Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/2660/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2660/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстер П.М. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 30 грудня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 29.08.1991 р. по 11.11.1991 р. та з 20.08.1985 р. по 29.11.1986 р.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити і виплачувати ОСОБА_1 з 05 жовтня 2021 року пенсію на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку на 2 роки. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 20.08.1985 по 29.11.1986 та з 29.08.1991 по 11.11.1991. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області оскаржило його в судовому порядку. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач 05.11.2021 звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №222030013972 від 12.11.2021 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 05.11.2021 у зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку - 59 років. Оскаржуваним рішенням до страхового стажу позивача, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , не враховано: - період роботи з 29.08.1991 по 11.11.1991, оскільки в трудовій книжці у наказі про звільнення з роботи міститься виправлення; - період роботи в колгоспі "Комуніст" з 20.08.1985 по 29.11.1986, оскільки відсутня уточнююча довідка про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум, а також довідка про реорганізацію колгоспу; - документів, щодо підтвердження зазначених періодів роботи визначених Порядком № 637 позивач не надавав. Вказано, що період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - 5 років 3 місяці 5 днів. Не погоджуючись з такою відмовою органу Пенсійного фонду, позивач звернулася до суду з даним позовом. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до стажу позивача слід зарахувати період роботи з період роботи з 20.08.1985 по 29.11.1986 та з 29.08.1991 по 11.11.1991, визнавши протиправною бездіяльність щодо цього. На думку суду, твердження про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача у зв`язку з виправленням в трудовій книжці дати про прийняття на роботу, є безпідставними. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач не досяг необхідного віку для призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, то відповідно до вимог чинного законодавства України він не набув права на призначення такої пенсії. Тому суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є передчасною, а відтак у цій частині задоволенню не підлягає. Керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991(далі - Закон №796-XII). Згідно з Постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 8 лютого 2021 року № 75 "Про перелік населених пунктів та об`єктів, що знаходяться у зонах радіоактивного забруднення" місто Бихов відносить до зони посиленого радіологічного контролю (аналогічний висновок викладений у оскаржуваному рішенні від 12.11.2021). Відповідно до абз.4 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. В примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію (ч.2ст.55 Закону №796-XII). Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років. Так, оскаржуваним рішенням до страхового стажу позивача, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , не враховано: - період роботи з 29.08.1991 по 11.11.1991, оскільки в трудовій книжці у наказі про звільнення з роботи міститься виправлення; - період роботи в колгоспі "Комуніст" з 20.08.1985 по 29.11.1986, оскільки відсутня уточнююча довідка про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум, а також довідка про реорганізацію колгоспу; - документів, щодо підтвердження зазначених періодів роботи визначених Порядком № 637 позивач не надавав. Згідно ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону №1058-ІV). Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637). Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості (зазначені неповні чи неточні відомості) про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості. Колегія суддів зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає безпідставними твердження про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача з 29.08.1991 по 11.11.1991 у зв`язку з виправленням в трудовій книжці дати про прийняття на роботу. Суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії. Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17. Крім того, у матеріалах справи наявна копія архівної довідки від 21.01.2022 №30, відповідно до якої за 1985 відпрацьовано 118 людинодні, у 1986 - 372 людинодні. Також довідкою від 21.01.2022 301.35/2022/22 вказано, що згідно рішення зборів уповноважених колгоспників колгоспу "Комуніст" с. Жучківці Хмельницького району від 27 листопада 1992 року, протокол №3, господарство реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство (КСІІ) "Хлібороб" с .Жучківці. Рішенням звітно - виборних зборів членів КСП "Хлібороб" від 16 січня 1998 року, протокол № 1, вирішено правонаступником КСП "Хлібороб" рахувати товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб". Отже, посилання відповідача на відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача з 20.08.1985 по 29.11.1986, оскільки відсутня уточнююча довідка про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум, а також довідка про реорганізацію колгоспу є безпідстанвими. Щодо посилання апелянта на те, що при звернення 05.11.2021 позивач не надав архівної довідки №30 від 21.01.2022, а тому при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії правова оцінка вказаній довідці не надавалось, то слід зазначити, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі. Відповідно до п.1.9. Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). З викладеного вбачається, що орган, який призначає пенсію, з`ясувавши про відсутність документів, зокрема уточнюючої довідки повинен письмово повідомити заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис, а також надати тримісячний строк для подання таких документів. Натомість, відповідачем таких дій вчинено не було, а тому доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що при звернення 05.11.2021 позивач не надав архівної довідки №30 від 21.01.2022 не є підставою для не зарахування до стажу позивача періодів роботи з 20.08.1985 по 29.11.1986. Враховуючи наведені вище нормативно-правові акти та встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу позивача період роботи з 20.08.1985 по 29.11.1986 та з 29.08.1991 по 11.11.1991, визнавши протиправною бездіяльність щодо цього. Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог . Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 17 травня 2022 року та не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.