Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/3482/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 січня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/3482/22 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 02.09.2022 року; Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Крусяна А.В. Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.10.2021 року №155250013607 стосовно відмови у призначенні пенсії; визнати протиправними і скасувати дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не призначення пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком з 26.08.2020 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) та здійснювати виплату пенсії на вказаний ним банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В обґрунтування позову зазначено, що позивач є громадянином України, в листопаді 1993 року виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Позивач досяг 80 років і має орієнтовний страховий стаж у 37 років, а відтак набув усіх необхідних умов для призначення пенсії за віком, встановлених ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Під час звернення про призначення пенсії за віком представником позивача дотримано вимоги Порядку №22-1 та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі в частині підтвердження страхового стажу, проте відповідач, ігноруючи подані матеріали, своїм рішенням у призначенні заявленої пенсії протиправно відмовив. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Проаналізувавши положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд першої інстанції виходив з того, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи встановленої форми та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку. При цьому, трудова книжка має бути надана в оригіналі, або копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію. З огляду на те, що під час звернення за призначенням пенсії представником позивача вказаних правил не дотримано, достатність страхового стажу для призначення пенсії за віком належними матеріалами не підтверджено, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність оспорюваного рішення відповідача та відсутність підстав для його скасування. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, наголошуючи на порушенні судом норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням п. 2.23 Порядку №22-1 і помилково не враховано, що при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. При цьому, одержана відповідачем копія трудової книжки позивача була засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за його останнім місцем роботи. Без належного обґрунтування залишено судом першої інстанції поза увагою і приписи п. 1.9, п. 3 Порядку №22-1, які прямо визначають обов`язок органу пенсійного фонду повідомити заявника про недостатність необхідних матеріалів, а також наділяють цей орган самостійним правом одержувати від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними документи для оформлення пенсії, перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню. З огляду на те, що Управління свої функції у встановленому законом порядку не виконав, апелянт наполягає на обґрунтованості адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 02.06.2020 року ОСОБА_1 заповнив заяву про призначення/перерахунок пенсії до уповноваженого Управління Пенсійного фонду України, в якій він просив призначити йому пенсію за віком. Представник позивача за дорученням Меламед В. звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України із заявою про призначення останньому пенсії. Листом Пенсійного фонду України від 18.08.2020 року №22301-22286/Р-03/8-2800/20 направлено звернення та копії документів, доданих до звернення, заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії уповноваженому управлінню, яким є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, для розгляду по суті. На вказану заяву, що надійшла Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області 26.08.2020 року, у листі від 19.11.2020 року №1500-1503-8/91627 повідомлено представника позивача ОСОБА_2 про додання до заяви довіреності, на якій міститься апостиль з перекладом, однак в матеріалах, доданих до звернення, відсутній переклад печаток, відбитки яких містяться на довіреності та апостилі, що є підставою для відмови у прийнятті до виконання поданих документів. Не погоджуючись із відмовою Управління в розгляді питання про призначення заявленої пенсії, позивач через свого представника оскаржив такі дії органу пенсійного фонду в судовому порядку. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 по справі №420/9000/21 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, викладену в листі від 19.11.2020 року №1500-1503-8/91627. Суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Цим рішенням, яке не оскаржено в апеляційному порядку та набрало законної сили, суд визначив, що представником позивача до заяви про призначення пенсії надана належним чином оформлена довіреність на представництво інтересів ОСОБА_1 . Тому, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у прийнятті до виконання наданих представником позивача документів не ґрунтується на законі, а встановлені обставини дають безумовні підстави для зобов`язання Управління повторно розглянути подану заяву з урахуванням висновків суду. На виконання вказаного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуло по суті заяву та прийняло рішення від 29.10.2021 року №155250013607, яким відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Як на підставу для залишення вимог заявника без задоволення Управління послалось на те, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право особи на призначення пенсії мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. Згідно із п. 2.23 Порядку №22-1 документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Таким чином, не підлягають врахуванню періоди роботи згідно наданої копії трудової книжки від 15.08.1956 року. Не підлягають врахуванню до страхового стажу періоди роботи з 08.09.1971 по 02.03.1973 на посаді помічника складачів поїздів станції Одеса-Західна в Одеському відділенні Одесько-Кишинівської залізниці згідно архівної довідки від 06.10.2020 року №392-Р/8, виданої Архівом №1 Одеського регіону Одеської об`єднаної дирекції залізничних перевезень, оскільки видана на ім`я, яке не відповідає даним заявника у паспорті громадянина України для виїзду за кордон. У зв`язку із чим, Управління рекомендувало заявнику звернутись до відділу обслуговування громадян особисто або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID для вирішення питання щодо призначення пенсії за віком із наданням оригіналів паспорту громадянина України для виїзду за кордон, ідентифікаційного коду, трудової книжки та інших документів про стаж. Не погоджуючись із рішенням відповідача, посилаючись на його неправомірність та необґрунтованість, позивач звернувся із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Частиною 1 ст. 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. У статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. За правилами ст. 8 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. За правилами ч. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Відповідно до п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 року №22-1 (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача за призначенням пенсії), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління за місцем проживання (реєстрації). Згідно із п. 1.6 Порядку від 25.11.2005 року №22-1 (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача за призначенням пенсії) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. За правилами п. 1.7 Порядку від 25.11.2005 року №22-1 (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача за призначенням пенсії) днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У п. 2.9 Порядку від 25.11.2005 року №22-1 (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача за призначенням пенсії) передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Пунктом 2.23 Порядку від 25.11.2005 року №22-1 (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача за призначенням пенсії) визначено, що документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію. Аналіз наведених правових норм показав, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, у тому числі про стаж, вік та заробітну плату, які подаються до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку тільки в оригіналі. Особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, проте реалізація такого права повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі №1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1. Виходячи з обставин цієї справи, апеляційний суд враховує, що звернення за призначенням пенсії позивачем реалізовано через його представника. Наявність необхідного страхового стажу заявником підтверджувалась трудовою книжкою, довідками про стаж: від 31.08.2020 року №10-08-99, від 04.09.2020 року №1567/84-06, від 06.10.2020 року №392-р/8 та довідками про заробітну плату від 20.08.2020 року №189, від 07.09.2020 року №50, вiд 06.10.2020 року №393. Проте, в порушення положень абз. 2 п. 2.23 Порядку від 25.11.2005 року №22-1 (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача за призначенням пенсії) на підтвердження досягнення позивачем умов, передбачених ч. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV, для призначення пенсії за віком на розгляд територіальному органу пенсійного фонду документи стосовно віку та стажу представлено в копіях. У зв`язку із чим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що реалізація позивачем права не відбулась у встановленому національним законодавством порядку. Одночасно, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 4.2 Порядку від 25.11.2005 року №22-1 (в редакції, яка діє на момент вирішення питання про призначення пенсії) при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів. Наведені положення свідчать на користь того, що неналежне оформлення документів чи їх неповнота не є безумовною підставою для відмови у призначенні заявленої пенсії. З наявністю обставин, які свідчать про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у органу пенсійного фонду виникає обов`язок повідомити особу, яка звернулась за пенсією, чи її представника про необхідність усунути певні недоліки при зверненні у визначений цим Порядком строк. Лише використання органом пенсійного фонду усіх процедур, які застосовуються при вирішенні питання про призначення пенсії та не виконання заявником установлених вимог, може свідчити про обґрунтованість та правомірність рішення територіального органу пенсійного фонду. З огляду на те, що відповідач не повідомляв заявника про необхідність дооформлення документів або їх неповноту, відповідний строк на усунення цих недоліків не надавав, колегія суддів доходить висновку про передчасність відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком. На переконання апеляційного суду, врахуванню при вирішенні спору у цій справі підлягають також правила ч. 1 ст. 2 КАС України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Виходячи зі змісту вказаних положень адміністративного процесуального законодавства, належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача є саме висновок суду про неправомірність рішення територіального органу пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання цього органу повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду. Відповідно, у задоволенні похідних вимог, що насамперед пов`язані із нарахуванням пенсії, а саме з урахуванням індексації та нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», також слід відмовити. Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та правилам адміністративного процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 9, 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.10.2021 року №155250013607 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2020 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у цій справі. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв