Постанова 4824 № 759/2215/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 759/2215/22 Головуючий у суді першої інстанції: Коваль О.А. Номер провадження: 22-ц/824/8612/2022 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 листопада 2022 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П., суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2022 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: В Святошинський районний суд міста Києва звернулось Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, боржник) про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 10 квітня 2018 року № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку із чим, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №

34. Позивач зазначив, що квартиру АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована ОСОБА_1 , під`єднано до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже, ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. Проте, відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, в результаті чого, утворилась заборгованість, яка станом на 01 жовтня 2021 року складає 26 452,18 грн. Крім того, на підставі договору № 602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» прийняв від ПАТ «Київенерго» право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води в розмірі 20 801,48 грн. Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 7 951,37 грн., заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 12 850,11 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення з у розмірі 3 748,89 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 22 703,29 грн., витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2022 року позов КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 3 748,89 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 22 703,29 грн. та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн., всього - 28 933 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 18 коп. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2022 року в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про їх задоволення. В решті рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2022 року залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалось зокрема на те, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги договір про відступлення прав вимоги (цесії) № 602-18 від 11 жовтня 2018 року, за умовами якого, позивач прийняв право вимоги до відповідача оплати спожитих ним послуг за період до 01 травня 2018 року за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 20 801,48 грн. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості не оскаржується, тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду. Відзиву на апеляційну скаргу, у визначений судом апеляційної інстанції строк від відповідача не надходило. За правилами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за спожиті послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмірі 47 253,66 грн. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку, судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У ст. 13 ЦПК України вказано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості, яка виникла до 01 травня 2018 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження наявності такої заборгованості не надано до суду жодного доказу. Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України, «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №

630. Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Згідно приписів ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», редакція якого діяла до 09 грудня 2017 року, та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»). Поняття виробника та постачальника комунальних послуг також визначено Положенням про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 55, відповідно до якого, виробниками (постачальниками) холодної і гарячої води та теплової енергії є підприємства і організації, які за договорами надають виконавцям та споживачам комунальні послуги; виконавцями послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають комунальні послуги споживачам (житлово-експлуатаційні та інші організації). У деяких випадках, виробники (постачальники) послуг можуть бути і виконавцями послуг (наприклад, для власників приватних будинків), а споживач - це фізична або юридична особа, що користується комунальними послугами. Зазначені норми законодавства чітко визначають, що виконавцями житлово-комунальних послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають житлово-комунальні послуги споживачам. Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила). Пунктом 8 Правил передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. Як вбачається з матеріалів справи, згідно розрахунку заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість за період з 01 травня 2018 року з централізованого опалення становить 3 748,89 грн., заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води - 22 703,29 грн., (а.с. 5). Судом встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18. (а.с. 12). В газеті «Хрещатик» № 111 (4511) від 06 серпня 2014 року було опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню ПАТ «Київенерго» (а.с. 13). В газеті «Хрещатик» № 34 (5085) від 28 березня 2018 року було опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (а.с. 14). Матеріали справи не містять інформації, що послуги з теплопостачання (централізоване опалення та гаряче водопостачання) відповідачу до 01 травня 2018 року надавалися не ПАТ «Київенерго», а іншою організацією. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а відповідно до ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. З матеріалів справи також вбачається, що на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло право вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення грошових коштів за спожиті послуги до 01 травня 2018 року. Згідно з Додатком 1 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18, відступлено право вимоги відносно ОСОБА_1 , за послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість у розмірі 7 951,37 грн. (а.с. 7), а за Додатком 2 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18, відступлено право вимоги відносно ОСОБА_1 , за послуги з централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість у розмірі 12 850,11 грн. (а.с. 8). Відповідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 08 лютого 2022 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира за адресою: АДРЕСА_2 , в якій зареєстрована ОСОБА_1 , під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже, ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. Частиною 1ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником (ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» .. За правилами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надані житлово-комунальні послуги. За ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У ст. 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитися з висновками Святошинського районного суду міста Києва про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги до 01 травня 2018 року, оскільки суд у повному обсязі не дослідив наявні у матеріалах справи докази та не надав їм належної оцінки, в результаті чого ухвалив в цій частині рішення, яке не повною мірою відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, таке рішення підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні заборгованості за спожиті послуги за період до 01 травня 2018 року з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року у розмірі 7 951,37 грн. та послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 12 850,11 грн. Підлягають також, стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача понесені ним витрати на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 в розмірі 33,00 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, а відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 405 грн. Керуючись ст. ст. 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»задовольнити. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за спожиті послуги до 01 травня 2018 року скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу КИЇВРАДИ (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (01001, м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 7 951 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну) гривню 37 копійок та послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 12 850 (дванадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 11 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу КИЇВРАДИ (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (01001, м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) витрати пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в сумі 33,00 (тридцять три) гривні. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 )на користь Комунального підприємства виконавчого органу КИЇВРАДИ (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич Т.А. Слюсар