Ухвала КАС ВС № 160/25023/21

УХВАЛА 28 грудня 2022 року м. Київ справа № 160/25023/21 адміністративне провадження № К/990/35354/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2022 року у справі №160/25023/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 82 від 13 вересня 2021 року про неуспішне проходження ним атестації; - визнати протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури 19 жовтня 2021 року № 3330к про його звільнення з посади прокурора Криничанського відділу Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області з 22 жовтня 2021 року; - поновити його на посаді прокурора Криничанського відділу Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та в органах прокуратури з 22 жовтня 2021 року; - стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 22 жовтня 2021 року до дня фактичного поновлення на посаді, з відрахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2022 року, позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №82 від 13 вересня 2021 року про неуспішне проходження атестації прокурором Криничанського відділу Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 ; - визнано протиправним та скасовано наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №3330к від 19 жовтня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Криничанського відділу Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури з 22 жовтня 2021 року; - поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Криничанського відділу Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та в органах прокуратури з 22 жовтня 2021 року; - стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 жовтня 2021 року до 20 червня 2022 року в сумі: 61027,68 грн з відрахуванням податків та зборів. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Офіс Генерального прокурора вдруге звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 13 грудня 2022 року за допомогою засобів поштового зв`язку. У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2022 року у справі №160/25023/21 скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи касаційної скарги й додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку, що її належить повернути скаржнику з таких підстав. З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі указано, що судові рішення оскаржуються на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не було враховано доводів Офісу Генерального прокурора, викладених у відзиві на позов та апеляційній скарзі у цій справі і, як наслідок, неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 листопада 2022 року щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Буквальний спосіб тлумачення цієї норми свідчить про те, що умовами її застосування є наявність відповідного висновку Верховного Суду на час перегляду судового рішення в апеляційному порядку і, відповідно, застосування судом апеляційної інстанції норми права без його врахування. У цьому контексті Суд зауважує, що Третій апеляційний адміністративний суд переглянув рішення місцевого суду і прийняв оскаржувану постанову 4 жовтня 2022 року. Натомість скаржник покликається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30листопада 2022 року. З огляду на зазначене, Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки постанова Верховного Суду, на яку покликається заявник, у часі прийнята пізніше, тобто після розгляду цієї справи у суді першої та апеляційної інстанцій. Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2022 року у справі №160/25023/21. Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження та зупинити виконання оскаржуваних судових рішень. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв`язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження та зупинення виконання оскаржуваних судових рішень Суд не вирішує. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2022 року у справі №160/25023/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. …………………………. Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду