Постанова 4805 № 296/2050/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/2050/22 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В. Категорія 57 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 січня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/2050/22 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 21 вересня 2022 року, постановлену під головуванням судді Шалоти К.В. у м. Житомирі, в с т а н о в и в : У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила визнати порушення відповідачем її конституційних прав вчиненням недійсного правочину під час оформлення довіреності, подання відзиву, тощо на апеляційну скаргу у справі №296/5583/21 та заподіяну у зв`язку з цим моральну шкоду. Зазначала, що Виконавчий комітет Житомирської міської ради під час розгляду цивільної справи №296/5583/21 допустив незаконне оформлення довіреності, подання відзиву тощо. Позивач вказала, що внаслідок неправомірних дій відповідача, порушено її конституційні права та завдано їй моральної шкоди, яка полягала у душевних переживаннях, погіршенні стану здоров`я, порушенні звичайного способу життя. На підставі викладеного просила стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 29750 грн. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 21 вересня 2022 року у відкритті провадження - відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу скасувати, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На думку апелянта, ухвала судді суду першої інстанції незаконна, постановлена з істотним порушенням норм процесуального права. Зокрема зазначає, що судом незаконно було відмовлено позивачу у доступі до правосуддя, чим порушено її право на судовий захист та норми ст. ст. 55, 56, 124 Конституції України, ст. 2, ч.1, 3 ст. 4 ЦПК України та ч.1 ст.8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.1 ст.15, ст.16, ч.1 ст.27 Цивільного Кодексу України. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони в судове засідання не з`явились. Від представника Житомирської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача. Тому, суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду з таких мотивів. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст.19 ЦПК України). Відповідно до ч.1ст.15 Цивільного Кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 ЦК України. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною 2 ст.16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Таким чином, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним. Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , вимоги про відшкодування шкоди обґрунтовуються допущеними на її думку порушеннями законодавства щодо подання відзиву на апеляційну скаргу виконавчим комітетом Житомирської міської ради під час розгляду цивільної справи № 296/5583/21. Варто зазначити, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту як подання позовної заяви з вимогами про відшкодування моральної шкоди, завданої поданням відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ст. 179 Цивільного процесуального кодексу України позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення у відповіді на відзив. Також статтею 182 Цивільного процесуального кодексу України врегульовано процесуальне право учасників справи подавати при розгляді справи судом заяви, клопотання і заперечення проти заяв і клопотань, в яких вони викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань. Розглядаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що незгода позивача із оформленням відповідачем довіреності, із відзивом на апеляційну скаргу повинна бути викладена відповідно до Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду судом по суті безпосередньо цивільної справи № 296/5583/21. Таким чином відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. З урахуванням наведених вимог закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі наведених норм процесуального закону. Доводи апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального та процесуального права і незгоди з висновками суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, а тому підстав для її скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачає. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 21 вересня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді