Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/627/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/627/22 Головуючий у 1 інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Аліменка В.О. Кузьмишиної О.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, в якому просив: - визнати протиправним і скасувати рішення сесії Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 24.12.2021 за №925; - зобов`язати Петрівську сільську раду Вишгородського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області з подальшою передачею у власність згідно поданого графічного матеріалу до клопотання від 24.11.2021. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення сесії Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 24.12.2021 за №925. Зобов`язано Петрівську сільську раду Вишгородського району Київської області на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2021 за вхід.№03-11/2676) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,120 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області з подальшою передачею у власність, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено. Відстрочено виконання рішення суду у частині зобов`язання до припинення (скасування) воєнного стану в Україні. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що згідно Плану зонування території с. Нові Петрівці, бажана земельна ділянка, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:234:0154, знаходиться поряд з зоною озеленення спеціального призначення. Також, апелянт посилається на дискреційні повноваження відповідача. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданим Звенигородським РВ УМВС України в Черкаській області 29.10.1997. ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням (вх. №03-11/2676 від 24.11.2021), у якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. До вказаного клопотання додано: копію паспорта ОСОБА_1 ; копію РНОКПП ОСОБА_1 ; копію графічних матеріалів з Публічної кадастрової карти України з позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки; копію посвідчення учасника бойових дій. За результатом розгляду вказаного клопотання Петрівською сільською радою Вишгородського району Київської області VIII скликання прийнято рішення від 24.12.2021 №925 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, орієнтовною площею 0,120 га, яка розташована на території с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Підставою для відмови у задоволенні вказаного клопотання зазначена невідповідність місця розташування об`єкта вимогам містобудівної документації с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пунктів «а» та «в» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. За приписами ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Положеннями ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом Згідно ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. За змістом положень п. «в» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара. У відповідності до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). В силу вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Таким чином, громадяни, зацікавлені в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення садівництва, звертаються до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, до якого додаються визначені Земельним кодексом України документи. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області з клопотанням від 24 листопада 2021 року вих. № 1189/11/21-Р, в якому просив Петрівську сільську раду Вишгородського району Київської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області (а.с. 8-9). До вищезазначеного клопотання позивачем було додано копію паспорта ОСОБА_1 ; копію РНОКПП ОСОБА_1 ; копію графічних матеріалів з Публічної кадастрової карти України з позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки; копію посвідчення учасника бойових дій. Водночас, за результатом розгляду даного клопотання Петрівською сільською радою Вишгородського району Київської області було прийнято рішення від 24 грудня 2021 року №925, яким відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,1200 га (а.с. 12). З даного приводу, слід вказати наступне. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у свої постановах, зокрема, від 13.04.2022 у справі № 0640/4468/18, від 25.05.2022 у справі №620/1060/21, від 19.08.2021 у справі № 0640/3492/18, від 28.09.2021 у справі №462/4395/17, неодноразово наголошував на тому, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Матеріали справи свідчать, в оскаржуваному рішенні відповідача від 24 грудня 2021 року №925 в якості підстави для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою зазначено про невідповідність місця розташування об`єкта вимогам містобудівної документації с.Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. При цьому, оскаржуване рішення не містить інформації про те, якій саме містобудівній документації не відповідає запланована позивачем до відведення земельна ділянка. Разом з тим, в апеляційній скарзі відповідач вказує, що, згідно Плану зонування території с. Нові Петрівці, бажана земельна ділянка, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:234:0154, знаходиться поряд з зоною озеленення спеціального призначення. У відповідності до частини першої статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях. Згідно ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Відповідно до графічних матеріалів з Публічної кадастрової карти України, які наявні в матеріалах справи, земельна ділянка на яку подано клопотання є вільною та відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Отже, цільове призначення земельної ділянки, щодо якої позивач звернувся до відповідача для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідає меті її майбутнього використання - ведення садівництва. Водночас, відповідачем не надано жодних доказів (копію витягу з Генерального плану села, тощо), що вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення заборонено використовувати в межах однієї категорії земель як земельну ділянку для ведення садівництва. Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). Посилання апелянта на те, що бажана земельна ділянка, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:234:0154, знаходиться поряд з зоною озеленення спеціального призначення, як на підставу для відмови в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, є безпідставним, адже, як вказує сам апелянт, бажана земельна ділянка знаходиться поряд з зоною озеленення спеціального призначення, а не входить в таку зону. Також, вищевказана підстава для відмови не передбачена положеннями статті 118 Земельного кодексу України. З огляду на зазначене, судом першої інстанції правомірно визнано протиправним і скасовано рішення сесії Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 24.12.2021 за №925. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження відповідача є безпідставними, адже судом першої інстанції тільки зобов`язано відповідача на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути заяву позивача від 24.11.2021 за вхід. №03-11/2676 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не вказуючи при цьому, яке рішення необхідно прийняти. Положення Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, що були прийняті 11.03.1980 Комітетом Міністрів, передбачають, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Таким чином, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 320/816/19, від 11 вересня 2019 року у справі № 819/570/18, 29 вересня 2020 року у справі № 814/2221/17 та від 27 травня 2021 року у справі № 442/3936/17. Крім того, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Таку правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28.01.2022 у справі № 813/4093/17, від 23.06.2022 у справі № 420/6458/18, від 07.06.2022 у справі № 818/1591/18, від 08.06.2022 у справі № 821/1928/17. Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції правомірно зобов`язано Петрівську сільську раду Вишгородського району Київської області на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2021 за вхід. №03-11/2676) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,120 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області з подальшою передачею у власність, з урахуванням висновків суду. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для часткового їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Аліменко В.О. Кузьмишина О.М.