Постанова 4824 № 363/849/21

Справа № 363/849/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/10725/2022 Головуючий у суді першої інстанції: Чірков Г.Є. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Крижанівської Г.В., суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А., при секретарі Шпирук Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Стальмахович Валентини Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Чіркова Г.Є., у цивільній справі № 363/849/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним державного акту про право власності,- ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним державного акту про право власності. Зазначав, що він на підставі договору купівлі-продажу від 10 листопада 2003 року є власником квартири АДРЕСА_1 . Вказаний будинок складається з трьох квартир: квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 і має окремий вихід, квартира АДРЕСА_3 належить йому, квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_1 . Квартири АДРЕСА_3 і АДРЕСА_4 мають єдиний вихід на подвір`я. З даного подвір`я є також єдиний вихід на вулицю, тобто будинок має окремий вхід та під`їзд до будівлі. На прибудинковій земельній ділянці розміщені господарські будівлі: чотири сараї «Б, Г, Д, Е», погріб «В», вбиральня «Є», які перебувають у спільній сумісній власності сторін. В 2020 році під час підготовки технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд йому стало відомо, що земельна ділянка під будинком АДРЕСА_5 та біля нього площею 0,1 га (в тому числі і подвір`я загального користування та прибудинкова територія, де розміщені належні йому сараї та погріб) рішенням Димерської селищної ради №138 від 23 березня 2007 року передана у власність ОСОБА_1 . Внаслідок цього для проходу до вбиральні та одного із сараїв він вимушений обходити приватизовану ОСОБА_1 земельну ділянку по периметру 37,19 м, 7,48 м, 4,6 м, вздовж дороги загального користування 35,76 м та 35,0 м, потім понад лісом 4,0 м, 7,25 м., а погріб взагалі знаходиться на приватизованій відповідачкою земельній ділянці. ОСОБА_1 чинить йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка мала би бути земельною ділянкою загального користування, обмежуючи доступ до приміщень, що знаходяться на подвір`ї і є у їх спільній власності. Відтак, ОСОБА_2 , з урахуванням уточненої позовної заяви, просив визнати незаконним та скасувати рішення Димерської селищної ради 8 сесії 5 скликання №138 від 23 березня 2007 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІМ №2358801, виданий на ім`я ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня 2022 року задоволено позов ОСОБА_2 . Визнано незаконним та скасовано рішення Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області 08 сесії 05 скликання №138 від 23 березня 2007 року в частині передачі ОСОБА_1 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_5 . Визнано недійсним державний акт серії ЯМ №235880 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221855301:19:018:0151, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , виданий 04 жовтня 2012 року на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області 08 сесії 05 скликання №138 від 23 березня 2007 року. Стягнуто з ОСОБА_1 та Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області пропорційно на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908,00 грн. з кожного. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, адвокат Стальмахович В.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом було безпідставно застосовано до правовідносин між сторонами положення ст.ст. 355, 368, 369 ЦК України, що регулюють відносини спільної власності. Зазначає, що позивач і відповідач дійсно проживають у житловому будинку АДРЕСА_5 , що складається з трьох квартир, кожна з яких має безпосередньо вихід на приквартирну ділянку. Але власники квартир будинку не мають приміщень загального користування, спільного обладнання у користуванні, отже визначення спірного будинку, як багатоквартирного не відповідає матеріалам справи. Як позивач, так і відповідач мають право власності на відокремлені об`єкти квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , а не будинок в цілому. Також суд не надав оцінку тому, що позивач приховував ту обставину, що ще у 2011 році він під час приватизації відповідачкою її присадибної земельної ділянки підписав акт узгодження меж, який був обов`язковим додатком до технічної документації по визначенню меж земельної ділянки в натурі і жодних претензій щодо меж землі не виказував. Рішення Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області 08 сесії 05 скликання №138 від 23 березня 2007 року в частині передачі ОСОБА_1 в приватну власність земельної ділянки, площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку відповідає нормам, чинним на час прийняття цього рішення, а тому у суду були відсутні підстави для визнання його незаконним. 03 листопада 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів відповідачки ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник Стальмахович В.І. апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з наведених у ній підстав. ОСОБА_2 та представник Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області в судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 21 січня 2002 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Вишгородської державної нотаріальної контори Єременко Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за №246, придбала квартиру АДРЕСА_6 . До будинку прилягають господарські будівлі: чотири сараї «Б, Г, Д, Е», погріб «В», вбиральня «Є», огорожа «1-2». Відповідно до відомостей, що містяться в технічному паспорті, який є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа - вказана квартира розташована в житловому будинку із пластин обкладеному цеглою, житловою площею 25,4 кв.м., загальною площею 33,0 кв. м., будинок збудовано в 1967 році, а також надвірні будівлі - чотири сараї «Б, Г, Д, Е», туалет «Є», огорожа «1-2». 10 листопада 2003 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. та зареєстрованого в реєстрі за №6301, придбав квартиру АДРЕСА_1 . До будинку прилягають господарські будівлі: чотири сараї «Б, Г, Д, Е», погріб «В», вбиральня «Є», огорожа «1-2». Відповідно до відомостей, що містяться в технічному паспорті, який є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа - відчужувана квартира складається з двох жилих кімнат та має розмір житлової площі 25 кв.м, загальної площі 33,2 кв.м. та знаходиться в житловому будинку із цегли, житловою площею 95,7 кв.м., загальною площею 135,3 кв.м., побудованому в 1967 році, 25% зносу, до нього прилягають надвірні будівлі: чотири сараї «Б, Г, Д, Е», погріб «В», вбиральня «Є», огорожа «1-2». 13 листопада 2003 року ОСОБА_2 видано витяг про право власності на нерухоме майно №198569 - квартиру АДРЕСА_1 . Як вбачається з технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , вона складається з тамбуру площею 1,8 кв.м., кухні площею 6,4 кв.м., житлової кімнати площею 18.1 кв.м. та житлової кімнати площею 6,9 кв.м. Біля будинку АДРЕСА_5 знаходяться наступні господарські будівлі та споруди: сарай «Б», погріб «В», сарай «Г», приб. сарай «Д», приб. сарай «Е», вбиральня «Є», огорожа «1-2». Рішенням Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області 08 сесії 05 скликання №138 від 23 березня 2007 року передано ОСОБА_1 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_5 . На підставі вказаного рішення 04 жовтня 2012 року ОСОБА_1 видано Державний акт серії ЯМ №235880 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221855301:19:018:0151, що розташована за адресою АДРЕСА_5 . Рішенням Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області №2714-43-VІІ від 18 червня 2020 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,0500 га по АДРЕСА_7 . Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 зазначав, що в 2020 році під час підготовки технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд йому стало відомо, що земельна ділянка під будинком АДРЕСА_5 та біля нього площею 0,1 га передана у власність ОСОБА_1 рішенням Димерської селищної ради 08 сесії 05 скликання №138 від 23 березня 2007 року. Відповідно до плану фактичного землекористування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_5 , складеного ФОП ОСОБА_5 , на приватизованій ОСОБА_1 на підставі рішення Димерської селищної ради №138 від 23 березня 2007 року земельній ділянці, площею 0,1020 га, кадастровий номер 3221855301:19:018:0151, розташовані теплиця, навіс, погреб, туалет та три сараї. Вихід з квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 знаходиться також на земельній ділянці, що перебуває у власності відповідачки ОСОБА_6 користуванні ж позивача перебуває дві земельні ділянки площею 0,0376 га та 0,0405 га, на яких розташовані один сарай та два навіси. Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_2 в повному обсязі, визнав незаконним та скасував рішення Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області 08 сесії 05 скликання №138 від 23 березня 2007 року в частині передачі ОСОБА_1 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_5 ; визнав недійсним державний акт серії ЯМ №235880 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221855301:19:018:0151, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , виданий 04 жовтня 2012 року на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області 08 сесії 05 скликання №138 від 23 березня 2007 року. При цьому, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області №138 від 23 березня 2007 року в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_5 , прийняте незаконно, з порушенням вимог законодавства, без визначення між сторонами порядку користування господарськими будівлями розташованими на ній, що перебувають у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що призвело до порушення прав останнього, а тому підлягає скасуванню. У зв`язку із скасуванням вказаного рішення органу місцевого самоврядування, підлягає визнанню недійсним й державний акт серії ЯМ №235880 від 04 жовтня 2012 року на право приватної власності на земельну ділянку, виданий на ім`я відповідачки. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок визначено положеннями ст. 118 ЗК України. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 вказаної статті у відповідній редакції громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Частинами 6, 7 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Виходячи із положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 152 ЗК України правом на звернення до суду з позовом про визнання незаконним, скасування органів місцевого самоврядування про надання у власність або в користування земельної ділянки, визнання недійсним державного акту про право на земельну ділянку, наділені особи, щодо який прийняте відповідне рішення або особи, прав та інтересів яких стосується відповідне рішення або акт. Вимоги про оспорення державного акту на землю мають ґрунтуватися на порушенні прав земельних прав позивача. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Димерської селищної ради 8 сесії 5 скликання №138 від 23 березня 2007 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІМ №2358801, виданого на ім`я ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення, ОСОБА_2 посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 10 листопада 2003 року він є власником квартири АДРЕСА_1 . Вказаний будинок є будинком барачного типу та складається з трьох квартир. На ділянці коло будинку було розташовано чотири сараї, погріб, вбиральня. Рішенням Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області №2714-43-VІІ від 18 червня 2020 року йому надано дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,0500 га по АДРЕСА_7 . Під час підготовки технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд йому стало відомо, що земельна ділянка під будинком АДРЕСА_5 та біля нього площею 0,1 га передана у власність ОСОБА_1 рішенням Димерської селищної ради 08 сесії 05 скликання №138 від 23 березня 2007 року. Вказаним рішенням порушуються його права на користування земельною ділянкою та господарськими будівлями, що перебувають у його власності. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази формування земельної ділянки та докази, з яких можливо було б встановити конфігурацію та межі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 . В договорі купівлі-продажу від 10 листопада 2003 року, укладеному між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_2 також не було зазначено, на якій саме земельній ділянці знаходиться відчужуване майно, її площу та межі. Предметом вказаного договору визначено виключно квартиру АДРЕСА_1 . Також, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що на приватизованій ОСОБА_1 земельній ділянці знаходяться будівлі, що є власністю позивача. При цьому колегія суддів враховує, що як у договорі купівлі-продажу від 10 листопада 2003 року, укладеному ОСОБА_2 , так і у договорі купівлі-продажу від 21 січня 2002 року, укладеному ОСОБА_1 було зазначено ті ж самі будівлі «Б», «Г», «Д», «Е», вбиральня «Є» та огорожа «1-2». За змістом вказаних договорів предметом договору були визначені саме квартири - АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 відповідно. На підтвердження обставин, на які посилався ОСОБА_2 , останній надав суду роздруківки фотознімків із зображенням будинку та будівель. Разом з тим, надані фотознімки не можуть вважатися належними доказами знаходження на приватизованій ОСОБА_1 земельній ділянці належних позивачеві будівель. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник пояснили, що на її земельній ділянці відсутні будівлі, які перебувають у користуванні позивача. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ще у 2011 році ОСОБА_2 під час приватизації відповідачкою ОСОБА_1 її присадибної земельної ділянки підписав акт узгодження меж, який був обов`язковим додатком до технічної документації по визначенню меж земельної ділянки в натурі і жодних претензій щодо меж землі не виказував. Враховуючи викладене, суд першої інстанції помилково вважав доведеним ОСОБА_2 факт порушення оскаржуваним рішенням Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області 08 сесії 05 скликання №138 від 23 березня 2007 року в частині передачі ОСОБА_1 в приватну власність земельної ділянки, площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку та державним актом, виданим на ім`я ОСОБА_1 , права ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою та господарськими будівлями, що перебувають у його власності, та дійшов безпідставного висновку про задоволення позову. Таким чином, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним державного акту про право власності. Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Стальмахович Валентини Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним державного акту про право власності. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 29 грудня 2022 року. Суддя-доповідач: Судді: