Постанова 4870 № 914/682/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" січня 2023 р. м. Львів Справа №914/682/22 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого (судді-доповідача) І.Б. Малех суддів В.М. Гриців О.В. Зварич розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного підприємства Дрогобицьке лісове господарство, вих.№818 від 05 вересня 2022 року (вх. № апеляційного суду 01-05/2232/22 від 08.09.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 11 серпня 2022 року (суддя Березяк Н.Є., повний текст рішення складено та підписано 15.08.2022, м. Львів) у справі №914/682/22 за позовом Керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, м. Дрогобич Львівської області, в інтересах держави в особі позивача Трускавецької міської ради, м. Трускавець, Львівська область до відповідача Державного підприємства Дрогобицьке лісове господарство, м. Дрогобич Львівська область про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища ВСТАНОВИВ: 13.04.2022 року керівник Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі позивача Трускавецької міської ради до Державного підприємства Дрогобицьке лісове господарство про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підприємство не забезпечило охорону і збереження лісових насаджень на земельній ділянці, що належить йому на праві постійного користування. Як наслідок, на відповідній земельній ділянці було проведено незаконну рубку дерев, внаслідок чого навколишньому природному середовищу завдано шкоди на загальну суму 125 832,26 грн. Порушення інтересів держави, прокурор, обґрунтовує тим, що територія Доброгостівського лісництва ДП Дрогобицьке лісове господарство (у межах якого виявлено факти незаконної порубки деревини), станом на 23.02.2021, перебувала в адміністративно-територіальних межах Трускавецької об`єднаної територіальної громади. Водночас, компетентний орган - Трускавецька міська рада, протягом розумного строку після отримання повідомлення про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави. Відтак, наведені вище обставили зумовили звернення Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, в інтересах держави в особі, позивача: Трускавецької міської ради з позовом про стягнення з державного підприємства Дрогобицьке лісове господарство грошових коштів за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності у розмірі 125 832, 26 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.08.2022 року у справі №914/682/22 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" на користь Трускавецької міської ради Трускавецької міської ОТГ Львівської області грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності у розмірі 125 832,26 грн.; також стягнуто з Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" на користь Львівської обласної прокуратури 2 481,00 грн. витрат на оплату судового збору. В ході розгляду справи суд встановив, що ДП Дрогобицьке лісове господарство не виконало обов`язків, покладених на нього чинним законодавством. Внаслідок невиконання підприємством своїх обов`язків, завдано шкоди лісу. Зважаючи на це, суд встановив вину підприємства у невиконанні обов`язків з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу. Відповідач - ДП Дрогобицьке лісове господарство, подало апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив положення ст.29 ч.3 п.7, ст.69-1 ч.1 п.4 Бюджетного кодексу України і стягнув 125 832,26 грн. за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища тільки в користь місцевого бюджету Трускавецької міської об`єднаної територіальної громади, хоча, згідно вимог вищевказаних правових норм 125 832, 26 грн. за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища мають стягуватись в наступному порядку: 30% - Державний бюджет України, 20% - обласний бюджет Львівської області, 50% - місцевий бюджет Трускавецької міської ОТГ. При цьому, жодною правовою нормою не передбачено можливості і порядку подальшого перерозподілу в автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів стягнутих судом в користь лише місцевого бюджету сільської, селищної чи міської радизбитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Крім цього, апелянт зазначає, що уповноваженим державою органом на здійснення функцій, щодо пред`явлення претензій та звернення до суду з вимогами про стягнення шкоди, заподіяної державі, внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища є Державна екологічна інспекція, яка здійснює свої повноваження через територіальні органи і саме Державна екологічна інспекція у Львівській області в спірних правовідносинах мала б виступати позивачем, а не Трускавецька міська рада. Також, апелянт, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в матеріалах даної судової справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт невиконання чи неналежного виконання відповідачем конкретних заходів з охорони і захисту лісу. Крім того, судом першої інстанції не було безпосередньо встановлено, які саме заходи з охорони і захисту лісу мав обов`язок виконувати відповідач, але не виконав їх чи неналежно їх виконав. Суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки обставинам, щодо вчинення кримінального правопорушення по рубці 23 дерев, за фактом яких Дрогобицьким відділом поліції ГУ НП у Львівській області було розпочато кримінальне провадження №12021141110000281 від 26.04.2021р. і на даний час таке кримінальне провадження не закінчене. Дане кримінальне провадження було розпочато за заявою відповідача, яким і було виявлено незаконну порубку 23 дерев. Наявність вищевказаного кримінального провадження підтверджує, що збитки, внаслідок незаконної порубки 23 дерев завдані державі не внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, щодо охорони і захисту лісів (яка теж неправильно встановлена судом), а внаслідок вчинення іншою особою (чи особами) кримінально караних діянь, щодо незаконної порубки дерев, відповідальність за що, передбачена ст.246 Кримінального кодексу України, а завдання щодо виявлення винних у незаконній порубці дерев та притягнення їх до відповідальності покладено на правоохоронні органи і суд. Також скаржник зауважує, що п.2 постанови КМУ від 23 липня 2008 N 665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу встановлено, що починаючи з 1 січня 2009 проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Водночас, всупереч положенням вищенаведеної правової норми суд першої інстанції не звернув уваги, що в 3 колонці таблиці розрахунку розміру заподіяної шкоди, проведеного Державною екологічною інспекцією, розмір шкоди розраховувався із застосуванням щорічних індексацій за 2008-2019, а індексація для обчислення розміру шкоди мала б проводитись з 2009 року, що вказує на неправильність такого розрахунку шкоди. Відповідно до цього, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.08.2022 року у справі № 914/682/22 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Прокуратура та позивач письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 року відкрито апеляційне провадження у справі № 914/682/22 за апеляційною скаргою Державного підприємства Дрогобицьке лісове господарство на рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2022 року та призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України. За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 11 серпня 2022 року у справі №914/682/22 нормам чинного матеріального та процесуального права, виходячи з наступного. Обставини справи. Державне підприємство Дрогобицьке лісове господарство 25.02.2021 звернулось до Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області із заявою про кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 246 КК України. Згідно заяви вбачається, що 23.02.2021 працівниками державної лісової охорони ДП Дрогобицьке лісове господарство на лісовій дорозі Доброгостівського лісництва було затримано вантажний автомобіль марки ГАЗ-66, державний номер НОМЕР_1 , в кузові якого виявлено лісопродукцію породи бук та граб без відповідних документів на придбання та для перевезення вказаної продукції. (а.с.60-61). Згідно акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 23.02.2021 при огляді лісового масиву Доброгостівського лісництва в кварталах 30 та 31 працівниками ДП Дрогобицьке лісове господарство було виявлено незаконну порубку 24 дерев породи ясен, бук, граб, ялиця та свіжі сліди відбитків шин вантажного автомобіля ГАЗ-66. (а.с.20-21) Дрогобицькою окружною прокуратурою Львівської області у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №12021141110000281 від 26.04.2021, яке 26.04.2021 виділено з кримінального провадження №12021141110000072 від 24.02.2021, за фактом незаконної порубки лісу, невстановленими особами, 23 лютого 2021 року, в кв. 30 вид. 4, кв. 31 вид. 2 Доброгостівського лісництва, що відноситься до ДП Дрогобицьке лісове господарство у загальній кількості 23 дерев породи бук, граб, явір, ялиця за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України. 18.01.2022 Дрогобицька окружна прокуратура звернулась із листом до Державної екологічної інспекції у Львівській області з проханням провести розрахунок збитків спричинених незаконною порубкою дерев 23.02.2021 в кварталах 30 та 31 Доброгостівського лісництва ДП Дрогобицьке лісове господарство (а.с. 28). Держекоінспекцією у Львівській області на адресу Дрогобицької окружної прокуратури 14.02.2022 скеровано лист №06-743 від 14.02.2022 із розрахунком шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, визначеної на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, розмір якої становить 157 279,97 грн. (а.с. 29-31). В ході досудового розслідування кримінального провадження №12021141110000072 від 24.02.2021 встановлено, що з 23 незаконно зрубаних дерев, незаконну порубку 5 із них, а саме: 4 сироростучих дерев породи бук та 1 сироростучого дерева породи граб, з діаметрами у корі біля шийки кореня 26, 38, 33, 36, 34 см, здійснив Лунишин М.М. , чим заподіяв шкоду державі на суму 31 447, 71 грн. 2000 грн, з яких останнім частково відшкодовано. Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 27.04.2021 скеровано до Дрогобицького міськрайонного суду. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 17.06.2021 у судовій справі № 442/3304/21 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, у зв`язку з передачею останнього на поруки. (а.с.116-121) Окружною прокуратурою, 21.02.2022 до Дрогобицького міськрайонного суду скеровано позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням в сумі 29 447, 71 грн.,з урахуванням часткового відшкодування. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 10.02.2022 у судовій справі №442/306/22 позовну заяву задоволено в повному обсязі. Невідшкодованою залишається шкода заподіяна навколишньому природному середовищу у розмірі 125 832, 26 грн. Дрогобицькою окружною прокуратурою Львівської області листом № 14.52/04-27-420вих-22 від 01.02.2022 повідомлено Трускавецьку міську раду про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування (а.с. 62-63). У відповідь на вказаний лист, Трускавецька міська рада листом від 22.02.2022 № 18/29-342/1 повідомила окружну прокуратуру, що у зв`язку з ненадходженням до неї матеріалів лісопорушення, органом місцевого самоврядування заходи представницького характеру, щодо відшкодування шкоди не проводилися (а.с.64). Окружною прокуратурою скеровано лист до Трускавецької міської ради від 23.02.2022 №14.52/04-27-894вих-22, до якого долучено матеріали лісопорушення, з обов`язком повідомити окружну прокуратуру про вжиті Трускавецькою міською радою заходи з відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою лісу (а.с. 65-66). У відповідь на вказаний лист Трускавецька міська рада листом від 11.03.2022 №18/29-461/1 повідомила окружну прокуратуру, що у зв`язку з відсутністю у міському бюджеті фінансових видатків, в частині сплати судового збору, остання не має змоги подати вказаний позов (а.с.67) На виконання вимоги ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру Дрогобицькою окружною прокуратурою листом від 10.03.2022 №14.52/04-27-867вих-22, повідомлено Дрогобицьку міську раду про намір подання окружною прокуратурою позовної зави в інтересах позивача до Господарського суду Львівської області (а.с.73). При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним. Відповідно до статті 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Згідно із ст. 16, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Пунктом 1 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України). У відповідності до ч. 5 ст. 86 названого Кодексу забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України). Пунктами 1, 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України). Частиною 1 статті 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч. 4 названої статті Закону). Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст.1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок, щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій, щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. При цьому, визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Судом встановлено, що працівниками державної лісової охорони ДП Дрогобицьке лісове господарство на лісовій дорозі Доброгостівського лісництва було затримано вантажний автомобіль марки ГАЗ-66 державний номер НОМЕР_1 , в кузові якого виявлено лісопродукцію породи бук та граб без відповідних документів на придбання та для перевезення вказаної продукції та при огляді лісового масиву Доброгостівського лісництва в кварталах 30 та 31 було виявлено незаконну порубку 24 дерев породи ясен, бук, граб, ялиця. Згідно із п. 3.1 Статуту Державного підприємства Дрогобицьке лісове господарство, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від №128 від 14.04.2017 Підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів (а.с. 41-53). Обов`язком Підприємства є забезпечення відтворення, охорони, захисту і підвищення родючості грунтів, продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей, виконувати інші вимоги законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів (п.п. 6.2.1 Статуту). Порушення вимог, щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок, щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №914/1960/17. Враховуючи наведені правові норми та правову позицію Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, зобов`язаний здійснювати організацію і забезпечення охорони та захисту лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, а також нести цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства у разі невчинення дій (бездіяльності) щодо забезпечення охорони та збереження лісу, що має наслідком самовільну рубку лісових насаджень третіми особами. Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач не виконав обов`язків, покладених на нього законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу та завдання шкоди. Колегія суддів, не погоджується з твердженнями скаржника, що у даній категорії справ належним позивачем має бути не орган місцевого самоврядування, яким у даному випадку є Трускавецька міська рада, а Державна екологічна інспекція у Львівській області, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 19 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено, зокрема формування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів. Згідно із ст. 6 Закону України Про рослинний світ органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу. При цьому, відповідно до пп. 1 п. б ч. 1 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. З огляду на наведене, при зверненні до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради, прокурором вірно визначено позивача у справі. Також колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про те, що саме за заявою останнього Дрогобицьким РВП ГУНП у Львівській області зареєстроване кримінальне провадження, щодо факту незаконних порубок лісу, що свідчить про вжиття усіх заходів, щодо охорони лісу. Отже, враховуючи наведені правові норми, статутні завдання відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, як постійний лісокористувач зобов`язаний здійснювати організацію і забезпечення охорони та захисту лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, а також нести цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства у разі невчинення дій (бездіяльності) щодо забезпечення охорони та збереження лісу, що має наслідком самовільну рубку лісових насаджень третіми особами. Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства, здійснюється, згідно з таксами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу". За зверненням прокурора Державна екологічна інспекція у Львівській області провела розрахунок збитків, спричинених незаконною рубкою дерев (а.с.29-31). Розрахунок шкоди, завданий державі, внаслідок самовільної рубки дерев, здійснено Державною екологічною інспекцією у Львівській області правомірно, з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та коефіцієнтів індексації такс, у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.32-33). Відповідачем контррозрахунку завданої шкоди, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції подано не було. Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив положення ст.29 ч.3 п.7, ст.69-1 ч.1 п.4 Бюджетного кодексу України, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до статті 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними, внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Згідно з частиною першою статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків. Тобто, завдані природним ресурсам збитки відшкодовуються, шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні. Главою IV Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 року № 43, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та бюджету, затвердженого закону про Державний бюджет України є джерелами формування спеціального фонду державного бюджету в частині надходжень, крім власних надходжень, бюджетних установам зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в Казначействі України та Головних управліннях Казначейства відповідно до законодавства на ім`я органу Казначейства в розрізі територій та кодів бюджетної класифікації. Таким чином збитки, завдані, внаслідок незаконної порубки дерев в адміністративних межах Трускавецької міської ради, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Трускавецької міської ради на розподільчий казначейський рахунок зазначеної сільської ради за кодом класифікації доходів бюджету (кодом платежу) 24062100. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 364/1080/16-ц. Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ДП Дрогобицьке лісове господарство шкоди, заподіяної, внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності в розмірі 125 832, 26 грн. Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 11.08.2022 року у справі №914/682/22. Відповідно до ч.1, 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду. Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Дрогобицьке лісове господарство, вих.№818 від 05 вересня 2022 року залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 11.08.2022 року у справі № 914/682/22 без змін. 2.Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника - ДП «Дрогобицьке лісове господарство» .

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку

4. Матеріали справи №914/682/22 повернути Господарському суду Львівської області. Головуючий суддя Малех І.Б. Суддя Гриців В.М. Суддя Зварич О.В.