Постанова Чернігівський апеляційний суд № 740/1331/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 08 грудня 2022 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 740/1331/21 Головуючий у першій інстанції - Карпусь І.М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/899/22 Суд у складі: головуючого - судді Євстафіїва О.К., суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л., за участю секретаря Шапко В.М., позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 , на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 червня 2022 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 07.07.2022, м. Ніжин, в с т а н о в и в: У березні 2021 р. ОСОБА_1 пред`явив позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якому просив визнати житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнати за ним право власності на 1/2 частку цього будинку та визнати недійсним договір його дарування, який посвідчено 25.11.2016 приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чумак Л.В. В обґрунтуванні позову вказано, що позивач та відповідач ОСОБА_2 з 14.02.2013 перебували в шлюбі, який розірвано рішенням суду від 24.12.2019. За час шлюбу позивачем, його батьком і братом та найманими працівниками за кошти позивача і його батьків з 2013 по 2014 рік побудовано вказаний будинок з надвірними будівлями й спорудами (від фундаменту до його введення до експлуатації) на земельній ділянці, яку подарував ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батько ОСОБА_2 - відповідач ОСОБА_3 . Будівництво фундаменту будинку, стін першого і другого поверху, покрівлі, встановлення вікон та дверей, улаштування системи опалення, проведення комунікацій, внутрішнє оздоблення будинку здійснювалось позивачем, ОСОБА_2 , а також родиною позивача: батьком, братом, мати позивача готувала їм їжу, По закінченню будівництва цього будинку в 2014 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхня дитина стали в ньому проживати. Оскільки спірний будинок побудований позивачем, то відповідно він є власником цього будинку як особа, яка побудувала його. Відповідно до вимог ЦК України спірний будинок є спільним майном подружжя, у якому їхні частки є рівними. ОСОБА_1 проживає у цьому будинку, в ньому знаходяться його особисті речі та речі, що належать йому разом з колишньою дружиною: холодильник, два телевізори, пральна машина, столи, ліжка, шафи, музична апаратура, інструменти, а також речі його батьків та брата; ОСОБА_1 брав участь в утриманні будинку, сплачував комунальні платежі, доглядав за ним як власник. Доказом проживання останнього в будинку, про який йдеться, є довідка Ніжинської сільської ради від 18.10.2017. Про порушення права власності на будинок та про реєстрацію його за ОСОБА_2 на підставі договору дарування ОСОБА_1 довідався з позовної заяви ОСОБА_2 до нього про усунення перешкод у здійсненні права власності й виселення. Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи це рішення, суд виходив з того, що: - спірний будинок створено за рахунок спільної праці і грошових коштів сторін (переважно ОСОБА_1 ) на земельній ділянці, виділеній під забудову ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не міг не знати, що ця ділянка ні йому, ні його дружині ОСОБА_2 не виділялася та що дозвіл на будівництво ні йому, ні ОСОБА_2 не видавався. Отже відсутні підстави для застосування положень сімейного законодавства при визначенні набувача права власності на весь спірний будинок без урахування такого права ОСОБА_3 на нього; - сторони не узгодили між собою їхні права та обов`язки щодо будівництва спірного будинку та результатів будівництва, так як ними з цього приводу не укладено ніяких угод; - спірний будинок побудований не за передбаченим при надані дозволу на будівництво типовим проектом, що унеможливлює визнання права спільної сумісної власності на нього; - оскільки правомірність набуття у власність ОСОБА_3 будинку, про який йдеться, не спростовано і підстав для визнання його об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не встановлено, то в отриманні дозволу ОСОБА_1 на передання ОСОБА_3 будинку в дар іншій особі нема потреби. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ващенко М.О. просить скасувати вказане рішення та ухвалити рішення, яким задовольнити позов. Доводи апеляційної скарги зводяться до такого: - матеріалами справи підтверджується, що спірний житловий будинок сторонами збудовано за час перебування ОСОБА_1 й ОСОБА_2 у шлюбі, а відтак він є спільною сумісною власністю подружжя, частки яких у власності на нього є рівними; - відповідачі позбавили позивача права власності на згаданий будинок нечесним шляхом, уклавши договір дарування, зловживаючи довірою позивача, не повідомивши останнього про свої наміри та залишивши його без житла; - відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого з співвласників (другого з подружжя) на укладення оспорюваного договору дарування свідчить про те, що він є недійсним; - правомірність набуття у власність ОСОБА_2 спірного будинку спростовано позивачем, тож є підстави для визнання його об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ващенко М.О. підтримали (в режимі відеоконференції) апеляційну скаргу, а представник ОСОБА_3 й ОСОБА_2 - адвокат Салій О.О. просила її відхилити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню. У справі встановлено таке. Згідно з копією будівельного паспорта на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, що підтверджено постановою Верховної Ради України «Про перейменування деяких населених пунктів», її копія на арк. 42-43 т. 1): - 25-30 грудня 1992 р. архітектором виробничої групи Ніжинського району у відповідності з проектом забудови земельної ділянки в присутності представника виконкому Григоро-Іванівської сільської ради народних депутатів складено акт виносу в натурі меж земельної ділянки та розбивки будівель, яким встановлено в натуру межі виділеної під будівництво ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,21 га з земель колгоспу «Дружба» на підставі рішення 14 сесії 21 скликання від 05.12.1992 (копія акту на арк. 70, 92 зворот т. 1); - розпорядженням Ніжинської районної державної адміністрації від 30.12.1992 № 194 ОСОБА_3 дозволено будівництво житлового будинку та господарських будівель в с. Григоро-Іванівка в суворій відповідності до будівельного паспорту (копія виписки з розпорядження на арк. 71, 91 зворот т. 1). На цій ділянці передбачено будівництво житлового будинку за типовим проектом № 184/24/179/89 жилою площею 60,29 кв. м і господарських будівель для худоби і птиці, для приготування кормів, для інвентарю загальною площею 60,0 кв. м (копія пояснювальної записки до проекту забудови - арк. 72, 92 т. 1). З наданих суду ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 пояснювальних записок вбачається, що ОСОБА_3 отримано в Колективному сільськогосподарському підприємстві «Дружба» ракушняк, дерев`яні будівельні матеріали, цеглу, шифер в рахунок заробітної плати (арк. 93-96 т. 1). ОСОБА_3 стверджує, що ним їх використано для будівництва спірного будинку. Копіями ордерів на відпуск лісопродукції від 12.08.2009 № 482, 29.09.2009 № 586, 22.07.2011 № 246, 03.04.2012 № 499, 25.06.2012 № 233 і від 01.04.2014 № 105 (арк. 101, 98, 100, 99, 102, 97) підтверджено, що ОСОБА_3 отримано будівельного лісу та пиловнику хвойного в Ніжинському дочірньому районному спеціалізованому агролісопідприємстві «Ніжинрайагролісництво» на загальну суму 7908 грн 00 коп. ОСОБА_3 стверджує, що ним їх використано для будівництва спірного будинку. 23.10.2013 ОСОБА_3 підписано з Комунальним підприємством «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» замовлення-угоду № ФО-04436 про проведення первинної інвентаризації по селу без оцінки з технічним паспортом та видачу копії технічного паспорта для газифікації по житловому будинку АДРЕСА_2 (її копія - арк. 230 т. 1). Згідно з копією технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_2 , виготовленого станом на 29.10.2013 Комунальним підприємством «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_3 , роком побудови підвалу (Пд), житлового будинку (А) та прибудови (а) значиться 1992-й, а вбиральні (І) та оглядової ями (Я) - 1993-й (арк. 44-45 т. 1). Такий же технічний паспорт виготовлено на замовлення ОСОБА_2 (його копія на арк. 77-84 т. 1). 15.11.2013 ОСОБА_3 з Публічним акціонерним товариством «Чернігівобленерго» укладено договір про приєднання до електричних мереж № 018-27/2013, підписано технічні умови стандартного приєднання до цих мереж та оплачено рахунок-фактуру за приєднання до них (арк. 109, 108, 110 т. 1). Публічним акціонерним товариством «Чернігівгаз» на замовлення ОСОБА_3 11.11.2013 і 06.12.2013 відповідно розроблено технічні умови на внутрішнє газопостачання № 351 та робочий проект № 423-20135 газифікації житлового будинку АДРЕСА_2 , і ним же оплачено послуги цього товариства з монтажу газового обладнання та технічного нагляду (копія умов, проекту і квитанцій про оплату послуг на арк. 107, 111 т. 1). Копіями товарних чеків від 04.07.2014 № 7, 07.08.2016 № 21 та від 28.05.2017 № 17 підтверджується факт придбання ОСОБА_3 будівельних матеріалів на загальну суму 40410 грн 00 (арк. 128 т. 1). ОСОБА_3 стверджує, що ним їх використано для будівництва спірного будинку. ОСОБА_1 та ОСОБА_8 уклали шлюб 14.02.2013, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб відповідного змісту (арк. 48 зворот т. 1). Згідно з копією довідки Ніжинської сільської ради Ніжинського р-ну Чернігівської обл. від 21.11.2016 № 1005, ОСОБА_3 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_3 , а в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані і постійно проживають його донька - ОСОБА_2 , 1989 р. н., та внука - ОСОБА_9 , 2013 р. н. (арк. 41 зворот т. 1). Відповідно до довідки Ніжинської сільської ради Ніжинського р-ну Чернігівської обл. від 18.10.2017 № 03-29/1578, ОСОБА_1 не зареєстрований, але фактично постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (копія довідки - арк. 18 т. 1). Копіями видаткових накладних від 24.05.2013 № ДВО-000036, 13.02.2014 № ДВО-000036, 22.02.2014 № ДВО-00059, 16.04.2014 № ДВО-000625, 03.06.2014 № ДВО-00056, 16.05.2014 № ДВО-00059 і від 22.10.2014 № ДВО-000625 підтверджується факт придбання ОСОБА_1 будівельних матеріалів на загальну суму 112337 грн 00 (арк. 118-120 т. 1), які, за його твердженням, використано для будівництва спірного будинку. З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 17432565 від 06.02.2014 вбачається, що право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 262 кв. м, житловою площею 107,2 кв. м по АДРЕСА_2 . 06.02.2014 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності серія та номер: 17432276 , виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області 06.02.2014 (арк. 56-57 т. 1). 25.11.2016 відповідачі уклали договір дарування житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чумак Л.В. за реєстровим № 326 (його копія на арк. 13-14, 39 т. 1). За цим договором ОСОБА_3 подарував своїй донці ОСОБА_2 вказаний житловий будинок, , вартість якого ними визначено в сумі 67858 грн 00 коп., розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,2100 га, наданій для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7423383200:13:001:0375. У цей же день - 25.11.2016 відповідачі уклали договір дарування земельної ділянки, який посвідчено тим же нотаріусом за реєстровим № 329 (його копія на арк. 75 зворот-76, 88-89 т. 1). За цим договором ОСОБА_3 подарував своїй доньці ОСОБА_2 вказану в попередньому абзаці земельну ділянку, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), вартість якої ними визначено в сумі 44273 грн 47 коп. Перехід права власності від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 на підставі вищевказаних договорів 25.11.2016 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджено копіями витягів з цього Реєстру від 25.11.2016 № 74045857 (арк. 15, 74 зворот-75, 90 т. 1). Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24.12.2019 у справі № 740/4134/19, що набрало законної сили 24.01.2020, шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано (копія рішення на арк. 19 т. 1). Аналізуючи надані докази і норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків. Сторони належними їм коштами і своєю працею спільно спорудили будинок АДРЕСА_2 . Землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 7423383200:13:001:0375, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в період з грудня 1992 р. (момент її виділення у натурі) по 06.02.2014 (дата реєстрації за ОСОБА_3 права власності на спірний жилий будинок) був ОСОБА_3 . Останнім ця ділянка використовувалася за цільовим призначенням. Стаття 355 ЦК України приписує, що право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом (ч. 3); спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ч. 4). Відповідно до п. «ґ» ч. 1 ст. 95 ЗК України, право споруджувати жилі будинки на земельній ділянці належить землекористувачеві, якщо інше не передбачено законом або договором. Виникнення права власності на нову річ (новостворене нерухоме майно) урегульовано ч. 2 ст. 331 ЦК України, в якій зазначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будівлі, споруди) виникає у момент завершення будівництва такого об`єкта. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. В аспекті спірних правовідносин інше законом не передбачено. Крім того, суду не надано доказів, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 або принаймні між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладався (існував) договір, згідно з яким ОСОБА_1 набуває (набуде) право власності на частину спорудженого ними спірного будинку. З наведеного випливає таке. Так як спірний будинок зведено на земельній ділянці, яка виділена ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і відсутні дані про укладення сторонами договору, згідно з яким ОСОБА_1 набуває (набуде) право власності на його частину у зв`язку з участю в його будівництві, то будівництво і прийняття до експлуатації цього будинку не створило для позивача права приватної власності на його частину. Оскільки відсутні підстави для висновку, що спірний житловий будинок є об`єктом спільної сумісної власності позивача і ОСОБА_2 , то відсутні підстави і для визнання недійсним договору дарування цього будинку ОСОБА_3 своїй доньці - ОСОБА_2 , так як в силу ст.ст. 317, 319 ч. ч. 1, 2, 717, 718 ч. 1 ЦК України останні мали право укласти цей договір. Доводи апеляційної скарги судом відкидаються як такі, що суперечать встановленим і описаним вище обставинам справи та визначеним відповідно до них правовідносинам. В порядку ст.ст. 264 ч. 1 п. 2, 368 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне зазначити й таке. В оскаржуваному рішенні зазначено, що одним з мотивів відмови у задоволенні позову є те, що спірний будинок побудований не за передбаченим при надані дозволу на будівництво типовим проектом, у зв`язку з чим неможливо визнати право спільної сумісної власності на нього. При цьому всупереч п. 1 ч. 4 ст. 265 ЦПК України місцевим судом не зазначено, на підставі яких доказів він дійшов цього висновку й наскільки суттєвим (суттєвими) є відхилення від проекту, відповідно до якого споруджено будинок, про який йдеться. Крім того, якщо ця обставина має місце, то вона не має значення для справи, так як право власності на будинок офіційно визнано на державному рівні шляхом його реєстрації 06.02.2014 компетентним державним органом. Тож цей мотив є помилковим, але він не вплинув на правильність вирішення справи. Отож підстав для скасування рішення суду І інстанції нема. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 червня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: