Ухвала КЦС ВС № 206/2663/21

Ухвала 28 грудня 2022 року м. Київ справа № 206/2663/21 провадження № 61-12967ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Євчук Ірина Леонідівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та повернення земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: У червні 2022 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Євчук І. Л., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та повернення земельної ділянки. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, позов Дніпровської міської ради задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Євчук І. Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40031898, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ОСОБА_1 на магазин за адресою: АДРЕСА_1 . Припинено право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме магазин, літ. А-1 - будівля магазину, загальною площею - 42,4 кв. м, літ. а1 - прибудова, літ. 1-1 - навіс, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1502592412101, та скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на нього за ОСОБА_1 , номер запису про право власності 25166129. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої будівлі, а саме: магазин, літ. А-1 - будівля магазину, загальною площею - 42,4 кв. м, літ. а1 - прибудова, літ. 1-1 - навіс. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 23 грудня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року в указаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. До касаційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу касаційної скарги, яке обґрунтоване тим, що вона знаходиться у скрутному матеріальному становищі, а розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного її доходу за попередній календарний рік, який складає 50 400,00 грн. Крім того заявник посилається на те, що вона є одинокою матір`ю, так як не перебуває у зареєстрованому шлюбі, має статус члена багатодітної сім`ї, виховує та утримує трьох дітей віком до 14 років, та одну дитину 14 повних років, а загальний місячний дохід у вигляді допомоги на багатодітну сім`ю складає 4 200,00 грн. Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до вимог частин першої і третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Відповідно до частин другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. З огляду на положення наведених норм закону, а також враховуючи наведені заявником обставини та надані докази, наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу касаційної скарги. За частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження судових рішень, зокрема зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо: - застосування норми статей 256, 257, 261, 267 ЦК України до виниклих правовідносин щодо застосування судом спливу строку позовної давності, викладені у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16; - застосування статті 120 ЗК України щодо користування земельною ділянкою без документів, не є однозначною підставою для кваліфікації її як самовільно зайнятою, які викладені у постанові Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 910/22093/17; - застосування статті 3 ЦК України до виниклих правовідносин щодо того, що у визначенні початкового моменту позовної давності суд повинен виходити з таких критеріїв оцінки поведінки позивача, як добросовісність, розумність та справедливість, закріплених у статті 3 ЦК України і добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту його і прав на нього протягом розумного строку.Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об`єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій, викладені у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20; - застосування статті 3 ЦК України до виниклих правовідносин щодо того, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій репутації, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, зо умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них, викладені у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц, від 08 червня 2022 року у справі № 910/9397/20, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 904/3614/20, від 22 травня 2019 року у справі № 234/3341/15-ц; - застосування норм Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживчстандарту України від 07 квітня 203 року № 55 до виниклих правовідносин щодо порядку засвідчення копій, викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 916/2024/20; - застосування норм частини 3 статті 58 ЦПК України до виниклих правовідносин щодо належних документів, які підтверджують право самопредставництва юридичної особи, викладені в ухвалах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 904/3935/19, від 09 червня 2020 року у справі № 917/751/19, від 31 березня 2020 року у справі № 914/1283/19, від 03 березня 2020 року у справі № 160/6823/19; - застосування норм статей 263 389 ЦПК України щодо невмотивованості оскаржуваного рішення суду щодо виниклих правовідносин, викладених у постанові Верховного Суду від18 липня 2018 року у справі № 758/824/17; - застосування статті 81 ЦПК України щодо предмету доказування факту неправомірності набуття права власності відповідачкою, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18; - застосування частини 1 статті 15 ЦК України щодо доказування порушення прав, за захистом яких звернулась особа до виниклих правовідносин, а у разі відсутності доказів порушення права є підставою для відмови у задоволенні позову, викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 904/5480/19, від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20; - застосування статті 81 ЦПК України щодо предмету доказування у справі та обов`язковості надання таких доказів (що саме особою було вчинено самочинне будівництво, не надано суду жодних актів обстеження земельної ділянки, акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, який складено працівником відділу контролю за використання земель управління земельних відносин, коли саме було виявлено порушення земельного законодавства, графічних матеріалів, висновків землевпорядної чи будівельно-технічної експертизи, які вказували ю на конкретну земельну ділянку на якій розташоване майно відповідача та характеристики будівлі, яку позивач вимагає знести), а у разі їх відсутності є наслідком відмови у задоволенні позову, викладені у постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 6-129цс17. Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі. Керуючись статтями 389, 390, 394, 395, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про звільнення від сплати судового збору за подачу касаційної скарги задовольнити. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу касаційної скарги. Відкрити касаційне провадження у даній справі. Витребувати з Самарського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 206/2663/21 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Євчук Ірина Леонідівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та повернення земельної ділянки. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Сердюк С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська