Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/3722/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 280/3722/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., секретарі судового засідання Іотовій А.О. за участі позивача представника позивача Лисенко С.Д., представника відповідача Коваленко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року в адміністративній справі №280/3722/22 (головуючий суддя першої інстанції Новікова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, В С Т А Н О В И В : Позивач 17.06.2022 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Запорізькій області від 18.05.2022 року №406 про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 23.05.2022 року №483о/с про реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного на нього відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; - поновити його на посаді дізнавача сектору дізнання Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області; - стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 травня 2022 року по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірний наказ в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнято безпідставно, оскільки в його діях відсутній склад дисциплінарного правопорушення. Позивач звертає увагу, що підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності стало те, що він не прибув безпечним шляхом до ГУ НП в Запорізькій області для реєстрації в тимчасовому місці (дислокації) до 15.04.2022 включно. Позивач вказує, що про існування наказу ГУ НП в Запорізькій області від 04.04.2022 року №282 йому стало лише з наказу ГУ НП в Запорізькій області від 18.05.2022 року №406. Під час спроби самостійно виїхати з окупованого міста Мелітополя на першому блокпості його не пропустили та наказали повернутися до місця мешкання. Крім того, зазначає, що відповідачем не проведено належного службового розслідування, зокрема не було зібрано й перевірено відомості про обставини, що мають значення для справи, а також порушено порядок проведення службового розслідування. Відповідачем не прийнято до уваги, що він намагався виїхати з окупованої території, але без паспорту громадянина України це виявилося неможливим, Присягу українському народові не порушував. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом взагалі не прийнято до уваги, що позивачу не було відомо про наказ керівництва ГУ НП в області щодо необхідності виїзду з окупованої територіїх до м.Запоріжжя, тобто його звільнили за невиконання наказу, про існування якого він не знав. Також вважає помилковим висновок суду про те, що існували об`єктивні можливості залишити територію , яка на даний час є окупованою, але як зазначив суд, позивач такими можливостями не скористався. Позивач вказує, що він намагався самостійно виїхати з окупованої території, але на першому блокпості російський віськовий наказав йому повернутись до місця мешканя, оскільки він є поліцеським. Позивач вважає, що поліцейський виконує свої обов`язки на всій територіїї держави України, незалежно від його місцезнаходження, а тому висновки суду про порушення ним Присяги поліцейського є необгрунтованими. Також судом не взято до уваги недотримання процедури його звільнення, оскільки відповідачем не було проведено належного службового розслідування (не зібрано та не перевірено відомостей про його намагання виїхати з окупованої території, що без паспорту громадянина України це виявилося неможливим), не повідомлено його про ініціювання службового розслідування, відповідач не забезпечив йому можливість надати письмові пояснення та докази, не викликав у діціплінарну комісію, чим порушив Закон і право позивача на захист. За вказаних обставин вважає висновок службового розслідування та прийнятий на підставі такого висновку наказ про звільнення, повністю безпідставними. Крім того, позивач вважає застосоване відповідачем до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення невиправданим, оскільки не встановлена його вина та не враховано обставини, що пом`якшують відповідальність поліцеського. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином через свого представника. Представник позивача будь-яких засобів зв`язку з ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції повідомити відмовився, посилаючись на те, що позивач сам з ним зв`язується, але з якого номера йому не відомо. Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_1 проходив службу в органах національної поліції, остання посада - дізнавач сектору дізнання Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області, звання лейтенант поліції. 04.04.2022 року ГУНП в Запорізькій області видано наказ №282 «Про тимчасове визначення місця розташування (дислокації) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області та необхідності прибуття поліцейських, державних службовців і працівників (цивільного персоналу) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області, територія обслуговування (дислокації) яких захоплена окупаційними військами Російської Федерації, до м.Запоріжжя» (а.с.129-130 т.1). Відповідно до пункту 3 вказаного наказу поліцейським, державним службовцям і працівникам (цивільному персоналу) структурних підрозділів апарату ГУНП, територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області, визначених у пункті 1, 2 цього наказу прибути безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м.Запоріжжя до 15.04.2022 року (включно). 18.04.2022 року до керівництва ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт начальника Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області полковника поліції Бідила А.М., складений 16.04.2022 року на виконання п.6 наказу ГУ НП в Запорізькій області від 04.04.2022 року №282, в якому зазначено, що станом на 16.04.2022 року в порушення вимог пунктів 3 та 5 вказаного наказу, до м.Запоріжжя з території Мелітопольського району Запорізької області, яка є захопленою окупаційними військами Російської Федерації, для несення служби не прибули та на облік у ГУНП в Запорізькій області не стали наступні поліцейські, зокрема, дізнавач сектору дізнання Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції Ніколаєнко В.В. (а.с.123-127 т.1). 16.04.2022 року, 17.04.2022 року, 19.04.2022 року, 20.04.2022 року, 21.04.2022 року, 22.04.2022 року, 23.04.2022 року, 24.04.2022 року, 25.04.2022 року, 26.04.2022 року, 27.04.2022 року, 29.04.2022 року, 30.04.2022 року, 01.05.2022 року, 02.05.2022 року, 03.05.2022 року, 04.05.2022 року, 05.05.2022 року, 06.05.2022 року, 07.05.2022 року, 08.05.2022 року, 10.05.2022 року, 11.05.2022 року, 12.05.2022 року, 13.05.2022 року, 14.05.2022 року, 17.05.2022 року, 18.05.2022 року у приміщенні ГУНП в Запорізькій області за адресою: м.Запоріжжя, вул.Матросова, 29, складено акти про неприбуття у вказані дні року до м.Запоріжжя поліцейських, зокрема, дізнавача сектору дізнання Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції Ніколаєнко В.В. (а.с.137-234 т.1). 18.04.2022 року ГУНП в Запорізькій області видано наказ №315 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» (а.с.120 т.1). Наказом ГУНП в Запорізькій області від 02.05.2022 року №349 строки службового розслідування продовжено (а.с.121 т.1). Згідно Висновку службового розслідування від 17.05.2022 року (п.16) за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбаченої статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 4 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, пунктів 3 та 5 наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 №282 «Про тимчасове визначення місця розташування (дислокації) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області та необхідності прибуття поліцейських, державних службовців і працівників (цивільного персоналу) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області, територія обслуговування (дислокації) яких захоплена окупаційними військами Російської Федерації, до м.Запоріжжя», що виразилось у неприбутті безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м.Запоріжжя, яке з 04.04.2022 року наказом ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 року №282 визначено місцем служби (роботи), та не постановці на облік у ГУНП в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття, до дізнавача сектору дізнання Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції ОСОБА_2 вирішено застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с.56-119 т.1). 18.05.2022 року ГУНП в Запорізькій області видано наказ №406 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до дізнавача сектору дізнання Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с.15 т.1). 23.05.2022 року ГУНП в Запорізькій області видано наказ №483о/с «по особовому складу», яким звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_1 дізнавача сектору дізнання Мелітопольського районного управління поліції, з 23 травня 2022 року (а.с.16 т.1). Позивач, не погодившись з наказами про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції, оскаржив такі накази до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем наказ ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 року №282 виконано не було, як у строк до 15.04.2022 року (включно), так і до завершення службового розслідування та прийняття спірних наказів. Крім того, позивач не виконав обов`язку відповідно до ч.2 ст.5 Дисциплінарного статуту повідомити керівнику про вжиття заходів щодо подолання перешкод у виконанні наказу, у випадку відсутності можливості виконати наказ. Суд зазначив, що позивачем ані до ГУНП в Запорізькій області, ані до суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що починаючи з 04.04.2022 року ним вживались будь-які заходи спрямовані на виконання наказу від 04.04.2022 року №282 в частині виїзду з тимчасово окупованої території до міста Запоріжжя для реєстрації та подальшого проходження служби, або повідомлення керівника про неможливість виконання такого наказу. Позивачу засобами мобільного зв`язку (через відповідні месенджери) здійснювалось направлення прийнятих керівництвом ГУНП рішень, зокрема направлялось запрошення для надання пояснень в рамках службового розслідування. Разом з тим, позивач відповідних пояснень не надав, як і взагалі не висловлював зацікавленість до того, яким чином йому продовжувати проходження служби в поліції після окупації міста Мелітополя. Позивач не звертався з рапортами до свого безпосереднього керівника, керівника ГУНП, як і не здійснював заходів щодо переміщення на підконтрольну владі територію України. Фактично зацікавленість у подальшому проходженні служби в поліції позивач висловив лише після отримання повідомлення про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Згідно статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Частиною 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Згідно із частиною 1 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.2 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію»). Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження (далі по тексту - Дисциплінарний статут). Відповідно до положень статті 1 та 2 Дисципланірного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Відповідно до частини 1 статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до пунктів 1, частини 3 статті 1 Дисципланірного Статуту Національної поліції службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Відповідно до статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. При призначенні на посаду поліцейького ОСОБА_2 склав Присягу поліцейського на вірність Українському народові, згідно якої позивачем зазначено, що він, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягнув вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки. Вказана обставина позивачем не заперечується З матеріалів справи вбачається, що підставою для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення стало неприбуття позивача безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м.Запоріжжя, яке з 04.04.2022 року наказом ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 року №282 визначено місцем служби (роботи) позивача, та не постановка на облік у ГУНП в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття. Обгрунтовуючи вимоги адміністративного позову та апеляційної скарги позивач посилається на те, що починаючи з 24.02.2022 року безпечних шляхів, якими б він мав змогу дістатися до міста Запоріжжя не було, у зв`язку з чим вимоги наказу він не виконав з незалежних від нього обставин. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04.04.2022 року ГУНП в Запорізькій області видано наказ №282 «Про тимчасове визначення місця розташування (дислокації) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області та необхідності прибуття поліцейських, державних службовців і працівників (цивільного персоналу) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області, територія обслуговування (дислокації) яких захоплена окупаційними військами Російської Федерації, до м. Запоріжжя», відповідно до пункту 3 якого наказано поліцейським, державним службовцям і працівникам (цивільному персоналу) структурних підрозділів апарату ГУНП, територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області визначених у пункті 1, 2 цього наказу прибути безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м.Запоріжжя до 15.04.2022 (включно). Позивач проходив службу у Мелітопольському РУП, яке визначено у пункті 1, 2 зазначеного Наказу. Відповідно до частини 1 статті 5 Дисциплінарно статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу (ч.2 ст.5 Дисциплінарного статуту). Згідно частини 5 статті 5 Дисциплінарного статуту, виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом. З аналізу наведених норм вбачається, що відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту на поліцейських покладено зобов`язання неухильно та у визначений строк точно виконувати накази керівника, а невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом. Наказом ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 року №282 всім поліцейським, територія обслуговування (дислокації) яких захоплена окупаційними військами Російської Федерації, зокрема і позивачу наказано прибути до м.Запоріжжя у строк до 15.04.2022 року (включно). Вказаний наказ ОСОБА_1 не виконано, як у строк до 15.04.2022 (включно), так і до завершення службового розслідування, прийняття спірних наказів, так і до теперішнього часу. Відповідно до частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний повідомити керівнику про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. Апеляційний суд звертає увагу, що позивач керівництво ГУНП в Запорізькій області в період з 04.04.2022 року по день звернення до суду з адмінстративним позовом не повідомляв про відсутність можливості виконати наказ та вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. Відтак, ОСОБА_1 не дотримано вимог частин 1 та 2 статті 5 Дисиплінарного статуту. З матеріалів справи вбачається, що всі працівники Мелітопольському РУП ГУНП в Запорізькій області про наказ ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 року №282 були повідомлені 04.04.2022 року в месенджер «Телеграм» в групу, зокрема і ОСОБА_1 (моб.тел. НОМЕР_1 ), що підтверджується наданими під час службового розслідування поясненнями начальника СКЗ Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області Арутюнової С.В. (а.с.26-28 т.2). Крім того, позивач не заперечує факту отримання ним 23.05.2022 року на цей же мобільний телефон наказу від 18.05.2022 року №406 про застосування дисциплінарного стягнення та наказу №483 о/с від 23.05.2022 року. Зазначене підтверджується і скріншотами надіслання спірних наказів позивачу на мобільний номер НОМЕР_1 (а.с. 124-125 т.2). Посилання позивача в апеляційній скарзі та його представника в судовому засіданні апеляційної інстанції на те, що йому наказ ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 року №282 взагалі не доводився, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на те, що з наведених вище обставин вбачається вибірковість позивача у визнанні фактів отримання повідомлень про розпорядження керівництва ГУНП в Запорізькій області. Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем ані до ГУНП в Запорізькій області, ані до суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що починаючи з 04.04.2022 року ним вживались будь-які заходи спрямовані на виконання наказу від 04.04.2022 року №282 в частині виїзду з тимчасово окупованої території до міста Запоріжжя для реєстрації та подальшого проходження служби. Відповідно до інформації, опублікованої на офіційному сайті Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України https://minre.gov.ua протягом квітня 2022 року з міста Мелітополя Запорізької області до міста Запоріжжя неодноразово гуманітарними коридорами евакуйовувались громадяни, а саме: 05.04.2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь - 720 мешканців; 06.04.2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ, Мелітополь та Гуляйполе - 2515 мешканців; 07.04.2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь - 2050 мешканців; 08.04.2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ, Токмак, Мелітополь, Енергодар, Оріхів, Гуляйполе - 3544 мешканців; 09.04.2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ, Токмак. Мелітополь та Енергодар - 3233 мешканців; 10.04.2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь - 2409 мешканців; 11.04.2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь - 3298 мешканців; 12.04.2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь - 2135 мешканців: 14.04.2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь - 2043 мешканців; 15.04.2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь -2131 мешканців; 16.04.2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь - 1211 мешканців (а.с. 1-20 т2). Зазначені обставини свідчать про те, що у період з 05.04.2022 року по 17.05.2022 року існували об`єктивні можливості залишити територію, яка на даний час є тимчасово окупованою, але позивач такими можливостями не скористався, чим порушив вимоги наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 року №282. В свою чергу, невиконання наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 року №282 призвело до того, що фактично позивач на даний час не виконує покладені на нього посадові обов`язки та не може бути залучений до їх виконання на іншій території, в іншому підрозділі, оскільки не з`явився для реєстрації в м.Запоріжжя та подальшого проходження служби. Дійсно запровадження воєнного стану, наявність бойових дій на території України створює загрозу для життя та здоров`я людей, які перебувають на території України. Разом з тим, позивач погодившись проходити службу в поліції, добровільно погодився на усі ризики пов`язані з проходженням такої служби, як і взяв на себе зобов`язання мужньо і вправно служити народу України, але фактично на даний час взяті на себе обов`язки не виконує. Апеляційний суд вважає, що вчинений дисциплінарний проступок є суттєвим, оскільки він полягає не лише у не виконанні наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 року №282, а і у самоусуненні від виконання службових обов`язків, невиході на службу, неможливості використання позивача на службі в умовах воєнного стану, коли існує велика потреба у правоохоронних органах, як вірно зазначив суд першої інстанції. Крім того, суд вважає, що залишення позивача на службі в поліції не буде відповідати критеріям «об`єктивності» та «розсудливості», оскільки більшість поліцейських з тимчасово окупованих територій Запорізької області, зокрема і ті, що працювали з позивачем, полишили власні домівки та прибули до міста Запоріжжя, чим виявили бажання на подальше служіння народові України. В свою чергу, позивачем допущено дисциплінарний проступок, що виразився у не виконанні наказу керівника без вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні такого наказу. Відповідно до частини 1 статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Стосовно посилання позивача на порушення відповідачем порядку порядку проведення службового розслідування, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 6 статті 18 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Дійсно, зазначених положень Дисциплінарного статуту відповідачем не дотримано. Разом з тим, суд першої інстанції вірно зауважив, що відповідач з незалежних від себе обставин не мав змоги виконати вимоги вказаної вище норми Дисциплінарного статуту, з урахуванням відсутності поштового сполучення з містом ОСОБА_3 , що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту оператора поштового зв`язку «Укрпошта». На переконання суду, в умовах запровадження воєнного стану безумовно є необхідність у дотриманні приписів чинного законодавства України, проте їх реалізація повинна відбуватися з певною гнучкістю щоб досягти оптимального балансу між публічними та приватними інтересами. Так, у даному конкретному випадку, судом встановлено, що відповідачем вживались всі можливі заходи для повідомлення позивача про прийняті рішення, зокрема і про призначення службового розслідування та надання позивачем відповідних пояснень. Позивачу засобами мобільного зв`язку (через відповідні месенджери) здійснювалось направлення прийнятих керівництвом ГУНП рішень, зокрема направлялось запрошення для надання пояснень в рамках службового розслідування. Разом з тим, позивач відповідних пояснень у будь-який спосіб не надав, як і взагалі не висловлював зацікавленість щодо того, яким чином йому продовжувати проходження служби в поліції після окупації міста Мелітополя. Позивач не звертався з рапортами до свого безпосереднього керівника, керівника ГУНП, як і не здійснював заходів щодо переміщення на підконтрольну владі територію України. Фактично зацікавленість у подальшому проходженні служби в поліції позивач висловив лише після отримання повідомлення про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (хоча таке повідомлення також було здійснено засобами мобільного зв`язку). Тобто, вбачається вибірковість позивачем визнання фактів отримання повідомлень відповідача. Також, суд критично оцінює доводи позивача про те, що ним від відповідача не отримувались документи, оскільки про прийняття спірних наказів позивач був обізнаний, тобто документи, які направлялись йому засобами мобільного зв`язку доходили до адресата. Крім того, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено наступне. Управлінням кримінального аналізу ГУ НП в Запорізькій області листом від 06.12.2022 року №682/01/11-2022 повідомлено, що згідно обліку відомостей отриманих від поліцейських, які несуть службу на пункті пропуску «В`їзд з тимчасово окупованої території ТЦ Епіцентр» встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув з тимчасово окупованої території до міста Запоріжжя 13.04.2022 року на транспортному засобі з д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 120 т.2). Вказане повідомлення містить кольорове фото ОСОБА_4 на парковці біля ТЦ Епіцентр; кольорове фото першої сторінки паспорту на імя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місто народження смт.Троїцьке Троїцького району Луганської області; кольорове фото капоту автомобіля з номерними знаками НОМЕР_2 . Крім того, згідно листа Пологівського РВ поліції ГУ НП в Запорізькій області від 07.12.2022 року №3073/70/01-2022 під час здійснення перевірки документів ОСОБА_1 не повідомляв, що є діючим поліцейським Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області, у звязку із чим поліцейські, які здійснювали перевірочні заходи не повідомляли про дану особу працівників Департаменту внутрішньої безпеки НП України (Запорізьке управління) для здійснення опитування та перевірки (а.с. 121 т.2). Зазначене підтверджує факт скоєння позивачем дисциплінарного проступку, який виразився у не виконанні наказу керівника ГУ НП в Запорізькій області від 04.04.2022 року №282 року, оскільки в порушення вимог пунктів 3 та 5 вказаного наказу позивач для несення служби не прибув та на облік в ГУ НП в Запорізькій області не став. Вказані обставини були встановлені під час службового розслідування та знайшли своє відображення у Висновку службового розслідування від 17.05.2022 року, яким за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбаченої статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 4 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, пунктів 3 та 5 наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 року №282 «Про тимчасове визначення місця розташування (дислокації) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області та необхідності прибуття поліцейських, державних службовців і працівників (цивільного персоналу) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області, територія обслуговування (дислокації) яких захоплена окупаційними військами Російської Федерації, до м.Запоріжжя», що виразилось у неприбутті безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м.Запоріжжя, яке з 04.04.2022 року наказом ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 року №282 визначено місцем служби (роботи), та не постановці на облік у ГУНП в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття, до дізнавача сектору дізнання Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції ОСОБА_2 вирішено застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с.56-119 т.1). Колегія суддів вважає, що встановлені у висновку службового розслідування дії позивача дискредитують звання рядового і начальницького складу національної поліції, за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. 18.05.2022 року ГУНП в Запорізькій області видано наказ №406 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до дізнавача сектору дізнання Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с.15 т.1). 23.05.2022 року ГУНП в Запорізькій області видано наказ №483о/с «по особовому складу», яким звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_1 дізнавача сектору дізнання Мелітопольського районного управління поліції, з 23 травня 2022 року (а.с.16 т.1). З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому, відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів, з чим погоджується колегія суддів. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність наказів від 18.05.2022 року №406 та від 23.05.2022 року №483о/с. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 77, 243, 250, 305, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року в адміністративній справі №280/3722/22 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року в адміністративній справі №280/3722/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 16 грудня 2022 року. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак