Ухвала КАС ВС № 640/3815/21

УХВАЛА 12 січня 2023 року м. Київ справа № 640/3815/21 адміністративне провадження № К/990/77/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі №640/3815/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, в якому просив суд: - визнати протиправною відмову Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України у зарахуванні підполковнику поліції ОСОБА_1 , заступнику начальника управління-начальнику 1-го відділу протидії організованим злочинним групам в органах державної влади Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, пільгової вислуги років до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції; - зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 , заступнику начальника управління-начальнику 1-го відділу протидії організованим злочинним групам в органах державної влади Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» та підпункту 4.1.6 пункту 4.1 розділу 4 Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року №3720-ХІІдо календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 3 грудня 2012 року до 29 березня 2015 року у загальній кількості 3 роки 5 місяців 24 дні; - зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції, ОСОБА_1 , заступнику начальника управління-начальнику 1-го відділу протидії організованим злочинним групам в органах державної влади Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відповідно до статті 78 Закону України «Про національну поліцію» стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період з 3 грудня 2012 року до 29 березня 2015 року у загальній кількості 3 роки 5 місяців 24 дні та встановити надбавку з урахуванням періоду пільгової вислуги років. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із цим судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 29 грудня 2022 року засобами поштового зв`язку. Скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2022 року залишити без змін. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи касаційної скарги й додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку, що її належить повернути скаржнику з таких підстав. З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №826/16811/18. Однак, в порушення вимог цього пункту, чітко не вказує, які саме норми права судом попередньої інстанції було застосовано без урахування таких висновків. Так, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. У цьому контексті Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Дослідивши зміст постанови Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 826/16811/18 встановлено, що Суд не висловлював правових позицій, а направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Тому остаточного рішення судом касаційної інстанції у наведеній скаржником справі не приймалося. Однак, згідно фактичних обставин справи №826/16811/18 вбачається, що позивач заявив вимогу до ГУНП у місті Києві щодо включення до вислуги років час служби у спецпідрозділах по боротьбі з організованою злочинністю з розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяці у період з липня 2003 року по вересень 2010 року вже після звільненні зі служби та розрахунку вислуги його років, до якої відповідачем не було обраховано деякі періоди його роботи у пільговому обчислені. З огляду на наведене, Верховний Суд констатує, що обставини справи, та, відповідно, спірні правовідносини у цій справі та у справі №826/16811/18 не є подібними, оскільки ухвалені за інших фактичних обставин. Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом попередньої інстанції судове рішення ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі №640/3815/21. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі №640/3815/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії повернути особі, яка її подала. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. …………………………. Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду