Постанова Львівський апеляційний суд № 464/898/22

Справа № 464/898/22 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю. Провадження № 22-ц/811/2688/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 грудня 2022 року м.Львів Справа № 464/898/22 Провадження № 22ц/811/2688/22 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. розглянув справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на рішення Сихівського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 30 вересня 2022 року у складі судді Горбань О.Ю., у справі за позовом АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - встановив: 21 лютого 2022 року АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернувся до суду з цим позовом. Обґрунтовує позов тим, що 26 червня 2018 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1001064900101, на підставі якого відповідачу видано кредит у сумі 102 940 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 1 лютого 2022 року складає 160 134,20 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 61 397,79 грн.; заборгованість за процентами - 17,4 грн.; заборгованість за комісією - 49 252,82 грн.; штрафні санкції - 49 466,19 грн. Вказану заборгованість банк просить стягнути з відповідача примусово, а також відшкодувати понесені судові витрати. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30 вересня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість за кредитним договором № 1001064900101 від 26 січня 2018 року в розмірі 61 415,19, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 61 397,79 та заборгованості за відсотками в розмірі 17,40грн. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання стягнення судового збору. Рішення суду оскаржує АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК». В апеляційній скарзі посилається на те, що банк не погоджується з рішенням в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення комісії, вважає що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що встановлення комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості є законним, оскільки передбачено як Законом України «Про споживче кредитування», так і нормативними актами Національного банку України. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що 26 червня 2018 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1001064900101 шляхом підписання ним заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування, графікА платежів та загальних умов договорів кредитування. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 102 940 грн., строком на 24 місяці, зі сплатою процентів за користування овердрафтом: у розмірі 0,01% річних, комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2,99%. До кредитного договору банк додав загальні умови договорів кредитування, паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем. Отже, сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Пунктом 5.1. вказаних загальних умов передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати заборгованість по Договору, нараховані проценти на суму кредиту, комісію та неустойку, що передбачені цим Договором. Згідно меморіального ордерА №29353937.43356.8810 від 26 червня 2018 року банк перерахував ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 102 940 грн. Відповідно до письмової вимоги (Повідомлення) № 1063 від 19 лютого 2021 року, банк звернувся до ОСОБА_1 з вимогою погасити заборгованість станом на 19 лютого 2021 року по кредитному договору в загальному розмірі 160 883,53 грн. в строк до 26 лютого 2021 року. Доказів отримання відповідачем такої вимоги стороною позивача суду не надано. Згідно графіку платежів до договору, за період з 26 червня 2018 року по 26 січня 2020 року передбачено, що розрахунковим періодом є 26 число кожного місяця зі сплатою 3 077,91 грн. Відповідно до виписки з рахунку, заборгованість ОСОБА_1 станом на 1 лютого 2022 року складає 16 134,20 грн., з яких: основна сума кредиту - 61 397,79 грн., проценти за користування кредитом - 17,4 грн., комісія - 49 252,82 грн., штрафні санкції (пеня) - 49 466,19 грн. Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Відповідно до ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. На підставі встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитними коштами. Колегія суддів не беру до уваги посилання банку в апеляційній скарзі на те, що встановлення комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості є законним, виходячи із наступного. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування». Пунктом 5.7.3 Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного обслуговування фізичних осіб, ОСОБА_1 встановлено плату за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахункове касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем. Фактично на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць послуги з обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту, мають оплатний характер, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, колегія суддів приходить до висновку про те, що положення п. 5.7.3 Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного обслуговування фізичних осіб та п.4 Паспорта споживчого кредиту (у частині щомісячної комісії за обслуговування кредиту), укладеного між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених п.5 Порядок повернення кредиту, є нікчемними. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 49 252,82 грн. Колегія суддів погоджується із висновком районного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, оскільки банком пропущена позовна давність. Відповідно до пункту 6 паспорта споживчого кредиту, який підписаний позичальником, за повне або часткове прострочення виконання грошових зобов`язань за договором карткового рахунку клієнт сплачує банку штрафні санкції у розмірі 10% від простроченої суми за кожен випадок прострочення. Строк кредитування узгоджений сторонами 24 місяців, тобто до 26 червня 2020 року. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) викладено правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно розрахунку пені, наданого банком вбачається, що штрафні санкції (пеню) нараховано за період з 26 березня 2019 року по 26 червня 2020 року. Оскільки договір укладено до 26 червня 2018 року, тому право кредитодавця по нарахуванню пені припиняється 26 червня 2020 року. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Також позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені. Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23 березня 2018 року у справі №444/9519/12. Є встановленим, що остання сплата відповідачем проведена 26 лютого 2019 року. Надалі будь-яке погашення заборгованості відповідачем не здійснювалося, а з позовом банк звернувся 21 лютого 2022 року, тобто з пропуском річного строку передбаченого ст. 258 ЦК України. З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь банку заборгованість за тілом кредиту у розмірі 61 397,79 грн. та 17,40 грн. простроченої заборгованості за відсотками. З висновками суду, які відповідають встановленим обставинам справи, належить погодитися, оскільки судом правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись: ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 30 грудня 2022 року. Головуючий______________________Т. І. Приколота Судді: ________________ Мікуш Ю.Р. ___________________ Р.В. Савуляк