Постанова Велика Палата ВС № 9901/72/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2022 року м. Київ Справа № 9901/72/21 Провадження № 11-497заі21 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючої Рогач Л. І., судді-доповідача Гриціва М. І., суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П., за участю: секретаря судового засідання Біляр Л. В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Стригуна М. А., розглянула на судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (судді Білоус О. В., Желтобрюх І. Л., Ханова Р. Ф., Шишов О. О., Яковенко М. М.) від 10 листопада 2021 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба судової охорони (далі - Служба), про визнання протиправним і скасування рішення та ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 11 лютого 2021 року № 339/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби)».

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що ВРП здійснила розгляд подання Голови Служби необ`єктивно та однобоко, внаслідок чого не були встановлені реальні обставини. До того ж ВРП керувалася нормативно-правовими актами, які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

3. Позивач указав, що до складу дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування наказом Голови Служби від 01 лютого 2021 року № 49, входили співробітники Служби ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які своїми рапортами засвідчили відсутність ОСОБА_1 на робочому місці. Відтак участь указаних осіб у роботі дисциплінарної комісії свідчить про потенційний конфлікт інтересів у вказаних осіб та порушення порядку проведення службового розслідування. На думку позивача, це є підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

4. ОСОБА_1 також звернув увагу на те, що ВРП, посилаючись на нездійснення позивачем посадових обов`язків, взяла до уваги Посадову інструкцію заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби), затверджену Головою Служби 21 грудня 2020 року (далі - посадова інструкція), яка не була чинною в період начебто невиконання ним покладених цією інструкцією обов`язків.

5. На думку ОСОБА_1 , накладення на нього дисциплінарного стягнення здійснено, зокрема, у період перебування його у відпустці (з 14 вересня по 06 жовтня 2020 року), а відтак є незаконним.

6. Позивач зазначив, що його відсутність на території центрального органу управління Служби, зокрема 03, 04, 22 грудня 2020 року та 05, 14 січня 2021 року, була обумовлена виконанням покладених на нього керівництвом завдань і обов`язків. Крім того, зазначені обставини засвідчені, зокрема, рапортами згаданих вище зацікавлених у результатах службового розслідування осіб - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Однак ці обставини також не були враховані ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення.

7. На переконання ОСОБА_1 , необґрунтованим є висновок ВРП про перевищення ним своїх службових повноважень унаслідок ведення 06 жовтня 2020 року з власної ініціативи переговорів з посадовими особами Державного концерну «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром», Концерн) щодо утилізації мазуту, який як резервне паливо знаходиться на території Державного підприємства «Антонов» (далі - ДП «Антонов»), оскільки в цей день він перебував у відпустці, а тому зазначена зустріч не була пов`язана з виконанням ним службових обов`язків. До того ж розмову про утилізацію мазуту вів не він, а інша особа.

8. Крім цього, необґрунтованими є посилання у висновку службового розслідування, які взяла до уваги ВРП, на наявність вини ОСОБА_1 внаслідок безпідставної виплати заробітної плати та премії провідному інспектору відділу матеріально-технічного забезпечення Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області (далі - ТУ Служби у Кіровоградській області) ОСОБА_4 за період її відсутності на робочому місці, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії співробітників указаного територіального підрозділу Служби.

9. На думку позивача, посилання на порушення ним обмежень, установлених законами України від 14 жовтня 2014 року№ 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) та від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), внаслідок наявності у нього частки власності у приватній компанії з надання послуг не могли бути враховані, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення ВРП тривала перевірка Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) із цього питання.

10. ОСОБА_1 також зауважив, що Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) передбачає лише одне дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до співробітника Служби, - пониження у спеціальному званні на один ступінь (частина шоста статті 164). Таке стягнення накладається на підставах і в порядку, визначених для поліцейських Дисциплінарним статутом Національної поліції України. Інші дисциплінарні стягнення, які можливо накладати на співробітників Служби, у Законі № 1402-VIII не передбачено. З огляду на Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Закон № 2337-VIII, Статут відповідно) та наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, яким затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807; далі - Порядок проведення службових розслідувань), законодавець не розповсюдив дію Статуту на співробітників Служби. Таким чином, на час прийняття оскаржуваного рішення ВРП не було закону, який би визначав діяння, що є дисциплінарними правопорушеннями та за які накладається дисциплінарне стягнення у виді звільнення із займаної посади співробітників Служби. Отже, ВРП, на думку позивача, не мала повноважень ухвалювати рішення про звільнення його з посади внаслідок накладення дисциплінарного стягнення. Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 10 листопада 2021 року відмовив у задоволенні позову.

12. Судове рішення мотивовано тим, що: - з огляду на норми Закону № 1402-VIII та Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням ВРП від 04 квітня 2019 року № 1052/0/15-19 (далі - Положення № 1052/0/15-19), в питаннях застосування дисциплінарних стягнень на співробітників Служби поширюється дія Закону № 2337-VIII, яким затверджено Статут, що визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження; - ураховуючи, що заступник Голови Служби (керівник апарату Голови Служби) призначається на посаду і звільняється з посади ВРП, висновок відповідача про те, що службове розслідування відповідно до статті 14 Статуту призначається на підставі рішення ВРП, є обґрунтованим; - службове розслідування стосовно ОСОБА_1 проведено відповідно до положень Статуту та Порядку проведення службових розслідувань, належних і допустимих доказів протилежного позивач суду в ході судових засідань не надав; - висновки ВРП про: порушення позивачем службової дисципліни; невиконання та неналежне виконання ним посадових обов`язків; вчинення дій, які виходять за межі посадових обов`язків; порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для співробітника Служби; вчинення дій, що підривають авторитет Служби, є обґрунтованими, оскільки підтверджуються фактами, викладеними у поданні Голови Служби про вчинення заступником Голови Служби ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, та матеріалами службового розслідування. Відтак у ВРП були наявні об`єктивні та обґрунтовані підстави для задоволення подання Голови Служби про звільнення заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби) ОСОБА_1 з посади; - посилання в оскаржуваному рішенні ВРП на акт службового розслідування за фактами порушень законодавства співробітниками та працівниками ТУ Служби у Кіровоградській області від 18 грудня 2020 року, у якому зазначено, що за усною вказівкою ОСОБА_1 посадовою особою вказаного територіального підрозділу Служби на посаду провідного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення призначено ОСОБА_4 , яка з 10 серпня по 01 жовтня 2020 року без поважних причин на роботі не з`являлась, проте за цей період їй виплачено заробітну плату та премію,- є необґрунтованим, оскільки позивач не є керівником чи посадовою особою ТУ Служби у Кіровоградській області та не може нести відповідальність за дії співробітників та працівників цього територіального підрозділу Служби. Виключення зі складу дисциплінарного проступку обставин щодо причетності ОСОБА_1 до призначення ОСОБА_4 на посаду провідного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення ТУ Служби у Кіровоградській області та підставності оплати праці останньої не мають правової основи для установленого ВРП факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

13. За висновком суду першої інстанції, оскаржуване рішення ВРП відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема таке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно. Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

14. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним, несправедливим, необґрунтованим і невмотивованим. На думку скаржника, суд першої інстанції: застосував норми права, які не підлягають застосуванню у цих правовідносинах; визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи; виклав висновки, що не відповідають обставинам справи, внаслідок чого ухвалив рішення, що не відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та статті 6 Конвенції.

15. Скаржник зауважив, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що в питаннях застосування дисциплінарних стягнень на співробітників Служби поширюється дія Закону № 2337-VIII, яким затверджено Статут, однак станом на лютий 2021 року законодавець не розповсюджував дію Статуту на співробітників Служби, за винятком одного випадку, передбаченого у частині шостій статті 164 Закону № 1402-VIII, згідно з якою співробітник Служби (крім співробітників, які мають спеціальні звання вищого складу) може бути понижений у спеціальному званні на один ступінь унаслідок застосування відповідного дисциплінарного стягнення на підставах і в порядку, визначених для поліцейських Статутом.

16. Скаржник, посилаючись на пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України, пункт 2 Рішення Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року у справі № 1-22/2001 та пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року у справі № 8-рп/2002, зазначив, що Положення № 1052/0/15-19 не може встановлювати підстави дисциплінарної відповідальності та визначати, які діяння є дисциплінарним проступком. Наявність у цьому Положенні бланкетних норм, які відсилають до іншого закону, є перебиранням на себе дискреційних повноважень Верховної Ради України.

17. ОСОБА_1 також указав на те, що 23 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 27 квітня 2021 року№ 1417-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо врегулювання окремих питань правового статусу працівників Служби судової охорони» (далі - Закон № 1417-IX), яким розповсюджено дію Статуту на співробітників Служби. Відтак лише з 23 травня 2021 року на співробітників Служби можна накладати всі дисциплінарні стягнення, передбачені Статутом.

18. На думку скаржника, обставина невиконання та неналежного виконання позивачем своїх посадових обов`язків є недоведеною, а висновки щодо наявності доказів цієї обставини не відповідають матеріалам справи. Зокрема,посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на порушення позивачем посадових обов`язків є безпідставним, оскільки посадова інструкція на порушення пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України не була йому доведена під розписку. Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2021 року у справі № 264/4512/18.

19. Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що ані в оскаржуваному судовому рішенні, ані у відзиві на позовну заяву немає належного формулювання дисциплінарного проступку, а саме не зазначаються конкретні дії відповідача, які суб`єкт владних повноважень розцінив як дисциплінарний проступок, які норми права ці діяння порушили, а також не зазначено, чому саме таке дисциплінарне стягнення - звільнення із займаної посади було обрано і застосовано, і неможливо було накласти інше дисциплінарне стягнення.

20. На підставі викладеного скаржникпросить скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Позиція інших учасників справи

21. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення за результатами повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та правильно застосував норми матеріального й процесуального права.

22. Відповідач зауважив, що повноваження ВРП стосовно затвердження Положення про Службу та Положення про проходження служби співробітниками Служби визначенні Законом № 1402-VІІІ, що спростовує доводи позивача про те, що ВРП перебирає на себе повноваження Верховної Ради України.

23. ВРП, посилаючись на норми Закону № 1402-VІІІ та Положення № 1052/0/15-19, стверджує, що ці приписи спростовують доводи апеляційної скарги про те, що не було закону, який би визначав для співробітників Служби діяння, що є дисциплінарними правопорушеннями, та за які накладається дисциплінарне стягнення у виді звільнення із займаної посади, а відтак ВРП діяла в межах наданих їй повноважень.

24. Служба у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

25. У цілому мотиви відзиву зводяться до того, що апеляційна скарга не містить належних і обґрунтованих доводів, які б давали підстави спростувати висновки суду першої інстанції.

26. Третя особа стверджує, що висновки суду першої інстанції щодо: неналежного виконання позивачем покладених на нього обов`язків; порушення ним службової дисципліни через відсутність без поважних причин на службі; перевищення позивачем своїх службових повноважень; порушення ним обмежень та заборони, визначених законодавством для поліцейських та співробітників Служби, зокрема Законом № 1700-VII, - у поданій апеляційній скарзі не оскаржується, що свідчить про згоду позивача зі встановленими протягом судового розгляду обставинами справи та висновками суду першої інстанції.

27. У зв`язку з викладеним ВРП та Служба просять залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін. Рух апеляційної скарги

28. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 грудня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративну справу № 9901/72/21.

29. Ухвалою від 21 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін.

30. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.

31. Представники відповідача та третьої особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися; подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, у яких просили оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

32. ВРП рішенням від 13 червня 2019 року № 1632/0/15-19 призначила ОСОБА_1 на посаду заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби). 33. 13 червня 2019 року заступник Голови Служби (керівник апарату Голови Служби) полковник ОСОБА_1 прийняв Присягу співробітника Служби.

34. Згідно з наказом Служби від 18 червня 2019 року № 29 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу до Служби з 13 червня 2019 року. Цим наказом ОСОБА_1 присвоєно в порядку переатестування спеціальне звання полковника Служби. 35. 20 січня 2021 року Голова Служби звернувся до ВРП з поданням від 18 січня 2021 року про звільнення полковника Служби ОСОБА_1 з посади заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби), навівши такі факти: - у період з 01 вересня 2020 року по 18 січня 2021 року ОСОБА_1 не визначав завдань керівникам та особовому складу структурних підрозділів, які йому підпорядковані, і, відповідно, не здійснював контроль за виконанням завдань, які на них покладені; - ОСОБА_1 не знаходився повний робочий день на території Центрального органу управління Служби 03, 04, 22 грудня 2020 року, 05, 14 січня 2021 року; - у жовтні 2020 року ОСОБА_1 за власною ініціативою звернувся до посадових осіб ДК «Укроборонпром» щодо можливості утилізації Службою мазуту, який як резервне паливо зберігається на ДП «Антонов». Зазначене не належить до повноважень Служби; - за усною вказівкою ОСОБА_1 посадовою особою ТУ Служби у Кіровоградській області на посаду провідного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення призначено ОСОБА_4 , яка з 10 серпня по 01 жовтня 2020 року без поважних причин не з`являлась на роботі, проте за цей період їй виплачено заробітну плату та премію; - заступник Голови Служби (керівник апарату Голови Служби) ОСОБА_1 має частку власності у приватній компанії з надання послуг, що є порушенням обмежень, установлених законами № 1700-VII і № 580-VIII.

36. Подання містило висновок, що своїми діями заступник Голови Служби (керівник апарату Голови Служби) полковник Служби ОСОБА_1 порушив Присягу співробітника Служби, дискредитує Службу як державний орган у системі правосуддя і підриває авторитет судової влади в цілому.

37. ВРП рішенням від 28 січня 2021 року № 151/0/15-21: призначила службове розслідування за фактами, викладеними у поданні Голови Служби ОСОБА_5 від 18 січня 2021 року, стосовно заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби) ОСОБА_1 ; зобов`язала Голову Служби невідкладно відповідно до Закону № 2337-VIII створити дисциплінарну комісію для проведення службового розслідування за фактами, викладеними в поданні від 18 січня 2021 року; в місячний термін надати ВРП висновок за результатами вказаного службового розслідування; на час проведення службового розслідування та прийняття відповідного рішення відсторонила заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби) ОСОБА_1 від виконання обов`язків за посадою.

38. Приймаючи вказане рішення, ВРП виходила з того, що викладені в поданні факти й додані до нього докази можуть свідчити про наявність у діях заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби) ОСОБА_1 ознак дисциплінарних проступків.

39. На виконання рішення ВРП Голова Служби 01 лютого 2021 року видав накази № 49, 50, якими утворив дисциплінарну комісію із співробітників та працівників центрального органу управління, якій доручено в термін з 01 по 28 лютого 2021 року провести службове розслідування за фактами порушень заступником Голови Служби (керівником апарату Голови Служби) полковником Служби ОСОБА_1 службової дисципліни та невиконання покладених на нього функціональних обов`язків. 40. 05 лютого 2021 року до ВРП надійшов висновок службового розслідування, у якому встановлено, що викладені в поданні Голови Служби ОСОБА_5 факти порушень, допущених заступником Голови цієї Служби ОСОБА_1 , підтвердилися.

41. ВРП рішенням від 11 лютого 2021 року № 339/0/15-21 задовольнила подання Голови Служби Бондаря В. І. від 18 січня 2021 року та звільнила ОСОБА_1 з посади заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби).

42. ВРП виходила з того, що матеріалами службового розслідування зафіксовано, що ОСОБА_1 своїми діями грубо порушив вимоги статей 25, 36 Закону № 1700-VII, Статут, Положення № 1052/0/15-19 та Присягу співробітника Служби. Отже, службовим розслідуванням підтверджено вчинення ОСОБА_1 умисних діянь, які дискредитують звання працівника органів Служби, порушують Присягу. Такі дії керівництва Служби підривають авторитет державного органу.

43. Вважаючи рішення ВРП від 11 лютого 2021 року № 339/0/15-21 протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

44. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

45. Згідно із частиною першою статті 161 Закону № 1402-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Служба є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

46. Частинами другою та третьою цієї статті Закону № 1402-VIII встановлено, що Служба підзвітна ВРП та підконтрольна Державній судовій адміністрації України. Керівництво діяльністю Служби здійснює Голова Служби, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади ВРП. Голова Служби має заступників, які за його поданням призначаються на посади за результатами відкритого конкурсу і звільняються з посад ВРП.

47. До кандидатів на посади співробітників Служби застосовуються вимоги, передбачені Законом № 580-VIII для кандидатів на службу в поліції. На співробітників Служби поширюються обмеження та вимоги, встановлені Законом № 1700-VII, а також передбачені для поліцейських Законом № 580-VIII обмеження, пов`язані зі службою в поліції. Час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах. До стажу служби у Службі зараховується, зокрема, стаж служби в поліції (частини перша, третя, четверта статті 163 Закону № 1402-VIII).

48. Відповідно до положень частини третьої статті 165 Закону № 1402-VIII співробітникам Служби, окрім грошового забезпечення, визначеного в частинах першій, другій цієї статті, гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом № 580-VIII для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби.

49. Згідно із частиною шостою статті 163 Закону № 1402-VIII порядок проходження служби співробітниками Служби визначається у відповідному положенні, яке затверджується ВРП за поданням Голови Служби, погодженим із Державною судовою адміністрацією України.

50. На виконання наведених положень статті 163 Закону № 1402-VIII ВРП 04 квітня 2019 року ухвалила рішення № 1052/0/15-19, яким затвердила Положення про проходження служби співробітниками Служби.

51. У цьому Положенні (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, визначено порядок проходження служби громадянами України у Службі та порядок звільнення зі служби.

52. Відповідно до підпункту 6 пункту 2 розділу XII Положення № 1052/0/15-19 співробітник звільняється зі служби, а служба припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Статуту.

53. Велика Палата звертає увагу, що ВРП, затверджуючи своїм рішенням Положення № 1052/0/15-19, діяла в межах повноважень та на підставі закону, оскільки не встановлювала підстави дисциплінарної відповідальності або ж які діяння є дисциплінарним проступком, а лише вказала, відповідно до якого закону накладається дисциплінарне стягнення, а відтак реалізувала свої повноваження стосовно співробітників Служби, делеговані частиною шостою статті 163 Закону № 1402-VIII.

54. ОСОБА_1 в доводах апеляційної скарги послався на те, що станом на лютий 2021 року законодавець не розповсюджував дію Статуту на співробітників Служби, за винятком одного випадку, передбаченого частиною шостою статті 164 Закону № 1402-VIII, згідно з якою співробітник Служби (крім співробітників, які мають спеціальні звання вищого складу) може бути понижений у спеціальному званні на один ступінь унаслідок застосування відповідного дисциплінарного стягнення на підставах і в порядку, визначених для поліцейських Статутом.

55. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що 23 травня 2021 року набрав чинності Закон № 1417-IX, яким, зокрема, статтю 163 Закону № 1402-VIII після частини третьої доповнено новою частиною такого змісту: «4. На співробітників Служби судової охорони поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Порядок проведення службового розслідування стосовно співробітників Служби судової охорони та утворення дисциплінарних комісій, їх повноваження встановлюються Головою Служби судової охорони».

56. З пояснювальної записки до проєкту Закону від 27 квітня 2021 року № 1417-IXможна встановити, на що була спрямована законодавча ініціатива. На обґрунтування необхідності прийняття вказаного Закону в пояснювальній записці вказувалося, зокрема, на те, що починаючи з квітня 2019 року розпочато формування Служби, утворено центральний орган управління та територіальні управління в 24 областях України, призначено керівництво Служби, начальників територіальних управлінь, а також здійснюються необхідні заходи щодо комплектування та матеріально-технічного забезпечення органів управління й підрозділів Служби. Разом з тим досвід створення Служби надав змогу встановити низку проблемних питань, що перешкоджають її поступальному розвитку. Насамперед це стосується окремих питань проходження служби у Службі судової охорони. Зокрема, потребують врегулювання на законодавчому рівні питання поширення на співробітників Служби особливого порядку військового обліку, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» для поліцейських та осіб начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Державної кримінально-виконавчої служби України, визначення порядку матеріальної відповідальності співробітників за шкоду, завдану державі, встановлення особливостей застосування у Службі Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а також поширення на співробітників Служби дії Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

57. Отже, як зазначено в пояснювальній записці, проєкт Закону № 1417-IXрозроблено з метою врегулювання правових засад організації проходження служби у Службі, уточнення й деталізації низки норм Закону № 1402-VIII та інших законодавчих актів, а також забезпечення виконання Службою визначених законом завдань. Прийняття Закону № 1417-IX дасть можливість врегулювати існуючі проблемні питання проходження служби у Службі, та, у свою чергу, створить необхідні передумови для розвитку і підвищення її якості, а також ефективного виконання покладених на неї завдань та підвищення рівня соціального захисту співробітників Служби.

58. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає вмотивованим висновок суду першої інстанції про те, що аналіз норм Закону № 1402-VIII та Положення № 1052/0/15-19 давав підстави для висновку, що в питаннях застосування дисциплінарних стягнень на співробітників Служби поширюється дія Закону № 2337-VIII, яким затверджено Статут. Те, що зміни, якими поширено на законодавчому рівні на співробітників Служби дію Статуту, були внесені в Закон № 1402-VIII пізніше (набрали чинності 23 травня 2021 року), не заперечує законодавчих повноважень ВРП притягати співробітників Служби до дисциплінарної відповідальності відповідно до Статуту. Насправді ці зміни лише підтверджують правильність висновків ВРП та суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин Закону № 2337-VІІІ, яким затверджено Статут.

59. Відповідно до пункту 3 розділу II Положення № 1052/0/15-19 службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного співробітника Служби під час виконання службових обов`язків, з-поміж іншого: чесно і сумлінно додержуватися Присяги співробітника Служби, виконувати закони України; демонструвати культурне та чемне спілкування із громадянами, не допускати порушень законодавства; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) інструкцій, наказів керівництва.

60. За протиправні дії чи бездіяльність під час виконання службових обов`язків співробітники несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 4 розділу ІІ Положення № 1052/0/15-19).

61. За приписами пункту 6 розділу І Положення № 1052/0/15-19 на співробітників поширюються обмеження та вимоги, встановлені Законом № 1700-VII, а також передбачені для співробітників Законом № 580-VIII обмеження, пов`язані зі службою в поліції.

62. Згідно із частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Статутом, що затверджується законом.

63. Відповідно до частини першої статті 11 Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно із цим Статутом.

64. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Статуту).

65. Статут відносить звільнення з посади до видів дисциплінарних стягнень, які застосовуються до поліцейського за вчинення дисциплінарного проступку (пункт 6 частини третьої статті 13).

66. Згідно зі статтею 14 Статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку проводиться службове розслідування. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

67. Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (частина перша статті 15 Статуту).

68. Відповідно до підпунктів 22, 36 пункту 19 Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням ВРП від 04 квітня 2019 року № 1051/0/15-19 (далі - Положення № 1051/0/15-19), Голова Служби: утворює комісії з питань, що належать до повноважень Служби; забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання та виявлення корупції, порушень законності, службової дисципліни співробітниками та іншими працівниками Служби.

69. Голова Служби з питань, що належать до його повноважень, видає накази, розпорядження та доручення, організовує та контролює їх виконання (пункт 20 Положення № 1051/0/15-19).

70. Згідно із частиною першою статті 16 Статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

71. Відповідно до частин другої, четвертої статті 15 Статуту дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування.

72. Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначені у Порядку проведення службових розслідувань.

73. Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу ІІ цього Порядку підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

74. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (пункт 2 розділу VІ Порядку проведення службового розслідування).

75. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку (пункт 4 розділу V Порядку проведення службового розслідування).

76. Відповідно до частин першої, другої статті 13 Статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

77. Підпункт 6 частини третьої статті 13 Статуту відносить звільнення з посади до виду дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських.

78. Наведені вище норми законів № 1402-VIII, № 580-VIII, Статуту, положень № 1052/0/15-19 та № 1051/0/15-19 обґрунтовано враховано та правильно застосовано ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення.

79. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку за фактом призначення за його усною вказівкою на посаду провідного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення ТУ Служби у Кіровоградській області ОСОБА_4 , яка з 10 серпня по 01 жовтня 2020 року без поважних причин на роботі не з`являлась, проте за цей період їй виплачено заробітну плату та премію, оскільки позивач не є керівником чи посадовою особою ТУ Служби у Кіровоградській області та не може нести відповідальність за дії співробітників та працівників цього територіального підрозділу Служби.

80. Водночас суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що виключення зі складу дисциплінарного проступку обставин щодо причетності ОСОБА_1 до призначення ОСОБА_4 на посаду провідного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення ТУ Служби у Кіровоградській області та підставності оплати праці останньої не мають правової основи для установленого ВРП факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

81. Щодо доводів ОСОБА_1 про недоведеність висновків ВРП проневиконання та неналежне виконання ним його посадових обов`язків, а саме з приводу роботи з підпорядкованими підрозділами, а також ненаведення судом першої інстанції конкретного пункту нормативного документа, який визначав посадові обов`язки позивача та який позивач не виконав або неналежним чином виконав, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

82. Як установлено матеріалами справи, ВРП рішенням від 11 квітня 2019 року № 1134/0/15-19 затвердила Умови проведення конкурсу на зайняття вакантної посади заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби) (далі - Умови проведення конкурсу), у яких окреслені основні повноваження за цією посадою.

83. Зокрема, до повноважень заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби) належить забезпечення координації підрозділів Служби, які здійснюють та організовують інформаційно-аналітичну роботу, міжнародне співробітництво, документальне забезпечення, а також здійснення контролю за діяльністю цих підрозділів, забезпечення виконання покладених на них завдань.

84. Наказом Голови Служби від 06 травня 2019 року № 19 затверджені положення про структурні підрозділи центрального органу управління Служби, зокрема: Положення про управління забезпечення діяльності керівництва апарату Голови Служби центрального органу управління Служби, Положення про відділ документального забезпечення апарату Голови Служби центрального органу управління Служби.

85. Пунктами 1, 3, 5 розділу І Положення про управління забезпечення діяльності керівництва апарату Голови Служби центрального органу управління Служби визначено, що це управління є структурним підрозділом апарату Голови Служби центрального органу управління Служби, начальник цього управління підпорядковується безпосередньо заступнику Голови Служби - керівнику апарату; до складу управління входять структурні підрозділи: відділ забезпечення діяльності керівництва та протоколу, відділ міжнародного співробітництва, прес-служба.

86. Згідно з пунктами 1, 3 Положення про відділ документального забезпечення апарату Голови Служби центрального органу управління Служби цей відділ є структурним підрозділом апарату Голови Служби центрального органу управління Служби, а начальник цього управління підпорядковується безпосередньо заступнику Голови Служби - керівнику апарату Служби.

87. Також Голова Служби 21 грудня 2020 року затвердив посадову інструкцію, якою визначені завдання, обов`язки, права та відповідальність заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби).

88. Суд першої інстанції установив, що ВРП перевірила та визнала встановленими факти, наведені в поданні Голови Служби та у висновку службового розслідування, а саме: у період з 01 вересня 2020 року по 18 січня 2021 року заступник Голови Служби (керівник апарату Голови Служби) полковник Служби ОСОБА_1 жодних завдань керівникам та особовому складу підпорядкованих йому структурних підрозділів не ставив та, відповідно, контроль за виконанням завдань, покладених на ці структурні підрозділи, не здійснював, а також не здійснював контроль за їх діяльністю.

89. Означені факти ВРП вважала підтвердженими доданими до висновку копіями доповідних записок від 18 січня 2021 року: начальника відділу міжнародного співробітництва, начальника відділу забезпечення діяльності керівництва, начальника відділу забезпечення діяльності керівництва апарату Голови Служби, заступника начальника відділу забезпечення діяльності керівництва апарату Голови Служби. Роботу цих структурних підрозділів та контроль за виконанням ними завдань протягом зазначеного вище періоду організовували і здійснювали їх безпосередні керівники.

90. Крім того, ВРП погодилася з тим, що ОСОБА_1 не здійснював заходи, визначені наказами Служби від 30 грудня 2020 року № 712 «Про затвердження розпорядку дня в ЦОУ ССО на 2021 рік» та від 02 червня 2020 року № 223 «Про затвердження розпорядку дня в ЦОУ ССО на 2020 рік» (зі змінами, внесеними наказом Служби від 22 червня 2020 року № 259) як його безпосередні службові обов`язки, а саме: - не проводив щоденні наради з підпорядкованими підрозділами центрального органу управління Служби з визначенням їм відповідних завдань; - не здійснював щомісячне підбиття підсумків із підпорядкованими структурними підрозділами центрального органу управління Служби та не визначав їм відповідні завдання на наступний місяць; - не затверджував визначені наказами Служби від 19 листопада 2019 року № 220 (зі змінами) та від 09 листопада 2020 року № 600 «Про затвердження Переліку організаційно-розпорядчих документів, що відпрацьовуються в Службі судової охорони» плани роботи підпорядкованих структурних підрозділів центрального органу управління Служби; - не організовував та не брав участі у розробці нормативно-правових та організаційно-розпорядчих документів Служби за напрямом діяльності; - не організовував та не контролював виконання завдань щодо удосконалення системи моніторингу та контролю за виконавською дисципліною в центральному органі управління Служби та територіальних управліннях Служби відповідно до наказу Служби від 12 грудня 2019 року № 257 «Про підсумки службової діяльності Служби судової охорони у 2019 році та завдання на 2020 рік»; - не організовував та не контролював виконання завдань щодо запровадження електронного документообігу в центральному органі управління Служби та територіальних управліннях Служби відповідно до наказу Служби від 12 грудня 2019 року; - не організовував та не контролював виконання завдань щодо впровадження автоматизованої системи діловодства в центральному органі управління Служби та територіальних управліннях Служби (наказ Служби від 12 грудня 2019 року № 257); - не здійснював заходи щодо організації та координації діяльності територіальних управлінь Служби за напрямами організації документального забезпечення, ведення діловодства, електронного документообігу та архівного зберігання документів, створення, використання та зберігання інформації з обмеженим доступом та проведення заходів міжнародного співробітництва.

91. Факти вказаних порушень підтверджуються письмовими поясненнями наведених вище керівників структурних підрозділів Служби.

92. Упродовж усього окресленого періоду заступник Голови Служби (керівник апарату Голови Служби) полковник Служби ОСОБА_1 брав опосередковану участь у підготовці заняття зі співробітниками Служби щодо запровадження електронного документообігу в центральному органі управління та територіальних управліннях Служби, організував підготовку лише одного доручення від 04 грудня 2020 року № 30/2-2903/20 про надання інформації про результати роботи за напрямом діяльності за 2020 рік, здійснення кураторства за закріпленими територіальними управліннями Служби та завдання на наступний рік (порядок денний службової наради центрального органу управління Служби на 07 грудня 2020 року), проте самоусунувся і не брав безпосередньої участі в підбитті підсумків в центральному органі управління Служби.

93. Відповідно до підпункту 11 пункту 19 Положення № 1051/0/15-19 до компетенції Голови Служби віднесено повноваження визначення функцій заступників Голови Служби та розподіл обов`язків між ними.

94. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що обов`язки позивача як заступника Голови Служби були визначені іншими документами. Приміром, в оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції послався на Умови проведення конкурсу.

95. На думку ОСОБА_1 , це твердження є помилковим, оскільки виключно до компетенції Голови Служби віднесено визначення функцій і обов`язків заступника Голови Служби. Крім того, Умови проведення конкурсу не можуть визначати його трудову функцію, оскільки такі умови вичерпують свою силу після проведення конкурсу, адже цей документ регулює питання проведення конкурсу, а не трудову функцію співробітника Служби.

96. Крім цього, позивач стверджував, що не міг порушити посадову інструкцію, позаяк цей документ всупереч вимогам трудового законодавства не був доведений йому під розписку. Отже, посилання в оскаржуваному судовому рішенні на порушення позивачем посадових обов`язків є безпідставним, оскільки позивач не міг порушувати те, про що йому не було відомо.

97. Проте наведені доводи не спростовують тих обставин, що позивач упродовж зазначеного вище періоду не виконував обов`язків, покладених на нього за посадою заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби). Та обставина, що ОСОБА_1 під підпис не ознайомився з посадовою інструкцією, не може свідчити про те, що, обіймаючи таку посаду як заступник Голови Служби та перебуваючи у званні полковника Служби, він може нехтувати своїми посадовими обов`язками та протягом тривалого часу не виконувати їх.

98. Наведені в рішенні суду першої інстанції Умови проведення конкурсу лише додатково вказують на те, що ОСОБА_1 не міг не знати про свої посадові обов`язки, а посилання в апеляційній скарзі на те, що його не ознайомлено під підпис із посадовою інструкцією, свідчить про намагання уникнути відповідальності.

99. Як установлено матеріалами справи, позивач 13 червня 2019 року прийняв Присягу співробітника Служби, відповідно до якої він, зокрема, присягав сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

100. Обіймаючи таку високу посаду, ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати те, що посада заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби) передбачає виконання посадових обов`язків. Такі посадові обов`язки визначені в посадовій інструкції.

101. Зі змісту письмових пояснень від 10 лютого 2021 року, наданих до ВРП, убачається, що позивач і сам не заперечує того, що виконував свої посадові обов`язки в період з 12 вересня по 03 грудня 2020 року лише 6 днів та 04 грудня 2020 року на виконання наказу Голови Служби від 13 листопада 2019 року № 212 надсилав листи начальникам територіальних відділень.

102. Наведеним обставинам надана відповідна правова оцінка як ВРП, так і судом першої інстанції, яка є чіткою та обґрунтованою.

103. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 ознак невиконання і неналежного виконання обов`язків заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби), що є ознакою дисциплінарного проступку.

104. Аналізуючи висновки ВРП стосовно того, що ОСОБА_1 не знаходився повний робочий день на території центрального органу управління Служби 03, 04, 22 грудня 2020 року та 05, 14 січня 2021 року, попри те, що скаржник не зазначив будь-яких доводів, Велика Палата Верховного Суду, беручи до уваги, що ці обставини вплинули на застосування до позивача одного з найсуворіших стягнень у виді звільнення з посади, вважає за необхідне надати їм відповідну правову оцінку.

105. Суд першої інстанції встановив, що згідно з поданням Голови Служби від 18 січня 2021 року, що також підтверджено під час проведення службового розслідування, ОСОБА_1 порушив установлений розпорядок дня щодо перебування у робочий час на території центрального органу управління Служби, а саме: 03 грудня 2020 року (четвер) ОСОБА_1 вибув з території центрального органу управління о 9 год 45 хв та прибув о 12 год 50 хв (був відсутній 3 год 05 хв), вибув о 15 год 45 хв та більше до місця служби не повертався (був відсутній 1 год 15 хв); 04 грудня 2020 року (п`ятниця) позивач вибув з території центрального органу управління о 13 год 41 хв та прибув о 15 год 42 хв (був відсутній 1 год 53 хв); 22 грудня 2020 року (вівторок) ОСОБА_1 вибув з території центрального органу управління о 13 год 06 хв та прибув о 15 год 09 хв (був відсутній 1 год 24 хв); 05 січня 2021 року (вівторок) позивач вибув з території центрального органу управління об 11 год 03 хв та більше до місця роботи не повертався (був відсутній 5 год 12 хв); 14 січня 2021 року (четвер) ОСОБА_1 вибув з території центрального управління о 12 год 01 хв та прибув о 16 год 05 хв (був відсутній 3 год 34 хв); вибув о 16 год 19 хв та більше до місця роботи не повертався (був відсутній 41 хв).

106. На спростування вказаних обставин позивач у своїх письмових поясненнях до ВРП від 10 лютого 2021 року зазначив, що вказав, що 03, 04 та 22 грудня 2020 року він дійсно не перебував повний день на робочому місці. У цей час, за його поясненнями, він виконував свої обов`язки за межами центрального органу управління, а саме виконував завдання Голови Служби щодо супроводу, розроблення та прийняття законопроекту № 3935, проводячи відповідні консультації.

107. На підтвердження того, що він виконував свої посадові обов`язки поза межами приміщення території центрального органу управління 03, 04 та 22 грудня 2020 року, ОСОБА_1 ніяких доказів не надав.

108. У контексті таких доказів, а також інших відомостей документи, які містяться в матеріалах справи, дають підстави для висновку, що 03, 04 та 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 не був присутнім на робочому місці повний робочий час, а поза приміщенням центрального органу управління не вчиняв діяльність, пов`язану з виконанням його посадових обов`язків, зокрема з виконання наказів Голови Служби.

109. Щодо відсутності на робочому місці у зазначений період 05, 14 січня 2021 року ОСОБА_1 не надав жодних пояснень, які б указували на поважність такої відсутності.

110. Наведе свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що заступник Голови Служби ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, який полягає в порушенні службової дисципліни.

111. Стосовно обставин, за яких ОСОБА_1 у жовтні 2020 року за власною ініціативою звернувся до посадових осіб ДК «Укроборонпром» щодо можливості утилізації Службою мазуту, який як резервне паливо зберігається на ДП «Антонов», суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги лист від 07 жовтня 2020 року № UОР 001-10781 за підписом заступника генерального директора з безпеки ДК «Укроборонпром», відповідно до якого 06 жовтня 2020 року до Концерну за власною ініціативою для зустрічі з посадовою особою прибув ОСОБА_1 . У розмові ОСОБА_1 зазначав про можливість утилізації мазуту, який як резервне паливо знаходиться на ДП «Антонов».

112. У відповіді від 08 жовтня 2020 року № 30/2-25/3/20 Голова Служби зазначив, що наказів, розпоряджень, вказівок стосовно порушеного питання не видавав. Повноваження і завдання Служби чітко визначені чинним законодавством, звернення ОСОБА_1 до посадових осіб Концерну є його особистою ініціативою і ніяк не пов`язане з виконанням ним своїх службових обов`язків.

113. У поясненнях, наданих у суді першої інстанції, ОСОБА_1 не заперечував факт спілкування на початку жовтня 2020 року з виконувачем обов`язків директора департаменту ДК «Укроборонпром», але не з питання утилізації мазуту, а з приводу розміщення підрозділів Служби «на фондах» Концерну в місті Києві. Пояснив, що питання утилізації мазуту під час бесіди виникало у представника Концерну до іншого учасника зустрічі, який був знайомий із ОСОБА_1 і теж був присутній на зустрічі.

114. Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що наведені дії позивача свідчать про перевищення ним своїх службових повноважень, що відповідно до статті 12 Статуту також є дисциплінарним проступком.

115. Відносно останнього епізоду дисциплінарного проступку звертає на себе увагу той факт, що під час службового розслідування було встановлено, що 15 січня 2021 року о 18 год на телеканалі «Прямий» у програмі «Watchdogs» опубліковано сюжет «Мамкині» лобісти в США», у якому оприлюднено інформацію щодо наявності у заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби) полковника Служби ОСОБА_1 частки власності у компанії «West Capital Inc.», активи якої зосереджені в місті Каспер, штат Вайомінг, та надання ним як лобістом цієї компанії під час проходження служби у Службі послуг іншим особам.

116. Як убачається з матеріалів справи, Компанія «West Capital Inc.» зареєстрована 07 березня 2020 року Державним секретарем штату Вайомінг за ідентифікаційним номером 2020-000927339 як акціонерне товариство корпоративного типу та має у складі акціонерів громадянина США ОСОБА_6 , «INCFILE.COM» 17350 Штат Вайомінг 249 #220, Хьюстон, Техас, 77064, що підтверджується копією витягів з реєстрації. 117. 31 грудня 2020 року Компанія «West Capital Inc.», активи якої зосереджені в місті Каспер, штат Вайомінг, зареєстрована як лобіст Офісу Президента України. У подальшому ця компанія оновила свою заявку, вказавши, що працює на Кабінет Міністрів України. Початкова заявка компанії «West Capital Іnс.» зазначає ОСОБА_1 як єдиного лобіста компанії. Згідно з оновленою 04 січня 2021 року заявкою лобістом фірми зазначена ОСОБА_8 .

118. У заявці про реєстрацію нового клієнта лобіста, поданій 31 грудня 2020 року до відповідного органу Сенату США, клієнта зазначено як «Office of the President of Ukraine», Address: 1 Bankova street, а лобіста - «Mr. ОСОБА_1» з номером телефону, ідентичним номеру телефону заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби) полковника Служби ОСОБА_1.

119. Також протягом проведення розслідування комісія ознайомилася зі статтею «ІНФОРМАЦІЯ_2», опублікованою виданням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у мережі ІНФОРМАЦІЯ_3 о 13 год 39 хв, у якій також підтверджуються вказані вище факти.

120. Під час розмови з журналістами «Watchdogs» у приміщенні телеканалу «Прямий» ОСОБА_1 показав, як можна увійти до електронної системи американського уряду і вписати будь-чиїм лобістом будь-яку особу.

121. При цьому він ввів логін і пароль Компанії «West Capital Inc.», до якої він нібито не має жодного стосунку, та вніс до американського реєстру заявку, де лобістом Офісу Президента України зазначений журналіст ОСОБА_9 . Ця заявка знаходилась у реєстрі лише кілька годин та була відхилена системою Сенату, що свідчить про фактичну неможливість будь-якій особі внести будь-кого до реєстру лобістів.

122. У процесі службового розслідування комісією оглянуто копію електронного листування між лобістською Компанією «West Capital Inc.» («ОСОБА_1» ІНФОРМАЦІЯ_4) та автором статті ОСОБА_10 («ОСОБА_10» ІНФОРМАЦІЯ_5), у якому Компанія «West Capital Іnс.» повідомляє про те, що має статус корпорації типу С, акціями компанії володіють 4 особи по 25 % акцій кожен, пан ОСОБА_1 володіє 25 % акцій.

123. Цей факт підтверджено публічною інформацією та копією реєстраційного документа, доданого до матеріалів перевірки.

124. ОСОБА_1 у своїх поясненнях у судовому засіданні суду першої інстанції заперечив свою причетність до вказаної вище компанії, посилаючись на те, що не існує документа, який підтверджує цей факт.

125. Також позивач надав лист НАЗК від 05 травня 2021 року № 33-03/29834/21, у якому зазначено, що за результатами моніторингу та контролю за виконанням заступником Голови Служби (керівника апарату Голови Служби) ОСОБА_1 Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у період з 20 січня по 01 квітня 2021 року підстав для вжиття заходів реагування не встановлено.

126. Водночас суд першої інстанції, оглянувши вказаний вище лист НАЗК, обґрунтовано звернув увагу на те, що вказаний моніторинг відбувся лише в період з 20 січня по 01 квітня 2021 року, тоді як оприлюднена інформація щодо наявності у заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби) полковника Служби ОСОБА_1 частки власності у компанії «West Capital Inc.» стосувалася періоду 2020 року та середини січня 2021 року.

127. Як зазначено вище, відповідно до частини третьої статті 163 Закону № 1402-VIII на співробітників Служби поширюються обмеження та вимоги, встановлені Законом № 1700-VII, а також передбачені для поліцейських Законом № 580-VIII обмеження, пов`язані зі службою в поліції.

128. Згідно зі статтею 66 Закону № 580-VIII поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої.

129. Статтею 25 Закону № 1700-VII визначено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, забороняється: займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

130. З огляду на встановлені вище обставини Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , будучи посадовою особою державного органу, порушив обмеження та заборони, визначені законодавством для поліцейських і співробітників Служби, що свідчить про вчинення ним дисциплінарного проступку.

131. Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1700-VII посадові особи юридичних осіб публічного права зобов`язані протягом 30 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом.

132. Матеріалами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 ці вимоги Закону № 1700-VII не виконав.

133. Отже, наведені вище обставини та нормативно-правове регулювання свідчать про те, що заступник Голови Служби (керівник апарату Голови Служби) ОСОБА_1 : порушив службову дисципліну, не виконував та неналежно виконував посадові обов`язки; вчинив дії, які виходять за межі посадових обов`язків; порушив обмеження та заборони, визначені законодавством для співробітника Служби; вчинив дії, що підривають авторитет Служби.

134. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне заначити, що наведені порушення самі собою окремо не давали б підстави для висновку, що до позивача необхідно застосувати такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади, проте сукупність цих порушень, характер та поведінка ОСОБА_1 дають підстави для висновку, що такий вид стягнення, як звільнення з посади, є пропорційним та справедливим.

135. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив докази у справі та, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .

136. Інші доводи та міркування, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , правильність указаного висновку суду першої інстанції не спростовують.

137. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що за загальним правилом захист порушеного права позивача має відбуватися в межах одного судового провадження.

138. Як убачається зі змісту рішення суду першої інстанції, під час розгляду цієї справи суд перевірив і оцінив усі обставини, пов`язані з притягненням ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, зокрема й щодо створення Головою Служби дисциплінарної комісії та проведення стосовно ОСОБА_1 службового розслідування.

139. Отже, вказані обставини не підлягають додатковій перевірці в межах інших судових проваджень, зокрема й у справі № 640/5939/21 за позовом ОСОБА_1 до Служби про визнання протиправним і скасування наказу від 01 лютого 2021 року № 49, встановлення відсутності компетенції. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

140. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

141. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

142. Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 243, 266, 292, 315, 316, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча Л. І. Рогач Суддя-доповідач М. І. Гриців Судді: Ю. Л. Власов Г. Р. Крет І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко І. В. Желєзний І. В. Ткач О. С. Золотніков О. С. Ткачук Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик Відповідно до частини третьої статті 355 КАС України постанову оформив суддя Золотніков О. С.