Постанова 4811 № 450/5044/21

Справа № 450/5044/21 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А. Провадження № 22-ц/811/2528/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М., суддів - Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О. секретаря: Назар Х.Б. з участю: представника відповідача - Ільків С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Посікіри P.P. на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 червня 2022 року у справі за позовом представника позивача, адвоката Посікіри Романа Романовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про визнання недійсною односторонньої заяви,- встановив: Представник позивача, адвокат Посікіра P.P., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з даним позовом та просить визнати недійсним односторонній правочин - заяву AT «Креді Агріколь Банк» від 08.07.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 18.08.2017 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк», правонаступником якого є AT «Креді Агріколь Банк», ТДВ СК «АХА Страхування Життя» та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір № 7/1651898. Відповідно до п.1.1 договору, банк надає позичальнику кредит у сумі 285 600,00 грн. строком на 60 місяців з 18.08.2017 року до 17.08.2022 року (включно). Позичальник сплачує платежі за кредитом щомісячно в число місяця, визначене графіком погашення заборгованості, як день повернення кредиту. Повернення кредиту здійснюється у валюті кредиту. 14 вересня 2021 року рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області у справі №450/1001/20, яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного суду від 02.06.2021, визнано недійсним п. 1.3.2 комплексного договору № 7/1651898, укладеного 18.08.2017 року, щодо сплати комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості: щомісячно - комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,70% у місяць під суми кредиту зазначеної в п. 1.1 Договору; стягнено з AT «Креді Агріколь Банк» на користь ОСОБА_1 суму сплаченої за період з вересня 2017 по лютий 2020 комісійної винагороди в розмірі 121066,30 грн. Зазначає, що 08.07.2021 року на електронну адресу позивача надійшла заява відповідача №10451/1520 від 08.07.2021 року про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно до зазначеної Заяви, станом на 30.06.2021 року банк нараховує позивачу заборгованість за кредитним договором у розмірі 201 801,90 грн. У той же час банк має заборгованість перед ОСОБА_1 у розмірі 121 801,90 грн. на виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області у справі №450/1001/20 від 14.09.2021 року. Оскаржуваною заявою відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором у розмірі 121 066,30 грн. згідно з рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області у справі №450/1001/20 від 14.09.2021 в рахунок часткового погашення заборгованості позивача за кредитним договором на суму 121066,30 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості AT «Креді Агріколь Банк», банк нараховує заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №7/1651898 від 18.08.2017 року станом на 30.06.2021 року, а саме: прострочена кредитна заборгованість: 156 421,26 грн.; заборгованість по нарахованих відсотках: 260,7 грн.; заборгованість по прострочених відсотках: 11 221,99 грн.; проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України: 11221,99 грн.; інфляційне збільшення суми боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно зі ст. 625 ЦК України: 22681,21 грн. представником ОСОБА_1 , адвокатом Посікірою P.P., надіслано заперечення на заяву AT «Креді Агріколь Банк» про зарахування зустрічних однорідних вимог №10451/1520 від 08.07.2021. Цією заявою позивачка не погодилась із заявою про зарахування, оскільки, на її думку, банк неправильно встановив розмір боргу за кредитним договором. У поданому запереченні на заяву AT «Креді Агріколь Банк» про зарахування зустрічних однорідних вимог №10451/1520 від 08.07.2021 року, представник позивача зазначає, що: Вимоги банку про стягнення заборгованості по відсотках у розмірі 10118,17 грн. за користування кредитними коштами за межами строку кредитування є незаконними. Так, 18.04.2019 року ОСОБА_1 отримала вимогу від 15.04.2019 за № 10451/1437 щодо дострокового виконання боргових зобов`язань за Комплексним договором № 7/1651898 від 18.08.2017, якою банк вимагав протягом 30 днів з дня отримання вимоги достроково повернути у повному обсязі всю суму кредиту та інші платежі, передбачені Кредитним договором, зокрема заборгованість по процентах у розмірі 1 112,88 грн. Відтак, ОСОБА1 була зобов`язана до 18.05.2019 включно погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції. Отже, починаючи з 19.05.2019 Банк втратив право на нарахування процентів за кредитним договором. Таким чином, станом на 18.05.2019, заборгованість позивача за кредитним договором становила 2 160,83 грн. (1 112,88 грн. + 1 047,95 грн.). Таким чином, вважає, що банк має право лише на стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 2 160,83 грн., оскільки решту 9 912,92 грн. (входять в заборгованість по прострочених відсотках) та 205,25 грн. (нараховані відсотки за період з 19.07.2021 по 29.07.2021) нараховані за межами строку кредитування. Гроші, які відповідач безпідставно зарахував на погашення заборгованості по прострочених відсотках, повинні бути зараховані на погашення заборгованості позивача по кредитному договору. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог представника позивача, адвоката Посікіри Романа Романовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про визнання недійсною односторонньої заяви, - відмовлено. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Посікіра Роман Романович. В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним і необгрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликається на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, з усіх заявлених відсотків, як нарахованих, так і прострочених, відповідач має право на стягнення лише 2 160, 83 грн. Також стверджує, що гроші, які позивач безпідставно зарахував на погашення заборгованості по прострочених відсотках, повинні бути зараховані на погашення заборгованості відповідача по кредитному договорі. Дійсна заборгованість позивачки по процентах та тілу кредиту є меншою від тої, яка вказана у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог. Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задоволити. Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача - Ільків С.М. на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсною односторонньої заяви, суд першої інстанції виходив з того, що проведений Банком взаємозалік зустрічних вимог жодним чином не вплинув на суму боргу, яка не визнавалася позивачем, а отже, не призвів до порушення її прав в частині зобов`язань перед банком. Протилежного позивачем не доведено. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що 18.08.2017 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» (назву змінено на AT «Креді Агріколь Банк»), ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АХА Страхування життя» укладено комплексний договір № 7/1651898. Відповідно до п.1.1 даного договору банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 285 600 грн. строком на 60 місяців з 18.08.2017 року до 17.08.2022 року включно. Позичальник сплачує платежі за кредитом щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток № 1 до договору, що є його невід`ємною частиною) як день повернення кредиту. Згідно умов договору за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду щомісячно в розмірі 5,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (для списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором (п. 1.3.1 комплексного договору). За користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,7 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. договору (п.1.3.2 комплексного договору). Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.09.2020 року по справі 3450/1001/20, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21.03.2022 року, суд визнав недійсним п. 1.3.2 комплексного договору № 7/1651898 укладеного 18.08.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Креді Агріголь Банк» та ОСОБА_1 , щодо сплати комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості: щомісячно - комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,70 % у місяць від суми кредиту зазначеної в п. 1.1 Договору. Стягнув з Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на користь ОСОБА_1 суму сплаченої за період з вересня 2017 року по лютий 2020 року комісійної винагороди в розмірі 121 066, 30 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив. На підставі комплексного договору № 7/1651898 від 18.08.2017 року, укладеного між AT «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 , AT «Креді Агріколь Банк» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту. Відповідно до ст. 601 ЦК України AT «Креді Агріколь Банк» звернулось із заявою до ОСОБА_1 про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. № 10451/1520 від 08.07.2021 У даній заяві зазначено, що 18.08.2017 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «Креді Агріколь Банк» було укладено комплексний договір № 7/1651898, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит на споживчі потреби у розмірі 285600,00 грн. на 60 місяців з 18.06.2017 року по 17.08.2022 року із щомісячною сплатою 5% річних за користування сумою кредиту. Станом на 30.06.2021 року заборгованість за даним кредитним договором складає 201801,90 грн., а також існує заборгованість банку перед ОСОБА_1 (за цим же договором та на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.09.2020 року) у розмірі 121066,30 грн. До заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог Банком долучено розрахунок заборгованості перед AT «Креді Агріколь Банк» по кредиту, наданому ОСОБА_1 за кредитним договором №7/1651898 від 18.08.2017 року, проведений станом на 30.06.2021 року. Банком повідомлено про зарахування зустрічних однорідних вимог до банку в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 121 066,30 грн. Згідно розрахунку заборгованості станом на 30.06.2021 вбачається, що вказана заборгованість складається із: простроченої кредитної заборгованості: 156 421,26 грн.; заборгованості по нарахованих відсотках: 260,7 грн.; заборгованості по прострочених відсотках: 11 221,99 грн.; заборгованості за процентами за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України: 11221,99 грн.; інфляційне збільшення суми боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно зі ст. 625 ЦК України: 22681,21 грн. Загальна сума боргу до стягнення складала 201 801,90 грн. З виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 18.08.2017 року по 29.07.2021 року вбачається проведення операції 28.07.2021 року зарахування зустрічних однорідних вимог за комплексним договором №7/1651898 від 18.08.2017 року згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.07.2021 року на суму 121 066,30 грн. в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту. Зазначене свідчить, що позивач ОСОБА_1 та відповідач мали однорідні зустрічні майнові вимоги, строк виконання яких настав, та внаслідок заяви AT «Креді Агріколь Банк» відбулось зарахування однорідних вимог у сумі 121 066,30 грн. та зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати майнових прав на вказану суму припинилось (зобов`язання в цій частині виконано в повному обсязі). Відповідно до частин 3, 5 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Згідно зі статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, повинні відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань з передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги, отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам. Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку. Зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням. Як вбачається з матеріалів справи, як на підставу для визнання недійсним одностороннього правочину ОСОБА_1 посилається на неправомірність нарахування Банком відсотків із моменту набуття Банком права на дострокове стягнення, порушенням черговості зарахування коштів та на непогодження із сумою боргу, нарахованої в порядку ст. 625 ЦК України. Не погоджуючись з розрахунком Банком розміру боргу за кредитним договором, представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Посікіра P.P., скерував AT «Креді Агріколь Банк» заперечення на заяву банку про зарахування зустрічних однорідних вимог №10451/1520 від 18.07.2021 року. Зазначає, що 18.04.2019 р. ОСОБА_1 отримала вимогу щодо дострокового виконання зобов`язань протягом 30 днів з дня отримання вимоги за комплексним договором № 7/1651898 від 18.08.2017 року. Станом на 18.05.2019 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складала 2160,83 грн. У період з 18.05.2019 року по 19.02.2020 року ОСОБА_1 сплатила 7 794, 26 грн. Тому вважає, що різниця в розмірі 5 633, 42 грн. повинна бути зарахована на погашення заборгованості за тілом кредиту. Вказує, що заборгованість за відсотками перед банком відсутня, а за простроченим тілом кредиту повинна бути зменшеною до 150 787, 84 грн. У зв`язку з тим, що банком невірно визначено розмір основного зобов`язання, тому частково не погоджується із нарахуваннями за ст. 625 ЦК України по простроченому тілу кредиту, а з розрахунком процентів за прострочення виконання згідно ст. 625 ЦК України повністю, а також не погоджується з розрахунком по інфляційних витратах. Вказує, що ОСОБА_1 здійснює нарахування заборгованості за відсотками та інфляційних втрат на підставі ст.625 ЦК України на суму платежів, які вона здійснювала на погашення комісії та яка, згідно її розрахунків за період 01.08.2017 року по 19.02.2020 року, складає 16 719,67 грн. Такі доводи не можуть слугувати підставою для визнання правочину недійсним виходячи із наступного. До моменту проведення взаємозаліку, що оспорюється апелянтом, структура боргу ОСОБА_1 в сумі 201 801, 90 грн. була наступною: 156 421, 26 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 11 77, 44 грн. - заборгованість по відсотках; 11 221, 99 грн. - проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 3% річних згідно ст. 625 ЦКУ; 22 681.21 грн. - інфляційне збільшення суми боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦКУ. Кошти в розмірі 121 066, 30 грн. при проведенні взаємозаліку були зараховані у повному обсязі в рахунок погашення тіла кредиту, в розмірі який не оспорюється Позивачем. Після проведення взаємозаліку непокритим залишилася ще значна частина тіла кредиту. Так, після зарахування зустрічних однорідних вимог ( ОСОБА_1 до Банку, та Банку до ОСОБА_1 ) за Кредитним договором у сумі 121 066,30 грн., заборгованість Банку перед ОСОБА_1 відсутня, заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за Кредитним договором становить 80 735, 60 грн. із яких: 35 354, 96 грн. заборгованості по тілу кредиту (156 421, 26 грн. - 121 066, 30 грн.); 11 477 44 грн. заборгованості по відсотках; 11 221,99 грн. проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 3% річних згідно ст. 625 ЦКУ; 22 681,21 грн. інфляційне збільшення суми боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦКУ. При цьому, стягнення залишку тіла, нарахованих відсотків, заборгованості в порядку ст. 625 ЦК України після проведеного взаємозаліку було предметом справи № 450/3299/21 за позовом AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24.11.2021 року у справі №450/3299/21 за позовом AT «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 , яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21.03.2022 року, суд позовні вимоги Банку задоволив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 34990, 53 грн., а також 11590, 54 грн. 3% річних, 22694,87 грн. інфляційних втрат. Враховуючи наведене проведений Банком взаємозалік зустрічних вимог жодним чином не вплинув на суми, які не визнавалися апелянтом. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,- постановив: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Посікіри P.P. - залишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 червня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 29.12.2022 року. Головуючий Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.