Постанова Київський апеляційний суд № 357/760/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 357/760/22 Головуючий в суді І інстанції Кошель Б.І. Провадження № 22-ц/824/12950/2022 Головуючий в суді ІІ інстанції Сушко Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Сліпченка О.І., Олійника В.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2022 року у справі за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що КП «Білоцерківтепломережа» є виконавцем послуг з централізованого опалення. 01.09.2015 року між позивачем та ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води. Згідно особового рахунку № НОМЕР_1 відповідачка не сплачує в повному обсязі кошти за надані послуги з опалення за затвердженими в установленому порядку тарифами, в зв`язку з чим за нею рахується заборгованість перед КП БМР «Білоцерківтепломережа» в сумі 15949 грн 14 коп. за період з 01.01.2018 року по 29.12.2021 року. Відповідачці в липні 2021 року позивачем надіслано попередження про наявність заборгованості з вимогою сплатити її протягом місяця, однак боржниця не відреагувала на дану претензію та не сплатила заборгованості. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги централізованого опалення в розмірі 15949 грн 14 коп. за період з 01.01.2018 року по 29.12.2021 року, суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 2 506 грн 92 коп., три відсотки річних в сумі 948 грн 15 коп. та судові витрати по справі. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» борг за централізоване опалення в сумі 10 449 грн 14 коп., суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів - 2 506 грн 92 коп. та три відсотки річних - 948 грн 15 коп., а всього 13 904 грн 21 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» судовий збір в розмірі 2 270 грн 00 коп.. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обгрунтовувала тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності щодо суми заборгованості та нарахованих інфляційних та 3% річних, оскільки позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01 січня 2018 року по 29 грудня 2021 року. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилається на те, що наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є неправильним (помилковим), оскільки оплата житлово-комунальних послуг проводиться щомісячними платежами, тому інфляційні втрати та 3% річних повинні обраховуватися, виходячи із суми заборгованості за кожний місяць окремо. Доводи апеляційної скарги обгрунтовувала зокрема тим, що додана до матеріалів справи Претензія за вих. № 66 на суму 16 916,32 грн на 01.07.2021 року не містить розрахунку зазначеної в ній суми заборгованості. Претензія не підписана уповноваженою особою, відсутній відтиск печатки на ній. Із претензії не вбачається її дата - в силу накладення відтиску печатки. Також вказала на те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги в частині стягнення судового збору з відповідача, який відповідно до ЗУ "Про судовий збір" відноситься до переліку осіб, які звільненні від його сплати. Відзив у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір і задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є споживачем комунальних послуг, внаслідок їх не сплати виникла заборгованість, яка підлягає стягненню. Крім того відповідачкою 25.05.2022 року, після відкриття провадження у даній справі, було здійснено платіж з погашення заборгованості за послуги з теплопостачання в розмірі 5 500 грн, а отже відповідачкою було визнано свій борг, а строк позовної давності було перервано. Відповідно сума заборгованості повинна бути зменшена на 5500 грн. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Також стягуючи з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позову в розмірі 2 270 грн 00 коп., суд першої інстанції виходив із положень ст. 141 ЦПК України. Проте з такими висновками суду погодитися не можна. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України, «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №

630. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Поняття виробника та постачальника комунальних послуг також визначено Положенням про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 55, відповідно до якого виробниками (постачальниками) холодної і гарячої води та теплової енергії є підприємства і організації, які за договорами надають виконавцям та споживачам комунальні послуги; виконавцями послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають комунальні послуги споживачам (житлово-експлуатаційні та інші організації). У деяких випадках виробники (постачальники) послуг можуть бути і виконавцями послуг (наприклад, для власників приватних будинків), а споживач - це фізична або юридична особа, що користується комунальними послугами. Зазначені норми законодавства чітко визначають, що виконавцями житлово-комунальних послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають житлово-комунальні послуги споживачам. Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила). Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Встановлено, що 01.09.2015 року між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води, за умовами якого виконавець зобов`язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та підігріву води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (а.с. 6-7). По особовому рахунку № НОМЕР_1 , який відкрито Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» на ім`я ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , рахується заборгованість за послуги з опалення та гарячого водопостачання перед КП БМР «Білоцерківтепломережа» в розмірі 15 949 грн 14 коп. за період з 01.01.2018 року по 29.12.2021 року, що підтверджується розрахунковим листом абонента, наданого позивачем (а.с. 3). Відповідно до наявних у справі відомостей з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання, відповідачка зареєстрована за вказаною вище адресою (а.с.21). З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2021 року на адресу відповідача було надіслано претензію про наявність заборгованості з вимогою сплатити її протягом місяця, яка залишилася без задоволення (а.с. 8). 25 травня 2022 року відповідачка ОСОБА_1 частково погасила заборгованість, а саме внесла 5500,00 гривень на оплату житлово-комунальних послуг, що стверджується копією квитанції, яка була долучена представником відповідачки до матеріалів справи (а.с. 63). Доводи апеляційної скарги про те, що наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є неправильним (помилковим), колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач не надала суду доказів на спростування наданих позивачем розрахунків та доказів на підтвердження виконання нею зобов`язань по оплаті наданих послуг в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного незастосування строків позовної давності, не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідач здійснив часткове погашення заборгованості і строки позовної давності таким чином переривалися, та нею була погашена заборгованість що рахувалась станом на 01 січня 2018 року. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, не можуть вважатися будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без відповідного волевиявлення останнього або без його схвалення. Такі правові висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 та Верховним Судом у постановах від 12 квітня 2018 року у справі № 191/2478/15-ц (провадження № 61-2501св18), від 11 липня 2018 року у справі № 366/1088/16-ц (провадження № 61-17516св18) та від 21 квітня 2021 року у справі № 211/5281/16-ц (провадження № 61-15522св19). Доводи апеляційної скарги про те, що додана до матеріалів справи Претензія на суму 16 916,32 грн не містить розрахунку зазначеної в ній суми заборгованості, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідач не звернулась до позивача з відповідною заявою чи претензією, щодо роз`яснення порядку нарахування, та не довела, що здійснений позивачем розрахунок не відповідає діючим тарифам. Крім того, позивач мав право, без направлення претензії звернутись до суду за захистом порушених прав. Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, так як фактично, на час звернення до суду з позовом, відповідач має заборгованість перед позивачем. Разом з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги в частині стягнення судового збору з відповідач, оскільки матеріали справи містять копію довідки від 20.02.2015 року до акта огляду медико-експертною комісією серії АВА № 0083356 та пенсійне посвідчення від 27.09.2001 року серії НОМЕР_2 , з яких вбачається що відповідач є інвалідом ІІ групи. Згідно положень ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Враховуючи наведене, суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача судовий збір за подання позовної заяви. Сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви підлягає компенсації за рахунок держави, оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно положень ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 01 вересня 2022 року в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині, про стягнення судового збору за рахунок держави. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2022 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Компенсувати Комунальному підприємству Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2270 грн 00 коп. за рахунок держави. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено «29» грудня 2022 року. Головуючий суддя Л. П. Сушко Судді О. І. Сліпченко В.І. Олійник