Постанова Хмельницький апеляційний суд № 687/647/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2022 року м. Хмельницький Справа № 687/647/22 Провадження № 22-ц/4820/1787/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В. секретар судового засідання Дубова М.В. з участю: позивача, представника відповідача розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 687/647/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чемеровецького районного суду від 28 вересня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Державний нотаріус Хмельницької районної державної нотаріальної контори, виконуюча обов`язки по нотаріальному обслуговуванню населення Чемеровецького району Макаренко Тетяна Геннадіївна про тлумачення заповіту. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд в с т а н о в и в : В серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та просила суд ухвалити рішення, яким розтлумачити зміст заповіту, складеного 17 травня 2013 року ОСОБА_3 та посвідченого секретарем виконавчого комітету Гусятинської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області 17 травня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 31 як: заповідаючи Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯН № 507491, виданий 26 грудня 2012 року спадкоємцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкодавець ОСОБА_3 заповів : земельну ділянку площею 2,0795 га, кадастровим номером 6825282300:06:001:0083, яка розташована на території Гусятинської сільської ради Чемеровецького району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Ян № 507491, виданого 26.12.2012р. В обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_2 вказувала, що звернулася до державного нотаріуса Хмельницької районної державної нотаріальної контори, виконувача обов`язків по нотаріальному обслуговуванню населення Чемеровецького району Хмельницької області ОСОБА_4 з метою одержання Свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,0795 га, що розташована на території Гусятинської сільської ради Чемеровецького району, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 Пономарю ОСОБА_5 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯН № 507491, виданого 26.12.2012 року, за заповітом, який останній склав 17.05.2013 року на користь позивачки. Однак нотаріус відмовила у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, вказавши, що у заповіті об`єкт спадкування зазначено як «Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯН №507491, виданий 26.12.2012 року», тобто заповіт не містить назву об`єкта спадкування (вид майна). Тому, щоб розтлумачити заповіт змушена була звернутися до суду із вказаним позом. Рішенням Чемеровецького районного суду від 28 вересня 2022 року вказаний позо було задоволено. Ухвалено розтлумачити зміст заповіту, складеного 17.05.2013 року ОСОБА_3 та посвідченого секретарем виконкому Гусятинської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області 17.05.2013 року, зареєстрований в реєстрі за №31, як : заповідаючи Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯН № 507491 виданий 26.12.2012 року спадкоємцю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_3 заповів :- земельну ділянку площею 2,0795 га, з кадастровим номером 6825282300:06:001:0086, яка розташована на території Гусятинської сільської ради Чемеровецького району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯН № 507491 виданого 26 грудня 2012 року. ОСОБА_1 , не погодилася із таким рішенням суду, подала апеляційну скаргу, посилаючись на посилаючись на неправильне застосування норм процесуального та порушення норм матеріального права просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. На думку апеллянта позовні вимоги є передчасними, необгрунтованими і не підлягають задоволенню. Матеріали справи не містять копї заяви позивачки про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом, також в матеріалах справи немає постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Як вказує апелянт, позивачем не доведено які, чим саме та ким порушені її права. Не підтверджено позивачем й того, що дійсно існують певні перешкоди для реалізації нею особистих немайнових прав та інтересів. Фактично позивачка намагається перекласти функції, встановлені законом для нотаріуса на суд, що є неприпустимим. Крім того, вказує, що 05.09.2013р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825282300:06:001:0083, номер запису про право власності ; 2384657, який було скасовано на підставі рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 15.02.2017р., а також 31.05.2016р. за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825282300:06:001:0083, номер запису про право власності :14817712. Таким чином, на дату відкриття спадщини права ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825282300:06:001:0083 були припинені, а виникло та існувало зареєстроване 31.05.2016р. право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825282300:06:001:0083, номер запису про право власності : 14817712. Однак, за життя ОСОБА_3 не скористався правом, передбаченим статтею 1254 ЦПК України, зміни до складеного ним 17 травня 2013 року заповіту не вносив. Як не було вчинено ним й іншого заповіту. Отже в позивача не виникло право на спадкування земельної ділянки з кадастровим номером 6825282300:06:001:0083, яка була зареєстрована за спадкодавцем ОСОБА_3 лише 31.05.2016 р., тобто вже після складення заповіту. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що суд в порушення вимог процессуального закону належним чином не повідомив її про розгляд вказаної справи, за відсутності відомостей про вручення їй повідомлення про дату, час і місце судового засідання розглянув справу, чим порушив її право на участь у судовому засіданні та дослідженні доказів. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; Так судом встановлено, що ОСОБА_3 належала на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯН № 507491 виданого 26.12.2012 року, земельна ділянка, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,0795 га, що розташована на території Гусятинської сільської ради Чемеровецького району, кадастровий номер 6825282300:06:001:0086. 17 травня 2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем виконкому Гусятинської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області та зареєстрований в реєстрі за №31, яким заповів ОСОБА_2 . Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯН № 507491 виданий 26.12.2012 року. Згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області гр. ОСОБА_3 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯН №507491, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №682520001004476 від 26.12.2012 року площею 2,0795 га, кадастровий номер 6825282300:06:001:0083 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Гусятинської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, згідно рішення сесії Гусятинської сільської ради від 07.02.2003 року №11. Згідно даних Державного земельного кадастру Національної кадастрової системи України земельній ділянці, яка належала ОСОБА_3 , присвоєно кадастровий номер 6825282300:06:001:0086, а не 6825282300:06:001:0083, що не відповідає кадастровому номеру Державного акту, при внесенні даних до Державного земельного кадастру про земельну ділянку відбулася зміна кадастрового номера у відповідності до абзацу третього пункту четвертого Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», земельна ділянка, відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку - кадастровий номер 6825282300:06:001:0083, земельна ділянка, згідно даних Державного земельного кадастру після внесення змін - кадастровий номер 6825282300:06:001:0086. Також як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_3 був власником земельної ділянки кадастровий номер 6825282300:06:001:0086, площею 2,0795 га, документ, що посвідчує право: державний акт від 26.12.2012 року ЯН 507491. ІНФОРМАЦІЯ_3 Пономар ОСОБА_5 помер. Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 заведено спадкову справу №

268. Спадщину після його смерті прийняли спадкоємці першої черги за законом: дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_7 , а також спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 . Так ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , кожна окремо 18 жовтня 2017 року подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , в яких вказали, що приймають спадщину у вигляді спадкового майна, яке складається з земельної ділянки кадастровий номер 6825282300:06:001:0086, площею 2,0795 га. ОСОБА_2 27 січня 2018 року подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 за заповітом від 17.05.2013 року. Також ОСОБА_2 звернулась до державного нотаріуса Хмельницької районної державної нотаріальної контори, виконувача обов`язків по нотаріальному обслуговуванню населення Чемеровецького району Хмельницької області з метою одержання Свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,0795 га, що розташована на території Гусятинської сільської ради Чемеровецького району, що належала померлому ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯН № 507491 виданий 26.12.2012 року за заповітом який останній склав 17.05.2013 року на користь позивача. На звернення ОСОБА_2 нотаріусом письмово за №174/02-14 від 02.12.2021 року відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки у зазначеному заповіті об`єкт спадкування вказано як «Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯН №507491, виданий 26.12.2012 року», тобто заповіт не містить назву об`єкта спадкування (вид майна). Згідно ст. ст. 1216-1218, 1220 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. За нормами ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України). За змістом ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини. У відповідності до ст.. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу. Згідно ст.ст. 1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК Українисторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Статтею 50 ЦПК Українивизначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки. Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16. Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Як вбачається з спадкової справи ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 та прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви нотаріусу 18 жовтня 2017 року, тобто в межах, передбаченого законом шестимісячного строку прийняття спадщини. В своїх заявах про прийняття спадщини вказали, що спадкове майно складається з земельної ділянки кадастровий номер 6825282300:06:001:0086, площею 2,0795 га, тобто вони вважають, що мають право на спадкування тієї ж земельної ділянки, яка є предметом даної цивільної справи і з метою спадкування якої за заповітом шляхом його тлумачення звернулась до суду позивач. Однак позивач всупереч положенням статей 51, 175 ЦПК України, не вказала про наявність іншого спадкоємця першої черги за законом після смерті спадкодавця, крім його дружини, ще і дочки спадкодавця, не зазначила ОСОБА_7 як спадкоємця першої черги за законом відповідачем по справі, хоча позовні вимоги та рішення суду стосувалось прав на спадкове майно у вигляді спірної земельної ділянки спадкоємця першої черги за законом ОСОБА_7 , таким чином не зазначила усіх відповідачів, прав та інтересів яких може стосуватись ухвалене судове рішення, що призвело до вирішення спору з неналежним складом учасників. Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказані обставини не з`ясував, не роз`яснивпозивачу його права, зокрема, щодо можливості залучення до участі у справі ОСОБА_7 як співвідповідача та не вирішив цього питання в порядку, передбаченому статтями 50, 51 ЦПК України, не попередив позивача про наслідки вчинення або невчинення вказаних процесуальних дій, а розглянувши справу без залучення спадкоємця першої черги за законом ОСОБА_7 вирішив питання про її права та обов`язки на спадкове майна, чим суттєво порушив її права як спадкоємця першої черги. Суд апеляційної інстанції позбавлений права на стадії перегляду справи в апеляційному порядку вирішувати питання щодо зміни процесуального статусу осіб, які беруть участь в справі та залучати співвідповідачів. Таким чином, оскільки вирішити даний спадковий спір без участі всіх спадкоємців першої черги за законом не можливо, вказані особи мають бути належними відповідачами в даній цивільній справі та приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав порушення норм процесуального права, а саме прийняття судового рішення про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі в розгляді справи і пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів. Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Чемеровецького районного суду від 28 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Державний нотаріус Хмельницької районної державної нотаріальної контори, про тлумачення заповіту відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29 грудня 2022 року. Судді А.М.Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова