Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/38788/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/38788/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 03 січня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0415255-2406-0625 від 30.04.2021 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 87547,95 грн.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0415256-2406-0625 від 30.04.2021 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 8461,84 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт відзначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що, призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, апелянт вказує на протиправне неврахування судом першої інстанції того факту, що зміни складових частини, які входять до комплексу будівель та спору (будівлі сільськогосподарського призначення) були внесенні у 2021 році і тому не можуть бути враховані контролюючим органом у періоді нарахування податку за 2020 рік. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Судом встановлено наступні обставини справи. Відповідно до договору купівлі-продажу частини приміщення від 17.07.2017 позивачу передано у власність 1/2 частину комплексу будівель і споруд, що складається з 27 об`єктів літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, І, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, Ф, У, X, Ц, Щ, Ю, Я, №1, №2, загальна площа 13481,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також, відповідно до умов вказаного договору від 17.07.2017 позивачу передано у власність 1/2 частину нежитлового приміщення, картоплесховища в АДРЕСА_2 , загальною площею 1303,0 кв.м. Рішенням 31-ї сесії 8-го скликання Миропільської селищної ради № 5 від 18.06.2019 "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік" на території Миропільської селищної ради встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком

1. Додаток № 1 визначає, що ставки податку встановлюються на 2020 рік та вводяться в дію з 01 січня 2020 року. 30.04.2021 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0415255-2406-0625, яким позивачу нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік у розмірі 87547,95 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0415255-2406-0625, яким позивачу нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік у розмірі 8461, 84 грн. Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік позивачу нарахований податок на об`єкти оподаткування: 1) комплекс будівель та споруд, загальною площею 13481,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , розмір частки власності 1/2, що підтверджується договором купівлі - продажу, податкове зобов`язання у розмірі 87547,95 грн. виходячи із бази оподаткування - 6740,55 кв.м. (13481,1 кв.м.1/2), ставки податку - 0,3%, яка затверджена рішенням Миропільської селищної ради Романівського району від 18.06.2015 №5 "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік" (нежитлові будівлі), а саме; 6740,55 кв.м х 14,17 грн. (0,3%*4723 грн.) = 87547,95 грн. (податкове повідомлення - рішення №0415255-2406-0625 від 30.04.2021) 2) нежитлове приміщення, картоплесховище, загальною площею 1303 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , розмір частки власноті 1/2, податкове зобов`язання у розмірі 8461,84 грн. виходячи із бази оподаткування - 651,50 кв.м. (1303 кв.м.1/2), ставки податку - 0,3%, яка затверджена рішенням Миропільської селищної ради Романівського району від 18.06.2015 №5 "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік", а саме: 651,50 кв.м х 14,17 грн. (0,3%*4723 грн.) - 8461,84 грн. (податкове повідомлення - рішення №0415255-2406-0625 від 30.04.2021), з врахуванням п.525 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу в період з 01.03.2020 по 31.03.2020.) 14.06.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила при формуванні розгорнутого розрахунку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врахувати: копію договору купівлі - продажу частини приміщення №8349 від 17.07.2021; копію технічного паспорта № 182 від 02.08.2013 р.; копію технічного паспорта № 182 від 02.08.2013 р.; рішення № 5 Миропільської селищної ради Романівського району Житомирської області від 18.06.2019.; рішення № 5 Миропільської селищної ради Романівського району Житомирської області від 03.07.2020 р.; довідку про склад та технічні показники № 18 від 17.07.2017 р. 26.07.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила прийняти до розгляду деталізований витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №267232080 від 23.07.2021, (щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним №417673718214, номер запису про право власності: 21412926), для формування, (деталізованого) розрахунку сплати податку (за періоди: 2019-2020 року) на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у її власності, врахувати нижченаведені документи. Листом від 08.10.2021 відповідач повідомив позивачу, що оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості щодо зміни складових частин об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 417673718214 (комплекс будівель і споруд складається з 27 об`єктів літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, І, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, І, Ф, У, X, Ц, Щ, Ю, Я, №1, №2, загальна площа 13481,1 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , розмір частки власності 1/2) внесені 23.07.2021, тому підстав для врахування змін, щодо складових частин об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 417673718214 та надання пільг відповідно до рішення 31 сесії 8 скликання №5 від 18.06.2019 Миропільської селищної ради "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік" при обрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, а також за 2018-2019 роки відсутні. Позивач вважаючи, що відповідачем протиправно при нарахуванні податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки не враховано пільги, встановлені рішенням Миропільської селищної ради та деталізований витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 267232080 від 23.07.2021, звернулась з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0415255-2406-0625 від 30.04.2021 та № 0415256-2406-0625 від 30.04.2021. Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, відзначає наступне. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI в редакції, що була чинною на момент їх виникнення (далі - ПК України). Питання сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовані статтею 266 ПК України. Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1. статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2. статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України). Відповідно до вимог підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі. За правилами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до підпунктів 266.7.1, 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Так, рішенням 31-ї сесії 8-го скликання Миропільської селищної ради № 5 від 18.06.2019 "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік" на території Миропільської селищної ради встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком

1. Додаток № 1 визначає, що ставки податку встановлюються на 2020 рік та вводяться в дію з 01 січня 2020 року. Зокрема щодо будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, для фізичних осіб - платників податку встановлені наступні ставки (у % від мін, з/п): 1271.1Будівлі для тваринництва 0,01 1271.2Будівлі для птахівництва 0,01 1271.3Будівлі для зберігання зерна 0,01 1271.4Будівлі силосні та сінажні 0,01 1271.5Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства 0,01 1271.6Будівлі тепличного господарства 0,01 1271.7Будівлі рибного господарства 0,01 1271.8Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва0,01 1271.9Будівлі сільськогосподарського призначення інші 0,01. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачу відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік нарахований податок на об`єкти оподаткування: 1) комплекс будівель та споруд, загальною площею 13481,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , розмір частки власноті 1/2, що підтверджується договором купівлі - продажу, податкове зобов`язання у розмірі 87547,95 грн. виходячи із бази оподаткування - 6740,55 кв.м. (13481,1 кв.м./2), ставки податку - 0,3%, яка затверджена рішенням Миропільської селищної ради Романівського району від 18.06.2015 №5 "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік" (нежитлові будівлі), а саме; 6740,55 кв.м х 14,17 грн. (0,3%*4723 грн.) = 87547,95 грн. (податкове повідомлення - рішення №0415255-2406-0625 від 30.04.2021); 2) нежитлове приміщення, картоплесховище, загальною площею 1303 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , розмір частки власноті 1/2, податкове зобов`язання у розмірі 8461,84 грн. виходячи із бази оподаткування - 651,50 кв.м. (1303 кв.м.1/2), ставки податку - 0,3%, яка затверджена рішенням Миропільської селищної ради Романівського району від 18.06.2015 №5 "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік", а саме: 651,50 кв.м х 14,17 грн. (0,3%*4723 грн.) - 8461,84 грн. (податкове повідомлення - рішення №0415255-2406-0625 від 30.04.2021), з врахуванням п.525 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу в період з 01.03.2020 по 31.03.2020.) Заперечуючи правомірність винесення спірних рішень позивач відзначала, що відповідач повинен був при обрахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки врахувати, що цільове призначення будівель, що належать їй на праві власності - будівлі сільськогосподарського призначення, що підтверджується деталізованим витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 267232080 від 23.07.2021, який надавався відповідачу. Відтак, до таких об"єктів застосовується знижена ставка податку у розмірі 0,01% від мінімального розміру мінімальної заробітної плати. Підпунктом 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 ПК України зазначено, що органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щоквартально у 15 - денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за; місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об`єкт оподаткування. Порядок подання органами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджено постановою Кабінетом Міністрів України від 31.05.2012 № 476 (із змінами і доповненнями). Отже п. 4 Порядку передбачено, що Міністерство юстиції України подає Державній фіскальній службі України інформацію про об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб. Передача зазначеної інформації здійснюються на центральному рівні між Мін`юстом і ДПС в електронній формі телекомунікаційними каналами зв`язку. На підставі вищезазначених даних проводиться розрахунок податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Таким чином, обчислення податку відбувається на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, та/або на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема, документів на право власності згідно з пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України. Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, на момент винесення оскаржуваних рішень, згідно інформації з електронних баз даних ДПС України та даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, у власності позивача перебував комплекс будівель та споруд загальною площею 13481,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , розмір частки власності 1/2, нежитлове приміщення, картоплесховище, загальною площею 1303 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , розмір частки власності 1/2. Відповідно ж до Довідки про склад та технічні показники №18 від 17.07.2017 року, складеної ФОП ОСОБА_2 , який діє на підставі кваліфікаційного сертифікату АЕ №003687, комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , є будівлями сільськогосподарського призначення (твариництво). Зміни складових частин, які входять до комплексу будівель та споруд (будівлі сільськогосподарського призначення) були внесені позивачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23.07.2021. Зазначений витяг був наданий відповідачу позивачем 26.07.2021. В той же час, приписами п.п.266.7.3. ст.266 ПК України відзначено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Як засвідчується з матеріалів справи, позивач на виконання пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 267 ПК України зверталась до відповідача для проведення звірки в письмовій формі щодо зміни складових частин об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 417673718214 (комплекс будівель і споруд, загальна площа 13481,1 кв.м., адреса АДРЕСА_1 , розмір частки власності 1/2). Суд першої інстанції вірно відзначив, що в призмі здійсненого вище аналізу норм чинного законодавства, вказана обставина свідчить про виникнення у відповідача обов`язку здійснити нарахування вказаного податку із застосуванням відповідної ставки з урахуванням даних щодо цільового призначення нерухомого майна, яке є об`єктом оподаткування. Тобто, контролюючий орган повинен був провести звірку даних на підставі наданих позивачем документів та здійснити перерахунок суми податку. Судова колегія зауважує, що позивач не може нести відповідальність про відсутність в базі даних податкового органу інформації стосовно класифікації належного позивачу нерухомого майна. До того ж, виявлена розбіжність була усунута позивачем, про що надавалась інформація контролюючому органу. До того ж, відомості щодо нерухомого майна позивача були наявні в реєстрі на час прийняття спірних рішень. дана обставина відповідачем не спростована. Таким чином, аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення обгрунтовано визнані судом першої інстанції протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.