Постанова Київський апеляційний суд № 761/13810/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/12718/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 761/13810/21 22 грудня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисова О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Шпильовій Я.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гори Романа Михайловича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Саадулаєва А.І.,у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,- в с т а н о в и в: 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на 1/2 частину кімнати АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 який не залишав після себе заповіту, а тому його спадкоємцями першої черги за законом є він ( син) та мати спадкодавця ОСОБА_2 . Вказує на те, що його батько володів кімнатою АДРЕСА_2 на підставі ордера № 00660 серія Б, виданого на підставі розпорядження Голови Шевченківської районної державної адміністрації від 27 липня 2004 року № 1317. Ордер був виданий на одну особу- ОСОБА_3 . У 2006 році батько звертався до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про приватизацію кімнати АДРЕСА_2 , проте, згідно відповіді від 16.11.2006 року №171-Щ-4642 батькові було відмовлено та роз`яснено, що йому необхідно звернутися до організації, яка обслуговує вищезазначений будинок, з встановленим переліком документів. Таким чином, його батько -спадкодавець ОСОБА_3 за життя постійно проживав у спірній кімнаті та особисто звертався до органу приватизації для її безоплатної приватизації, що свідчить про дотримання необхідних для спадкування права на приватизацію умов, а саме: постійне проживання спадкодавця у приміщенні, яке підлягає приватизації, та його особисте звернення до органів приватизації. Зазначає, що він та ОСОБА_2 звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко Вікторії Вікторівни з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на кімнату АДРЕСА_2 . Проте, постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В. від 24 березня 2020 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на кімнату АДРЕСА_2 , так як не надано документів на підтвердження права власності та належності вищезазначеної кімнати спадкодавцеві. З огляду на зазначене, він звернувся до суду з вказаним позовом для захисту свого порушеного права. 25.08.2021 року відповідачка ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції відзив на позову заяву в якому просила відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позову, так як вважає, що саме вона, як мати спадкодавця, яка постійно з ним проживала на день його смерті, є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину ( спадкове майно), а саме: кімнату АДРЕСА_2 . Рішенням Шевченківського районного суд міста Києва від 16 серпня 2022 позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування залишено без задоволення. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 14 жовтня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гора Роман Михайлович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні його позовних вимог, не звернув увагу, що у 2006 році його батько звертався до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про приватизацію кімнати АДРЕСА_2 , тобто, він висловив свою волю на приватизацію, проте помер до прийняття рішення про приватизацію, а тому, на думку апелянта, до спадкоємців ОСОБА_3 у порядку спадкування перейшло право вимагати визнання за ними права власності на майно, яке підлягало приватизації. Відзивів на апеляційну скаргу від відповідачів Київської міської ради та ОСОБА_2 до апеляційного суду не надійшло. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гора Роман Михайлович повністю підтримав доводи апеляційної скарг та просив її задовольнити. Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Соколов Віктор Анатолійович проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення. Представник відповідача Київської міської ради в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому порядку, причин неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи в його відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 батьками якого є: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. (а.с. 10) Відповідно до ордеру № 00660 серії Б ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації від 27.07.2004 року № 1317, на сім'ю в складі однієї особи- ОСОБА_3 надано в користування одну кімнату в квартирі АДРЕСА_2 . 16 листопада 2006 року Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація на звернення ОСОБА_3 стосовно приватизації кімнати АДРЕСА_2 надала відповідь № 171-Щ-4642 в якій повідомила, що ОСОБА_3 необхідно звернутися до організації, яка обслуговує вищезазначений будинок, за наступними документами: за довідкою по формі № 4 про склад сім`ї та займані ними приміщення, оформити заяву від всіх членів сім`ї, які прописані в даній квартирі, отримати копію поверхового плану квартири та копію ордеру, завірену ЖЕКом. Зазначено, що з цим пакетом документів ОСОБА_3 необхідно звернутися до Відділу приватизації житлового фонду Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації. (а.с. 12) ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Звенигородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стону Головного територіального управління юстиції у Черкаській області. (а.с. 9) Відповідно до звіту про незалежну оцінку кімнати у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 від 26 лютого 2020 року, складеного оцінювачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрекпертиза- Центр» Науменко О.В. , ринкова вартість зазначеної кімнати у гуртожитку станом на 26 лютого 2020 року становить 228 354,00 грн. (а.с. 17-36) На виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко Вікторією Вікторівною було надано копію спадкової справи № 2/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , яка була розпочата 01 липня 2019 року. В матеріалах спадкової справи міститься заява ОСОБА_1 (син померлого) про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка подана 01 липня 2019 року приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округ Дерев`янко В.В. (а.с. 77). Також в матеріалах спадкової справи є заява матері спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті сина від 15 серпня 2019 року, підпис якої в заяві посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я., яка зареєстрована в книгу обліку та реєстрації заяв 20 серпня 2019 року. (а.с. 99) 24 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко Вікторією Вікторівною за зверненням ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 було винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на кімнату АДРЕСА_2 . Підставою для відмови зазначено: ненадання відомостей ( інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, а саме: не надано жодного оригіналу документа, що міг би підтвердити право власності та належність вищевказаної кімнати спадкодавцю ( а.с. 11). Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкуванняна 1/2 частину кімнати АДРЕСА_2 , суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_3 за життя не звертався із належно оформленою заявою до відповідного органу приватизації про приватизацію спірної кімнати, що не дає підстав вважати що померлий за життя висловив волю на приватизацію займаної ним кімнати, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про те, що 1/2 частини кімнати АДРЕСА_2 , на яку позивач просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом, є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та не увійшла до кола спадкового майна після смерті ОСОБА_3 . Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). У статті 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ (частина перша, друга статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Відповідно до статей 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність. У разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві (пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»). Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2018 року у справі № 719/179/17-ц (провадження № 61-1728св17) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (провадження № 14-194цс19). З наданої до суду та дослідженої в судовому засіданні копії відповіді Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 16.11.06 року № 171-Щ-4642, адресованої ОСОБА_3 , вбачається, що заява ОСОБА_3 стосовно приватизації кімнати АДРЕСА_2 розглянута. Його повідомлено про те, що необхідно звернутися до організації, яка обслуговує вищевказаний будинок, за наступними документами: довідкою по формі № 4 про склад сім`ї та займані ними приміщення, заявою від усіх членів сім`ї, які прописані в даній квартирі, викопіюванням з поверхового плану квартири та копією ордеру , завіреного ЖЕКом. З цим пакетом документів необхідно звернутись до Відділу приватизації державного житлового фонду Шевченківської районної і м.Києві державної адміністрації за адресою: м.Київ, вул. Мельникова, 30, вказано телефон, прийомні години. В матеріалах справи відсутні докази того, що після отримання вище зазначеної відповіді з Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації в листопаді 2006 року, ОСОБА_3 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , звертався з заявою та відповідним пакетом документів до Відділу приватизації житлового фонду Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації для приватизації кімнати № 50 у будинку АДРЕСА_4 . З урахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у позивача не виникло право власності в порядку спадкування на кімнату АДРЕСА_2 , оскільки на момент смерті ОСОБА_3 (батько позивача) зазначена кімната не була у власності померлого та в матеріалах справи відсутні докази того, що батько позивача за життя звернувся до уповноваженого органу, який здійснює приватизацію житла, з заявою про приватизацією та пакетом документів та у встановлений закон строк орган, який здійснює приватизацію не вчинив необхідні дії. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні його позову, не звернув увагу, що у 2006 році його батько звертався до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про приватизацію кімнати АДРЕСА_2 , отже, він висловив волю на приватизацію вказаної кімнати, проте помер до прийняття рішення про приватизацію, а тому, на думку апелянта, до нього, як до спадкоємця після смерті батька ОСОБА_8 , у порядку спадкування за законом перейшло право вимагати визнання за ним права власності на майно, яке підлягало приватизації, колегія суддів відхиляє, так як при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції надав оцінку вказаним доводам позивача та прийшов до вірного висновку про те, що у разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві. З такою заявою ОСОБА_3 до уповноваженого органу в період з листопада 2006 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 не звертався. Тобто, на момент смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ним не було вчинено дій, направлених на приватизацію спірної кімнати, а тому вказана кімната не увійшла до майна, на яке позивач має право власності в порядку спадкування. Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апелянт не зазначив, які саме норми матеріального та процесуального права були порушенні судом, а тому такі доводи є безпідставними. Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гори Романа Михайлович. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гори Романа Михайловича залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 30 грудня 2022 року Головуючий: Судді