Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 349/657/22

Справа № 349/657/22 Провадження № 22-ц/4808/1235/22 Головуючий у 1 інстанції Гаврилюк О. О. Суддя-доповідач Барков П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Баркова В.М., суддів: Бойчука І. В., Томин О. О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Сокуренко Наталії Вікторівни на заочне рішення Рогатинського районного суду від 22 вересня 2022 року в складі судді Гаврилюк О. О., ухвалене в м. Рогатині Івано-Франківської області, повний текст якого складено 22 вересня 2022 року в справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У червні 2022 року позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та 30 жовтня 2007 року підписав заяву б/н, якою підтвердив свою згоду про те, що підписана ним заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також 30 жовтня 2007 року відповідачем підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». За умовами договору банком відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50 000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Таким чином, Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором, та у межах встановленого кредитного ліміту. Проте, останній свої зобов`язання за кредитним договором щодо внесення щомісячного платежу у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 15 лютого 2022 року утворилася заборгованість у загальній сумі 57 931 грн. 20 коп., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 45 454 грн. 43 коп. та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 12 476 грн. 77 коп. Посилаючись на вказані обставини, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 30 жовтня 2007 року у розмірі 57 931 грн. 20 коп. та 2 481 грн. судового збору. Заочним рішенням Рогатинського районного суду від 22 вересня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 30 жовтня 2007 року станом на 15 лютого 2022 року у розмірі 45 454 грн. 43 коп. та судовий збір у розмірі 1 946 грн. 59 коп. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості за відсотками скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги банку в цій частині. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву від 30 жовтні 2007 року. У заяві позичальника зазначено базову процентну ставку 1,9% у місяць на залишок заборгованості. Також разом із анкетою-заявою відповідачем підписано і довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», у якій зазначено, зокрема, базову відсоткову ставку за користування кредитом 1,9% на місяць. Заперечень щодо підпису цієї довідки відповідачем не надано. Отже, сторонами при укладені кредитного договору було досягнуто істотні умови договору. Проте, суд вказаним доказам не надав належної оцінки та не врахував висновків Верховного Суду викладених у постановах від 12 квітня 2022 року у справі №628/3327/15, від 04 листопада 2020 року у справі №2534/1072/18-ц, від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17, від 04 грудня 2019 року у справі №750/6058/17-ц, від 12 лютого 2020 року у справі №382/327/18-ц та інших. Також вказує, що суд першої інстанції вийшов за межі вимог частин першої, другої, п`ятої статті 12 ЦПК України, оскільки спростував доводи позивача щодо факту ознайомлення відповідача з умовами кредитування, при тому, що відповідач участі не брав і будь-яких заперечень не подавав. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи категорію справи, ціну позову (57 931 грн. 20 коп.) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення місцевого суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, а тому апеляційним судом переглядається лише в цій частині. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ЦПК України). Суд першої інстанції встановив, що 30 жовтня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», яка є складовою частиною кредитного договору (а.с.16). Відповідач ОСОБА_1 отримав кредитну картку, користувався нею, отримуючи від банку кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а також частково проводив повернення зазначених коштів, що підтверджується випискою про рух коштів боржника за період з 30 жовтня 2007 року по 15 лютого 2022 року (а.с. 38-46). У зв`язку з порушенням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором на 15 лютого 2022 року виникла заборгованість, яка становить 57 931 грн. 20 коп., з яких 45 454 грн. 43 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту та 12 476 грн. 77 коп. заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 4-13). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність договірних відносин з відповідачем щодо розміру відсотків, порядку користування кредитними коштами. Такі висновки суду першої інстанції є помилковими та зроблені без належного з`ясування обставин справи. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. З матеріалів справи вбачається, що 30 жовтня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, на підставі якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 250 грн. та базовою процентною ставкою по кредиту 1,9% на місяць, що підтверджується відміткою в заяві. При цьому ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 16). Отже, апеляційний суд вважає, що підписана відповідачем заява свідчить про його обізнаність щодо умов кредитування та узгодження з ним саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, а відтак становлять у своїй сукупності кредитний договір. Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідачеві ОСОБА_1 на підставі кредитного договору б/н були видані кредитні карти № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 . Остання зі строком дії до останнього дня вересня 2024 року (а.с. 15). З довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 12 вересня 2007 року за карткою № НОМЕР_4 із встановленням кредитного ліміту у 250 грн. В подальшому кредитний ліміт було поступово збільшено до 50 000 грн. (а.с. 14). З розрахунку кредитної заборгованості та виписки по рахунку чітко прослідковується, що відповідач активно користувався кредитними коштами: отримував готівку в банкоматах, розраховувався карткою в магазинах. При цьому періодично здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості, тобто фактично погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами (а.с. 4-13, 38-46). Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. №578/5. Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідач у судове засідання суду першої інстанції не з`явився, не заперечував факти укладання кредитного договору, отримання кредитної картки та користування кредитними коштами, не спростовував розрахунку та розміру боргу. Не подавалися відповідні докази й на стадії апеляційного провадження в справі. Отже, відповідачем не доведено відсутності вини у порушенні зобов`язання, не спростовано підстав позову. Переглядаючи рішення суду в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, з урахуванням доводів скарги та наданих матеріалів, апеляційний суд вважає, що скарга в цій частині підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч .2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказана правова позиція викладена у пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц по якій зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Таким чином, заборгованість по процентам може бути стягнута тільки в межах строку дії кредитної картки, який за даними банку встановлений до останнього дня вересня 2024 року. Відповідно до умов укладеного договору, відповідач зобов`язався сплачувати 1,9% на місяць або 22,8% річних за користування кредитом і оскільки сторони письмово не погоджували збільшення відсоткової ставки, розрахунок заборгованості по сплаті процентів необхідно проводити виходячи саме з цієї ставки річних. В обґрунтування позовних вимог, позивачем наданий паспорт споживчого кредиту у якому визначені, серед іншого, процентна ставка у межах пільгового періоду процентів річних, процентна ставка за межами пільгового періоду процентів річних, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, розмір пені, штрафів. Паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем. Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Відтак, цей доказ не є належним та допустимим, а тому відхиляється апеляційним судом. З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 15 лютого 2022 року заборгованість відповідача за процентами складає 12 476 грн. 77 коп., які розраховані виходячи із 3,4% на місяць або 40,8% річних. Враховуючи, що сторони погодили відсоткову ставку за процентами у 22,8% річних (1,9% на місяць), розмір заборгованості за ними, відповідно, складає 6 972 грн. 31 коп. (12 476 грн. 77 коп. * 1,9% / 3,4%), який і підлягає стягненню на користь позивача. Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання до суду першої інстанції позовної заяви, позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 481 грн. (а.с. 50). За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 721 грн. 50 коп. (а.с. 109). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача на загальну суму у розмірі 52 426 грн. 74 коп. (45 454 грн. 43 коп. + 6 972 грн. 31 коп.), що становить 90,5% від заявленої позивачем суми у розмірі 57 931 грн. 20 коп., з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого судового збору у розмірі 2 245 грн. 31 коп. (2 481 грн. х 90,5%) за подачу позову до суду першої інстанції та 3 367 грн. 96 коп. за подачу апеляційної скарги (3 721 грн. 50 коп. х 90,5%). Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості за процентами необхідно скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову. В частині стягнення витрат по сплаті судового збору рішення суду необхідно змінити. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Сокуренко Наталії Вікторівни задовольнити частково. Заочне рішення Рогатинського районного суду від 22 вересня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом скасувати, в частині стягнення витрат по сплаті судового збору змінити. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом станом на 15 лютого 2022 року в сумі 6 972 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн. 31 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 2 245 (дві тисячі двісті сорок п`ять) грн. 31 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 367 (три тисячі триста шістдесят сім) грн. 96 коп. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 27 грудня 2022 року. Судді В. М. Барков І. В. Бойчук О. О. Томин