Постанова Київський апеляційний суд № 759/2032/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/9031/2022 справа №759/2032/22 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2022 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 травня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Ул`яновської О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) про зменшення розміру аліментів та часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам,- встановив: У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів та часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам. Позовні вимоги мотивує тим, що 10 вересня 2010 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року вказаний шлюб було розірвано. За час перебування у шлюбі у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05 грудня 2017 року Святошинським районним судом м. Києва видано судовий наказ, відповідно до якого вирішено стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 05 вересня 2017 року і до досягнення дитини повноліття. Вказує, що про видачу та існування судового наказу про стягнення аліментів дізнався нещодавно у Святошинському відділі Державної виконавчої служби у м. Києві та вже на цей момент має певну суму заборгованості у виконавчому провадженні. Зазначає, що станом на 01 січня 2022 року заборгованість по аліментам складає 60 844,75 гривень. Вказує, що певна частина цієї заборгованості накопичилось через те, що позивач не міг працювати, оскільки, починаючи з кінця 2016 року і по теперішній час хворіє психічним захворюванням та періодично перебуває на стаціонарному лікуванні в КНП «Клінічній лікарні «Психіатрія». Додає, що є інвалідом ІІ групи та потребує відповідного медичного нагляду і періодичного стаціонарного лікування. Зазначає, що у зв`язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні у КНП "Клінічної лікарні "Психіатрія" виникла заборгованість по сплаті аліментів за період з 11 січня 2018 року по 19 червня 2018 року, з 04 грудня 2018 року по 12 лютого 2019 року, з 06 січня 2022 року по 24 січня 2022 року, та з 09 листопада 2021 року по 10 грудня 2021 року. Вказує, що у вказані періоди не міг фізично працювати та отримувати дохід, необхідний для сплати аліментів. Єдиним доходом, починаючи з 2018 року, є пенсія по інвалідності, яка в своїй сумі є незначною та витрачається на ліки та лікування самого позивача. Вказує, що при винесенні судового наказу про стягнення аліментів судом не були враховані положення, викладенні у статті 182 СК України. Вказує, що проживає разом з батьком, який є пенсіонером, що потребує догляду, допомоги та реабілітації після проведених оперативних втручань в період з червня по грудень 2021 року. Все вищезазначене також спричинило виникнення видатків, пов`язаних з обстеженням, оплатою за оперативне втручання, купівлю ліків, харчування, тощо. Єдиний дохід батька - це його не велика пенсія. Реабілітація та нагляд за батьком продовжується і сьогодні, що породжує нові видатки, пов`язані з обстеженням, купівлею ліків, тощо. Зазначає, що станом на сьогодні, існує суттєве погіршення мого матеріального становища та значне погіршення стану здоров`я, як платника аліментів, що відповідно до положень ст. 192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів. Звертає увагу, що не відмовляється від сплати аліментів, проте може забезпечити лише мінімальний рівень цих виплат. Мотивуючи наведеним, просить суд звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні №55325569 за судовим наказом №759/13132/17 виданим Святошинським районним судом м. Києва 05 грудня 2017 року, а саме звільнити від сплати заборгованості по аліментам за січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, та січень 2022 року. Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу виданого Святошинським районним судом м. Києва від 05 грудня 2017 року у справі №759/13132/17 на користь ОСОБА_2 для утримання дитини ОСОБА_3 2010 року народження з 1/4 на 1/10 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку починаючи з 01 лютого 2022 року і до досягнення дитини повноліття. 06 травня 2022 року Святошинський районний суд заочним рішенням у задоволенні позову відмовив. Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. Вказує, що не погоджується із рішенням суду першої інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, не обґрунтувавши взагалі відмову. Вказує, що відмовивши у задоволенні вимоги про зменшення розміру стягуваних аліментів з ј до 1/10 частини заробітку (доходу) суд вказав, що така сума є меншою за встановлений розмір прожиткового мінімуму для дітей від 6 до 18 років, а тому суперечить закону. Проте ОСОБА_1 зазначає, що просив зменшити розмір стягуваних аліментів з ј до 1/10 частини, але не менше 50% відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку., що відповідає нормам закону. Зазначає, що захворювання не дає можливості влаштуватись на стабільну роботу. Згідно довідки МСЕК може працювати лише вдома і згідно інших медичних документів позивач має періодично перебувати на стаціонарному лікуванні, що перешкоджає отримувати високий та стабільний дохід. Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 травня 2022 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В судовому засіданні ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на викладені в ній обставини. Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вказавши на її необґрунтованість. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що сума грошових коштів, яку позивач просить стягувати у якості аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/10 частини, є меншою за встановлений розмір прожиткового мінімуму для дітей від 6 до 18 років, тому суперечить закону. На час винесення судового наказу судом враховані обставини хвороби позивача і постановлено стягувати аліменти у розмірі ј частини заробітку з усіх видів заробітку (доходу) але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Одним із основоположних обов`язків батьків відповідно законодавства України та моральних засад суспільства є їхній обов`язок утримувати дитину. Утримання полягає в забезпеченні дитині розвитку та зростання з метою підготовки до дорослого самостійного життя. В окремих випадках, наприклад, у зв`язку із станом здоров`я дитини, батьки також зобов`язані докладати і інших зусиль та додаткових витрат з метою забезпечення благополуччя дитини, викликаних особливостями її стану здоров`я. Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України). Судом установлені наступні обставини. З даних довідки розрахунку заборгованості від 19 січня 2022 року у ВП №55325569/25 складеної головним державним виконавцем Абакумовою Н.І. убачається, що ОСОБА_1 станом на 01 січня 2022 року має заборгованість по аліментам у розмірі 60 844,75 гривень (а.с.6-7). З даних довідок про доходи №2913 8999 9499 1967, №5330 7333 9430 1017, виданих ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві, убачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію у розмірі 1 773,86 гривень на місяць. Сукупний розмір пенсії за 2019 рік склав 21 286,32 гривень, за 2020 рік - 21 286,32 гривень (а.с.8,9). З даних довідки про доходи №6223 2223 7444 1297, виданої ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві, убачається, що сукупний розмір пенсії за 2021 рік склав 22 346,46 гривень (а.с.10). З даних довідки №13252 від 25 липня 2018 року убачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду м. Києва та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи з 11 червня 2018 по 30 червня 2019 рік (а.с.11). З даних довідки №909/12 від 06 січня 2022 року, виданої Комунальним підприємством "Клінічна лікарня "Психіатрія", убачається, що ОСОБА_1 з 07 грудня 2016 року по 23 березня 2017 рік, з 11 січня 2018 року по 19 червня 2018 року, з 04 грудня 2018 року по 12 лютого 2019 року знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні №9 КНП "Клінічна лікарня "Психіатрія" (а.с.12). З даних виписки із медичної карти стаціонарного хворого СК-005661-2021 встановлено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургічного лікування туберкульозу та НЗЛ з 09 листопада 2021 року по 10 грудня 2021 року (а.с.23). З даних довідки №909/105 від 24 січня 2022 року, виданої Комунальним підприємством "Клінічна лікарня "Психіатрія", убачається, що ОСОБА_1 з 06 січня 2022 року по 24 січня 2022 року знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні №9 КНП "Клінічна лікарня "Психіатрія" (а.с.13). З даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №297212947 від 31 січня 2022 року убачається, що постановою про арешт майна боржника №55325569 від 22 лютого 2018 року на нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт (а.с.16). З даних довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією ААБ №796075 убачається, що ОСОБА_1 призначено ІІ групу інвалідності з 01 липня 2021 року до 01 липня 2022 року. Дата чергового огляду вказана 12 липня 2022 рік. З пункту 12 довідки убачається, що ОСОБА_1 може працювати вдома (а.с.24). Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про значне погіршення матеріального становища платника аліментів зміни сімейного стану, погіршення здоров`я, що могло б бути підставою для зменшення розміру аліментів. Самі по собі довідки про періодичне перебування позивача на лікуванні не підтверджують факту погіршення здоров`я та потребу у зв`язку із цим значних матеріальних витрат. Окрім того, твердження скаржника щодо перебування на його утриманні батька також не підтверджено жодними доказами. З огляду на наведене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для застосування положень статті 192 СК України та зменшення розміру аліментів. Щодо доводів про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення. Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від: 18 січня 2018 року у справі № 706/136/16-ц (провадження № 61-719св17), 20 вересня 2018 року у справі № 592/2683/17 (провадження № 61-34616св18), 01 квітня 2019 року у справі № 459/1087/17 (провадження № 61-26954св18), 22 січня 2020 року у справі № 691/1497/18 (провадження № 61-15013св19). При цьому, вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом (див. постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №307/1186/17 (провадження № 61-452св18) та від 04 березня 2021 року у справі № 177/1090/18 (провадження № 61-7448св20)). Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення. У цій справі не установлено обставин, які б давали підстави для часткового звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам. Посилання позивача на факти періодичного перебування на лікуванні, наявність інвалідності з 2016 року не є тими обставинами, що підтверджують суттєву зміну матеріального становища, що давало б підстави для звільнення від слати заборгованості по аліментам. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування судового рішення, колегією суддів не установлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 травня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 грудня 2022 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова