Постанова Черкаський апеляційний суд № 2-976-08

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1499/22Головуючий по 1 інстанції Справа №2-976-08 Категорія: на ухвалу Єщенко О.І. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2022 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідачаНовікова О. М., суддів:Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В. за участю секретаря Любченко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) протиправною та зобов`язання вчинити дії, - в с т а н о в и в : 07 вересня 2022 ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області зі скаргою про визнання бездіяльності органів ДВС протиправною та зобов`язання вчинити дії, в якій просив суд: -визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна та заборони його відчуження, накладених постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.07.2015 у виконавчому провадженні №47606551, зареєстрованих 15.07.2015 о 14:11:16 реєстратором Черкаського міського управління юстиції Ткаченком В.Г. за № 10417498; -скасувати арешт з майна та заборону його відчуження, накладені постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.07.2015 у виконавчому провадженні № 47606551, зареєстровані 15.07.2015 о 14:11:16 реєстратором Черкаського міського управління юстиції Ткаченком В.Г, за № 10417498. Скаргу мотивував тим, що 25.04.2008 Уманським міськрайонним судом Черкаської області ухвалене заочне рішення у справі за позовом Акціонерного Банку «БРОКБІЗНЕСБАНК», правонаступником якого було ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов задоволено повністю та стягнуто на користь позивача заборгованість у сумі 679980 доларів США 26 центів, еквівалент у гривнях 3433900 грн. 31 коп., за кредитним договором № 235-05оф від 12.09.2005, а також судовий збір в розмірі 1700 грн, витрати на ІТЗ в сумі 30 грн. 20.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з клопотанням про зняття арешту, в якому просив: повідомити про стан виконавчого провадження, в рамках якого 15.07.2015 о 14:11:16 реєстратором Черкаського міського управління юстиції Ткаченком В. Г. було зареєстровано обтяження № 10417498 арешт; у випадку закінчення виконавчого провадження надати копію постанови про закінчення виконавчого провадження; зняти арешт з майна, накладений 15.07.2015 о 14:11:16 реєстратором Черкаського міського управління юстиції Ткаченком В.Г. було зареєстровано обтяження № 10417498 арешт. 22.08.2022 на адресу ОСОБА_1 надійшла відповідь, в якій начальник відділу Алексина Гайдар повідомила про те, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень знаходилось виконавче провадження № 47606551 з виконання виконавчого листа Уманського міськрайонного суду Черкаської області № 2-976/2008 від 24.10.2008 про стягнення коштів з ОСОБА_1 06.12.2016 вищевказане виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Крім того, у відповіді зазначено, що для вирішення питання про зняття арешту з майна боржнику необхідно сплатити на рахунок обліку депозитних сум відділу примусового виконання рішень кошти по рішенню суду, з урахуванням виконавчого збору та витрат або надати підтверджуючі документи про їх сплату. ОСОБА_1 не погоджується з таким твердженням, оскільки ПАТ «Брокбізнесбанк» ліквідовано без створення правонаступника. Тривале існування накладеного на майно арешту без наявності виконавчого провадження та при ліквідації стягувача перешкоджає скаржнику розпоряджатись своїм майном. Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2022 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвала мотивована тим, що зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Також суддя вказав, що постанова про арешт майна боржника не була скасована, оскільки боржником не було сплачено борг, виконавчий збір, судовий збір та витрати на проведення виконавчих дій, та врахувавши, що повернення виконавчого документа стягувачу у даній справі і знищення виконавчого провадження за закінченням строків зберігання не є підставою для закінчення виконавчого провадження, дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Доводи ОСОБА_1 у скарзі про те, що ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» ліквідовано без створення правонаступника не впливає на кінцеве рішення суду, оскільки рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.04.2008 боржником не виконане і ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає обов`язок державного виконавця зняти накладений на майно боржника арешт в разі повернення виконавчого документа стягувачу. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу районного суду, та задоволення скарги повністю. Апелянт вказує, що виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 коштів, повернутий стягувачу, однак арешт, накладений в межах виконавчого провадження № 47606551, досі не знятий. Указує, що наявність обтяжень без будь-яких правових підстав унеможливлює реалізацію у повній мірі ОСОБА_1 своїх прав як співвласника нерухомого майна. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно є невиправданим втручанням у право на мирне володіння своїм майном. Також скаржник зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги, що у справі є заява про перегляд заочного рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області, подана ОСОБА_1 , до якої було долучено рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року, згідно до якого, було визнано недійсним кредитний договір № 235-05ф, укладений 01.09.2005 між ОСОБА_1 та АТ «Брокбізнесбанк», правонаступником якого був ПАТ «Брокбізнесбанк», також було визнано недійсним договір застави № Т 153, укладений 12.09.2005 між ОСОБА_1 та АТ «Брокбізнесбанк», правонаступником якого був ПАТ «Брокбізнесбанк». Однак заяву про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення з підстав, що в минулому ОСОБА_1 звертався з такою заявою до суду. Також суд першої інстанції не звернув уваги на факт того, що ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 лютого 2020 року відмовлено в заяві ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження. Апелянт зазначає, що оскільки виконавче провадження закінчено, а нове не розпочато, стягувача ліквідовано, а правонаступника йому не створено, договори, які є основою для стягнення коштів визнанні недійсними, є всі підстави для скасування арешту, на що суд першої інстанції жодної уваги не звернув. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2008 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь АБ «Брокбізнесбанк» 679980 доларів США 26 центів, еквівалент в гривнях становить 3433900 грн. 31 коп. заборгованості, судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 30 грн. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Горбатюк В.П. від 07.07.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах виконавчого провадження № 47606551, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 . На підставі зазначеної постанови 15.07.2015 о 14:11:16 державним реєстратором Черкаського міського управління юстиції Ткаченком Віталієм Геннадійовичем за номером запису про обтяження 10417498 зареєстровано вид обтяження арешт нерухомого майна. Обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області. Опис предмета обтяження: все нерухоме майно в межах суми боргу 3 435 630, 31 грн. