Постанова Дніпровський апеляційний суд № 186/31/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6594/22 Справа № 186/31/22 Суддя у 1-й інстанції - Кривошея С.С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 грудня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29 липня 2022 року, - В С Т А Н О В И В: 11 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування грошовими коштами, інфляційних втрат та 3% річних. У позовній заяві прохала суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошовими коштами за договором позики від 01 березня 2013 року за період з 30.11.2015 року по 31.12.2021 року в розмірі 42068,70 грн., інфляційні втрати за договором позики від 01.03.2013 року за період з 30.11.2015 року по 31.12.2021 року в розмірі 32328,90 грн., три проценти річних від простроченої суми за договором позики від 01.03.2013 року за період з 30.11.2015 року по 31.12.2021 року в розмірі 9314,14 грн., а вського стягнути 83711,74 грн. У подальшому позивач двічі змінював позовні вимоги та з урахуванням уточнених 05 липня 2022 року позовних вимог прохав суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за договором позики від 01 березня 2013 року за період з 31 грудня 2018 року по 31 травня 2022 року в розмірі 18946,50 грн.; три проценти річних від простроченої суми за договором позикик від 01 березня 2013 року за період з 31 грудня 2018 року по 31 травня 2022 року в розмірі 5227,15 грн., а всього стягнути 24173,65 грн. та судові витрати по справі в розмірі 908,00 грн. та витрати на правничу допомогу. Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за договором позики, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три відсотки річних за договором позики від 01 березня 2013 року, нарахованих за період з 31 грудня 2018 року по 31 травня 2022 року, в розмірі 5227 гривень 14 копійок та суму інфляційних втрат за період з 31 грудня 2018 року по 31 травня 2022 року в розмірі 18805 гривень 10 копійок, а всього стягнути 24032) гривні 24 копійки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 гривень 00 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.99-103). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 частково відмовити та стягнути з ОСОБА_2 3% річних за період з 29.07.2019 року по 29.07.2022 року в сумі 30 грн. 89 коп. та суму інфляційних витрат за період 29.07.2019 по 29.07.2022 року в розмірі 8741,93 грн, а всього 8772, 82 грн. Вирішити питання судового збору (а.с.105-110). Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого, ОСОБА_3 надав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 51000,00 грн., які останні зобов`язався повернути до 31 грудня 2013 року. У зв`язку з неповерненням позики, 24 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів за користування грошовими коштами. Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року було частково задоволено позовні вимог ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в розмірі 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок, проценти за користування грошовими коштами в розмірі 17 465 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят п`ять) гривень 71 копійку, інфляційні втрати з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 37 001 (тридцять сім тисяч одна) гривня 42 копійки, та судовий збір в розмірі 1054 (одна тисяча п`ятдесят чотири) гривні 67 копійок, а всього стягнуто 106 521 (сто шість тисяч п`ятсот двадцять одну) гривню 80 копійок. Рішення суду набрало законної сили 11 грудня 2015 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 Плахотя ОСОБА_4 помер. Як встановлено судом, вищезазначене рішення суду від 30 листопада 2015 року боржником ОСОБА_2 у добровільному порядку не виконано. Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року було частково задоволено заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про заміну сторони виконавчого провадження та змінено стягувача ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №49957827, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого Першотравенським міським судом Дніпропетровської області по цивільній справі №186/1438/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики в розмірі 51000 (п`ятдесят одна тисяча) грн. 00 коп., процентів за користування грошовим коштами в розмірі 17465 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят п`ять) грн. 71 коп., інфляційних втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 37001 (тридцять сім тисяч одна) грн. 42 коп., та судового збору в розмірі 1054 (одна тисяча п`ятдесят чотири) грн. 67 коп., а всього 106 521 (сто шість тисяч п`ятсот двадцять одну) грн. 80 коп., на правонаступника ОСОБА_1 . 16 січня 2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько Альоною Анатоліївною було відкрито виконавче провадження №64169357 на підставі виконавчого листа №186/1438/15-ц виданого 18 грудня 2015 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу за договором позики в розмірі 51000 (п`ятдесят одна тисяча) грн. 00 коп., процентів за користування грошовим коштами в розмірі 17465 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят п`ять) грн. 71 коп., інфляційних витрат з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 37001 (тридцять сім тисяч одна) грн. 42 коп., та судового збору в розмірі 1054 (одна тисяча п`ятдесят чотири) грн. 67 коп., а всього 106 521 (сто шість тисяч п`ятсот двадцять одна) грн. 80 коп. Відповідно до листа приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько Альони Анатоліївни від 15 вересня 2021 року №3428, за виконавчим листом №186/1438/15-ц, виданим 18 грудня 2015 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з моменту відкриття виконавчого провадження, 16 січня 2021 року по 15 вересня 2021 року, виконавцем примусово стягнуто з боржника та перераховано стягувачу 16311,56 грн. Станом на 15 вересня 2021 року залишок нестягнутої заборгованості за виконавчим листом №186/1438/15-ц становить 87410,89 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог, врахувавши заявлені позовні вимоги в межах строків позовної давності, то з відповідача на користь позивача підлягало стягненню 3% річних від простроченої суми за договором позики за період з 31.12.2018 року по 31.05.2022 року в розмірі 5227,14 грн., а також інфляційне збільшення, яке становить: 51000,00 x 1.36872744 51000,00 = 18805,10 грн., та підлягало стягненню з відповідача на користь позивача. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду 1 інстанції. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Виходячи з положень зазначених норм суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач має право на отримання компенсаційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України від всієї суми грошового зобов`язання, визначеного у рішенні суду. Доводи апеляційної скарги, що період за яким судом нараховано суму стягнення не відповідає ст. 257 ЦК України, оскільки судом застосовано період з 31.12.2018 по 31.05.2022 року, що складає 3 роки і 5 місяців. Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті). Позовна заява у даній справі, яка включала в себе вимоги про стягнення інфляційних витрат за договором позики вiд 01.03.2013 року за період з 30.11.2015 р. по 31.12.2021 р. та трьох процентiв рiчних від простроченої суми за договором позики від 01.03.2013 року за період з 30.11.2015 року по 31.12.2021 року, була подана засобами поштового зв`язку 31.12.2021 року. Строк позовної давності, щодо вимог за період з 31.12.2018 року, станом на час подання повної заяви не минув, та був перерваний 31.12.2021 року, згідно частини 2 статті 264 ЦК України. Враховуючи, що позивачем в межах строку визначеного ЦК України подано позов, останній правомірно уточнюючи позовні вимоги, просив стягнути інфляційні витрати та трьох процентiв рiчних від простроченої суми за період з 31.12.2018 року по 31.05.2022 року. Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховані суми сплачені в рамках виконавчого провадження, колегія суддів також не може прийняти до уваги, оскільки судом враховані листи ВДВС, проте, як правильно зазначає позивач, сума сплачена відповідачем була погашена на підставі черговості відповідно до ст. 534 ЦК України, сума судового збору, інфляційні витрати, проте сама сума боргу не сплачувалася, а тому вірно розраховано 3 % річних , а також інфляційні витрати з урахуванням суми боргу в розмірі 51000 грн. Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: