Ухвала КЦС ВС № 127/4066/22

Ухвала 29 грудня 2022 року м. Київ справа № 127/4066/22 провадження № 61-13230ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради про визнання протиправним рішення та поновлення на квартирному обліку, ВСТАНОВИВ: У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради про визнання протиправним рішення та поновлення на квартирному обліку. В обґрунтування позову зазначала, що за змістом направлення Житомирського обласного виконавчого комітету від 20 листопада 1990 року № 18325 її сім`я у складі чотирьох осіб взята на позачергову чергу для отримання державної квартири у Ленінському районному виконавчому комітеті за № 50 у м. Вінниця. Вона є вдовою ліквідатора аварії на ЧАЕС у 1986 році, інваліда першої групи першої категорії, потерпіла від аварії на ЧАЕС. Вказувала, що за змістом листа Вінницької міської ради дізналася про порушення її прав, свобод та інтересів, оскільки її сім`я за рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської радизнята з квартирного обліку, як така, що забезпечена нормою середньої забезпеченості громадян житловою площею у м. Вінниця. Зазначала, що її сім`ю незаконно знято з квартирного обліку міської ради м. Вінниця, яка перебувала на позачерговій черзі згідно направлення Житомирського обласного виконавчого комітету від 20 листопада 1990 року № 18325 на переселення із радіаційної місцевості, оскільки вона не забезпечена нормою рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею у м. Вінниці. Житло, яке їй залишилось у спадок, непридатне до проживання, а умови проживання у ньому є незадовільними. Ураховуючи викладене, просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Вінницької міської радивід 28 січня 2021 року № 198 та зобов`язати Департамент житлового господарства Вінницької міської ради поновити на квартирний облік сім`ю інваліда - чорнобильця (1 категорії) ОСОБА_1 із збереженням початкової постановки на квартирний облік, не змінюючи попередню дату. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суди, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , виходили з того, що порушень законодавства при прийнятті рішення про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 , разом із сім`єю, яка складається із 4 осіб (вона, син ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , онук ОСОБА_4 ) не встановлено, оскільки сім`я забезпечена нормою рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею у м. Вінниці. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 вперше звернулася до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року. Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2022 року касаційні скарги ОСОБА_1 повернуті заявниці з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України (заявницею у касаційних скаргах не викладені підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку). 28 грудня 2022 року ОСОБА_1 вдруге звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою касаційного оскарження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах. Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави. Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень на підставі частини четвертої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав. У поданій касаційній скарзі як на підставу для оскарження судових рішень заявниця посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). Проте, наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (якщо суд не дослідив зібрані у справі докази), може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Крім того, посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Наведене свідчить про невиконання заявницею вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Верховний Суд роз`яснює заявниці положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що коректне зазначення підстав касаційного оскарження та їх належне обґрунтування є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яке необхідне для вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги. У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Враховуючи те, що заявниця не виконала вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявниці. Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради про визнання протиправним рішення та поновлення на квартирному обліку повернути заявниці. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак