Постанова 4855 № 320/3701/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3701/22 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року, суддя Лисенко В.І., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, в якому просила: - визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства Туркменістану; - зобов`язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства Туркменістану та видати їй довідку про реєстрацію громадянином України. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно та безпідставно відмовив у прийнятті декларації про відмову позивачки від громадянства Туркменістану, оскільки є незалежні від неї причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства згідно з абз. 16 ст. 1 Закону України "Про громадянство України". Також позивачка, зазначає, що оформлення виходу з громадянства Туркменістану становить у загальному розмірі 117 дол. США, що перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом України на момент, коли позивачка набула громадянство України та є підставою для подання декларації, а тому відповідач відмовляючи, їй у прийнятті декларації, діяв всупереч вимогам чинного законодавства. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в м. Артемівськ Донецької області, має попереднє громадянство Туркменістану. З 2012 року іммігрувала до України, проживала в АР Крим на підставі посвідки на постійне проживання. Після окупації АР Крим Російською Федерацією ОСОБА_1 переїхала до м. Вишгород, Київської області. У 2018 року звернулась до Міграційної служби України з заявою про набуття громадянства України. 23.11.2019 року Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області було прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України", на підставі чого позивачці видано тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_2 . У зв`язку із ухваленим відповідачем рішенням про оформлення набуття громадянства України, ОСОБА_1 подала до відповідача зобов`язання припинити громадянство Туркменістану протягом двох років з моменту набуття громадянства України та подати до відповідача документ про припинення громадянства Туркменістану, або ж у разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства Туркменістану - подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави та повернути національний паспорт громадянина Туркменістану до уповноваженого органу цієї держави. 21 жовтня 2021 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства Туркменістану та видачу довідки про реєстрацію особи громадянином України для оформлення паспорта громадянина України з мотивуванням про наявність в неї вказаної причини (вартість виходу з громадянства Туркменістану перевищує половину мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення) разом з декларацією про відмову від іноземного громадянства Туркменістану. Проте, листом П-7456/6/8010-21/8010.4.2/8114-21 від 17.11.2021 міграційний орган повідомив, що позивачці відмовлено в прийнятті декларації про відмову від громадянства Туркменістану. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від громадянства Туркменістану протиправними, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-ІІІ (надалі по тексту - Закону №2235-ІІІ). Статтею 1 Закону України «Про громадянство України» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, встановлено, що громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках. При цьому, зобов`язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Також частиною першою статті 1 Закону N 2235-III передбачено, що декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав. Статтею 2 Закону України «Про громадянство України» визначено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: 1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України; 2) запобігання виникненню випадків без громадянства; 3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; 4) визнання права громадянина України на зміну громадянства; 5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя; 6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України; 7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України. Так, пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2235-ІІІ передбачено, що документами, що підтверджують громадянство України, є тимчасове посвідчення громадянина України. Положенням статті 6 Закону №2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням. Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства (частина перша статті 8 Закону N 2235-III). У відповідності до частини п`ятої статті 8 Закону N 2235-III іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Згідно з частиною восьмої статті 8 Закону N 2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні. Порядок прийняття до громадянства України врегульовано статтею 9 Закону №2235-ІІІ. Так, іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України; 2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Отже, відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2235-ІІІ іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Разом з тим, положеннями статті 1 Закону №2235-ІІІ визначено, що зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України; декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав. Таким чином, особа, яка набула громадянство України, зобов`язана протягом двох років подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав або, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від них причин, декларацію про відмову від іноземного громадянства. При цьому, до незалежних причин законодавцем віднесено, зокрема, якщо вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України. Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення і перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів і провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (далі - «Порядок №215»). Так пунктом 119 Порядку №215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон. При цьому, поняття вартості оформлення припинення іноземного громадянства не визначено в Законі України «Про громадянство України». Водночас, процедура оформлення припинення іноземного громадянства передбачає, що особа, яка виходить з громадянства готує документи, вчиняє певні дії передбачені законодавством держави з громадянства якої вона виходить, в тому числі сплачує певні державні мита, консульські збори за підготовку, видачу та прийняття таких документів. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, вартість оформлення припинення іноземного громадянства включає в себе всі витрати які несе особа, для здійснення процедури виходу з іноземного громадянства. Водночас, перелік документів необхідних для виходу з громадянства Туркменістану наявний на офіційній веб-сторінці посольства Туркменістану в Україні та доступний за посиланням: https://ukraine.tmembassy.gov.tm/ru/consular-services/perechen-dokumentov-po-voprosu-vykhoda-iz-grazhdanstva-turkmenistana, та містить у собі: 1) заяву у консульський відділ; 2) заяву на ім`я президента Туркменістану; 3) клопотання про вихід з громадянства; 4) автобіографію; 5) 8 фотокарток розміром 3х4; 6) паспорт (оригінал та копія усіх сторінок); 7) свідоцтво про народження; 8) свідоцтво про шлюб та про розірвання шлюбу; 9) трудова книжка; 10) документ про освіту; 11) довідка про місце проживання; 12) довідка з місця навчання та роботи; 13) військовий квіток; 14) пенсійне посвідчення; 15) копія виду на проживання в Україні/довідка про підтвердження громадянства України; 16) довідка з Податкової служби Туркменістану про відсутність заборгованості; 17) довідка з Центрального банку Туркменістану про відсутність заборгованості; 18) нотаріально завірена заява зі сторони близьких родичів (батька та мати) про погодження з виходу з громадянства Туркменістану. За вказаним посиланням також міститься інформація про вартість оформлення припинення громадянства Туркменістану за заявою особи, що складає 69 дол. США. При цьому, довідка з Податкової служби Туркменістану про відсутність заборгованості та довідка з Центрального банку Туркменістану про відсутність заборгованості (п.п. 16, 17) є обов`язковими для оформлення виходу з громадянства Туркменістану. Згідно з інформацією, наявною на офіційному сайті посольства Туркменістану в Україні, вартість за отримання Довідки з Податкової служби та Центрального банку Туркменістану про відсутність заборгованості, за кожну окрему довідку становить по 24 дол. США. Отже, загальна сума за надання консульських послуг необхідних для процедури з виходу з громадянства Туркменістану складається з 69 дол. США за подачу заяви про вихід з громадянства Туркменістану + 24 дол. США за отримання Довідки з Податкової служби Туркменістану про відсутність заборгованості + 24 дол. США за отримання довідки Центрального банку Туркменістану про відсутність заборгованості та разом складає = 117 дол. США. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, ОСОБА_1 отримала тимчасове посвідчення громадянина України та відповідно набула громадянства України 23.10.2019 року. Станом на 23.10.2019 (на дату складання позивачкою зобов`язання про вихід з громадянства Туркменістану) курс української гривні до дол. США складав 24,84 грг до дол. США. Таким чином, станом на 23.10.2019, загальна сума витрат на консульський збір складала 117 дол. США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 2908,28 грн. Так, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" визначено, що у 2019 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складала з 1 січня - 4173 грн, тобто вартість оформлення не має перевищувати 2086 грн 50 коп. Отже, вартість у розмірі 2908,28 грн (еквівалентно 117 дол. США) за подання заяви про припинення громадянства Туркменістану перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, що становить 2086,50 грн. Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, у разі, якщо вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України, є незалежною від особи причиною ненадання документа про припинення іноземного громадянства. Доводи відповідача про те, що вартість виходу позивачки складає 69 дол. США, що еквівалентно 1707 грн 75 коп є необґрунтованими, скільки, відповідач помилково ототожнює вартість консульської послуги з прийняття заяви про вихід з громадянства Туркменістану (69 дол. США) та вартість оформлення припинення іноземного громадянства (69 дол. США + 24 дол.США +24 дол.США). При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, відповідач не спростував жодним чином зобов`язання позивачки сплачувати збір за отримання довідок з Податкової служби та Центрального банку Туркменістану про відсутність заборгованості, які є обов`язковими при додачі заяви про вихід з громадянства Туркменістану. Доводи відповідача на відсутність звернення позивачки до Посольства Тукменістану в Україні та відсутності відповідної відмови їй оформленні заяви про вихід з громадянства України є безпідставними та не спростовують фактичний розмір вартості оформлення припинення громадянства Туркменістану, відомість про яку наявна на офіційному сайті Посольства Туркменістану в Україні, та яка фактично перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати в Україні. Таким чином, відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки, вартість оформлення припинення громадянства Туркменістану на момент набуття позивачем громадянства України перевищувала половину розміру мінімальної заробітної плати в Україні, що у силу вимог Закону України «Про громадянство України» (у редакції Закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин) є незалежною від позивачки причиною неотримання документу про припинення іноземного громадянства. Щодо вимоги про зобов`язання відповідача прийняти декларацію про відмову від громадянства Туркменістану та видати позивачці довідку про реєстрацію громадянином України, то колегія суддів вважає, що дана вимога є похідною та також підлягає задоволенню для ефективного відновлення прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду. Так, частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У відповіності до пункту 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. Таким чином, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади. Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Водночас, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Так, відповідно до п. 117 розділу V Порядку №215 у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України. Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України. Отже, у даному випадку належним способом захисту прав позивачки та дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений є саме зобов`язання відповідача прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства Туркменістану та видати довідку про реєстрацію громадянином України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Степанюк А.Г.