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Горбатюк В. П. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06.12.2016 виконавчий лист № 2-976/2008, повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке згідно із законом можливо звернути стягнення). Вжиті заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.02.2017 частково задоволено скаргу ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та визнано дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області у виконавчому провадженні № 47606551 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.12.2016 неправомірними та скасовано вищезазначену постанову. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.02.2017 в частинні визнання дій головного державного виконавця неправомірними та скасування постанови скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою в цій частині відмовлено в задоволенні скарги. Листом Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за вих. № 3.3-32/11247 від 02.08.2022 повідомлено ОСОБА_1 , що на виконанні у відділі примусового виконання рішень знаходилось виконавче провадження №47606551 з виконання виконавчого листа Уманського міськрайонного суду № 2-976/2008 від 24.10.2008 про стягнення коштів з ОСОБА_1 06.12.2016 вищевказане виконавче провадження завершене на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ повернуто стягувачу разом з постановою державного виконавця. Надати більш детальну інформацію щодо виконання вказаного виконавчого провадження та копії документів вони не мають можливості, оскільки завершені виконавчі провадження за 2016 рік знищено. В даному випадку виконавче провадження завершено відповідно до п. 2 ст. 47 Закону та не передбачає підстав для скасування арештів з майна (коштів) боржника. Враховуючи вищевикладене, для вирішення питання про зняття арешту з майна боржнику необхідно сплатити на рахунок з обліку депозитних сум відділу примусового виконання рішень кошти по рішенню суду, з урахуванням виконавчого збору та витрат або надати підтверджуючі документи про їх сплату. Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , місцевий суд дійшов висновку, що зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Також суддя вказав, що постанова про арешт майна боржника не була скасована, оскільки боржником не було сплачено борг, виконавчий збір, судовий збір та витрати на проведення виконавчих дій, та врахувавши, що повернення виконавчого документа стягувачу у даній справі і знищення виконавчого провадження за закінченням строків зберігання не є підставою для закінчення виконавчого провадження. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню. Згідно зі статтею 11 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт майна)державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документу стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 606-XIV, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Аналогічні приписи містяться у статті 40 Закону № 1404-VIII, відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується у випадку повного виконання виконавчого документа чи у разі, якщо судове рішення, яке було підставою для видачі виконавчого листа скасовано, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19). Згідно з частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). Згідно з частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника). Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи є чинне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року, яким визнано недійсним кредитний договір № 235-05ф, укладений 01.09.2005 між ОСОБА_1 та АТ «Брокбізнесбанк», правонаступником якого був ПАТ «Брокбізнесбанк», також було визнано недійсним договір застави № Т 153, укладений 12.09.2005 між ОСОБА_1 та АТ «Брокбізнесбанк», правонаступником якого був ПАТ «Брокбізнесбанк» (а.с. 14 том 4). Суд не надав оцінки доводам скарги та доказам того, що у виконавчому провадженні №47606551 відсутній стягувач, адже ПАТ «Брокбізнесбанки» ліквідовано 15.10.2019 без створення правонаступника. Також заміни сторони у вказаному виконавчому провадженні не відбулося, оскільки ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.02.2020 було відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» про заміну сторони її правонаступником. Судом апеляційної інстанції повідомлено ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» про розгляд даної справи. Отже, оскільки на виконанні у виконавчій службі відсутні виконавчі провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-976/2008, то наявні підстави для визнання неправомірною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень суду виконавчої служби та зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження № 47606551, оскільки надалі у застосуванні арешту відсутня необхідність. Крім того, апеляційний суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності. Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей. Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № № 47606551, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку добровільного виконання виконавчого документа після повернення його стягувачу. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що наявність протягом тривалого часу (більше 7 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що не зняття органами ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є їх протиправною бездіяльністю і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника. Відповідно до частин третьої, восьмої статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Викладені у цій постанові мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 22 лютого 2022 у справі № 639/2850/20, від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11. Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті. Суди першої інстанції, внаслідок неправильного застосування вищевказаних норм матеріального права та порушення норм процесуального права дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29.09.2022 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення скарги. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апелянтом при поданні апеляційної скарги був сплачений судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп., вказаний судовий збір підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з Відділу примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нову. Скаргу ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) протиправною та зобов`язання вчинити дій, задовольнити. Визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту та заборони його відчуження, накладеного постановою Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.07.2015 у виконавчому провадженні № 47606551, зареєстрованих 15.07.2015 реєстратором Черкаського міського управління юстиції Ткаченком В.Г. за № 10417498. Скасувати арешт з майна та заборону його відчуження, накладені постановою Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.07.2015 у виконавчому провадженні № 47606551, зареєстрованих 15.07.2015 реєстратором Черкаського міського управління юстиції Ткаченком Віталієм Геннадійовичем за № 10417498. Стягнути із Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 496 грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Судді: