Постанова 4814 № 541/3475/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/3475/21 Номер провадження 22-ц/814/1009/22Головуючий у 1-й інстанції Ситник О.В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Панченка О.О., суддів: Абрамова П.С., Пікуля В.П., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 лютого 2022 року, ухваленого у складі головуючого судді Ситник О.В.,повний текст судового рішення виготовлено - 07 лютого 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, - В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Зміст позовних вимог У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Позов мотивовано тим, що від шлюбу з відповідачкою має трьох дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня 2019 року(зі змінами внесеними поставою Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року) по справі № 541/1120/19 з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання дітей по 3000 грн на кожну дитину щомісячно, до досягнення ними повноліття. З дати визначення судом розміру аліментів його матеріальний стан та стан здоров`я змінилися, у зв`язку з чим він був змушений припинити свою підприємницьку діяльність та стати на облік в центрі зайнятості, як безробітній де розмір допомоги по безробіттю становив в середньому 2000 грн на місяць, а 08 грудня 2021 року виплату вказаної допомоги було припинено. Також, позивач зазначав, що з урахуванням його теперішнього матеріального стану та стану його здоров`я розмір аліментів повинен бути визначений судом у розмірі 1309 грн на кожну дитину щомісячно, що узгоджується з положенням частини 2 статті 182 СК України. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 , просив зменшити розмір аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 3000 грн до 1309 грн на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивач не довів обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, останнім не було надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт зміни його матеріального стану в сторону погіршення, а також зміни стану його здоров`я, а відтак зменшення розміру аліментів без доведення вищезазначеного буде спрямовано на неналежне забезпечення малолітніх дітей та суперечитиме їх інтересам. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким зменшити розмір аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей з 3000 грн до 1309 грн на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову у мотивувальній частині рішення не зазначив мотивів відхилення поданих доказів, а саме не взяв до уваги фактів припинення підприємницької діяльності, припинення виплати по безробіттю та не врахував, що майже за рік Миргородська міськрайонна філія Полтавського обласного центру зайнятості не змогла запропонувати роботу. Вважає себе неспроможним сплачувати аліменти в визначеному розмірі по 3000 грн на кожну дитину у зв`язку з незадовільним своїм матеріальним станом. Позиція інших учасників справи 20 квітня 2022 року від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду - без змін, оскільки вважає, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків місцевого суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з вимогами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня 2019 року у справі № 541/1120/19, яке змінено постановою Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 3000 грн на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 травня 2020 року зміненим постановою Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання, як повнолітньої доньки, яка продовжує навчання в розмірі 650 грн щомісячно, починаючи з 21 жовтня 2020 року на період навчання до 30 червня 2021 року. Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2021 року скасовано рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 квітня 2021 року та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_8 про зменшення розміру аліментів. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань фізична особа підприємець ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність 10 грудня 2020 року. Згідно довідки Миргородської міськрайонної філії Полтавського ОЦЗ № 257 від 13.12.2021 ОСОБА_1 був зареєстрований як безробітний з 15.12.2020 по 09.12.2021, дохід останнього за період з 15.12.2020 по 30.11.2021 становив 23465 грн 41 коп. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, місцевий суд виходив з того, що позивачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт зміни його матеріального стану в сторону погіршення, а також стану здоров`я. Таким чином, зменшення розміру аліментів без доведення вищезазначеного на думку суду було б спрямовано на неналежне забезпечення малолітніх дітей позивача та суперечитиме їх інтересам. Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав. Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини Згідно зі статтею 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені ст. 182 СК України, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дітей; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" N 3 від 15.05.2006 року передбачено, що згідно з ч. 3ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. У відповідності до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відтак, обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків. Обов`язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Виходячи зі змісту ст. ст. 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду. У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду. Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосованим при наявності відповідних обставин для цього. Крім того, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України N 3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, може бути змінений за позовом платника або одержувача аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Із зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. Згідно частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Параграф 1 глави 5 ЦПК України містить основні положення про докази, зокрема частиною 1 статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно положень статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Аналізуючи матеріали справи та враховуючи безумовність обов`язку обох батьків утримувати дитину, забезпечувати їй необхідні та достатні умови життя, які б сприяли всебічному та гармонійному розвитку, наявність та розмір доходів батьків, стан здоров`я дитини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 3000 грн до 1309 грн на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Натомість твердження скаржника, що суд першої інстанції при винесенні рішення не навів мотивів неврахування його аргументів щодо припинення підприємницької діяльності і зняття з обліку в центрі зайнятості колегія суддів відхиляє, оскільки, як вбачається з рішення місцевого суду, останній дослідив вказані факти, але не визнав їх достатніми для підтвердження суттєвої зміни майнового становища. У свою чергу, апеляційний суд зазначає, що лише вказані обставини не можуть свідчити про суттєву зміну майнового становища з урахуванням розміру виплати по безробіттю та наявністю у власності ОСОБА_1 нерухомого та рухомого майна. Також, колегія суддів наголошує, що на час винесення рішення місцевим судом, донька ОСОБА_8 закінчила навчання та стягнення аліментів на її утримання припинено, що в свою чергу зменшує тягар витрат позивача по сплаті аліментів на інших дітей. Крім того, апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги керується принцом превалювання інтересів дитини над майновим становищем платника аліментів, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19). Твердження скаржника, стосовно того, що Миргородською міськрайонною філією Полтавського обласного центру зайнятості не було запропоновано йому належної роботи, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини не підтверджуються належними і достатніми доказами та не спростовують можливості самостійного працевлаштування. Не містять матеріали справи і даних щодо погіршення стану здоров`я позивача. Враховуючи правові висновки Верховного Суду України, Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, оцінюючи належність, допустимість та достовірність наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належним чином, що стан його здоров`я погіршився, а матеріальний стан настільки змінився, що мав би тягнути за собою зменшення розміру аліментів. Отже розмір аліментів визначений місцевим судом відповідає інтересам дітей, а відтак є необхідним, достатнім для забезпечення іх гармонійного розвитку та відповідного рівня матеріального забезпечення. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. а судове рішення - без змін. Щодо судових витрат За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати скаржника, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 лютого 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 травня 2022 року. Головуючий О. О. Панченко Судді П. С. Абрамов В. П. Пікуль