Постанова Хмельницький апеляційний суд № 682/2631/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2022 року м. Хмельницький Справа № 682/2631/18 Провадження № 22-ц/4820/1883/22 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О. за участю відповідача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №682/26531/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року (суддя Стасюк Р.М.) про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та його представника, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 просив витребувати у відповідача майно з чужого незаконного володіння, як безпідставно набутого. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він як фізична особа-підприємець здійснював підприємницьку діяльність з виробництва меблів для ванних кімнат у приміщенні, що знаходиться у АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , як фізичній особі. І відповідач з 2009 року на підставі усного дозволу надавав приміщення позивачу в користування, однак з 03.08.2018 року відповідач винить перешкоди у користуванні ОСОБА_3 зазначеною нерухомістю та відмовляється повернути майно, власником якого є позивач. А тому, ОСОБА_3 просив зобов`язати ОСОБА_1 повернути безпідставно набуте належне йому майно згідно переліку, наведеному у додатку № 1 до позову. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2018 року скасовано і справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння як безпідставно набутого направлено на розгляд за підсудністю до Балаклійського районного суду Харківської області. Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 06 грудня 2018 року, що набрала законної сили 20 лютого 2019 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння як безпідставно набутого. Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 06 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, як безпідставно набутого. Постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року скасовано та залишено в силі ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2018 року. Предметом касаційного перегляду було питання підсудності позову ОСОБА_3 і Верховний Суд виходив з того, що такий позов за вибором позивача може також бути поданий до суду за місцем виконання договору. Постановою Верховного Суду (додатковою) від 02 жовтня 2019 року за заявою ОСОБА_3 вирішено питання судових витрат. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року клопотання ОСОБА_3 про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги в більшому розмірі задоволено частково. Зобов`язано УК у Печерському районі повернути ОСОБА_3 переплачену суму судового збору у розмірі 17235,80 грн та 320,60 грн. Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2019 року відновлено провадження у цій справі та призначено до підготовчого судового засідання на 23.01.2020 на 8 год 30 хв. 06.02.2020 Славутським міськрайонним судом Хмельницької області справу № 682/2631/18 направлено до Верховного Суду і ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року виправлено у резолютивній частині ухвали Верховного Суду від 06 листопада 2019 року описку в частині зазначення адреси квартири. Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2021 року закрито підготовче провадження у справі № 682/2631/18 та призначено до розгляду по суті на 04.06.2021 на 10 год. Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2021 року задоволено заяву про самовідвід судді Маршал І.М. Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2021 року прийнято до провадження зазначену справу та призначено до підготовчого судового засідання на 05.08.2021 на 10 год. Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 вересня 2021 року прийнято до провадження справу № 682/2631/18 та призначено до підготовчого судового засідання на 22.10.2021 на 10 год. Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2021 року задоволено заяву про самовідвід головуючої судді Зеленської В.І. Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, як безпідставно набутого передано на розгляд Нетішинському міському суду Хмельницької області. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2021 року скасовано. Розпорядженням голови Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.01.2022 №331 справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, як безпідставно набутого передано на розгляд Нетішинському міському суду Хмельницької області. Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 лютого 2022 року зазначену справу прийнято до провадження і призначено підготовче судове засідання на 10 год. 04.04.2022. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Нетішинського міського суду з клопотанням про закриття провадження у цій справі з посиланням на те, що спір між сторонами підсудний господарському судочинству, адже позивачем є ФОП ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 також є фізичною особою-підприємцем і приміщення по АДРЕСА_1 , у якому, як вказує позивач, знаходиться його спірне майно, використовується відповідачем у господарських цілях з метою отримання прибутку. І між сторонами, які є суб`єктами господарювання та зареєстровані як фізичні особи-підприємці, виник саме щодо господарської діяльності, устаткування та продукції, що використовувалася сторонами для здійснення підприємницької діяльності. Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року провадження у цій справі закрито та роз`яснено позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Хмельницької області. Не погоджуючись із цією ухвалою суду, ОСОБА_3 оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, апелянт вказує, що спірні правовідносини виникли з факту перебування майна ФОП ОСОБА_3 у нежитловому приміщенні телятника по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , як фізичній особі. Судом не враховано, що позов пред`явлено до ОСОБА_1 , як до власника нерухомого майна, фізичної особи без статусу підприємця, тому справа підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц. Звертає увагу, що сторони не здійснювали спільної підприємницької діяльності, так як відсутні будь-які відповідні договори, реєстрація спільної діяльності в державних органах та наявне самостійне окреме здійснення діяльності ОСОБА_3 у с. Варварівка, а ОСОБА_1 - за місцем реєстрації. Оскільки предметом спірного договору є врегулювання цивільно-правових відносин між сторонам щодо повернення безпідставно набутого майна, то вказані відносини є цивільно-правовими. Судом першої інстанції, не встановлено що спірні правовідносини є господарськими, адже дослідження матеріалів справи судом не здійснювалося. Апелянт наголошує на тому, що ОСОБА_1 вже заявлялося аналогічне клопотання, проте ухвалою від 08.04.2021 відмовлено в його задоволенні і ухвала Славутського міськрайонного суду про відкриття провадження у цій справі постановою Верховного Суду від 24.07.2019 залишена без змін. Зважаючи на викладене, ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що на думку апелянта, спірні правовідносини виникли безпосередньо з договорів про спільне використання нежитлового приміщення телятника, стороною якого був відповідач як фізична особа, проте хоч в договорі і не визначено ОСОБА_1 , як фізична особа підприємець, такий договір підписаний і скріплений печатками сторін, як фізичних осіб підприємців. З матеріалів справи вбачається наявність між сторонами господарських відносин та статусу суб`єкта фізичної особи підприємця у обох сторін, що виключає можливість розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства. Суд першої інстанції, застосувавши висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 у справі, дійшов вірного висновку про наявність здійснення сторонами саме господарської діяльності. Посилання скаржника на непослідовність суду першої інстанції є недоречними, оскільки при прийнятті справи суд не зобов`язаний досліджувати всі докази. В той же час, процесуальне законодавство надає право учаснику справи після відкриття провадження подати відповідне клопотання про закриття провадження по справі, а суду - відповідно закрити провадження по справі, яке було ним раніше відкрито за наявності відповідних підстав. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечили та просили оскаржувану ухвалу залишити без змін. Позивач та його представниця до суду не з`явилися, будучи повідомленими про день і час розгляду справи належним чином. Процесуальною ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 26.12.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представниці позивача про перенесення розгляду справу з підстав дотримання судом строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та не надання заявником доказів на підтвердження інформації, зазначеної в клопотанні. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що нежитлове приміщення, в якому перебуває спірне майно, передано позивачу ФОП ОСОБА_3 на підставі договорів оренди про спільне використання нежитлового приміщення, що укладені між сторонами, як фізичними особами-підприємцями, підписи яких скріплені відповідними печатками приватного підприємця ОСОБА_1 та приватного підприємця ОСОБА_3 . І сторони у спірних правовідносинах діяли як фізичні особи підприємці, тому наявні підстави для закриття провадження у справі. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, враховуючи наступне. Згідно із частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу. Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними. Разом з тим, відповідно до статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за: захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства. За змістом частин 1, 2 статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. З огляду на приписи частини 1 статті 20 ГПК України, а також статей 4 і 45 цього кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (пункт 4.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18). Згідно з частиною 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його, як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього кодексу. Зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням (частина 1 статті 173 ГК України). Встановлено, що нежитлове приміщення телятника загальною площею 1818,3 м.кв., що по АДРЕСА_1 , придбано ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.10.2009 року (т. 2 а. с. 9-10). Договори про спільне використання нежитлового приміщення від 30.04.2013 та від 30.04.2016, на які посилається ОСОБА_3 як на підставу цього позову, укладені між сторонами як фізичними особами-підприємцями та скріплені підписами сторін і печатками ФОПів і мають ознаки господарського договору (т. 2 а. с. 11, 12). Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.03.2018 ОСОБА_1 з травня 1994 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. Видом діяльності ОСОБА_1 було, з-поміж іншого, оптова та роздрібна торгівля сантехнічними виробами, меблями для ванних кімнат та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна (т. 5 а.с. 94). Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 зареєстрований, як фізична особа-підприємець. Основним видом діяльності ОСОБА_3 було, з-поміж іншого, виробництво інших меблів (т. 2 а.с. 81-83). З висновку щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову № 76 від 09.08.2010 вбачається, що ОСОБА_1 , як приватний підприємець, звертався до Славутської районної санітарно епідеміологічної станції щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову: реконструкції приміщення телятника під цех по виготовленню меблів по АДРЕСА_1 (т. 5 а.с. 225). 31.10.2011 між ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго» та споживачем ФОП ОСОБА_1 , крім іншого АДРЕСА_1 укладено договір про постачання електричної енергії № 1220 та відповідні додатки до нього (т.5 а.с. 203-214). Відповідно до рахунку № НОМЕР_1 предоплати від 18.12.2013 запланованої електричної енергії на 01.2014 ФОП ОСОБА_1 перераховано на рахунок ПАТ «Хмельницькобленерго» кошти за заплановану електроенергію, що має бути спожита за адресою АДРЕСА_1 , (т. 5 а.с. 222). З огляду на суб`єктивний склад цього спору та правовідносини, що виникли між сторонами, як суб`єктами підприємницької діяльності, з приводу використання нежитлового приміщення під час здійснення господарської діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 статті 255 ЦПК України, оскільки вказані правовідносини є господарськими та відносяться до юрисдикції господарських судів. За таких обставин та з врахуванням зазначених норм законодавства підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду відсутні. І з огляду на наведене, доводи апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції тієї обставини, що спірні відносини виникли безпосередньо з факту перебування майна ОСОБА_3 у нерухомості, власником якої є ОСОБА_1 , як фізична особа і який, як фізична особа, використовував цю нерухомість; не врахування предмету спору врегулювання цивільно - правових відносин між сторонами з приводу повернення безпідставно набутого майна є голослівними. Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки при постановленні оскаржуваної ухвали судом оцінено докази, що надані сторонами для підтвердження доводів клопотання ОСОБА_1 і його представника про закриття провадження у справі та заперечень ОСОБА_3 і його представника відносно такого клопотання. Апеляційний суд констатує, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. З огляду на вищенаведене оскаржувана ухвала є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 29 грудня 2022 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай