Ухвала КЦС ВС № 343/1646/18

Ухвала 23 грудня 2022 року м. Київ справа № 343/1646/18 провадження № 61-12849ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 листопада 2022 рокуу справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди. Ухвалою від 08 листопада 2018 року Долинський районний суд Івано-Франківської області відкрив провадження у справі. Справа неодноразово відкладалася за клопотаннями позивача та його адвоката Магарського М. З. Вчергове розгляд справи відкладено на 22 серпня 2022 року. Ця дата погоджена із позивачем та його адвокатом Магарським М. З. Однак у судове засідання адвокат Магарький М. З. вчергове не з`явився, мотивував тим, що перебуває у відпустці, а заяву про відкладення розгляду справи направив перед судовим засіданням. Окремою ухвалою від 22 серпня 2022 року Долинський районний суд Івано-Франківської області довів до відома кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Львівської області щодо дій адвоката Магарського М. З. для відповідного реагування. Постановою від 15 листопада 2022 року Івано-Франківський апеляційний суд апеляційну скаргу Магарського М. З. задовольнив. Окрему ухвалу Долинського районного суду від 22 серпня 2022 року скасував. У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у грудні 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року та залишити в силі окрему ухвалу Долинського районного суду від 22 серпня 2022 року. У відкритті провадження за касаційною скаргою слід відмовити з огляду на таке. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окрема ухвала. Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; а також ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Окрема ухвала суду першої інстанції, а також постанова суду апеляційної інстанції, винесена за результатами перегляду цієї ухвали, не підлягає касаційному оскарженню, оскільки окрема ухвала суду першої інстанції відсутня в переліку ухвал суду, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку після її перегляду згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»). Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на касаційне оскарження деяких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на оскарження таких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі. Інше тлумачення вказаних правових норм не узгоджується із завданнями та основними засадами цивільного судочинства, наведеними у статті 2 ЦПК України, щодо розумності строку розгляду справи судом та сутнісним змістом касаційного провадження. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки касаційна скарга подана на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, яка не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті провадження за такою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська