяви відповідача про визнання позову, поданої 15 вересня 2022 року, а не в день ухвалення рішення суду, та його твердження про неналежне повідомлення про час і місце розгляду справи у Зарічному районному суді м. Суми 30 вересня 2022 року. Так, наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується факт отримання ОСОБА_2 (через представника адвоката Якименко О.І.) 26 вересня 2022 року повістки про виклик до суду 30 вересня 2022 року на 08:30 год., справа № 592/3353/22 (а.с. 53). У матеріалах справи наявна заява відповідача від 15 вересня 2022 року про визнання позовних вимог про стягнення з нього аліментів у розмірі 3030 грн (а.с. 30), яку суд поклав в основу рішення як підтвердження вираження згоди ОСОБА_2 на надання утримання на сина ОСОБА_5 саме у такому розмірі. Враховуючи наявність доказів обізнаності відповідача про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає, що відповідач не надав доказів неможливості подання довідки про розмір свого доходу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно з ч. 4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суду та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як положення ст. 43 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов`язки. Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції у суді першої інстанції. У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення. Відповідач не навів існування виняткового випадку та не довів обставин щодо об`єктивної неможливості подання до суду першої інстанції доказів, доданих до апеляційної скарги. Та обставина, що відповідач має дитину від першого шлюбу не є підставою для зменшення визначеного судом розміру аліментів на утримання сина сторін, оскільки суду не надано доказів його у часті в утриманні старшого сина та даних про розмір такого утримання. З урахуванням наведених норм права, встановлених обставин справи, визначеного Законом розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років та наявності рівного обов`язку кожного із батьків утримувати дитину, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача, який визнав позов, аліментів на утримання неповнолітнього сина та вважає, що суд правильно визначився із способом їх стягнення та розміром, присудивши аліменти на дитину у твердій грошовій сумі 3030 грн щомісячно. Визначений судом розмір аліментів відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості, інтересам дитини та мінімально гарантованому розміру аліментів, встановленому ч. 2 ст. 182 СК України. Залишаючи без змін рішення суду про стягнення аліментів на дитину, колегія суддів також погоджується з висновком суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права. Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Ураховуючи складність справи, час, витрачений адвокатом Брухном В.С. на підготовку відзиву на апеляційну скаргу, вимоги розумності та справедливості, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 1000 грн компенсації витрат на правничу допомогу в апеляційному суді, які підтверджені документально. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 вересня 2022 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 гривень компенсації витрат на правничу допомогу в апеляційному суді. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. Ю. Кононенко Судді: В. І. Криворотенко О. І. Собина