Постанова 4808 № 344/3666/23

Справа № 344/3666/23 Провадження № 22-ц/4808/106/24 Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В. Суддя-доповідач Мальцева Є.Є. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів Мальцевої Є.Є., Баркова В.М., Луганської В.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Ніколаєнко Олени Миколаївни на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 02 травня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг, ВСТАНОВИВ: 03 березня 2023 року позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг у розмірі 58856,66 грн. Позовна заява обгрунтована тим, що 03 лютого 2006 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву. Відповідач при підписанні Заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, «Тарифами» складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у Заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», що були надані для ознайомлення в письмовій формі. Підписавши заяву між сторонами, у відповідності до статті 634 Цивільного кодексу України, був укладений договір про надання банківських послуг, який є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Банком на підставі договору про надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом та надано у користування кредитну картку. У подальшому кредитний ліміт збільшився до 48000,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався пунктами 3.2, 3.3 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Позивач зазначив, що відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків за кредитним договором станом на 13 лютого 2023 року утворилася заборгованість у розмірі 58856,66 грн, з яких 48324,00 грн - заборгованість за кредитом, 10532,66 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн - заборгованість за комісією, 0,00 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, яку просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку та 2684 грн витрат по сплаті судового збору. Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 травня 2023 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 03.02.2006 року задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 03 лютого 2006 року у розмірі 48324,00 грн, яка складається з: 48324,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, а також судовий збір у розмірі 2200,88 грн . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із заочним рішенням суду, представник Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Ніколаєнко О.М. подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного в частині відмовлених позовних вимог із стягнення заборгованості за відсотками, посилаючись на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, з моменту підписання ОСОБА_1 анкети-заяви між сторонами був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання до запропонованого банком договору. Сторонами при укладенні кредитного договору від 03 лютого 2006 року досягнуті усі істотні умови договору. Банк надав позичальнику ОСОБА_1 кредит, проте останньою не повернуто вказаний кредит, не сплачено відсотки за користування кредитом, тобто фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приват банк» не повернуті. Вказує, що в заяві-приєднання передбачена базова процентна ставка в розмірі 3% на місяць. Вказана заява підписана позичальником. Відповідач при укладенні кредитного договору була належним чином ознайомлена з його умовами, акцептувала пропозицію Банку, отримала кредитну картку, користувалася кредитними коштами, а також визнала укладення кредитного договору та погодилася з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. За змістом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Частково задовольняючи позов АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що фактична наявність кредитних правовідносин між сторонами справи вбачається з обставин надання позичальнику кредитних коштів та обігу по одержаній в банку картці, в тому числі шляхом часткового погашення кредиту, що свідчить про необхідність стягнення з позичальника на користь банку заборгованості по тілу кредиту в розмірі 48324,00 грн та прийшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача: 10532,66 заборгованості за простроченими відсотками. Ухвалене судом першої інстанції рішення не повністю відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 03 лютого 2006 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Відповідач при підписанні Анкети-Заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, «Тарифами» складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також повністю проінформована про умови кредитування в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», що були надані для ознайомлення в письмовій формі (а.с. 26-41). Відповідачу видавалися кредитні картки (а.с.25). Позивачем змінювалися умови кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а.с. 24). Відповідач користувалася наданим картковим рахунком, на якому встановлений кредитний ліміт, про що свідчить виписка по рахунку (а.с. 53-87). Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 03 лютого 2006 року, станом на 13 лютого 2023 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 58856,66 грн, з яких 48324,00 грн - заборгованість за кредитом, 10532,66 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн - заборгованість за комісією, 0,00 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором (а.с. 3-23). Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» зареєстровано 19 березня 1992 року, дата останньої реєстраційної дії 12 лютого 2018 року (а.с. 50). Національним банком України 06 вересня 2019 року погоджено статут Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (а.с. 48-49). Правовідносини між сторонами, що виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються наступними правовими нормами. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Установивши обставини підписання ОСОБА_1 заяви від 03 лютого 2006 року, отримання нею кредитної картки та грошових коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, часткового повернення суми кредиту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виникнення між сторонами кредитних відносин та відповідно виникнення у позичальника обов`язку повернути отриманий кредит. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зробила такий висновок про те, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів погодження сторонами умов щодо розміру відсотків за користування кредитом. Представник банку додав паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 01 жовтня 2021 року, що, на думу позивача, свідчить про погодження всіх істотних умов договору, однак анкета-заява, яка підписана 03 лютого 2006 року та на підставі якої відповідачу було відкрито рахунок і встановлено кредитний ліміт на суму 500,00 грн, та якій надалі збільшився до 48000,00 грн, не містить відомостей про те, яку саме картку отримала відповідач ОСОБА_1 , на які умови вона погодилася, тому паспорт споживчого кредиту, який підписаний значно пізніше, не може бути підставою, яка свідчить, що відповідач, відкриваючи рахунок, погоджувалася на всі умови, які зазначені у паспорті споживчого кредиту. Крім того, паспорт споживчого кредиту не містить даних, щодо якої саме кредитної картки встановлені умови кредитування, оскільки у ньому зазначено умови кредитування різних типів карток із різними умовами. Зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними грошима. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). З огляду на викладене та враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вирішуючи спір, суд прийшов до висновку про задовлення вимог про стягнення суми боргу за тілом кредиту, і про безпідставність вимог про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 10532,66 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду з урахуванням вищенаведеного аналізу наданих позивачем письмових доказів. Так, з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що позивач неодноразово змінював кредитну ставку, а належних підтверджень того, що сторони обумовили процентну ставку за кредит, суду не надав. Тому висновок про стягнення боргу за тілом кредиту є правильним, логічним, узгодженим із встановленими судом обставинами, і колегія суддів, перевіривши справу, не може з ним не погодитися. Разом з тим є слушними доводи апеляційної скарги позивача про те, що в анкеті-заяві, підписаній відповідачем 03.02.2006 року (а.с. 26) зазначена базова відсоткова ставка за кредитом 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році, в той час, як суд першої інстанції помилково вказав в рішенні, що жодна процента ставка не зазначена в анкеті-заяві позичальника. Дослідивши розрахунок заборгованості, можно встановити, що з коштів, які фактично спрямовувалися позичальником на погашення заборгованості за тілом кредиту, позивачем в автоматичному режимі відбувалося списання відсотків протягом всього часу кредитування, при цьому не тільки з розрахунку 3% на місяць, а за змінною відсотковою ставкою. Як вже зазначалося, позивачем право змінювати умови кредитування в односторонньому порядку не доведено, як і не підтверджений факт ознайомлення з такими умовами позичальника. Погашення заборгованості за відсотками, нарахування яких не обумовлено сторонами у письмовому вигляді, суперечить умовам кредитування. Водночас з анкети-заяви позичальника ОСОБА_1 вбачається, що сторони обумовили базову відсоткому ставку за кредитним лімітом з терміном дії кредитної картки на момент підписання договору 03.02.2006 року становила 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році (а.с.26). Отже, якщо виходити з розміру заборгованості за тілом кредиту 48324 грн, визначену станом на 13.02.2023 року, то як вбачається з виписки по рахунку, станом на 23.05.2022 року поточна заборгованість за всіма складовими за кредитом складала 47855,12 грн , 24.05.2022 року з суми 97700 грн, що поступила на рахунок позичальника, погашено 47855,12 грн. (а.с.53, 72). Таким чином, позичальником сума боргу 24.05.2022 року повністю погашена. З виписки роздруківки руху коштів за договором кредиту 24.05.2022 року видно, що відповідачем знов використані кредитні кошти в сумі 44990,52 грн. В розрахунку боргу, складеному банком, станом на 24.05.2022 року заборгованість також визначена в розмірі 44990,52 грн.. Враховуючи встановлені обставини, а саме, що сума відсотків за користування кредитом становить 3% на місяць, як вказано в анкеті-заяві позичальника, позивач має право на отримання відсотків за користування кредитними коштами за період з 25.05.2022 року по 13.02.2023 року. За цей період позичальником внесено 417,73 грн, витрачено 2589,42 грн. (а.с.72). Крім того, за цей час з позичальника зписувалися суми на погашення відсотків - як за ставкою 1,7%, так і за ставкою 3,4% на місяць, комісія за обслуговування 120 грн. Відповідно, сума заборгованості за розрахунком колегії суддів складає 47700 грн.? Сума боргу за тілом кредиту станом на 13.02.2023 року, визначена позивачем у розмірі 48324 грн, ніким не оспорена, судом задоволені позовні вимоги про стягнення такої заборгованості. Якщо розрахувати суму відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з формули, де сума відсотків = (тіло кредиту 48324 грн х відсоткову ставку за договором 36% х кількість днів користування грошима за вказаний період - 259 днів) : (100 * 365), то сума відсотків буде дорівнювати 12354 грн, що більше, ніж заявлено банком у позові. Згідно з положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Висновок суду в частині стягнення заборгованості з відповідача за тілом кредиту ніким не оскаржується, рішення ухвалено в заочному порядку. Перевіривши справу, колегія суддів встановила, що фактично відповідач користувалася кредитними коштами, має борг за кредитом, а висновки суду про відсутність будь-яких умов стосовно кредитної ставки, є помилковими, тому рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми заборгованості по відсоткам не ґрунтується на законі, не відповідає обставинам справи. Доводи апеляційної скарги, що суд не оцінив належним чином інформацію про споживчий кредит, підписану відповідачем, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як встановлено, долучений до позову паспорту споживчого кредиту містить підпис відповідача від 01.10.2021 року тільки на останній сторінці, анкета на отримання банківського кредиту підписана у лютому 2006 року, що не можна розцінювати як належне інформування про умови кредиту, на яких наполягав банк у позові. Вказане свідчить про відсутність правових підстав для нарахування відповідачці процентів за користування коштами та віднесення їх до тіла кредиту, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами та паспортом кредиту. Однак твердження позивача в апеляційнй скарзі про те, що сторонами було погоджено кредитну ставку 3% на місяць, заслуговують на увагу, і вимоги про стягнення суми заборгованості за відстотакми є підставними, підлягають задоволенню. Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині, що переглядається апеляційним судом, необхідно скасувати, ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 10532,66 грн. - суму 36 процентів річних за користування кредитом, і відповідно, змінити рішення в частині стягнення судових витрат. Оскільки апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на судовий збір за апеляційне оскарження рішення. Враховуючи, що позовні вимоги банку в розмірі 58856,66 грн задоволені повністю, то з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню 4026,40 грн витрат по сплаті судового збору за апеляційне оскарження рішення суду. Також у зв`язку із повним задовленням позовних вимог підлягає зміні розмір стягнутого оскарженим рішенням судового збору. Відповідно, відповідач має відшкодувати судові витрати позивачу на судовий збір в розмірі 2684 грн за розгляд справи в суді першої інстанції, а всього 6710,40 грн ( а.с. 52,132). Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Заочне рішення від 02 травня 2023 року Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення суми відсотків за користування кредитом, ухвалити в даній частині нове рішення та змінити рішення в частині стягнення судових витрат. Позовні вимоги акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості процентів річних задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за відсотками за користування кредитом за кредитним договором б/н від 03.02.2006 року в розмірі 10532 (десять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн. 66 коп, а також судовий збір у розмірі 6710 (шість тисяч сімсот десять) грн.40 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 10 січня 2024 року. Судді: Є.Є. Мальцева В.М. Барков В.М. Луганська